Поль Манондиз

Французский певец, живущий и работающий в Украине
6 ноября 11:00

    

Читать ответы
  • Поль, у скільки років ви почали захоплюватися музикою? З чого це почалося?
    Колись я опинився наодній сцені з Майклом Джексоном. Я не співав і не танцював… Але я доторкнувся до його руки і того дня зрозумів, що саме хочу робити в житті. І було мені тоді 12 років.
  • Хто ви за фахом? І ким працювали, доки жили в Європі?
    Коли я жив у Європі, я працював барменом — це була моя перша робота. Але я недовго був барменом, бо скоро переговорив із власником бару і організував там свій перший концерт. Після того я почав співати в різноманітних барах. А, крім того, я вивчав архітектуру в університеті.
  • Чому саме Україну ви обрали для життя і творчості?
    Перш за все, тому що моя дружина — українка. А також тому, що я насправді маю велике почуття до України, дуже люблю її. Зараз не можу навіть уявити свого життя десь-інде, в іншій країні.
  • Ви лишаєтеся ви громадянином Франції? Чи будете намагатися отримати українське громадянство?
    Я чекаю на український паспорт.
  • Наскільки складно іноземцю прокладати собі шлях на «велику сцену» в Україні? З якими найбільшими проблемами доводиться стикатися?
    В будь-якій країні, не тільки в Україні, шлях на «велику сцену» є складним. Проблема, з якою ви можете зіштовхнутися, — це, безумовно, конкуренція. Деякі люди допомагають, а деякі — заздрять... Втім, я намагаюся робити все можливе, щоб досягти своєї мети. Співати на великій сцені чи мати власний концерт — це певний привілей. Для мене найбільша проблема — це те, що три хвилини на сцені завжди здаються мені миттю.
  • Яка роль Ніни Матвієнко у вашій музичній кар’єрі в Україні?
    Ніна Матвієнко — моя мама у шоу-бізнесі. Вона суттєво впливає на мою творчість. І вона була першою після моєї дружини та продюсера, хто повірив у мене. Ніна Митрофанівна дала мені багато корисних порад щодо виконання народної пісні. Саме вона показала мені Україну через музику. Я її дуже люблю.
  • Поль, як би ви самі охарактеризували той стиль музики, в якому ви працюєте?
    Це мікс чотирьох напрямків: поп, рок, інді і світова музика. Я не намагаюся когось копіювати, а створюю щось нове, таке, чого досі не було. Це музика душі та серця. Гадаю, що це чесна музика.
  • Не секрет, що ви співаєте чимало українських народних пісень. Чи вас вони приваблюють? Чому саме такий напрямок ви обрали?
    Ніна Матвієнко дуже вплинула на це. І починалося все у мене з пісні "Ніч яка місячна". Я зрозумів, що кожна українська народна пісня має власну історію, тому що, як правило, її створював не один автор, а ніби цілий народ. Я намагаюся доторкнутися до цієї історії, тому що відчуваю Україну всередині себе. І для мене це свого роду привілей — мати змогу зробити цілий альбом, присвячений українській пісні. До речі, якщо ви знаєте якісь цікаві маловідомі народні українські пісні, яких я досі не знаю, надсилайте мені їх — я з радістю їх заспіваю.
  • Зараз, живучи в Україні, ви поповнюєте свій репертуар здебільшого україномовними піснями, чи так само багато продовжуєте створювати франкомовних пісень?
    Я візьму невелику паузу до червня наступного року, щоб створити французький альбом. Але, звичайно, в цьому альбому йтиметься і про Україну. В будь-якому разі мені дуже подобається співати українською. Не знаю, чому, але мій голос звучить краще українською. Може, я маю пра-пра-прабабусю українку… Співати українською це якось цілком природно для мене, не можу навіть пояснити.
  • Взагалі, цікаво, скільки мов ви знаєте, скількома — співаєте?
    Коли я ще був маленьким, вдома мій батько спілкувався зі мною італійською мовою, мати — французькою. Тож для мене саме ці дві мови є рідними. Після того у школі я вивчав латинську і грецьку мови, але не спілкуюся ними. Багато спілкуюся англійською, почав говорити українською. Знаю німецьку, але трохи її призабув. Тож загалом знаю десь сім мов. І сімома мовами я співаю…