Виктор Пинзеник

Проблема енергозбереження не є проблемою виключно уряду. Це – перш за все проблема самої економіки. Урядову частину вона зачіпає в аспекті бюджетних установ. Енергозбереження є дуже ефективним. І гроші для цього повинні йти з приватного сектору. Потрібні лише інвестиційний клімат і правильно побудована система цін.

Якщо йдеться про приватні позики громадян, то це не наша з вами проблема, а того, хто бере і видає кредити. Якщо ж йдеться про кредити під бюджет, то така природа бюджету, він призначений для проїдання. Не хочемо брати в кредит гроші? Від цього є прості ліки – перестати жити в борг, тобто не мати дефіциту бюджету.

Мене цікавить не прапор, який я підніматиму, а ідеологія і позиція. Я її ніколи не змінював і не змінюю. А політику я розглядаю як спосіб досягти тієї системи цінностей, яку я сповідував і сповідую.

Україна буде існувати вічно. Є проблеми, які необхідно вирішити. Країна опинялась, як дехто вважав, у тупику. Але вона з нього виходила. Я впевнений, що вона вийде і цього разу. Дуже не хотілося б, щоб ми рухалися, потрапляючи в глухий кут. Є набагато кращі способи руху.

Я не зможу відповідати за ПРП, оскільки після відставки 2009 року я вийшов із партії. Процес консолідації опозиційних сил я вважаю дуже необхідним і корисним, якщо він базуватиметься на ідеології та позиції, а не на проходженні в парламент. Такий процес ідеологічної консолідації мені цікавий. Боротьба за місце чи посаду не є важливою для мене.    Мені важко оцінити масштаби того, що Ви назвали «розпилом». Єдине, що можу сказати, що є чисті статті, де не можливі зловживання, наприклад, зарплати і пенсії, що займають домінуючі видатки в бюджеті. Хоча і в соціальних статтях можуть бути проблеми, наприклад, пільги. Ніхто не скаже, скільки пасажирів сьогодні безоплатно проїхало в місті Києві. Найбільше зловживань виникає при процедурах тендерів. Ніхто не придумав кращого інструменту уникнення таких зловживань, як відкриті прозорі процедури торгів, а не наперед визначені переможці і ціни в конвертах.

Я не скажу, що Україна уникнула серйозних проблем. Але масштаби головної проблеми, де є ризик, значно менші. Головна проблема останніх років – стрімке зростання боргу, зумовлене дефіцитом бюджету. Не скажу, що мені подобаються ті дефіцити, які досягнуть цього року і плануються настпуного, але це, безумовно, крок вперед. Тому в цій частині я відзначаю зменшення тих ризиків, які були.

Світ не склав безпорадно руки – реагують всі країни Європи, а недавно ми почули реакцію американського уряду на проблему боргу. Дуже сподіваюся, що спільними зусиллями провідні країни не допустять другої хвилі кризи.    Тим не менш, Україна повинна мінімізувати ризики, пов’язані з будь-якими негативними процесами на світових ринках, бо навіть при спокої на цих ринках внутрішні проблеми можуть призвести до дуже серйозних стресів. Країні зараз потрібні два фундаментальні блоки рішень. По-перше, слід пререйти до профіцитного бюджету і почати зменшувати номінальний борг України. По-друге, слід припинити роздавати державні гарантії, які в кінцевому рахунку лягають на бюджет, і серйозно поліпшити інвестиційний клімат. Блок рішень щодо клімату надзвичайно широкий. Йдеться про дії, які забирають ризики для інвесторів і спрощують умови їх життя. На жаль, ці ризики останнім часом посилилися.

Ніяк. Можна і картоплею брати, якщо Вам подобається. Я, правда, не знаю, чи відповідає цей факт дійсності. Логіки в цьому немає: Ви можете отримати гроші і купити золото. Для чого брати «картоплею»?

Я б не розрізняв іноземних чи українських інвесторів. Бо або є умови для інвестицій, або їх немає – не залежно від того, звідки вони надходять. На жаль, інвестиційний клімат в Україні значно погіршився.    Оскільки ми вже торкалися податків, наведу вам у приклад податкові чинники. Питання ставок податків у країні абсолютно не має значення. Я вже не буду згадувати неприйняття податкових декларацій, яке перетворило ставки податків у договірні. Нове ноу-хау української податкової системи – податок на видатки. Цими місяцями роз’ясненнями Податкової вирішили доповнити податок на прибуток податками на видатки. Йдеться про заборону віднесення збитків минулих періодів на базу податкування. Простіше кажучи, ви будуєте новий завод, у вас немає доходів, бо завод будується. Доходи будуть через два роки, коли завод почне працювати. Вам заборонено понесені в цей час видатки покривати за рахунок майбутніх доходів.    Це – смерть для інвестицій. Це також серйозний удар по банківському сектору, який ще повністю не одужав від потрясінь 2008-2009 років.    Мене надзвичайно хвилює перерозподіл власності, який відбувається в Україні. Бо він відбувається не за принципом здорового змагання чи конкуренції, а за примітивним допотопним принципом «заберись». В таких умовах важко очікувати на інвестиції. Я згадав тільки про дві нові серйозні проблеми, не згадуючи вже про наявні «з бородою».

Мені важко судити про Грецію. Вона приймає непрості рішення. Крім того, проблема Греції – це проблема цілого Європейського Союзу. На мій погляд, країни ЄС разом із МВФ та Грецією зроблять необхідні кроки, щоб не допустити різкого загострнення ситуації і неприємного сюрпризу, пов’язаного з виходом цієї країни з єврозони.    Щодо сценаріїв. На жаль, ми йдемо дорогою, схожою на грецьку. Країна стрімко наростила борги за останні роки. На жаль, уряд почав приховувати від громадян цю цифру, чого ніколи раніше не робилося. Борги і дефіцит бюджету завжди несуть в собі ризик дефолту. Хоча ймовірність такого сценарію, на мій погляд, стає меншою. Але вона не зникла. І причин для самозаспокоєння немає.

Якщо кошти МВФ ув’язуються з вирішенням болючих проблем країни – це корисні кошти. Якщо вони йдуть на зафарбовування дірок, то такі кошти допомоги не приносять. Так, наприклад, було у 2009 році. Повертати ці кошти будуть по двох каналах. Перший з них – Національний банк України. Суспільство навіть не помічає, як погашують цю частину боргу, бо це значною мірою технічний кредит, покликаний покрити нестачу твердої валюти. Друга частина боргів повертатиметься з бюджету в тій мірі, в якій вони були витрачені на покриття видатків бюджету. Це, звичайно, кошти всіх громадян.

Я не думаю, що найближчим часом із доларом щось відбудеться. Але для найпотужнішої країни прозвучав серйозний дзвінок, що їй варто задуматися про зменшення боргової залежності. У стосунках долара і євро, крім внутрішніх проблем і США, і ЄС, є елемент торгових воєн, коли країни пробують використати курсову позицію для зміцнення конкурентоспроможності власної економіки. З цієї точки зору переформатування єврозони в контексті грецьких проблем могло б дати певні переваги країні, яка опинилася в скрутній ситуації, бо вона б отримала інструмент, якого зараз не має – інструмент девальвації. Але це удар по політичному проекту Європейського Союзу, і я не думаю, що країни ЄС допустять подібний розвиток подій. Тим більше, що він може спровокувати негативні процеси в інших країнах. Що стосується гривні, то я не очікую серйозних змін цього року, однак залишаються ризики, пов’язані зі значним короткотерміновим боргом країни. Цей борг значно перевищує валютні резерви країни. Визначальний вплив на курс наступного року матиме інвестиційний клімат і продовження співпраці з МВФ.

Погано. Хоча таке правило є в багатьох країнах світу. Чому воно недобре? Попередні питання свідчать про наявність у країні девальваційних очікуваннь. Пред’явлення паспорту не зменшує девальваційні очікування, а навпаки. Крім того, феноменальний досвід роботи «в тіні», який має наша країна, зведе нанівець зусилля по застосуванню паспорта – обороти підуть «в тінь».

Мене в першу чергу цікавить балоанс бюджету, оскільки він є складовою, до якої можна пред’явити багато претензій. Друга складова, до якої теж є претензії, стосується структури видатків. З точки зору балансової позиції проект бюджету значно менш ризикований, ніж бюджети трьох попередніх років. Можна сперечатися з приводу цифри зростання ВВП, інфляції, але мене в кінцевому рахунку цікавить цифра реальності доходів. Я її вважаю реальною. Якщо оцінювати дефіцит бюджету 2009 року, понад 11% ВВП, то дефіцит у розмірі 2,5% на наступний рік є непоганою цифррою. Хоча я вже говорив, що країна мала б перейти до профіцитного бюджету. Тим більше, що є підводні камені, на які раніше звертали меншу увагу – заморожена тарифна система бюджетного сектору. А це не маленька сума. В будь-якому разі бюджет несе значно менше ризиків стресів країни, ніж це було раніше.

На мій погляд, виправити Податковий кодекс неможливо. Його треба писати заново. Перш за все треба зрозуміти, що ми хочемо від податків. А податкова система має вирішувати кілька фундаментальних проблем. Перша – справедливість, або рівність, оподаткування, друга – ставки податків, третя – принципово інша система стягнення податків. Я б не хотів, щоб у Вас склалася думка, що друга проблема вирішена через діючий Податковий кодекс. Перш за все з тієї причини, що ставки податків пов’язані з розмірами публічних видатків, яких практично не торкнулися. А, по-друге, нонсенс – комусь зменшувати податки, а комусь залишати право не платити їх. У третьому блоці потрібен певний злам у мисленні політиків і чиновників. Система повинна вийти з режиму спроб тотального контролю. «Любовною» опікою Податкової мають бути охоплені ті 5, чи 10, чи 15% платників, які не сплачують або намагаються не сплачувати податки. І тільки.

Офшорів не має бути – ні зовнішніх, ні внутрішніх. Бо офшор – це не що інше, ніж спосіб легального уникнення оподаткування. Думаю, що через офшори зникає чималенька сума. Єдине, щоб ми не зациклювалися на виключній достатності цього року.    Що стосується вислову «газ для України», я його теж не розумію, бо у газу є конкретний споживач, який має платити за нього. І допомагати держава має тільки тим громадянам, які це не можуть зробити за своїми доходами.

Не знаю, чи ми маємо на увазі одне й те ж. Бо я теж вважаю, що нас тримає за ноги мислення, яке формувалося в нас у радянські часи, і мислення, яке нав’язують нам українські політики. А тому ми дуже часто бачимо деякі речі як звичні і не намагаємося замислитися над тим, що їх можна організувати значно краще. З цієї точки зору я справді вважаю, що нам потрібна революція в доброму розумінні в нашому мисленні. Якщо під соціальною справедливістю розуміють «ніхто нічого не робить, але всі живуть дуже добре», то це є утопія. Якщо під соціальною справедливістю мають на увазі створення умов для самореалізації особи і допомогу тим, хто в силу тих чи інших причин не може забезпечити собі певний рівень життя (багатодітні, малозабезпечені сім’ї, інваліди тощо), то я б вважав таку систему справделивою. Але у нас немає ні першої, ні другої частини. І ми маємо добиватися реалізації обох.