Наталка Диденко

Не можу точно відповісти на це питання. Напевно, з ним краще звернутися до якоїсь державної структури — або в Гідрометцентр, або в Управління гідрометеорології.
Думаю, що люди, які працювали на цих метеостанціях, і які змушені були залишитися на окупованих територіях, так там і працюють в Криму, на Донеччині і Луганщині. Якщо, звісно, ці метеостанції не знищені. А так, гадаю, вони все одно працюють, тому що метеорологічна інформація постійно повинна надходити, бо це метеостанції на окупованих територіях — це частина величезної глобальної всесвітньої мережі, і дані повинні передаватися

На моє тверде переконання, у будь-якій сфері рівень професійності не залежить від рівня зарплати. Якщо людина добре робить свою справу і любить свою роботу, завжди виконуватиме її сумлінно і фахово.
Синоптик — це одна з найменш оплачуваних професій в Україні. Проте й багато інших спеціалістів, які працюють у державних структурах, отримують невисокі зарплати.
Що змінилося за останні роки в цьому плані? Мало що: деякі мої колеги як отримували невисокі зарплати, так і отримують сьогодні. Але, не дивлячись на це, всі вони — люди високого професійного рівня.
Взагалі, ставлення до синоптиків в Україні майже «печерного рівня», може, трошки краще. А це ж перспективна професія, тим більше, за нинішніх умов, коли питання екології та клімату виходять на перший план. Має бути якась популяризація цієї спеціальності. Але це вже задачі для держави.
Отже, якість роботи синоптика мало залежить від фінансування: якщо справа тобі подобається, ти ніколи не будеш халтурити.
Що стосується обладнання… Як відомо, є така спеціалізація як авіаційні синоптики — від них багато в чому залежить безпека польотів. А в Україні не вистачає радарів. Хоча є дуже хороший і потужний радар — Бориспільський. Здається, ще є радари в Запоріжжі, Львові, Харкові, навіть точно не знаю. Радари не є якимись стратегічними об’єктами, просто, як мені колись пояснювали: певні комерційні організації вклали свої гроші в покупку радарів і тепер хочуть ці гроші «відбити», тому намагаються зробити так, щоб даними радарів інші користувалися за гроші. Хоча всюди це безкоштовно…
Проте дані Бориспільського радару є у вільному доступі на сайті Гідрометцентру.
Але взагалі, технічних новинок у нас малувато.

Згадані вами телепроекти були надзвичайно вдалими — думаю, кількість переглядів і їх популярність свідчить про це.
В принципі, будь-який телепроект, пов’язаний із погодою, має право на життя. Головне — щоб прогноз готувався професійно і подавалася інформація етично.
Хоча скажу відверто, мені більше до вподоби прогнози погоди на СNN, коли повідомлення про погоду подаються професійно і не перетворюються на яскраве шоу. Проте не маю нічого проти і погодного шоу...
З іншого боку, часто саме в таких телепроектах на перший план виходить шоу, а інформація лишається за дужками. Часто навіть буває, що такі програми виходять у запису в той момент, коли певні метеорологічні дані стають неактуальними. Це свого роду обман глядача, що породжує недовіру до синоптиків.
Крім того, часто-густо трапляється так, що погодні програми існують на каналах як майданчики для реклами, а погода там на третьому чи п’ятому місці.
Отже, будь-яка програма з прогнозом погоди має право на існування, але це має бути якісний проект.

15 серпня на Київщині став одним із найбільш спекотних днів за все літо, за серпень — так точно. Але вже 16 серпня до Києва прийде атмосферний фронт, пройдуть локальні короткочасні дощі і впаде спека. Така синоптична ситуація залишиться до кінця тижня. Тобто до неділі включно на Київщині зберігається можливість локальних короткочасних дощів: пройшов короткий дощ, й за ним одразу — прояснення і сонце…
Тим, хто в ці вихідні дні збирається на риболовлю чи на природу, я би просто радила взяти дощовик і намет. Адже дощ не литиме безкінечно. Дощ буде коротким, а, може й бути і так, що ви побачите цей дощ збоку, а над вашим наметом не впаде ні краплі. Температура повітря буде комфортною: не буде вже сильної спеки, буде +27 — +29 градусів. Тому, звичайно, на локальний дощ розраховувати треба, але температура буде комфортна. Тож потрібно відпочивати і використовувати останні деньки літа повною мірою.

Не тільки перший, але і п’ятий, і десятий сніг, що випадає взимку, у нас може паралізувати місто. Згадаймо березень 2013 року, коли в Києві кількість снігу, що випав, перевищила всі мислимі норми. Ми пам’ятаємо, що тоді коїлося в столиці... Коли відбувається якесь стихійне явище в мегаполісі, воно перешкоджає нормальній діяльності міста і часто паралізує його.
Чия тут вина? Я б не шукала винних. Але так у нас стається тому, що, по-перше, понаднормова кількість опадів у вигляді снігу — це все-таки стихійне метеорологічне явище, по-друге, це стає проблемою через недосконалу робота комунальних служб міста.
Допомогти мінімізувати негативні наслідки могла б система попереджень — якби у нас вона була добре розвинена. Тоді б можна було уникати неприємних наслідків.
А так, до прогнозів синоптиків часом ставляться з долею іронії або недовіри — це неправильно. Синоптики, звісно, можуть помилятися, як і лікарі, політики, двірники, слюсарі, домогосподарки... Але не брати до уваги їхні попередження часом небезпечно. Тому про сильні снігопади чи потужні зливи синоптики повинні попереджати, а споживачі прогнозів погоди обов’язково мають взяти це до уваги.

Коли у мене запитують про довгострокові прогнози, завжди кажу, що я — синоптик, а не ворожка. Довгострокові прогнози існують, воно розробляються науково. Крім того, є чимало народних синоптиків, які складають такі прогнози. І, зазвичай, довгострокові прогнози — це те, що найбільш цікаво медіа.
Але я особисто не радила б серйозно сприймати довгострокові прогнози. Краще довіряти прогнозам на одну-три доби і тенденції на п’ять-сім діб.
Тому говорити зараз про те, якою буде погода восени, а, тим більше, взимку, як мінімум, некоректно. До моєї компетенції це точно не належить.
Завжди кажу, що синоптик — це як дільничний терапевт, а є ще й вузькі спеціалісти-медики. Синоптик забезпечує реальним прогнозом погоди, розказує, що буде завтра або через день-два. Наприклад, щоб людина розуміла, що їй робити на вихідні, як вдягнутися, як гуляти з твариною (брати її чи не брати, якщо тварина боїться спеки), які ліки підготувати старшим членам сім’ї-гіпертонікам. Тобто це суто практичні і корисні речі. Вони необхідні, бо з цього складається наше життя.
А от, якою будуть осінь і зима, я б і сама із задоволенням у когось спитала. Головне, що вони будуть…

Це трапляється вкрай нечасто. Навіть не можу згадати чогось подібного зі своєї професійної практики.
Чому так трапляється? Дощ, особливо влітку, не випадає просто так. Дощ виникає внаслідок переносу повітряних мас. Дуже часто дощ супроводжується сильним шквалистим вітром, а іноді й смерчами (вони спостерігаються і в Україні — смерчі завжди у нас були і будуть, бо це характерне для літа явище, рідкісне, але характерне). Тому при дуже інтенсивному переносі повітряних мас може статися так, що ця маса у свій вихор захопить жаб або пісок. Наприклад, пилові бурі переносять пісок навіть без дощу, і тоді видимість у повітрі стає набагато нижчою.
Це цікаве явище, але я, напевно, не хотіла б на це подивитися.

До народних прикмет я, як фахівець, як синоптик, ставлюся… не хочу казати «негативно». Ми просто йдемо паралельними шляхами. Знову медичне порівняння: є лікар, фахівець, який купу років вчився і купу років здобував практику, став спеціалістом, і через двадцять років ви до такого лікаря приходите, а він вам радить попити ромашку — не думаю, що ви будете дуже задоволені, і навряд чи так вирішиться ваша проблема. Так само і в синоптиці…
Хоча народні прикмети — це, звичайно, прекрасно. Всі, хто ними користується і вірить у них — на здоров’я. Але слід зважати на те, що народні прикмети створювалися сотні років тому, коли була зовсім інша екологія та інша погода. До того ж, ці народні прикмети створювалися для регіону певного кліматичного типу: в Україні є лісостеп, степ, субтропіки (це південний Крим), ліси… І для кожної з цих зон має бути своя відмінна народна прикмета. Це по-перше.
По-друге, народна прикмета дає дуже короткостроковий прогноз. Наприклад, ввечері людина спостерігає якесь явище і говорить, що вранці буде те-то і те-то. А синоптики до 12.00-13.00 вже мають готовий прогноз погоди і на добу, і на дві-три доби.
Отже, можна довіряти народним прикметам, але синоптики не мають до них жодного відношення.

Таке явище справді можна спостерігати в Києві, і не тільки в липні-серпні. Такий смог у великих містах, мегаполісах, на превеликий жаль, є частим явищем.
Влітку часті антициклони — зони високого атмосферного тиску. Це дуже масштабне утворення, яке зависає над великою територією (наприклад, над майже усією територією України). І в цей час зазвичай дуже слабкий вітер або навіть штиль. Тому всі продукти згоряння, які виробляє місто, піднімаючись у повітря, «зависають» у ньому.
Скільки не закликають синоптики і відповідні служби, щоб при високих температурах повітря не палили сміття чи листя, не провокували пожежі недопалками, але все одно люди це роблять і вносять свою лепту в утворення такого смогу. Це — бич великих міст.
І ще — це не серпанок, бо серпанок — це дуже красиве явище. Це — саме смог.
Наскільки мені відомо, зараз у певних районах Києва навіть радять уникати певних вулиць, бо там підвищена концентрація таких шкідливих домішок у повітрі.

Часто говорять про те, що тварини якимось чином реагують на певні погодні явища: землетруси, зміну погоди тощо. Чесно кажучи, я, спостерігаючи і за своїм неперевершеним котом Апельмоном, і за тваринками, які живуть у моїх друзів, ніколи не помічала явних прогностичних ознак, тобто не помічала, що певна тварина чітко реагує на дощ чи сонце.
Існує такий стереотип, що, коли йде дощ, тваринка дуже затишно спить. А от наш Апельмон, навпаки, у дощову погоду, як кінь, ганяє по хаті — дуже жвавий, а у сонячну погоду, коли високий атмосферний тиск — спить.
Всі ці спостереження, скоріше, можуть належати до розділу «народні прикмети». І я, як фахівець, особливо на це не зважаю.
Але, якщо хтось всерйоз спостерігає за своєю тваринкою і на цій підставі робить висновки про майбутню погоду, а потім в залежності від цього вирішує, наприклад, їхати чи не їхати на дачу, садити щось на городі чи ні, то нехай це допоможе людині. Але все-таки мені здається, що це перебільшення.

Хороше запитання, дуже поширене. І перше слово, яке б я сказала на рахунок цього, це — міф. Міфи завжди цікаві і симпатичні. Справді, люди, які живуть ближче до західного кордону, завжди кажуть: «Що сьогодні в Польщі, те завтра буде в нас». А ті, що живуть ближче до східного кордону, кажуть: «Те, що сьогодні в Москві, завтра буде в нас».
Проте все це — міф.
Варшава чи Москва — це лише крапки на карті. З однієї крапки не буває переносу повітряних мас. Повітряні маси — це величезні масштабні речі. Якщо йде похолодання з районів Арктики, воно рухається в Україну з північного-сходу або півночі, і, очевидно, на своєму шляху проходить, умовно кажучи, Кольський півострів, Мурманськ, доходить до Московської області. Тобто на його шляху є безліч крапок таких, як Москва. Тому говорити про те, що «з Москви приходить погода», є, як мінімум, смішним.
Так само і з Варшавою. Тобто це міф, так некоректно говорити та навіть не дуже грамотно.
За статистикою, у нас найбільш характерний перенос повітряних мас — західний. Набагато рідше цей перенос східний, північно-східний чи південний. Із заходу до нас найчастіше приходять атмосферні фронти, з південного заходу і північного заходу — циклони.
Грубо кажучи, з заходу приходить 75-80% повітряних мас.
Тому говорити про те, що з одної маленької крапочки на карті — з Москви — на таку велику країну, як Україна, щось там прийде, неправильно.

Існують такі погодні явища, які спрогнозувати не просто складно, а неможливо. Наприклад, смерчі. Вони повинні мати спеціальні умови для свого розвитку. Оскільки вони виникають надзвичайно швидко і на надзвичайно малій території, теоретично їх передбачити можна, але практично дуже важко.
Також дуже важко передбачити наднормову катастрофічну зливу або наднормовий катастрофічний сніг. Синоптик бачить, що насувається дуже суттєва зміна погоди, чітко бачить по картах, що будуть сильні опади, але передбачити, що кількість цих опадів буде більшою за весь період спостереження, надзвичайно складно.
Отже, найважче прогнозувати стихійні явища, наприклад, смерчі.

Як поетично, симпатично і гарно сказано — «форма хмаринок»! Насправді, не секрет, що існує класифікація хмар, і кожна хмара щось означає і має прогностичний характер.
Наприклад, якщо ми лежимо в полі і дивимося в небо, спостерігаючи там ряд білих пухнастих хмар — це купчасті хмари хорошої погоди, або кумулюси. Також є величезні пухнасті хмари, але такі, що набувають свинцевого кольору — синоптики чітко знають, що з них випадають дощі. Вони називаються кумульонімбуси. Є перисті хмари і купа інших. Саме за виглядом хмар можна прогнозувати погоду.
Але, знову ж таки, хмари дають короткуваті прогностичні ознаки. Якщо ми бачимо, що свинцева хмара на горизонті, значить, скоро буде дощ. Тобто ми його можемо передбачити за годину, дві або три. А синоптик, повторюся, складає прогноз за добу.

Очевидно, того, що мають спеціалісти в США чи в Європі, в Україні явно не достає. Але якість прогнозу далеко не завжди залежить від фінансування. А от якість короткого попередження про небезпечне явище, яке насувається — так.
В принципі, зараз синоптики мають доступ до всіх професійних прогностичних карт, схем, моделей — все це є в інтернеті, і всі можуть цим користуватися. Підкреслюю, саме професійні карти, а не ті, де намальована хмаринка чи чоловічок у капелюшку з сачком для метеликів... Синоптики користуються цими професійними картами і моделями. Їх дуже багато. І кожен синоптик якійсь моделі довіряє більше, якійсь — менше. Але цього достатньо.
Проте в Україні, на мій погляд, недостатнім є фінансування системи метеорології загалом. А це надзвичайно важлива і перспективна галузь.
Наприклад, коли ми дивимося американські фільми-катастрофи, у них синоптик — це завжди або елегантна леді, або поважний симпатичний чоловік, інколи навіть трохи мачо, і вони рятують планету, до них приходять президенти, і вони разом приймають рішення. Тобто там синоптик подається як поважний рівень.
У нас же синоптики — це завжди предмет для анекдотів, насмішок і жартів. У нас синоптик уявляється як зателепаний, у потертому костюмі, в штанях із витягнутими колінами чоловік або старша жінка з «дульою» на голові. Словом, у нас до синоптиків несерйозне ставлення, що тягне за собою багато інших наслідків.
І популяризація синоптиків залежить не тільки від них самих (їм нема коли — вони 24 години на добу сидять в картах і моделях!), а від спільних зусиль — і держави, і агрономів, і, як виявляється, кінематографістів.

Це питання номер один, воно мені страшенно подобається!
Чесно кажучи, не знаю, чи є у нас якісь фермерські господарства чи агрохолдинги, які мають у своєму штаті синоптика, але я дуже в цьому сумніваюся, виходячи з досвіду і практики.
Агрохолдинги і фермерські господарства — це не найбідніші люди в нашій країні. Думаю, що до такої практики просто не дійшло ще. Але це просто необхідно — нехай і не мати у своєму штаті синоптика, але принаймні консультуватися з ним.
Свого часу я справді співпрацювала з агрохолдингом. Вони — розумники, бо збагнули користь від такої співпраці. Це люди майбутнього (напевно, я б назвала їх так). Я пропрацювала з ними три роки, консультувала їх. Той агрокомплекс займався виробництвом чіпсів. Для того, щоб робити чіпси, вони орендували поля і вирощували на них картоплю. Наприклад, коли приходила рання осінь, вони збирали картоплю, а я по прогнозу бачила, що насувається надзвичайно сильний дощ, а у них картопля лежить у відкритому вигляді на полях, бо вони її зібрали і полишали, я попереджала про дощ. Відтак у них була доба-дві, щоб прикрити врожай і зберегти його. Таким чином, вони уникали зайвих збитків, бо були вчасно попереджені і вжили заходів.
Або, наприклад, коли в травні або червні раптом трапляються заморозки. Тоді за дві-три доби синоптик про це попереджає фермерів, а фермери вживають необхідні заходи.
Отже, для наших фермерів, нашого сільського господарства, для нашої країни, де надзвичайно розвинута аграрна промисловість, співпраця з синоптиком — це запорука успіху.
Тому раджу фермерам і агрохолдингам активно і плідно співпрацювати з синоптиками заради спільного добра. Така співпраця принесе одні плюси: по-перше, це зменшить збитки для сільського господарства, по-друге, це сприятиме популяризації синоптики і метеорології, по-третє, це сприятиме залученню в цю спеціальність молодих спеціалістів.
А так, чула, що зараз агропідприємства купують метеостанції і вважають, що проблема вирішена. Але що таке метеостанція? Вона дає фактичну погоду. Ми і так зараз у гаджетах можемо легко знайти інформацію про те, яка в даний момент температура, вологість тощо. Але ж потрібен саме прогноз погоди від фахівця! Навіть той прогноз, який ми отримуємо, зазирнувши у гаджет, ніколи не перевершить прогноз від спеціаліста, живої людини, яка поєднує знання, дані передових технологій — синоптичних і кліматичних, свій досвід та інтуїцію.

Синоптик може попередити про небезпечне явище чи бурю за пару годин до того, це абсолютно в наших силах. Є карти переміщення небезпечних ділянок, є радари… Тому синоптики можуть це відстежувати, і вони це роблять.
Сама часто на своїй сторінці у Фейсбук, користуючись професійними матеріалами, наприклад, даними бориспільського радару чи німецькими картами реальних блискавок, пишу, що за годину-три до Києва прийде складна погода, а зараз у Житомирі ллє дощ, гримить гроза і подекуди спостерігається град, тому — закрийте, будь ласка, вікна, якщо йдете з дому.
Тобто про це попередити абсолютно реально.
А так, як я вже говорила, синоптик складає свій прогноз на добу, а також прогнозує тенденції на дві-три доби. Наприклад, я сьогодні, 15 серпня, можу сказати, що завтра в Києві послабне спека, і багато людей звернуть на це увагу: хтось витрачатиме менше води для поливання городу, менше стане гіпертонічних кризів, а, можливо, на жаль, і більше через перепад атмосферного тиску.
Але проблема в тому, що в Україні немає масштабної системи оповіщення. Єдине, що є — попередження на сайті українського Гідрометцентру, де пишуть про штормові попередження. Але цього замало. До того ж, зазвичай, вони пишуться раз на добу: наприклад, вранці написали, що завтра може бути те-то й те-то, і дуже рідко вони можуть написати, що наближається гроза, і за годину-дві почнеться сильна злива.
Все це — в руках молоді. Зараз купа старт-апів, розробляються дуже геніальні пропозиції та проекти — страшенно захоплююся! От чому б не зробити, наприклад, такий старт-ап — систему смс-оповіщень — тим, у кого добре варять технічно і електронно молоді мізки, адже всюди, навіть у селах, є самі звичайні мобільні телефони, навіть у бабусь-дідусів. Не треба гаджетів, нічого новітнього — просто смс-повідомлення. Це найпростіше. Смс-кою можна передати будь-що, і, якщо Галька буде знати, то знатиме все село…
Очевидно, що такий проект оповіщень потрібно робити у співпраці з синоптиками, щоб попередити людей, наприклад, про те, що насувається град, гроза чи злива. Адже люди в селі трясуться над своєю городиною, над врожаєм, багато для кого це харчовий запас на цілий рік — за допомогою такого повідомлення людина може врятувати свій врожай. Бо за одну-дві години можна врятувати дуже багато. Передати смс — це не складно і не потребує шаленого фінансування. І на цьому можна буде заробляти, хоча для людей це коштуватиме якісь копійки.

Я про це не думала, і вийшло так ненавмисно. Ідея виникла спонтанно. Взимку 2013-2014 року під час Майдану на прохання «Громадського телебачення» я щовечора виходила в ефір і розказувала синоптичну ситуацію, тому що люди були на Майдані, ночували на вулицях, чергували вночі, і розуміння того, якими будуть погодні умови, було вкрай потрібне. І в якийсь момент, коли я розказувала погоду, Апельмон голосно нявкнув, чіплявся до мене, ставав на задні лапи — чи то їсти просив, і мені сказали взяти його на руки, бо це ж живе спілкування Скайпом — мовляв, нічого такого в цьому немає. І я взяла його на руки і відтоді постійно почала з ним розказувати про погоду.
Апельмон справив ефект абсолютної пухнастої «бомби» — людям це страшенно сподобалося. Не секрет, що діти і котики — це теми, які завжди привертають увагу.
Але вся ця історія мала свої гарні пролонговані наслідки. Пройшло вже багато часу після подій на Майдані, і роки через два мені написала жінка з Донецької області, вимушена переселенка, яка переїхала кудись на західну Україну. Коли я прочитала її листа, зрозуміла, скільки побічних наслідків ця наша біда має для людей: непрямі втрати, страх, переживання, скільки через те було інсультів-інфарктів та інших погіршень здоров’я. І от вона мені написала: «Ваш кіт фактично врятував мені життя. Я всю цю зиму сиділа біля екрану, спостерігаючи за всіма подіями. Страх, скутість, спазм, який тримав усіх людей в напрузі… А цей кіт був єдиним позитивним, стабільністю, уособленням чогось домашнього, мирного і приємного. Я чіплялася за нього, як за рятівну соломинку».
І потім все більше людей мені почали про це говорити. Тож це не було заради «мі-мі-мі»-картинки — це мало свій позитивний ефект для людей.

Передусім зазначу, що наші архіви залишають бажати кращого. Оцифровування майже немає.
Ведеться спостереження більше ста років, принаймні щодо Києва. Здається, 130 років. Це досить великий період спостережень. Але для історичного масштабу, звичайно, це дуже мало.
До речі, нещодавно дізналася, що брат Лесі Українки був одним із провідних українських метеорологів. Він був інтелектуалом. На жаль, дуже рано пішов із життя. Саме він фактично створив метеорологічне життя на Харківщині. Він причетний до створення багатьох метеорологічних станцій, читав лекції з метеорології.

Погода цікава в тому числі й тим, що часом трапляються аномальні явища. Як і у футболі трапляються непередбачувані речі. Здавалося б, бігає завжди однакова кількість людей за одним м’ячем, що там може статися неочікуваного? Але елементом несподіванки все це цікаво.
Погода, клімат, наше з вами життя — все залежить від нерівномірного розподілу сонячної енергії і руху повітряних мас. Чому взагалі рухаються повітряні маси? Бо в якийсь момент сонце нагріває одну поверхню більше, а поруч залишається менше прогріта поверхня — цей температурний контраст створює повітряний рух. І, коли повітря починає рухатися, в зоні температурних контрастів виникають такі явища як дощ, сніг, сильний вітер, град, туман тощо.
Такі аномальні явища, як сніг у Сахарі, виникають рідко, але бувають. Це говорить про те, що в певний момент десь відбулося більш інтенсивне сонячне нагрівання, десь — менш інтенсивне. І величина температурних контрастів збільшує ймовірність аномальних явищ. Якщо в Сахарі задалеко «забіг» атмосферний фронт, ночі там надзвичайно холодні завжди — це не секрет, випали опади на холодну поверхню, от і з’являється сніг. Звичайно, такий сніг дуже швидко розтає. Взагалі, в Сахарі кожного року сніг випадає.
У мене в Алжирі, у столиці на середземноморському узбережжі живуть близькі друзі. А більшість території Сахари належить саме Алжиру. Вони розповідають, що там щороку випадає сніг.
Але це все одно називають аномальним явищем, бо це не характерно для пустелі, трапляється вкрай рідко. Але це не фантастика — це реально буває.

Для великих міст, що розташовані на більш-менш однорідній території, передбачати погоду скрізь однаково — або складно, або нескладно. Проте ускладнють прогнозування гори, тобто складати прогноз для гірської місцевості не так просто. Гори завжди мають свій мікроклімат. Я завжди з великою обережністю і особливою увагою беруся за прогнозування погоди для такої місцевості, бо це дуже важко.
Також дуже важко прогнозувати, як змінюватиметься погода в океанічному просторі. Коли сонце нагріває земну поверхню — це одне, а водну — зовсім інше. В океані свої процеси, саме тому й є океанічні, морські та аерологічні синоптики.
Простіше складати прогноз для однорідної території, наприклад, де переважно йдуть ліси або степ. А якщо на території є суттєві відмінності рельєфу, перепади висот, це складніше.
Для Києва складати прогноз нормально. Єдине, що слід завжди мати на увазі, складаючи прогноз для великого міста, мегаполісу, що в таких містах завжди температура повітря вища на один-два градуси. До цього призводить щільність населення, викиди, інтенсивність життя, заводи тощо.

Народні синоптики мають право на свою діяльність. Думаю, що кожна людина, яка називає себе народним синоптиком, щиро вірить у свою методику. Якщо це нікому не шкодить, то нехай собі буде на здоров’я.
Я завжди закликаю довіряти, в першу чергу, професійним прогнозам погоди від спеціалістів.
Народні синоптики часто грішать довгостроковими прогнозами. І у нас, тільки-но починається осінь, мені одразу починають писати: «Народний синоптик такий-то сказав, що осінь буде така, а Новий рік — такий. А канадські чи американські метеорологи сказали, що зима буде лютою, з температурою до мінус 50 градусів, причому по всій земній кулі».
І тут часто вина не народних синоптиків, не американських чи канадських вчених… Це —результат недобросовісності або низького професійного рівня наших медіа. Це — низькопробна «попса», коли починають підхоплювати чутки або видавати думку не зрозуміло кого за поважну професійну точку зору. Треба тримати «професійну гігієну».
Але народні синоптики мають право на свою діяльність. Більше того, якщо ми перевіримо довгостроковий прогноз народного синоптика, наприклад, на сезон, ми побачимо, що його прогноз на 50% справдився. Але говорити про прогноз, який справдився на 50%, це, як мінімум, смішно.
Метеорологія зараз фантастично розвинулася. І зараз надзвичайно висока справджуваність прогнозів на одну-три доби.
Якщо вам це цікаво, і ви, наприклад, взяли в оренду фермерський лан, збираєтеся щось вирощувати, звертаєтеся до народного синоптика, вважаєте, що він вам допоможе і стане в нагоді його порада — це тільки ваш успіх або ваші збитки. Ні народний синоптик, ні ви нікому не нашкодите. Тому ви маєте право вибору.

Як і всі, можу подивитися на нещасного бабака, пожаліти його. Коли його витягають з нірки, мені аж сумно стає. Навіщо мучити тварину? Це все суто медійні чи кінематографічні речі, без яких наш світ був би менш цікавим і прісним.
До моєї професійної діяльності це не має жодного стосунку.

Дивіться: є земна куля, і довкола неї відбувається рух повітряних мас. Кожна модель, яку може подивитися синоптик, містить в собі інформацію про температуру, звідки і куди рухається повітряна маса, скільки кілометрів вона проходить за певну частину доби, що містить у собі ця повітряна маса. Наприклад, ми бачимо, що повітряна маса рухається на територію України далеко-далеко з заходу. І ми бачимо, що, знаходячись аж за Атлантикою, ця повітряна маса рухається в східному напрямку, тож через добу вона буде в Німеччині, через дві — в Польщі, а на третю добу вона буде в Україні. Це те, що ми можемо спрогнозувати найбільш реалістично. Всі ці моделі закладаються саме на одну-три доби. Можна спрогнозувати й тенденцію на п’ять-сім діб, але з меншою імовірністю, бо ми знаємо, що в повітряній масі, але не знаємо, яка трансформація з нею може статися. А за добу-три ми бачимо і реальні речі, і трансформації.

Що стосується теорії про глобальне потепління… Я належу до меншості, яка ставиться до цієї теорії із величезним скепсисом. Тому що говорити про те, що клімат на планеті зміниться в бік глобального потепління внаслідок діяльності людини, це занадто — людина, як завжди зависокої думки про себе. Тільки космос, космічні процеси впливають на такі глобальні речі. Тому говорити про те, що ми такі круті і так загидили цю планету, і через те планета повністю зміниться, я би не поспішала. Тобто людина зависокої про себе думки, якщо вона вважає, що може змінити систему координат у космосі або клімат на цілій планеті своєю діяльністю. Це занадто.
До того ж, система метеорологічних, кліматичних, погодних спостережень в історичному і планетарному контексті така мікроскопічна, що робити якісь глобальні висновки зовсім некоректно.
Звісно, людина впливає своєю життєдіяльністю на екологію землі, і часто — дуже погано. Це правда. Це велика проблема, для вирішення якої потрібні спільні зусилля всіх країн, тому що повітряні маси не мають кордонів, і, якщо буде рухатися якесь брудне повітря, воно не зупиниться на кордоні з благополучною країною, а піде далі. Тому потрібні спільні зусилля і спільне сумлінне дотримання екологічних законів.

Я — активний користувач Фейсбуку, і мені здається, що «міжнародний день кота» впродовж року трапляється разів вісім чи десять, не менше. І у мене всі завжди запитують, як я привітала свого кота.
Чесно кажучи, у нас дома кожен день — це день кота. Бо Апельмон дуже вимогливий. Часто він маніпулятор, вимагає їсти кожні 20 хвилин, коли ми вдома.
Що ми справді відзначаємо, так це день народження Апельмона. У нього є документ — паспорт де записано, що його день народження 27 липня. От нещодавно ми святкували його 12 років. Саме 27 липня мене не було вдома, але напередодні я його привітала словами.
А торік телеканал «Еспресо», на якому я працюю, зробив до цієї дати дуже хороший сюжет про кота-прогнозиста Апельмона — раджу всім його подивитися.
Свого кота я шаную і поважаю. До речі, говорю це без жодного жарту чи іронії. Тому що, якщо ти не поважаєш усіх, хто живуть у тебе вдома, то, значить, не все в порядку. Бо найперше, що повинно бути — повага до всіх, із ким ти живеш. Не кажу про любов чи піклування. Найперше — повага.

Жодна людина сама не в силах прогнозувати погоду. Часом нам здається, що ми, маючи у гаджеті прогноз погоди, вхопили Бога за бороду. Але це не так. Будь-який прогноз погоди, який складається з чотирьох-п’яти речень: «Мінлива хмарність. Без опадів. Вітер. Температура» — це результат роботи дуже багатьох людей, техніки, лабораторій, метеостанцій тощо. Тому абсолютно некоректно говорити, що одна людина може повністю забезпечити прогноз погоди.
Як синоптики складають прогнози? Як я вже говорила, всі професійні моделі і схеми, які людина без спеціальної освіти просто не зрозуміє, є в інтернеті. На щастя, у світі обмін метеорологічною інформацією є безкоштовним. Бо, як вже зазначалося, перенос повітряних мас не може десь блокуватися чи зупинятися. Тому всі люди на землі і всі країни зацікавлені в безкоштовному обміні метеорологічною інформацією.
Тож я, як і будь-який синоптик, використовую для складання прогнозів результат праці безлічі людей, метеорологічних спостерігачів, які з певною періодичністю виходять у будь-який час доби і записують показники вимірювання чи результати супутникової інформації.

З такими проханнями люди до мене дуже часто звертаються: у когось весілля, у когось день народження, хтось везе групу дітей кудись в гори, хтось виходить у подорож океаном. Завжди всім відповідаю і допомагаю.
Ставлюся до таких прогнозів із величезною відповідальністю. Скажу чесно, коли складаю такий прогноз для когось персонально, то переживаю страшно. Але використовую всі свої знання і вміння, розказую, які можуть бути ризики. Звичайно, ніколи людей не залишу сам-на-сам з оцим страхом.
Нещодавно мені написала незнайома людина. Якраз у Греції були сильні зливи, коли вулицями несло машини... Жінка мені написала, що дуже переживає і не знає, що далі робити, бо відпочиває там одна з двома дітьми. Мовляв, до того там була спека, а потім почали говорити, що буде землетрус, продовжувалися сильні дощі. Вона хотіла поради щодо того, що їй краще робити. Звісно, вона могла подивитися в своєму телефоні інформацію про погоду, побачити, що там — дощ або злива з грозою. І що, що це їй дасть? В першу чергу, її просто потрібно було заспокоїти і забезпечити професійним прогнозом погоди. І все.
Між іншим, розплодилося дуже багато погодних сайтів, які дуже часто дезорієнтують людину. На цих сайтах завжди все дуже красиво намальовано: дівчинка з парасолькою у гарних гумовичках, а результату і інформативності — нуль. Все це добре, але всі подібні прогнози ніколи не замінять прогноз від фахівця, не замінять живу людину. Тому завжди намагаюся забезпечити інформацією в рамках моєї компетенції.

Я вже про це говорила. Мені здається, що людство перебільшує свою роль у формуванні клімату. Це — прерогатива космічних, планетарних процесів. Думаю, що неправильно говорити, що людина своєю паскудною поведінкою і недбалим ставленням до природи може змінити планетарні речі.

Для того, щоб говорити про рекордну спеку, нам спочатку потрібно дочекатися закінчення літа, а тоді вже робити висновки. У нас ще половина серпня попереду.
Наприклад, у Мадриді і в Португалії температура, яка спостерігалася нещодавно — +36-+38 градусів, трапляється там досить часто. Це не є дивиною. Хоча, звичайно, це малоприємно, якщо ви турист і планували за ці три дні, які видалися дуже спекотними обдивитися всі красоти. Але — таке життя.
Спека справді зберігалася в Європі доволі тривалий час. На них «сіла» відповідна повітряна маса — антициклон, а при антициклоні були додаткові умови для прогрівання, тому що ніщо ніде не рухалося. Але говорити про аномальну спеку, напевно, не варто. Хоча, мабуть, певні перевищення норми були.
Єдине, що було цікаво — в Німеччині та скандинавських країнах було дуже спекотно, і дуже високі температури доходили навіть до півночі Швеції. Їм навіть довелося зупинити роботу атомних електростанцій, бо вони природно охолоджується водою, а вода так прогрілася, що не могла охолоджувати як слід.
В будь-якому разі, все це питання до науковців, які будуть аналізувати дані, порівнювати їх із попередніми роками і робити висновки, описуючи ці історії.

Я не можу нічого сказати з цього приводу. Своєю думкою щодо глобального потепління я вже поділилася.
Напевно, це природно, що люди хочуть знати майбутнє своєї планети. Але мені здається, що все-таки цікавішим є теперішнє: що є довкола, що в даний момент відбувається з тобою, твоєю дитиною, що робиться у твоєму дворі, що робиться з погодою у твоєму місті чи селі.

В успішній роботі синоптика є декілька складових: освіта, досвід (я могла називати синоптиком, тільки пропрацювавши, як мінімум, п’ять років; тобто університет, п’ять років роботи, і тільки тоді я отримала якусь внутрішню впевненість) і інтуїція. Це «три кити», на яких тримається не тільки синоптична професія, а й будь-яка.
Як саме допомагає інтуїція — зараз поясню. Наприклад, я бачу, що на Київ насувається атмосферний фронт. Коли на певну територію насувається атмосферний фронт, я просто зобов’язана написати в прогнозі про опади, тому що атмосферний фронт за усіма синоптичними законами приносить опади. Але я знаю, що цей фронт йде звідкись, і там він дав дуже мало опадів він, і поки він до нас прийде, а проходитиме він по розпеченій території, вологість випарується ще більше. Тож здається мені, що, дійшовши до Києва, опадів він не дасть. Тобто я інтуїтивно відчуваю, що дощу не буде. Тому у прогнозі я напишу так: «Є ймовірність опадів, але, скоріше за все, атмосферний фронт обмежиться збільшенням хмарності».

Телебачення — це дуже широке поняття. Кожен телеканал десь бере прогноз погоди, тому за всі канали відповідати не можу. Якщо вони беруть прогноз погоди у Гідрометцентру, у фахівців, і подається свіжа інформація, то, звичайно, довіряти можна.
Але дуже часто телеканали роблять прогноз погоди комерційно привабливим, тобто це просто майданчик для заробляння грошей. Там, як правило, погоду веде якась ефектна блондинка в короткій спідниці або смішний фрік. До такого треба ставитися як до розважальної програми, а саме прогнозу погоди я б не довіряла.

Дякую за запитання.
Будь-яке узагальнення про погоду повинні робити фахівці, і така інформація потім зберігається в архівах. Це тривала робота, коли аналізуються дані за довгий період. Тому зараз мої спостереження за погодою і мої враження — це абсолютно суб’єктивна річ.
Я, як і будь-який громадянин, можу сказати: «О, яке було минуле літо! Я так намерзлася. Усе позаливало дощами». А насправді, коли візьметься статистика і будуть зроблені висновки, виявиться, що опадів того літа було близько норми, а температура практично не виходила за межі норми. Тож усе це дуже суб’єктивно, і важко робити якісь узагальнення.

Зараз у більшості областей України зберігається спекотна погода. Ми розуміємо, що спека приходить із півдня. Але цей диктат спеки буде дуже короткочасним, і вже 16 серпня стане прохолодніше. Принаймні на Київщині, Чернігівщині, Житомирщині і Сумщині. Але на сході України та в більшості південних та центральних областей залишатиметься спекотна погода. І в ці дні буде високою пожежна небезпека, тому треба бути надзвичайно обережними з вогнем.

Це дуже цікаве запитання, але, на жаль, я не дуже компетентна на нього відповісти. Адже такими темами займаються агрометеорологи — це вузька специфічна галузь. Я вивчала в університеті агрометеорологію, але я не в змозі пояснити дуже багато речей, зокрема, як можуть змінитися культури, які вирощуються в Україні, або чому лохину почали вирощувати на Дніпропетровщині.
Лохина — це справді більше північна ягода, яка любить гори, вологість. Але я не можу сказати, що на Дніпропетровщині стало більше дощів. Навпаки, ця територія близька до континентального клімату — там зараз серйозна спека і мало дощів. Тому це складно і цікаво.

Це надзвичайно характерне явище для літа. Саме влітку дощі випадають місцями (або локально). Тому що влітку дуже висока температура повітря, сильна спека, і вдень дуже сильно розігрівається атмосфера над містом, і залежно від рельєфу, від поверхні десь відбувається більше випаровування, десь — менше, тому й випадають локальні дощі. Взимку і восени такі контрасти згладжуються, і, якщо приходять дощі, вони можуть тривати і добу, і дві доби. Влітку, яка б сильна злива не була, вона йде в якомусь місці, а зовсім поруч її немає, і вона дуже швидко закінчується. Саме для літа характерні короткочасні дощі, а це дощі, які тривають до трьох годин.

Передусім хочу зазначити, що ніяких «змін клімату» в Україні не відбулося: у нас як був помірно континентальний клімат, так і залишився. Проте погода змінюється упродовж років: наприклад, упродовж п’яти років спекотна погода, упродовж наступних п’яти років — температура знижується. Якщо це зобразити візуально, це коливання виглядатиме як синусоїда, крива, подібна до тої, яку ми бачимо на кардіограмі людини. Рівна лінія, Господи прости, може бути тільки у нерухомого тіла. А атмосфера — такий самий живий організм, як і людський. Тому й у кліматі відбуваються певні коливання. Але хочу заспокоїти всіх: клімат в Україні не змінився, він залишився помірно континентальним.
А банани можуть і бути, чому б ні… Наприклад, прийнято говорити, що баштани — це прерогатива Херсонщини, але моя бабуся з Полтавщини, і в неї пречудово росли кавуни й дині завжди. Може, у нас би і банани змогли вирощувати…

Навіть не знаю, чи є в мене улюблений жарт про синоптиків. Знаю, що найпоширенішим є анекдот про синоптика, чукчу і шамана. Але переказати його навряд чи зможу, не пам’ятаю.
Взагалі, я люблю жарти, іронію, але не люблю перебільшень, тому що складається враження, що у нас у чомусь цілу професію звинувачують. А це, як на мене, просто несправедливо. Так само багато жартів про лікарів, про тещу і так далі. Чомусь вони стали найпоширенішим об’єктом для жартів.
Якщо жарт вдалий, із задоволенням посміюся, якщо невдалий і нецікавий — промовчу, та й все.

Побачимо разом.