Тарас Чорновил

Ви абсолютно праві. Я був би останньою сволоччю, якби хоч словом заперечив. Доки був депутатом – боротьба за надання людям належної й безкоштовної медичної допомоги була головною частиною роботи. Як виправити ситуацію? Я боюся виглядати банально, але з мого досвіду – ця влада вже ніколи не візьме на себе відповідальність за здоров’я людей. Треба добиватися відходу цих корупціонерів та казнокрадів. А обравши нову, не давати їй спокійно жити. У нас нема політиків з чистим сумлінням і співчуттям. Просто діючим уже на всіх нас начхати, а ті, хто можуть прийти від опозиції, бояться Майдану, людей, народного гніву. От цей страх треба буде в них щодня підживлювати.

Ви не додали, що сам міністр, схоже, має російський паспорт. Те, що вони (не тільки ці, але й попередні) зробили з армією – це злочин. Але це тема окремої розмови. Спроба міністра та в.о. нач. Генштабу хоча б у вигляді заяв втягнути армію у конфлікт – це також злочин. А насправді, влада боїться армії, тому й не ризикує виводити війська, оскільки не знає, проти кого вони підуть. Армія – це не зажраний фашистський «Беркут». Показовий приклад: до частин і з’єднань спустили вимогу підтримати текст звернення до Януковича з вимогою навести лад у країні й приструнчити екстремістів. Так от, штаб північного оперативного командування підтримав з точністю до навпаки: викинули фрази про приборкання екстремістів, замінивши словами «шляхом мирних переговорів».

Я занадто погано знаю ситуацію в Криму, щоб давати компетентні коментарі. Але бачу, що ці дії не схожі на вилазки місцевих сепаратистів. Вся влада там уже давно під макіївським ковпаком. Тут одне з двох: або чисто російський вплив – скориставшись ситуацією в країні, відірвати Крим прямо до Росії, без усяких там посередників у вигляді Донецько-Криворізьких республік. Або спущена з Києва вимога зондувати вже зараз на випадок поразки в столиці можливість створення сепаратистських утворень для майбутньої держави Януковича.

Дуже на це надіюся, бо це єдина можливість мирного виходу з кризи з подальшим оптимістичним сценарієм. Але будьте певні, просто так, самостійно вийти чи перейти вони побояться. Ну, може, хтось один чи два. Мова йде про кардинальне перетрушення фракції, партії та східного регіону. У партії є акцієтримачі. Їм Янукович уже занадто дорого коштує. Спроба бунту вже була, але тоді Янукович задушив її погрозами окремим депутатам. Чи вдасться олігархам об’єднати зусилля й нанести нищівний удар, чи домовляться вони з опозицією, чи, чи, чи?... Я відповіді не маю, але скоро побачимо.

Від прийнятої профанації (чи провокації), яку вже охрестили законом сомалійських піратів про заручників, – тільки загострення протистояння. Його виконувати не можна не лише тому, що там підла сутність, але через чотири пастки, які в ньому закладені.
Амністія (а фактично, звільнення заручників) без передумов – можливий старт для переговорів. Хоча з ким їх вести?

Точної відповіді не дам. У країні, де фактично знищена відкрита держстатистика й усе тримається на приписках – це неможливо. Але точно, що втрати є. От тільки законсервування ситуації нічим не допоможе. До Януковича-Арбузова ніхто інвестицій не принесе й кредитів не дасть (навіть Путін). Нова влада, у випадку перемоги опозиційних сил, спершу отримає колосальний кредит довіри. Тому ситуація виправима, але якщо за перший рік вони не почнуть кардинальні зміни, то падіння буде ще страшнішим. До речі, за часи правління уряду Азірова втрати були не менші, ніж зараз у період суспільних протистоянь.

Вибачте, я почав відповідати на питання з учорашніх, тому відповідь на Ваше питання, чи принаймні моє бачення щодо цього розміщене десь нижче по тексту.

Вибачте, я вже не встигну повторити, бо час чату завершується. Моє бачення розміщене дещо нижче по тексту.

Тільки в парламенті, якщо відбудеться переформатування більшості. Інакше – дуже довге вуличне протистояння з періодами жорстоких загострень. А як наслідок – поступовий розпад країни. Детальніше я відповів у попередніх питаннях – нижче по тексту.

Саме через такі дивні речі я зараз рідше буваю на Майдані, ніж на Грушевського, надаю перевагу нічним чергуванням чи окремим акціям, як, наприклад, охорона Булатова в клініці «Борис» тощо. Тому й недільне віче слухав лише по телевізору. Ясно, що лідерам реєстрової опозиції так хочеться знайти голоси в більшості, що вони забувають про пристойність. Крім того, у них там в Раді свій старий «міжсобойчик», а що думають люди, вони так і не зрозуміють. Усім, хто вийде з ПР чи створить внутрішній заколот у Регіонах, слід створити умови для переходу на бік людей. Але на сцену?! Ще й таку сумнівну особу? Тим більше, з партії й фракції він ще не вийшов, корисної інформації чи гучних закликів, як Богословська, не доніс. Думаю, що лідери партійної опозиції напрошуються, щоб їх знову освистали. Я б чекав на сцені когось на зразок Бахтєєвої чи Воропаєва з конкретною заявою: «Наша група в 50 депутатів приєднується до вимог протестуючих, і сьогодні ми у ВРУ створили нову демократичну більшість». Все інше – або насмішка, або провокація.

Конституція 2004-го – лише один із механізмів. Її обов’язково треба повернути, навіть у тому недосконалому вигляді. Дошліфовувати слід пізніше, на холодну голову й без політиків – силами правників-конституалістів (маємо до десяти прекрасних спеціалістів). Ідеальним був би прихід зовсім нових лідерів, але їм пробитися наверх ще заважко – самі ж за них не голосуєм. Далі: безумовна люстрація за м’яким варіантом (приховав злочини – повна заборона на професію; визнав важкі порушення – заборона часткова й тимчасова; визнав незначні – працюєш далі з випробувальним терміном і під наглядом люстраційної комісії). Дуже важливо підписати Угоду про асоціацію з ЄС – там не лише ЗВТ, але й ряд захисних механізмів і система зовнішнього й внутрішнього контролю. Ще один плюс – теперішні лідери «контужені майданом» вони почали розуміти, що як при Януковичі вже не вийде – можуть і знести. Важливо, щоб ми не повелися, як у 2005-му році. Це лише кілька штрихів, насправді заходів існує достатньо. Головне, щоб влада боялася людей, а люди на неї не молилися.

Янукович сильно змінився за ті роки, що я з ним не працюю. Я пішов з ПР ще в 2008-му році. Уже тоді йшло наростання деградації й непорядності. Крім того, ще тоді я помітив дивні проблеми з його психічним станом. Зараз усі ці явища виросли в десятки разів. Мені здається, що за станом психічного здоров’я і здатністю приймати усвідомлені рішення він уже підпадає під медико-юридичне визначення «недієздатний». Загалом у нього психотип дещо подібний до Гітлера: самовпевненість, зневага до всіх, хто піддають сумніву неминучість перемоги, сприйняття лише тих повідомлень, які він сам хоче почути, інформаційна самоізоляція. І, особливо небезпечно, невміння зупинитися, поступитися, піти на компроміс. Згадайте, ще весною 1945-го Гітлер вірив у можливість перемоги. Янукович ніколи не готував шляхів відступу, він обріс власністю в Україні, а, значить, стоятиме до кінця. Крім того, він страшно боїться замахів на своє життя й нікому не вірить (хіба що трохи Клюєву), тому всякі гарантії для нього – фількіна грамота, єдина гарантія – довічне збереження влади.
Щодо молоді – більшість із них абсолютно не радикальні люди (приблизно в рівних пропорціях: конформісти, потенційні імігранти, активні й настроєні на серйозну роботу). Радикалів дуже мало, але я добре їх знаю вони зовсім не безбашенні. Доки є хоч якась надія на мирний шлях – стримуватимуть емоції. Вибух 19-го січня – наслідок абсолютної імпотенції лідерів реєстрової опозиції та розуміння, що ще тиждень і ми програєм, а влада стане ще сильнішою. Я б їх порівнював не з європейськими чи арабськими радикалами, це, скорше, синдром студентів, такі пішли під Крути.
Жінок у політиці окремо не розглядав – у нас дуже жіночні політики-чоловіки й досить чоловічні політики-жінки. Пофамільно: Тимошенко – справжній борець і вмілий переговорник; майстер тактики, але слабкий стратег. Я б хотів бачити її на чолі революції, але аж ніяк не в кріслі президента. Герман: просто не вірте жодному її слову. Ніколи. Хронічна брехунка й пристосуванка. Якщо часом вона говорить щось, що відповідає дійсності, то це випадкове співпадіння, чи їй вигідно саме так сказати. Богословська: так, вона чорнорота, але наша чорнорота. Її політичні стимули: реальна прихильність виключно до європейського розвитку, абсолютна й іноді ірраціональна ненависть до Тимошенко та координація своїх дій з Віктором Пінчуком.

Шансів перемогти на чесних виборах він не має жодних, але, якщо зуміє розтоптати опозиційні виступи й запровадити махрову диктатуру, то будуть такі фальшування, що кількість реальних голосів не матиме значення. Асоціація з ЄС була б стримуючим фактором (хоча тоді він мав би шанс перемогти відносно чесно). Зараз стопорів нема. Шукати приємника, вести переговори про капітуляцію він не може за означенням. У нього психотип Гітлера, море фобій і повна недовіра до всіх, особливо до своїх. Я щойно описував це детальніше. Єдиний вихід, щоб уберегти країну від великої крові, а Януковича – від долі Чаушеску (він як очманілий суне саме цим шляхом) – це бунт олігархів і їхніх людей у парламенті. Вони можуть і мусять (їм є що втрачати) переформатувати більшість, негласно відтіснити його від влади й фактично ізолювати. Вони ж будуть зацікавлені, щоб забезпечити йому певні гарантії (навіть проти його волі) – їм треба зберігати лице перед виборцями у своїх регіонах, де дуже сильний патерналізм, до того ж пов’язаний з його прізвищем.

Те, що Ви описуєте, якраз і є свідченням відсутності повноцінної свободи слова. Але, повірте, якщо відійти від примітивних телешоу, то картина дуже змінюється. На екранах присутні дуже грамотні економісти, філософи, діячі культури. Якраз про політику й «що нам робити» вони говорять значно мудріші речі, ніж шаблонні політики. Давайте шукати проблему ще й у собі. Що ми робимо, коли бачимо на екрані мудрого дядечка, але без депутатського мандату? Правильно: переключаємо канали, доки не знайдемо ідіота, але добре відомого нам за словоблуддям у Раді (доказано реальними замірами глядацької аудиторії). Це що – мазохізм такий? Проблема наша, що ми самі не готові шукати нові обличчя. Майже всі розуміли, що і Янукович, і Тимошенко – це поганий вибір. Але перед виборами цей розум кудись зникає, і ми ж самі готові затюкати кожного, хто зруйнує цю таку вигідну картину біполярного світу. Я дуже надіюся на віддалені наслідки Майдану: там були позбавлені ореолу святості офіційні опозиційні політики, й почала народжуватися справді нова думаюча еліта. Просто прийдіть туди й побудьте хоча б дві-три доби – самі все зрозумієте. Проблема ще дуже серйозна в тих, хто сьогодні провладні – вони готові слухати з розкритим ротом явних виродків, вірити в казочки про якихось «екстремістів зі Львова – фашиствующіх жидо-бандерівських антисемітів» (не смійтеся – саме цю фразу дослівно я виловив на одному з харківських сайтів).
А щодо брюсельських грошей, то не уподібнюйтеся до тих, згаданих вище. Брюсельських грошей взагалі, як таких, у грантовій сфері нема. Є ряд фондів, але вони настільки скупі й демонстративно аполітичні, що аж занадто. Хоча, якщо забезпечення чесної процедури виборів або навчання, як захистити свої права в суді чи від міліцейської сваволі, для когось – політика, то я промовчу.

Передусім треба повернутися до Конституції 2004-го року, тобто подолати антиконституційний переворот. Без цього – або перехід до гарячої стадії революції і громадянської війни, або пора втікати з цієї країни. У нас нема зважених політиків, спроможних протистояти спокусам необмеженої влади. Тепер, кого не можна обирати за означенням: Янукович і люди з його безпосередньої команди. Власне, Янукович так зачистив політичне поле на своїй території, що там, крім нього, ніхто не зможе на щось розраховувати. Тігіпко себе спалив. Його не підтримають ні одні, ні інші. З опозиції не можна допускати до влади Яценюка й Тягнибока – дискредитовані, конформістські й нечесні. Тимошенко зможе вийти на волю тільки після зміни влади в країні, але її повернення у велику політику сьогодні не хоче жодна з політичних еліт. Я також. Вона – геній революції, але як управлінець – небезпечна. Я б хотів побачити таку зв’язку: президент – Кличко (з обмеженими повноваженнями він би дуже добре справлявся), прем’єр – Порошенко, перший віце-прем’єр – Вілкул (саме так! щоб переможець не отримував усе, а півкраїни не відчували себе приниженими).
Надзвичайний стан, імовірно, введений не буде – нема для цього вже силових засобів, плюс – це початок війни й розколу країни. Але тоді олігархи заблокують його введення у ВРУ й просто фізично знищать Януковича.
Щодо Росії, то рецидиви можуть бути, але сумнівно. Путін почав відверто зливати Януковича. Росія завдяки його тупості й жадності зазнала страшних геополітичних втрат. Думаю, вони почнуть вибудовувати відносини й засоби тиску щодо нових потенційних керівників держави.
Астрологію не сприймаю взагалі. Я практикуючий християнин, а будь-яка астрологія, окрім дрібного шулерства – це гріх проти першої Заповіді Божої.

Ми з нею колись дуже близько товаришували. Навіть були «на ти». У 2004-му не посварилися. Розійшлися в 2007-му. Найперше – мені її шкода. Вона сидить ні за що. Ні, натворила вона багато, але засудили її абсолютно незаконно. Вона – прекрасний революціонер, хороший тактик, умілий переговорник, але поганий стратег, страшно неперебірлива в людях. Її принцип «для досягнення мети підходять усі засоби» – мені чужий. Я б хотів бачити її зараз на волі, але не в кріслі президента.
Щодо виходу з ПР, то мали місце всі три причини. Але головне – остаточна втрата ілюзій. Власне, я їх втратив ще в 2007-му, але потім було започатковано кілька важливих процесів, зокрема, зближення БЮТ і Регіонів. Я дуже на це розраховував, бо було б зшито розірвану країну й вироблено систему взаємних стримувань. На наступний день, після того, як регіонали не лише зрадили партнерів по переговорах, але ще й витерли об них ноги, мене вже в цій партії більше ніщо не тримало. Я вийшов з дуже великим скандалом. Оточуючі мене одразу ж похоронили, але, як бачите, – досі живий.

Ну, власне, дії влади. ПР – це нині купа клоунів, які покликані відбілювати режим та справно тиснути на кнопки й істерично кричати на мітингах. Щодо влади, то є вже повністю довершений склад злочину проти людяності в формулюваннях Статуту Міжнародного кримінального суду. Є проблема застосування. Суд, автоматично починає провадження щодо винуватців таких злочинів, якщо їх країна ратифікувала Угоду про приєднання до Статуту. Україна підписала, але не ратифікувала. Я багато років за це боровся, але ні Кучма, ні Ющенко цього категорично не хотіли й заблокували.
Тому провадження відкрите поки що може бути лише за санкцією Ради Безпеки ООН за згоди всіх постійних членів. Зрозуміло, що Росія це рішення заблокує. Але саме мотивоване подання матеріалів до Гааги – вже дає політичний старт для дуже жорстких санкцій, зокрема за фінансування таких дій (олігархи, ау! це про вас). Наступне, ці злочини не мають терміну давності. Тому, якщо якась нова українська влада ратифікує приєднання до Статуту (а це вже наше з вами завдання цього добитися), як Трибунал на наступний день може розпочати провадження. Думаю, саме цей сценарій буде реалізований дуже швидко. Заховатися від трибуналу майже неможливо. По всьому світі починається справжнє полювання, це не якісь беззубі санкції.

Сосюра – геній, його поезія – прекрасна. Але, вибачте, я категорично проти будь-якого втручання в тему Гімну. Це має бути щось абсолютно сакральне. Певна несучасність тексту значення не має. До того ж, погляньте, яким неформальним фактором єдності став Гімн у ці буремні місяці. Давайте Гімн не будемо рухати взагалі, а краще подбаємо, щоб більше людей відкрили для себе творчість Сосюри поза хрестоматіями.

Добрий день, пане Путіліна. Спеціально глянув у інтернеті, що це за чудо в пір’ях. Висновок як психолога: дуже примітивні й часто провокаційні тексти, підготовані мужчиною (групою чоловіків) з дуже сильними комплексами за Фрейдом. Тексти підготовані на замовлення одного з політтехнологічних російськиї центрів (здається, навіть здогадуюся якого – сам колись із ними співпрацював і бачив їхній продукт), за дуже дрібну оплату виконавцям. Припускаю, що цим виконавцем були саме Ви. Більше коментувати примітивний набір штампів сенсу нема.
Тепер по суті питання. Навіть крихітний пудель, загнаний в крут, може перегризти горло. А ми маємо справу з пораненим ведмедем. Тому, безумовно, треба створити і систему гарантій, і можливість гідно відійти… Але ж він сам хоче повторити «подвиг» Чаушеску. Щоразу, коли спадає напруга, він наносить черговий удар і провокує загострення. Я вже писав, що у Януковича класичний психотип Гітлера. Згадайте радянські фільми про Гітлера десь у березні 1945 року. Як можна врятувати людину, яка отупіло мчить до катастрофи й нікого не хоче чути.
Щодо помсти, про неї багато кричать ті, хто далі клавіатури свого компа не заходили. Люди на Майдані набагато мудріші й відповідальніші. Але врятувати самогубця дійсно важко…

На жаль, поки що свого місця не знайшов. Перебиваюся дрібними справами, підготовкою деяких аналітичних документів, нечастими статтями. Для кого? Вибачте, не можу сказати, бо ці речі потім іноді публікуються не під моїм іменем. Політики до мене не звертаються – вони ж у нас всі, як на підбір, генії, все знають… Особливо за результатами видно. Планував піти на дипслужбу після підписання Угоди про асоціацію. Був би незабаром послом України в одній середній європейській країні. Але ж воно не лише розвернуло країну на 180 градусів, але й такого натворило, що просити в нього призначення, звичайно ж, не став би. Я ж, яких би гріхів у житті не натворив, але такою поганню, як Rожара, таки стати не зміг би.
Щодо жінок в українській політиці, я вже вище трохи написав. Добавлю по інших прізвищах: Бондаренко – «воно ніщо і звуть його ніяк». Дама особливо вульгарного типу, абсолютно безхребетна, з завищеним рівнем самооцінки й неадекватною реакцією на оточуючу дійсність. Лукаш – подавала хороші надії, як здібний юрист. Але неймовірно цинічна з явним синдромом виконавця. Готова виконувати найбрудніші замовлення, поки що таких ще не поступало, але з залізобетонним виразом лиця, проголосила б про демократизм рішення щодо відкриття газових камер і крематоріїв. Фашизм побудований не на Гітлері чи Гебельсі, а на таких сумлінних і безсовісних виконавцях-есесівцях (знайдіть схожість). Богословська – тут ситуація складніша. Вона від регіоналів мало залежала – її завів Пінчук, він і прикрив її відхід. Вона завжди була за євроінтеграцію, і так само завжди – проти Тимошенко. Вислови «зек, бандюкович, азаровщина» ввела саме вона, коли підтримувала Ющенка в 2004-му. Думаю, що вона доволі щира. А що чорнорота, то це факт, але ж наша… Хоча, коли вийде на волю Юля – її головний ворог, може все помінятися.

Я сплю нормально, якщо кави не нап’юся, а ви, схоже, ні. Людина, яка висловлює жорсткі претензії іншому, а сама в цей час ховається під псевдо, має щось за собою таке, від чого навіть свого імені соромиться. Ну, або є звичайним тролем з інтернету. Хто з нас до чого доклав руку, то вивчайте «матчасть». У 2004-му я привів Я-ча до поразки, але чесної поразки. А головне, пробував переконати людей: та не моліться ви на Ющенка – це ж нікчема й патологічний брехун. Не послухалися. У 2010-му агітував за Юлю, як за менше зло. Тоді такі противсіхи (підозрюю, що ви до них належали – стиль зраджує), зробили президентом Я-ча. Чи ще щось варто вам відписувати? Мабуть, нема сенсу – до таких рідко коли доходять аргументи.

Під екстремістами Ви розумієте Януковича, Захарченка, Клюєва, гестапівців (навіть не СС-івців) з «Беркуту», бандюків-тітушок, які під прикриттям міліції до півсмерті б’ють людей? Звичайно, вони поставили себе за межею людяності, їх бажання виконати не можна – фашизм, особливо владний фашизм, мусить бути знищений. А влада в країні сьогодні уже перебрала всі типові ознаки німецького нацизму 30-тих років. Якщо ж Ви про тих радикально налаштованих людей, які вийшли на Грушевського 19-го січня, то вони повстали навіть не проти дикості влади, а проти імпотентності лідерів реєстрової, придворної опозиції. Вони кілька місяців чекали, коли лідери оголосять конкретний мирний наступальний план дій. Коли ж ці три горбоконики знов не змогли нічим розродитися й стали відверто зливати Майдан, у всіх присутніх терпіння закінчилося. Просто одні стали освистувати Яценюка чи Тягнибока, а інші пішли на барикади. Як тільки десь почали вимальовуватися якісь дії з мирного врегулювання, вони припинили сутички й чекають. І це при тому, що саме їх, а не міліцію убивають, калічать, захоплюють в заручники. Та Ви ще не знаєте, що таке екстремісти…
А щодо вимог цих «екстремістів» – Ви хоч їх чули? Ліквідація корупційної системи, децентралізація влади, можливість чесних виборів і подібне. Якщо для Вас це екстремізм, то підозрюю, що псевдо «волга» у Вас не випадкове.

Це було б дуже важко. Вибудували колосальну систему підкупу, адмінтиску й фальсифікацій, її здолати страшно важко. Але влада була дуже не гнучкою, вони вибудували схему, коли головним конкурентом Кучми мав виступати саме комуніст. Очевидно, вони знали більше, ніж ми й бачили загрози програшу свого патрона. Тому й убивали.
Можливо й ще одне: Кучма – не Янукович, він був змушений прислухатися до своїх опонентів. Чорноволу було важко опонувати, думаю, його вплив навіть у випадку поразки був би дуже великим. А в той час якраз мала стартувати кланова система. Чорновіл цьому дуже заважав.

Ні, не реально. Частково це суперечить принципам глобального ринку фінансів. Ми не в ізоляції. А частково руйнується корупційною складовою. Подивіться на типові депозитні й кредитні ставки в ЄС і знайте, що закладені в Угоді про асоціацію (від якої втік Янукович) механізми гарантували в короткому часі вихід саме на ці показники. Думаю, що вони достатньо вигідні і для людей, і для економіки.

На жаль, нічого не пораджу. Сфера фінансового забезпечення спорту виходить далеко за межі моєї компетентності. Знаю, що в багатьох країнах світу любительський спорт, зокрема шахи, легка атлетика тощо можуть нормально розвиватися, а в нас чомусь – ні. Може, здирства менше, а навпаки – є державна підтримка, можливо ширші інтереси меценатів… Вибачте, але не знаю.

Про це можна говорити годинами. Є розроблені, в т.ч. для України, програми. Але все впирається в політичну волю та відповідальність. А їх у діючої влади нема й, боюся, в майбутньої теж бракуватиме. Тому потрібні не декларативні реформи, а жорсткі рамки, за які вийти – нарватися на санкції, моніторинг тощо. Угода про асоціацію з ЄС вибудовувала механізми, коли б займатися зловживаннями ставало все важче й небезпечніше. Чим швидше вернемося до євроінтеграційного курсу, тим надійнішими ставатимуть умови для інвестицій, в т.ч. фізичними особами у розвиток своєї країни.

Шановний, а Ви щиро вірите в те, що написали, чи просто відпрацьовуєте завдання? Я сам не дуже люблю політичних радикалів, а від кожної згадки про Тягнибока й ВО «Свобода» спльовую, але з них такі фашисти, як з мене оперний співак. Популісти з націоналістичним акцентом – це дійсно так, але не більше. Просто перестаньте повторювати ту ахінею, яку Вам нав’язують Ваші кернеси з добкіними (от уже де є ознаки фашистської пропаганди й діяльності) й спробуйте розібратися самостійно. Кожен, хто хоче знати правду, може її дізнатися. А реальний фашизм в Україні, на жаль, існує. І його впроваджує влада за допомогою своїх «беркутів» та при Вашому потуранні.

Мене теж уже дістало. Влада, яка сама використовує цілу низку пропагандивних і репресивних заходів, скалькульованих з гітлерівської Німеччині 30-тих років, перша кричить про якихось фашистів. У них просто технологи визначили, що «пакращенням» більше своїх виборців не купиш, тому задіяли систему страшилок і маркерів: «свої – чужі». Сумно, що нормальні люди на це ведуться. А загалом, Черчіль був правий: «Умайбутньому також будуть фашисти, але називатимуть вони себе антифашистами» (цитата не точна). Зрештою наші виродки – це навіть і не фашизм, типова кримінально-тоталітарна шобла. Просто більшість фашистських методик для них дуже вигідні.

Я вище написав, що про це думаю, дозвольте, не буду повторюватися.

І так, і ні. Якщо не позбудемося диктатури на чолі з Януковичем, то це мало на що вплине. Згадайте вульгарний анекдот про першу шлюбну ніч: хоч єдиний, хоч усі разом, а все одно з ними зроблять те саме, що з нареченою. Але все ж тоді вартувало б вибрати єдиного, підпорядкувавши йому всі партійні штаби, проте висунути кількох. Щоб була страховка на випадок зняття. Але всі штаби й агітація тільки в руках одного.
Якщо переможемо, ПР на певний час заляже на дно (крім Януковича, у них більше нікого розкрученого), то чому я маю залежати від їхнього міжсобойчика. Вони троє мені не до душі. Терпіти готовий хіба що Кличка, та й то – за Конституцією 2004-го року. А, зрештою, так уже хочеться агітувати й голосувати не за чергове менше зло, а за дійсно когось гідного.

Майже так, як Ви пишете, відбувається. Правда зріють деякі процеси, от тільки чи вони розродяться – питання. Олігархам Янукович зі своєю жадібністю, тупістю й жорстокістю коштує надто дорого. Бунт уже кілька разів назрівав, а потім тихенько згасав. Цього разу ставки надто високі: зберігаючи йому вірність, вони стають тими, хто фінансує злочини проти людяності, а це вже не просто санкції. Натомість, за вірність їм віддячують лише безчинствами «сім’ї» Тому упродовж тижня побачимо, наскільки в них ще є інстинкт самозбереження. Про окремих депутатів говорити не варто – вони, як стадо, куди повернуть, туди й піде. Хто справді невдоволений: дорога відкрита – на вихід. Зміг я вийти в 2008-му, а Богословська тепер грюкнути дверима, і що – живі.

Так, як є сьогодні, більше тривати не може. Варіантів кілька:
1. Власники великих пакетів у ПР домовляються з опозицією, тихо формують, не дивлячись на погрози Януковича, нову більшість, приймають низку належних законів і швидке повернення до Конституції 2004-го року, повертаютьтся до євроінтеграції. Самого Я-ча списують «за станом здоров’я» або дають йому добути англійською королевою до чергових виборів. Майбутній президент Кличко (з урізаними повноваженнями, прем’єр Порошенко, перший віце-прем’єр Вілкул). Цілісність країни збережена, кровопролиття й репресії припиняються. Мінус – зміни йдуть повільніше й не так тотально, але воно того варте.
2. Олігархи бояться, фракція ПР – «агрессивно послушное большинство», влада задіює силовий сценарій, який призводить до того, що підніметься весь Київ, який у своїй більшості владу ненавидить, але ще мовчить. Власті втікають на схід, новий Сєвєродонецьк. Поділ країни, мала кров у Києві й тривала боротьба з кровопролиттям на межі розділу – наше Придністров’я. Зрештою, розподіл територій консервується. У них проросійський маріонеточний режим, у нас адекватна підконтрольна народу влада, але з проблемами в галузі євроінтеграції, оскільки країна розколена.
3. Те саме, але кияни залишаються пасивними – влада бере реванш на більшій частині країни, домовляється з «договороздатними» лідерами опозиції. У нас – гнилий проросійський режим. А захід країни жорстко піднімається на боротьбу. Влада й російські політики цьому навіть сприяють, підштовхуючи кілька західих областей до відокремлення.

Причина в тому патерналізмі, який привили жителям багатьох регіонів. А далі – вже політична пропаганда. Жителі Заходу чи Києва переважно знають, чого хочуть, і плювати їм, що про це думає влада. Для жителів інших регіонів більше значення має позиція «своєї влади». Згадайте, коли влада вела Україну в бік Європи й пропагувала ті самі цінності, непорозумінь між людьми майже не було. Досить було поміняти вектор, і зразу виникли непорозуміння, роздор і ворожнеча.

Ні, не змирився. Тому щойно подав апеляцію, роками добивався правди в суді, воював зі слідством… Його вбили, бо боялися, що зламає схему безперешкодного виходу в другий тур Кучми із Симоненком, що гарантувало Кучмі перемогу. Також це вбивство було фатально неминучим, бо саме починав формуватися клановий устрій України, якому батько страшно перешкоджав. А Кучма не міг не рахуватися з Чорноволом, доки той був живий. Повірте, ми стільки побачили доказів того, що це не звичайне вбивство, що тут уже говорять не емоції, а факти. Але ще є, очевидно, при владі ті, яким дуже важливо, щоб єдиною версією залишалася звичайна аварія.