Владимир Лановой

Передусім треба оцінювати ризики, які виникають при наданні кредитів Україні. Ці ризики сьогодні зашкалюють. Інвестори купують облігації уряду лише під 9-10 % річних. У Польщі та Чехії іноземні кредити зараз коштують не більше 2%. Тому зрозуміло, що кредити МВФ - це останнє "рятівне коло". Як ми бачимо, прямі іноземні інвестиції зараз майже в 10 разів менші, ніж були в 2007-2008 роках.

Я не знаю, що побачив Клімкін, і куди він дивився. Влада нас не інформує про те, що Росія завезла півмільйона російських громадян із внутрішньої території до Криму. До того ж, оскільки жителі півострова, які були орієнтовані на Україну, залишили свої домівки і переїхали на континент, то частка таких людей у Криму не зросла, а, навпаки, зменшилася. Значить, Крим не став більш українським.

Дійсно, приєднання до Євросоюзу вимагає передачі частини суверенітету органам управління цього союзу.
Які вигоди для нас? Перше – це оновлення та модернізація інфраструктурних систем, які у нас були побудовані ще в середині минулого століття.
Друге – доступ до приватних капіталів для наших підприємців.
Третє – вихід на рівень стандартів ЄС: і хімічних, і екологічних, і медичних. А це – вимоги, які мають виконуватися нашими підприємствами і сервісними об'єктами.
Отже, ми могли б самі здійснювати всі ці кроки, але власного капіталу не вистачає. Але є й інша думка: якби ми повернули всі капітали, вивезені з України, якби у нас був сучасний уряд, то ми могли б досягнути рівня Європи самостійно. Але поки що править олігархат, тому ці плани виглядають надто оптимістичними. В Європі олігархат не править. Тому в цьому питанні ми маємо йти за європейцями.
Європа, зокрема, приваблива тим, що вся світова культура пішла звідси, саме з Європи. І нам треба рухатися за ними.

Ймовірність така справді існує. Лукашенко може передати владу Москві, залишивши собі якийсь мізерний сектор управління, аби він зміг і надалі називатися президентом.
Наслідки для нас будуть серйозні, тому що значно збільшиться довжина нашого кордону з Росією і число військових баз, які з трьох сторін будуть оточувати Україну. Якщо наше керівництво не почне розвивати ВПК і переводити тактико-стратегічні структури армії на сучасний лад, то наша безпека буде знаходитися в дуже критичному стані.

Запрошення іноземців чинною владою було декорацією її неспроможності. Також це було продиктовано іншими цілями перебування в керівництві держави. Слава богу, ми всі це зрозуміли. На нас хочуть наживатися, а тому ми самі маємо будувати свою країну. При цьому вкрай важливо, щоб найкращі спеціалісти та фахівці не виїжджали за кордон. На жаль, протягом останніх десяти років влада їх просто виштовхує за межі країни. Можливо, це робиться цілеспрямовано, щоб менше було інтелігенції та критично мислячих людей – так роблять і робили всі тоталітарні режими: виштовхували інтелігенцію, змушували її їхати в еміграцію.

Це – продовження знущання над тією частиною громади, яка не може вийти на Майдан і брати участь у силових акціях. Тому владі не треба з нею загравати. Навпаки, їй байдужа доля та життя цих людей. Три роки не було індексації пенсій. І це при тому, що країна пережила гіперінфляцію. А тепер немічних людей хочуть змусити хапати подачку.
Я думаю, що люди розуміють це приниження і знущання, тому голосуватимуть чесно.

Всі імперії розпадалися раніше чи пізніше. Росія – поневолювачка народів – теж закінчить свою історію. Але ще не було імперії з ядерною боєголовкою під пахвою. Це ускладнює розв’язання проблем, які створює Москва в сучасному світі. Чим пізніше відбудеться розпад, тим більше краху зазнають люди в цій федерації.

Українська держава – унітарна. Але це не означає, що регіони країни не можуть управляти власною економікою і реалізовувати верховенство права. Децентралізація, про яку нам розказують «гройсмани», не дає такого самоуправління областям. Подібна реформа – у нас попереду. А Донецька та Луганська області, отримуючи нові можливості та повноваження, будуть перебувати в такому ж правовому режимі, як і інші території України.

Наша влада, на жаль, лицемірна. Вона демонструє патріотизм на словах, але дуже мало зробила для того, щоб ми стали сильними і незалежними. Їй потрібні такі «ширми», як боротьба з артистами, художниками, режисерами та іншими діячами культури.
До того ж, Україна має пестувати своїх діячів, фінансово підтримувати різні галузі мистецтва, науку, літературу тощо. Тоді і наші митці менше дивитимуться на заробітки за кордоном.
Якщо говорити про Клімкіна, то ясно, що ця особа не проходила люстрацію. Інакше він би не працював на відповідальній посаді.
Якщо згадувати люстрацію, то нагадаю, що чинний президент підпадав під дію відповідного законодавства і не мав права балотуватися на вищу державну посаду. Але нас усіх обдурили так само, як і з проблемами захоплення наших територій.
Досі нас не поінформували, коли Росія розробила план захоплення Криму і Донбасу, і чому вона обґрунтовувала свій напад тим, що владу захопили «жидобандерівці». Наша сторона не могла не знати по ці плани. А Янукович сам по собі не втік би за кордон і не написав би листа Путіну.
Все це вкладається в єдину схему по відторгненню Криму. А бажання Росії повернути Крим проявилося ще в 1991 році, коли в Біловезькій угоді про розпад СРСР було зафіксовано, що суверенітет над ЧФ та Севастопольською базою переходить до Росії.

Висока динаміка економічного зростання Китаю протягом 30-35 років – це унікальне явище. Таке стало можливим лише завдяки особливим масштабам виробничих сил цієї країни. Оскільки енергія конкурентних ринків Китаю обмежена – їх значна частина є державно регульованою, ця висока динаміка поступово знижується. І через декілька років Китай увійде в темпи, які властиві всім розвинутим країнам – до 5% на рік.
Не думаю, що Китай представляє загрозу Штатам. Він хоче співпрацювати з Америкою, йде на поступки. Правда, я чую голоси, що це – китайська хитрість (чи мудрість).
Китай загрожує Росії і не приховує своїх територіальних претензій.
Коли ж українці укладають угоди з китайцями, треба бути обережними і не спокушатися обсягами або особистими вигодами. За таких умов співпраця може бути корисною для України.

Україна стояла на сторожі Європи, коли на останню рухалася орда. Україна стояла на сторожі Росії, коли на неї рухалися фашистські війська. Зараз вкотре вона є бастіоном на шляху експансії Росії в Європу.
Росія здійснює воєнні дії на енергетичному фронті. Енергетичною зброєю вона хоче поставити в залежність від себе Європу. І частина західних політиків уже спокусилася на її подачки.
Україна є плацдармом і для енергетичної, і для політичної експансії Росії. Остання намагається проникнути в структури ЄС, привести до влади проросійські і націоналістичні партії. І вона дійсно може одним кроком захопити маленькі країни Центральної Європи, якщо на чолі РФ залишатиметься власний фюрер.
Тільки Україна заважає це зробити. Україна стоїть на сторожі заможного, мирного та спокійного життя європейців.

За скасування антиросійських санкцій і політичну підтримку, аж до повернення РФ до складу «Великої вісімки».

По-перше, це – прямий підкуп виборців. Чому б не було дати ці гроші після виборів? Це було б чесно. Або чому б не розбити цю суму на десять місяців до кінця року?
По-друге, вся ця історія про додаткові доходи і розмитнення "євроблях" виглядає неправдивою. У січні уряд не отримав заплановані бюджетні доходи на 10 мільярдів гривень. Якщо навіть отримані додаткові гроші від «євробляхерів», то вони закривають ті дірки, які є.
Але щось мені підказує, що нас дурять. Гроші візьмуть з інших бюджетних статей, відтермінують планові видатки по багатьох напрямках і виконають бюджетні зобов’язання в наступні місяці.
Ніхто не може цього перевірити, оскільки Рахункова палата є ручним органом, а незалежних аудиторів до скарбниці не пускають.
Взагалі, вся ця комбінація з «євробляхами» виглядає як велика масштабна операція транснаціональної автомобільної мафії, яка є дуже потужною. Є підозра, що наша влада з нею домовилася. Вона пішла на великі втрати – у січні не продано жодного корейського автомобіля з конвеєра «АвтоЗАЗу», ніхто їх не купує. Отже, нанесені втрати українській економіці, але провернута масштабна оборудка.

Тоталітарні режими завжди орієнтовані на зовнішні загарбання. Для суспільства це створює ілюзію про могутність держави, а тому путінський режим будь-якими способами буде збільшувати виробництво зброї, його частку у ВВП, утискаючи соціальні видатки людям. Хоча ця воєнна техніка низької якості, а бравурні реляції Путіна є черговою «локшиною на вуха» пересічних громадян.
А накопичену зброю і деморалізованих бездіяльністю воїнів не можна довго тримати в казармах. Тому цьому режиму треба «викидати» частину чоловічого населення то в Чечню та Дагестан, то в Україну, то в Грузію. І це триватиме. Стан російської економіки погіршується, але це не буде обмежувати "яструбів" в їхніх воєнних авантюрах.

Ефективність економіки залежить від якості робочої сили, в тому числі конструкторів, учених, інженерів, математиків тощо. Такі люди народжуються і у нас. Капітали йдуть туди, де є якісна робоча сила, включаючи державний менеджмент. Отже, капітали в Україну прийдуть, перспективи у нас є.
Сировинний характер української економіки провокується і тим, що діє викривлена податкова система, як, наприклад, безкоштовність видобутку сировини, бурштину і т.д., і виплата ПДВ тим, хто цю сировину відправляє за кордон. Польща, Чехія та інші країни нічого особливого в своїй промисловості не започаткували, але кваліфіковані уряді та контрольовані громадою інститути дозволяють їм зростати, хоча й не надто високими темпами.
Тому я не бачу перешкод, окрім корупціонерів та олігархів при владі, для нашого економічного відновлення і динамічного руху в економіці.

Зараз відбувається друга хвиля знищення промислового виробництва в Україні. Вона обумовлена виснаженням старих потужностей без їхньої модернізації і черговим руйнуванням грошової, фінансової та кредитної системи. Перша хвиля була в 1992-1995 роках. Тоді промислове виробництво впало на 40%. Зараз промисловість скорочується вже другий рік поспіль. За цих обставин скорочення продовжиться. ВВП зростає в межах статистичної похибки (до 3%) за рахунок торгівлі, імпортних поставок, транспортних послуг і плодючості наших земель.
Отже, без промисловості в економіці не створюються джерела зростання доданої вартості.
Наші керманичі не цікавляться промисловою статистикою. Їх цікавлять лише фінансові баланси олігархічних холдингів та корпорацій. Статистика – для нас. Ніби нас можна нагодувати процентами ВВП...

Сьогоднішніх урядовців цікавить отримання валюти для її конвертації в об’єкти в офшорних юрисдикціях. Вони готові приймати будь-які умови МВФ. Фонд бачить, що ніяких перспектив збалансування зовнішньої торгівлі і фінансових потоків не передбачається, і тому діє так само, як і з країнами Африки та Південної Америки, не поважаючи наших представників.
Допомога Фонду потрібна лише в кризових випадках, а не для постійного використання, як наркотиків для нашої економіки.

В Україні багато воєнних підприємств, але вони доведені до напівзруйнованого стану. Ніхто не подбав про їх технічне оснащення та інтенсивний режим роботи. Досі ВПК діє на комерційних умовах, і це ніколи не дасть нам змоги пересилити ворога.
Але це не означає, що комерційна таємниця і оборонні замовлення можна використовувати для привласнення коштів бюджету. Насправді це є воєнним злочином, а не ухилянням від податків, як це намагається представити генеральний прокурор.
Чому за п’ять років не можна було відновити потугу ВПК? Кому це вигідно? Кому вигідно отримувати некомплект на фронт і на місці доукомплектовувати обладнання? Це – злочин. Чому нема військової прийомки продукції на оборонному заводі? Все це послаблює наші ЗСУ. І це є злочином.
Думаю, що покарання обов’язково буде.

Як для мене, то святкових днів забагато. Я продовжую працювати і в святкові та вихідні дні.
Хоча у світі, де зростає частка розумової праці, скорочується тривалість робочого дня і робочого тижня. Водночас люди продовжують працювати вдома за комп’ютерами та іншими мобільними засобами. Інтелектуальна праця народжує продукти не тільки під час сидіння на роботі. Тож треба створювати найкращі умови для продуктивної праці.
Нагадаю, що за олігархічного режиму Януковича були прийняті закони, які дозволяють збільшувати тривалість робочого тижня без згоди працівників. Тобто використання робочої сили в нашій країні таке саме, як на початку ХХ століття в капіталістичних країнах.

Рішення про обмеження використання умов роботи ФОПів звужує економічні свободи і погіршує умови для активних громадян, буде скорочувати число робочих місць і збільшувати трудову еміграцію. Замість того, щоб розширювати мікропідприємництво в країні за рахунок нових інструментів, влада діє проти середнього класу і в інтересах олігархату. Сподіваюся, що такі інструменти будуть запроваджені новою владою, і на основі підприємництва відновиться наша економіка.

У відповідності до планів НБУ та уряду, до кінця року курс долара зросте до 30 гривень. Тимчасове укріплення гривні, яке ми сьогодні спостерігаємо, є засобом схилити на сторону Порошенка більшу частину виборців. А після виборів, якщо Порошенко збереже за собою посаду президента, нам гарантована девальвація. Олігархам девальвація вигідна, бо збіднілий люд є більш слухняним. Про це говорить теорія. От вони і діють таким чином: послаблення гривні є знищенням статків громадян.

Валютні доходи від надання транзитних послуг українською ГТС дають можливість щорічно отримувати валюту в розмірі до 3 мільярдів доларів, що є засобом укріплення гривні. Отже, це буде ударом по нашій грошовій системі.
Маю сказати, що постійна девальвація гривні протягом 27 років в значній мірі обумовлена закупівлею імпортного газу. До речі, зараз валютний курс укріплюється, оскільки не відбуваються закупівлі імпортного газу – вони почнуться з квітня. Тож газова проблема є «дамокловим мечем», який висить над нами. Росія зацікавлена в тому, щоб зберегти таку газову підпорядкованість собі України. Це завжди буде руйнувати гривню.
Вихід – скорочення закупівлі газу завдяки зменшенню його неефективного споживання, перехід на альтернативні джерела енергії та власний видобуток природного блакитного палива.
На жаль, у країні править енергетична мафія. І не тільки у владних колах, а й поза ними. І вона щодня нагадує нам про якісь енергетичні дисбаланси, залякуючи споживачів. Треба розрубати газовий вузол на шиї України.

Я не бачу підстав для глобальної фінансової кризи. Зараз діють різного роду обмежувальні і попереджувальні інструменти.
Проблеми єврозони теж позаду. Введені обмеження по приватному кредитуванню дефіцитів бюджетів країн Південної Європи. Жорстко діє Європейський центральний банк, не дозволяючи зайвої емісії євро.
Висновки зроблені. Паритет євро і долара буде підтримуватися обома сторонами.
До речі, стабільні злотий, форинт і крона прив’язані до євро. І їх валютний курс не погіршується вже протягом 20 років.
У нас свої витоки кризових явищ. Наприклад, захмарна вартість облігацій внутрішньої позики, облікової ставки НБУ, цінова інфляція, дефіцит платіжного балансу, який продовжується.

На відміну від Порошенка, я б запросив до державного керівництва найбільш популярних кандидатів у президенти, довіряв би їм і радився б із ними, якщо вони – не злочинці.
Такої широти не вистачає сьогоднішнім кандидатам. Це показує їхню обмеженість. А, значить, є певна недовіра до них. Не заради трону ж вони борються на виборах…
Перебування Порошенка при владі гарантує нам ще п’ятирічну війну та остаточне виснаження народу та виробничих потужностей. Не виключаю хаосу в наших містах і селах. І це абсолютно відповідає стратегіям Кремля.
Хотілося б вірити, що і Тимошенко, і Зеленський не будуть потакати Москві. Більше того, на мій погляд, Тимошенко зробила висновки і вивчила уроки зі свого політичного минулого, і зараз вона займає високо патріотичну позицію.

Щурі залишають корабель, розуміючи, що він скоро налетить на скелю. Тож їм треба хапати майно і гроші, і щоб за це їм нічого не було. Недалекоглядна позиція. Тому що новий парламент прийме інші закони, а сховатися в сьогоднішньому світі від кримінальної відповідальності просто неможливо. Вони ще на щось сподіваються, але даремно.

Я від самого початку попереджав впливових політиків про недопущення олігарха до влади, ким би він не був. Порошенко править, виходячи з певних закономірностей – власне збагачення і використання державних важелів для цього.
Порівнюю Порошенка з Путіним, який, прийшовши до влади, посадив Ходорковського, забрав активи у Березовського, Гусинського та інших і передав їх своїм КГБістам, а фактично – самому собі.
Те саме зробив Порошенко і буде робити далі. Він вибудовує власну імперію і хоче задушити будь-які свободи та спротив завдяки захопленню телебаченню.
Зараз стало відомо, що Порошенко ще Ющенку пропонував захопити банки і майно, яке стоїть за ними, шляхом процедури закриття цих банків, як це і було зроблено Гонтарєвою.
Не можна простити нинішньому президентові загибель людей під Іловайськом, Дебальцевим, у ДАПі, оскільки справжній головнокомандувач думає про збереження життя своїх воїнів, а не об’єктів нерухомості.
І ще одне – викидання на «смітник історії» наших пенсіонерів, які не можуть ні лікуватися, ні грітися у своїх домівках, ні приймати вдома своїх дітей та гостей. У них забрали життя, яке залишилося.
Ці «помилки» Порошенка перекривають будь-які штучні уявні досягнення.

Люди – це головне. Гроші – це другорядне.
Конструктивний план для Донбасу буде. І він буде належно оцінений місцевим населенням. За «планом Маршала» планувалося надання п’яти мільярдів доларів Україні щорічно для потреб Донбасу. Зараз ЄС не піднімає цю тему, тому що мати справу з корупціонерами – це значить заплямувати свої мундири.
Економічний аспект не існує окремо від морального.
Донбас для нас – це додаткові витрати. Так було і раніше. На жаль, за роки незалежності мешканці Донбасу отримували отруєну інформацію з російських джерел, а Україна там не була присутня.

Вже бачимо, що команда Порошенка намагається нівелювати цей скандал і звести його до мізерних ухилянь від податків. Чим більше його оточення буде дезінформувати людей, тим нижчим буде рейтинг Порошенка.

Встановлення надвисоких цін на газ було штучною операцією апарату в інтересах монополістів. В країні, в якій багато газових свердловин, не може діяти монополістичний НАК «Нафтогаз». Це – корупційна модель, запозичена з Росії. Не достатньо привести ціну на газ до реально справедливого рівня – нам треба демонополізувати «Нафтогаз» шляхом його реорганізації, як це було зроблено на початку ХХ століття, коли була демонополізована нафтова імперія Рокфеллера шляхом продажу його активів багатьом інвесторам.
Реальною справедливою ціною на газ є та ціна, яку сприймають споживачі і можуть заплатити за потрібні їм обсяги. Якщо за споживача платить держава, то це – не справедлива ціна. Вона приносить монополістичні надприбутки і живить корупцію у владі.

Російський газ є одним із найдорожчих у світі. Дорожчий – лише англійський газ. Німеччина хоче упередити нахабність окремих монопольних транспортерів, як «Газпром» або «Нафтогаз». Поставки дешевого газу вибили б «Газпром» з європейського простору. Я думаю, що такий план існував за рахунок поставок газу з Катару через Сирію до Європи. Тому війна в Сирії інспірована, і Росія зацікавлена в тому, щоб такого потоку не було.
Знаю позицію Тимошенко: ми маємо добувати стільки газу, щоб скласти конкуренцію «Газпрому» по газових поставках в Європу. Це дуже амбітний план. Але його можна реалізувати з часом. Демонополізація «Газпрому», в тому числі за рахунок процедур європейських енергетичних пакетів (наприклад, виробник газу не може бути його постачальником і транспортером), повинні бути реалізовані. Німеччина не має закривати очі на невиконання цієї норми. Польща, Литва та інші країні мають про це сказати Німеччині. Разом ми можемо протистояти експансії «Газпрому».

Європейці є прибічниками м’якого вирішення конфліктів з путінською Росією. Після цього інциденту вони переглядають свої оборонні плани, зокрема, створення повноцінного українського ВМФ.
Я теж є прибічником того, щоб вирішувати конфліктні питання з Росією з високої позиції, з сильною оборонною системою, а не проханнями про нові санкції. Ця пасивність дозволяє Росії ще більше нахабніти. Санкції її не зупинять.

З 2000 по 2008 рік Україна не зверталася до МВФ за позиками, бо в цей час ми мали щорічні темпи зростання на рівні 8-13% і позитивний платіжний баланс, що давало нам змогу наростити золотовалютні резерви НБУ до 30 мільярдів доларів і збільшити чисельність зайнятих в економіці. Тож можна і без МВФ жити. Треба розвивати експорт і створити можливості для бізнесу в Україні.

При запровадженні євро були допущені серйозні помилки, в першу чергу, пов’язані з очікуваннями, що міграція капіталів і робочої сили всередині Євросоюзу вирівнює різну продуктивність національних економік. Цього не сталося передусім через мовні та інші гуманітарні проблеми. Наскоком не можна вирішити проблему єдиної валюти.
Тому зараз прийняття нових країн в єврозону призупинено. Англія не погоджується з політикою Європейського центрального банку, зокрема, щодо розподілу нової грошової емісії між національними центральними банками. Банківська культура Німеччини нижча, ніж авторитетність фунту стерлінгу. Проблеми ПДВ дуже серйозні. Англосаксонські країни його не сприймають. Думаю, що ця катавасія є серйозним докором керівництву ЄС та лідерам найбільших європейських країн. Але розумні люди вчаться на помилках, щоб їх не повторювати.
Відмінність Євросоюзу від Радянського Союзу у тому, що інтеграція відбувається шляхом горизонтальних об’єднань. А СРСР був вертикальною імперією. Тому порівняння цих двох союзів є надуманим.

При Порошенку закінчення війни не буде. Він заробляє на поставках в армію. Він стримує внутрішню опозицію, звинувачуючи її в роботі на країну-агресора. Його задовольняє комерціалізація ВПК, що є неприпустимим під час війни.
Всі наші поступки агресору будуть ним прийняті як належне, як прояв слабкості. І агресор знає про слабкість нашого промислового і оборонного потенціалу. Значить, війна буде безкінечною.
Не варто сподіватися на манну з неба.
Не погоджуюся і з тими аналітиками, які кажуть, що повернення територій буде лише після розвалу РФ, як це було з країнами Балтії – вони стали незалежними після розпаду СРСР. У нашому випадку все буде інакше: у нас буде економічно і воєнно сильна країна, і з нами будуть рахуватися. Тоді ми зможемо вести переговори.

Оскільки в країні правлять гроші, не можна чекати чеснот у політичній боротьбі. Я висловлювався, що олігархи з’їдять самі себе, розвалюючи економіку. Кризовий стан їх корпорацій штовхає їх на більш запеклу боротьбу за політичну владу. Ситуація напружується і може вийти з-під контролю. Порошенко має це розуміти, бо буде нести відповідальність. Всі ті «тітушки», «балаклави», штурмові загони, як у нацистів у 30-і роки, несуть загрозу нашому життю і нашій країні. Якщо їх будуть використовувати, то буде і покарання. Ніщо не залишається схованим.
За таких умов наша громадянська позиція полягає в активності під час виборчого процесу, обов’язковому голосуванні, дотриманні всіх правил заповнення бюлетенів та контролі над їх правильним використанням.
І ще – інформацію про порушення треба викладати в інтернеті, тому що це буде інформуванням цивілізованих країн світу про те, що відбувається у нас. Це дозволить мати матеріальні докази про порушення і зловживання.

Порошенківський режим зруйнував ринкові відносини в країні, розколов суспільство на тих, хто отримує послуги безкоштовно, і на тих, хто платить повністю. Цей режим забрав гроші з інноваційних ринків на фінансування надприбутків «Нафтогазу». Надмірні ціни і тарифи руйнують малий і середній бізнес та роблять неможливим формування середнього класу.
У країнах Центральної Європи субсидії найбіднішим громадянам надавалися протягом перших трьох років після початку «шокових терапій». Отримувачами субсидій були найбідніші, частка таких людей не перевищувала 10% від усієї кількості населення.
Субсидії і тарифи – це не просто неправильно. Це є найбільшою аферою ХХ століття в нашій країні.