Ирина Федишин

Певица, автор песен
28 февраля 11:30

  

Читать ответы
  • Чи траплялося вам уже зіштовхнутися із заздрістю колег, брудною конкуренцією, дрібними капостями вам? Чи поки що ця неприємна сторона шоу-бізнесу обходить вас стороною?)
    Я не знаю, щодо заздрості, але з негативним ставленням зустрічалася. І негативні коментарі на мою адресу теж були. Останній випадок – перерізаний кабель на дуже відповідальному і важливому для мене концерті в Києві. А дрібних капостей (типу хтось каблук мені зламав чи щось побідне) не було. :) Я дуже спокійно реагую на подібні речі. Навіть перерізаний кабель мене не надто засмутив.
  • Чи пропонували вам співпрацю російські поети-пісенники чи композитори, чи хтось із російського шоу-бізнесу? Що відповідаєте на такі пропозиції?
    Ні, не пропонували. Проте мені часто надходять на електронну пошту російськомовні пісні. Але я російською не співаю.
  • Пані Ірино, багато наших виконавців з-під палки "витискають" із себе пісні українською мовою, і часто-густо такі пісні не знаходять відгуку в слухача, проте будь-які пісні таких виконавців охоче крутять по радіо. А ви, навпаки, маєте весь україномовний репертуар, який слухач любить і заради якого він готовий купувати квиток і йти на концерт. І кількість ваших виступів тому підтвердження. І це при тому, що у порівнянні з іншими, ваших пісень не так багато в ефірах. Чому так? Різна аудиторія? Різні пісні? Над феноменом Ірини Федишин все частіше, судячи з інтернет-статей, ламають голову музичні продюсери, менеджери артистів та самі артисти...
    Думаю, справа не в піснях, а в самому артистові. Якщо артист цікавий, робить віддано свою роботу, створює якісний та цікавий продукт, люди його слухають. Адже є багато і російськомовних пісень, які «витиснули» з себе артисти, але і вони не мають успіху… Тож, повторюся, все залежить від артиста, від його вміння створити пісню. А оскільки у нас тепер не так багато людей дивиться телебачення, натомість всі сидять в Інтернеті, то стати популярним не так вже складно: створюєш пісню, розміщуєш в Інтернеті, а люди, якщо пісня їм цікава, підхоплюють. Такий етап я теж проходила. Якось люди дізнавалися про Федишин – не з центральних телеканалів чи радіоефірів, а зі служби «Бі-Бі-Сі» («бабця бабці сказала»). Люди приходили на мій концерт, побачили й почули все самі і, якщо їм сподобалося, розказали друзям, і ті теж наступного разу приходять на концерт…
  • Ірино, скажіть відверто, скільки концертів ви мали у 2017 році?) І як, як, ЯК!? ви все це встигаєте? У вашій добі більше 24 годин?:)
    Торік у мене було 126 концертів. Напевно, так вдається робити завдяки тому, що у мене міцна команда, яка розумно планує гастрольні графіки, не забуваючи й про відпочинок – так усе організовує, щоб все заплановане можна було втілити в життя. А ще – завдяки моєму великому бажанню працювати, співати для людей. Концертів дуже багато, відповідно, багато переїздів-перельотів, а дорога втомлює. І співати щодня непросто. Але коли любиш свою роботу, бачиш віддачу глядачів на концерті, це надзвичайно заряджає і надихає їхати на наступний концерт.
  • Пані Ірино, що для вас як для артистки є головним орієнтиром, ознакою того, що ви все на своєму артистичному шляху все робите правильно, що ви пишете потрібні слова, які знаходять відгук в серцях людей?
    Я просто почуваю себе гармонійно, почуваюся щасливою і впевненою в тому, що роблю. І я нічого з себе не «витискаю». Люди, в будь-якому випадку, відчувають, що робиться від серця, а що «витискається», і потім відповідним чином реагують.
  • Обожнюю вашу пісню "Малесенькі долоньки" - напевно, вона не залишить байдужим нікого, у кого є власні діти - не важливо, скільки їм уже років. Дякую вам за цей твір! А чи не могли б ви розказати історію створення цієї пісні? Що вона значить для вас? що надихнуло на її написання? І ще таке питання. А яка з ваших пісень є найулюбленішою у ваших синочків?
    Пісню «Малесенькі долоньки» я написала, коли моєму першому синочку було два рочки. Коли я стала мамою, я відчула, яка це радість, коли тобі посміхається дитина. Любов у серці, яку ти відчуваєш до цієї маленької дитини, така неймовірна, що хочеш її описати, вилити ці почуття на аркуш паперу. Я дуже хотіла написати таку пісню. Але вона зявилася вже на тому етапі, коли малому було вже два роки. Бо перший період був непростий для мене, як для мами, коли я була забігана, нічого не встигала, не досипала. А потім в один момент потім, коли Юрчик пішов спати, чоловік сказав: «Давай сядемо і напишемо якусь нову пісню». Я запитала: «А, може, я теж піду спати?». Проте Віталій наполягав: «Ні, давай будемо писати». І я сіла за фортепіано і почала награвати мелодії. Віталій сидів на дивані, приєднався, почав допомагати з текстом (бо він теж, як батько, переживає всі ті ж емоції великої любові до свого сина, як і я). І ми разом створили текст. Я одразу почала награвати і написала мелодію. Так десь до третьої ночі ми написали цю пісню – було два куплети і приспів. Потім пішли на студію, де мій аранжувальник Андрій сказав: "Іра, це – хіт!". Він швидко зробив аранжування. Так і народилася ця пісня… Синочки люблять усі мої пісні. А, коли з"являється нова пісня, вони просять: «Мама, включи ще раз!». Бо всі попередні вони вже слухали, і до нових у них завжди більший інтерес. 
  • Ірино, доброго дня. Якось ви розповідали, що виступаєте на підтримку військових, давали концерти у військових частинах... У чому складнішим є такий виступ, такий концерт, коли глядачами є люди, які вже бачили війну або яким за кілька днів доведеться вирушити на "нулі"? Які моменти таких концертів найбільше врізаються у пам"ять? І ще таке непросте питання, перепрошую за нього: от ви є мамою двох синів - ви б відпустили їх на війну? Дякую, усіляких вам гараздів та успіхів!
    Я дійсно виступаю з концертами на підтримку військових, буваю і у військових частинах. І концерти перед військовими для мене особливі. Особливо хвилююся перед ними, бо намагаюся знайти доречні слова, які могли б підтримати й додати сил нашим захисникам. Я завжди дуже хвилююся перед такими виступами. Але, коли я виходжу на сцену і співаю них, у мене складається враження, що не я прийшла їх підтримати, а вони – мене. Це – сильні мужні чоловіки, вони підтримують мене посмішками і оплесками, і весь виступ якось потім складається в правильному руслі. Запам"яталося найбільше, напевно, те, як під час автограф-сесії розписувалася на військових квитках та навіть ременях від автоматів… Останнє ваше питання справді непросте. Так, у мене двоє синочків. І, як мама, я зробила б усе можливе, щоб мої діти не йшли на війну. Але, якщо більш глибоко підходиш до цього, розумієш, що є така важлива цінність як Батьківщина, яку треба захищати. І зважаючи на це, думаю, що я би відважилася їх відпустити. Життя насправді якесь короткочасне... А люди часто зосереджують увагу не на тому, що важливе і потрібне. Вони накопичують гроші та якісь земні цінності і думають, що житимуть до ста років... А насправді ніхто не знає, що на тебе чекає вже завтра.
  • Как вы относитесь к местным жителям Донбасса - как к предателям, преступникам, заложникам ситуации, людям, пострадавшим за собственное безразличие или недальновидность...? Бываете ли вы с концертами на востоке страны?
    Я буваю з концертами на сході України, але не в самому Луганську чи Донецьку, а в інших містах: Маріуполь, Бердянськ тощо... Я намагаюся ставитися з розумінням до мешканців Донбасу. І загалом, ставлюся до них, як до заручників ситуації. Тому що на тих концертах, з якими я побувала в східних регіонах, я відчула любов до української пісні та українських традицій.
  • Вже зовсім не за горами 8 березня. Як ви ставитеся до ідеї скасування цього свята? Ваші чоловік та сини вітають вас у цей день?
    Так, із 8 березня мене вітає і чоловік, і синочки. До цього дня я ставлюся спокійно. Водночас розумію й історію цього свята, і вона для мене не є до кінця прийнятною. Проте сама ідея вшанування жінки, як на мене, є хорошою, тому що жінка робить насправді багато для сім"ї, родини, суспільства, держави в цілому і заслуговує на якусь увагу в окремий день.
  • Как относитесь к возможному «походу» в президенты Святослава Вакарчука или Владимира Зеленского? Вы бы проголосовали за кого-то из них? А не хотели бы сами попробовать себя в качестве политика - ведь у нас певцы в Раде стали привычным явлением?
    Я би точно не хотіла спробувати себе в ролі політика... До можливого походу в президенти Святослава Вакарчука ставлюся спокійно, тому що після всього того, що пережила наша країна, після такого президента як Віктор Янукович, я думаю, що кандидатура Святослава Вакарчука є набагато кращою. І все насправді залежить від особистості людини, від її внутрішнього світу, від її особистих якостей, уміння керувати і об"єднувати державу, уміння розумно мислити та здобути освіту, яка б допомогла в непростих державних справах.
+
Соглашаюсь
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности