Кабмину Шмыгаля осталось недолго: каким будет новое правительство

Відставка уряду Дениса Шмигаля є дуже ймовірною. А відбудеться вона, швидше за все, восени цього року, після місцевих виборів.

Таке майбутнє Кабміну є очікуваним – надто емоційним і реактивним він був. Та й формувався він поспіхом, за дві ночі, ще до пандемії, коли ситуація в країні була відносно стабільною.

Цей уряд за своїм складом не відповідає кризовим викликам. З одного боку, люди, які зараз обіймають міністерські посади, зокрема, й прем’єр-міністр Шмигаль – не найгірші управлінці. Принаймні Шмигаль точно розуміє, як працює система державної влади на всіх рівнях, але цього недостатньо. Та й загалом, уряд за своєю компетентністю виявився слабким, без стратегічного мислення.

А складна фінансово-економічна та соціальна ситуація в Україні, яка особливо відчутною буде з осені, вимагатиме інших дій та інших людей в уряді.

Важливими в цьому контексті будуть місцеві вибори. Вони чітко окреслять баланс сил у країні, відкриють нові проекти та офіційно завершать реформу децентралізації. Вони стануть чудовим приводом підбити підсумки й рухатися далі.

Адже восени виповниться півтора роки, як Зеленський перебуває при владі. А там за рік – і президентський екватор, і йому доведеться показати конкретні результати.

Читайте также"Неполноценный" премьер: зачем Зеленскому человек Ахметова во главе КабминаПри формуванні наступного після Кабміну Шмигаля уряду також доведеться експериментувати, виходячи із нагальних проблем і викликів. Погана економічна ситуація, соціальне напруження, загострення стосунків із Заходом через те, що з уряду виштовхуються "реформатори" і "соросята" – за таких умов Зеленському буде конче потрібна опора. Тому наступний уряд має формуватися на принципах широкого національного консенсусу і консолідації.

Немає жодних сумнівів у тому, що наступний уряд буде олігархічним, і в цьому немає нічого поганого. Це – один із небагатьох варіантів, який дозволить вийти зі скрутного становища і кризи. Не йдеться про те, що в уряді мають бути особисто Ахметов, Пінчук та інші. Доведеться, умовно кажучи, брати першу сотню українців з рейтингу Forbes і запрошувати на роботу в уряд тих, хто зумів досягнути успіхів у бізнесі. Необов’язково йдеться про представників Приват чи Інтерпайп – є й інші успішні люди, які створили Rozetka чи Нову пошту.

Тобто до нового уряду мають потрапити представники великого бізнесу. Люди в Україні, що мають великі гроші, повинні зрозуміти, що вкладати їх потрібно тут, заробляти потрібно тут, а не вивозити все на Кіпр чи ще кудись. Потрібно, аби великий бізнес нарешті зрозумів, що потрібно налагодити в Україні таку систему, де будуть заробляти, а не красти, де буде капітал та, умовно кажучи, вода в басейні. Тоді все працюватиме.

Отже, новий уряд потрібно формувати на засадах національної єдності і з залученням великого бізнесу. Чому в уряді не може бути Яценюка, Ярославського, Тарути, Хмельницького або інших адекватних людей? Адже де-факто український уряд завжди залежить від крупного бізнесу. Згадайте, як на початку 2014 року крупні бізнесмени стали "пожежниками", які гасили кризу в країні і не відстояли певні області, не пустивши агресора. Тепер потрібні "пожежники", здатні загасити "економічну пожежу". Саме тому крупний бізнес має взяти спільну відповідальність із урядом і діяти.

Читайте такжеКабмин Шмыгаля: практики Януковича и Кучмы вместо теоретиков СоросаЯк на мене, такий уряд за своєю ефективністю буде вигідно відрізнятися від урядів Гончарука і Шмигаля. Адже крупний бізнес багато втратив за останні роки та розуміє, що тримати капітали за кордоном неефективно і просто небезпечно, тому зацікавлений почати працювати.

Зеленський починав непоганий діалог із бізнесом і крупними гравцями, пропонував разом створювати нові правила. Однак далі цих розмов справа не пішла.

Інших варіантів я не бачу. Не бачу, кого можна було б призначити в уряд. "Соросят"? Гончарука-2? Кумів і однокласників? Це буде суцільний провал!

Серед тих людей, які зараз обіймають міністерські посади, деякі міцно сидять у своєму кріслі і можуть лишитися в новому уряді. Наприклад, міністр МВС Арсен Аваков – йому наразі немає альтернативи. Це не означає, що я підтримую Авакова, але визнаю, що він є певним щитом від анархії і хаосу. Так само може лишитися на своїй посаді і міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.

Що зміна уряду дасть особисто Зеленському? Не думаю, що відправка у відставку Кабміну Шмигаля додасть якихось суттєвих політичних бонусів президенту. Звісно, певною мірою на уряд можна буде перекласти відповідальність за критичну ситуацію в країні. Але такий підхід може спрацювати раз або два, не більше.

Хіба що Зеленський піде шляхом Кучми і постійно змінюватиме уряди. Однак він має розуміти масштаби тієї економічної кризи, що насувається, і формувати уряд відповідним чином.

При формуванні нового уряду багато в чому визначальним буде питання щодо продовження співпраці з МВФ. Якщо Зеленський налаштований продовжувати співпрацю з Фондом, до уряду на міністерські посади потрібно буде повертати "соросят" і людей, яким близькі цінності зовнішнього управління Україною. Це – один підхід до формування Кабміну.

Якщо президент таки вирішить, що гра з МВФ не вартує свічок, йому потрібно буде спиратися на внутрішні ресурси, а це означатиме зовсім інший підхід до формування складу уряду – йому доведеться домовлятися і залучати до урядової роботи крупний бізнес.

Третього не дано. Усі інші, хто вже були в уряді, провалилися і довели свою недієздатність.

Анатолій Октисюк, політичний експерт аналітичного центру DemocracyHouse, спеціально для Главреду

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред