Геннадий Москаль

Губернатор Закарпатской области
6 апреля 14:00

     

Читать ответы
  • Коли вся країна в неділю святкуватиме Великдень, у вас на Закарпатті буде гарячий день у зв’язку з виборами в парламент Угорщини. За вашим прогнозом, все пройде спокійно, чи будуть різні «поползновєнія» і спроби провокацій?
    Так, 8 квітня, окрім такого світлого свята як Великдень, на Закарпатті ми маємо ще й вибори в угорський парламент. У нас був би хороший настрій, якби перед тим не відбулася ціла серія провокацій по відношенню до угорської меншини на Закарпатті. Тому зараз ми вживаємо всіх необхідних заходів задля забезпечення безпеки і порядку. Але, звісно, всього того, що хтось десь замислив, ми не знаємо. Ми вже мали розмову з генеральним консулом в Ужгороді, Берегові, де будуть проходити вибори. Так от, ні вони, ні їхні правоохоронні органи теж не мають точної інформації про це. І відсутність інформації нас лякає більше, ніж якби ми знали точно, що щось таке готується. В будь-якому разі особовий склад поліції на Закарпатті переходить на посилений режим роботи. Всі, хто має бажання проголосувати, зможуть це зробити. Але ми не маємо права перевіряти паспорти чи інші документи, які дають право взяти участь у голосуванні. Проте перевіряти документи будуть представники угорського посольства. І якщо будуть виявлені особи, що прийдуть на виборчу дільницю, не маючи жодних документів, які б давали їм право проголосувати, вони будуть передаватися поліції, а там уже будуть з’ясовувати, хто вони, і звідки вони прийшли. Адже 15 березня, коли в Угорщині був День Революції 1848 року, була затримана ціла група людей із бітами, масками, газами, травматичною та вогнепальною зброєю. І у кожного було по 1500 гривень купюрами по 500 гривень. У кожного. Тоді були заблоковані всі чотири пости. Але всіх ми не змогли затримали, бо вони почали продзвонювати своїх, а ті почали зупинятися до постів, тобто ще на території Львівської області. Загалом затримано було 32 особи. А, крім того, наші поїхали, порахували, і з’ясувалося, що до нас їхало ще близько 150 людей. Уявіть, що вони могли наробити… 8 квітня тут буде чимало телеканалів, які приїдуть спостерігати за виборами — будуть і українські, і угорські, і європейські телеканали. Також будуть спостерігачі від ОБСЄ та від різних країн. Ми повинні продемонструвати, що Україна — безпечна країна. Всі провокації, які проводилися раніше, відомі всім, не буду їх перелічувати. Вони всі розкриті, інші ж були попереджені. Єдине, що поки що не розкрито — випадок, коли комусь вдалося прорватися і підпалити в Береговому п’ять автомобілів.
  • Геннадий Геннадиевич, вы уже побывали губернатором Луганщины, губернатором Закарпатья... О вашем пребывании на Луганщине у местных очень хорошие отзывы, у закарпатцев - в целом тоже... Скажите, а в какой области вы хотели бы еще "погубернаторить"?:)
    Я вже неодноразово просився знову повернутися на Донбас, але поки що реакції Адміністрації президента і безпосередньо президента немає. Я би хотів повернутися на Донбас. Ситуація на Закарпатті була стабілізована, і, коли здавалося, що питання вже вичерпано, ситуація знову почала різко ускладнюватися. Проте я бачив уже війну, всі її наслідки, тому зроблю все необхідне тут, аби не допустити будь-яких спроб дестабілізувати ситуацію в цьому регіоні. Хто б не звинувачував мене у непатріотизмі, хто б що там не казав, що я не такий українець, як інші... Ми можемо з кожним із тих, хто так говорить, піти на генетичну експертизу. Ніхто не має права «приватизувати» любов до України. Також не варто забувати, що в Україні кожен четвертий не є українцем за своїм етнічним походженням. Закарпаття — багатонаціональна область. Тому Росія й вирішила розхитати саме цей регіон, стравити тут угорців та місцеве населення. Але це Росії не вдасться це зробити, тому що місцеве населення і угорці живуть разом більше тисячі років у мирі, дружбі та злагоді. Але є різні думки різних політиків, і це їхнє право — висловлювати думки та вносити законопроекти. Найбільший резонанс на Закарпатті викликав законопроект народного депутату Віктора Балоги, який запропонував встановити кримінальну відповідальність за вивішування державної символіки інших країн. Але ж вивішується національна символіка, яка ідентифікує людину як угорця. Людина вивішує свою національну символіку, ходить у своєму національному костюмі, співає своїх угорських національних пісень, танцює свої угорські національні танці, декламує своїх угорських поетів і тому подібне. Може, і це їм заборонити робити? Взагалі, це не ми встановили — це було закріплено ще за радянських часів, що можуть існувати угорські національні школи, вільне використання національної символіки. Далі Верховна Рада прийняла і ратифікувала чимало міжнародних договорів щодо прав національних меншин. Тому ми можемо мати двомовні таблички, двомовні назви населених пунктів, представники національних меншин можуть вільно розмовляти своєю рідною мовою, вчитися на своїй рідній мові, але не в ущерб державній українській мові, тощо. Коли я нещодавно сказав, що Україна закріпила в законі про національні меншини право національних меншин на автономію, всі повідкривали очі: «Хто? Коли? Такого не може бути!» Кажу — ось закон від 25 жовтня 1992 року про національні меншини, який підписаний Кравчуком. І цей закон чинний зараз. А ви знаєте, що таке автономія? Сьогодні після історії з Кримом поняття автономії викликає певну настороженість і певні побоювання. Бо одну автономію ми вже втратили, а тепер що, будемо творити інші автономії, щоб їх загубити наступними, або отримати дестабілізацію ситуації там?
  • Вітаю! Як на вашу думку Україна має вийти із конфліктної ситуації з країнами сусідами, яка виникла через мовну статтю закону про освіту? Як можна вирішити це питання?
    Україна рухається в Європу, вже має з європейськими країнами безвізовий режим, маса українців вчиться в Європі (у Словаччині, Угорщині, Угорщині, Румунії, Чехії, Польщі тощо). Та й за рисами обличчя ми — європейці. Ми — не азіати, не афро-українці. Але при цьому чомусь ми хочемо йти в Європу тільки з однією українською мовою? І більше жодну мову не будемо ні вчити, ні знати, бо так хочуть наші «ура-патріоти»? Це дивна ситуація. В Україні державний службовець має принести з університету два сертифікати — про вільне володіння українською мовою (нею він має уміти читати, писати, розмовляти) та про вільне володіння однією із мов країн Європейського Союзу. Де людина буде вчити ці іноземні мови? У дитячому садочку, як написала Гриневич, у початковій школі? Сьогодні батьки, які хочуть, щоб їхні діти вчилися в університетах Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії, привозять дітей сюди, на Закарпаття, аби вони тут здобували середню освіту, в школах Ужгорода, де можна навчатися на угорській, чеській, польській, румунській тощо — на яких хочете мовах… Якщо батьки хочуть, щоб їхні діти навчалися такою мовою, щоб їхні діти приїхали в іншу країну в університет адаптованими і вже могли вільно розмовляти, і якщо діти цього бажають, а Верховна Рада і Гриневич цього не бажають, то, вибачте, це — дивно. Для мене закон є обов’язковим для виконання, а для простого громадянина… Це його право — обрати, де його дитина буде навчатися і якою мовою.
  • Наскільки обгрунтовані закиди угорців про те, що начебто угорська спільнота на Закарпатті піддається нападам?
    «Нападам» угорська спільнота на Закарпатті не піддається. На Закарпатті спокійно існує КМКС («Товариство угорців Закарпаття») та «Демократична спілка угорців». На Закарпатті справді було дві провокації. Одну з них зробили поляки із право-радикальної фаланги, а другу — люди з Кропивницького і Черкас, причому за гроші, за тисячу доларів. І це були люди, які не мають жодних симпатій до «правих» чи «лівих», лібералів чи соціал-демократів. Причому обидва були учасниками АТО, обидва мають вищу військову освіту. Тож не можна говорити, що угорці піддаються якимсь таким діям. Це робиться штучно для того, щоб розхитати ситуацію на кордоні з Євросоюзом. Якщо ми, Закарпаття, десь проґавимо момент, за нами процес піде далі, і все це перекинеться на Чернівецьку область.
  • Чи вбачаєте особисто ви потребу в місії ОБСЄ на Закарпатті, як того хотіли б угорські політики?
    Нам на Закарпатті місія ОБСЄ не потрібна. Ми самі можемо впоратися з ситуацією, без цих панів.
  • Нещодавно в інтерв'ю ви сказали, що "Київ не чує Закарпаття". В чому саме це виявляється? Яких саме дій з боку центральної влади потребує регіон, яким ви опікуєтеся? Щодо яких саме проблем Київ глухий? І які найбільш нагальні потреби Закарпаття сьогодні потребують участі та уваги Києва?
    Перед провокаціями, які були по відношенню до угорців, майже на всіх приватних телеканалах та у багатьох друкованих ЗМІ, з’явилися антиугорські сюжети, фільми, статті тощо. Вони почалися майже одночасно і одночасно закінчилися. А вже після цього пішли конкретні дії. Не думаю, що все це було випадково. Ми писали в Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, але жодних висновків ніхто не зробив. Невже 0,04% від усього населення України представляє якусь загрозу для України? Угорці законослухняні, м’які, з їхнього боку ніколи немає жодної агресії. Але їх підштовхують усілякими фільмами, провокаціями, статтями, вибухами, різними нерозумними діями, коли намагаються йти «зі своїм уставом у чужий монастир». Пан Аласанія хоче скоротити всі редакції мовами національних меншин. У нас на суспільному телебаченні є вісім редакцій вісьмома мовами національних меншин. Він хоче зробити одну, яка б мовила з Києва, а все інше, щоб йшло із субтитрами. Поясніть мені, як можна це зробити? Пустити одразу вісім субтитрів різними мовами? А з радіо що робити? Поясніть мені, бо я своїм сільським розумом не можу дійти, як можна із субтитрами зробити радіопередачу? Ми завжди жили з сусідами в мирі, а останнім часом у нас чомусь виникають постійно конфлікти. Я думаю, що треба сідати за стіл переговорів, а не діяти похапцем. Так нічого не вирішиться. Я говоритиму тільки за наших сусідів — Польщу, Угорщину, Румунію… З ними потрібно починати переговори. Причому не на рівні областей, тому що на рівні областей у нас проблем немає ні з Угорщиною, ні з Польщею, ні з Румунією. Є проблеми на рівні Києва і Будапешта, і ці проблеми має владнати Київ. Ми тут на місці їх не владнаємо. Наші політики мають трошки, як то кажуть, «фільтрувати базар», коли говорять щось, починають згадувати минулі події. Давайте лишимо історію історикам. Ми не можемо йти вперед із головою, повернутою назад, бо ми пройдемо два-три метри і впадемо в якусь яму. Нехай історією займаються історики, а ми повинні налагоджувати дружні добросусідські відносини, а не йти на їх загострення. Київ має почути все це від Закарпаття. А також хочу нагадати дуже мудрі приказки — «ніколи не кажи ніколи», а також «ніколи не плюйте в криницю, з якої колись прийдеться напитися води».
  • Наскільки Закарпаття готове до весняного водопілля, паводків? І наскільки вдається боротися з цією проблемою на даний момент?
    Тьху-тьху! Цього року більш-менш. Найбільші паводки у нас були у 1998 та 2001 роках. Ми тут сиділи наче на якійсь міні. Дуже порозмивало дамби. Вода пройшла вже, сніги лишилися десь тільки у високогір’ї. Тому вже весняної проблеми паводка не буде. Один і другий льодохід пройшли абсолютно спокійно. Часом буває, що за тиждень випадає місячна норма опадів. На ліквідацію наслідків повені нам дають кошти, а ще потрібно десь 170 мільйонів гривень для того, щоб укріпити дамби і підготовитися до наступних періодів. Дамби були підмиті в деяких місцях, десь їх прорвало, і вода пішла на населені пункти. Ситуація з грошима «зависла» в Києві з Резервним фондом. В нашому регіоні найбільше річок. І на них раніше набудували чимало міні-ГЕС, які тепер часто стають проблемами. Така міні-ГЕС дає лише два робочі місця. Заробіток з енергоринку отримує власник, а ми отримуємо тільки цілу купу проблем. Зараз ми вирішили більше не давати дозволів на їх будівництво, за це на нас подавали в суди, але ми їх повигравали, то на нас уже подали у Верховний Суд України — щоб ми дозволили будівництво міні-ГЕС. Міні-ГЕС можуть наробити такої біди! Ви б побачили, раніше на річці Ріка хтось побудував міні-ГЕС, не спорудивши захисних дамб і тому подібного. І, коли пішов льодохід, крига вперлася в міні-ГЕС, і все почало складатися одне на інше. В результати утворилася гребля, і почало затоплювати половину Хустського району. І добре, що якраз тут на відпочинку, на ротації перебувала 128-а бригада. Ми хлопців попросили допомогти, бо вони мали все необхідне — і вибухівку, і фахівців, щоб прибрати ту греблю. Треба ж було так все розрахувати, щоб пів-села не злетіло в повітря разом із тою кригою. Вони розблокували це все. Але ми були за декілька секунд до великої катастрофи. І після того ми прийняли рішення більше не ризикувати. Ті міні-ГЕС, які вже побудовані, нехай стоїть, якщо їх не знесе колись паводком. А інших міні-ГЕС на гірських річках ставити ми не будемо, бо це дуже небезпечно.
  • Пане Геннадію, наскільки сьогодні гостро стоїть проблема контрабанди на Закарпатті, що змінилося в цьому за час вашого керування? Вам є чим похвалитися на цьому напрямку роботи? А що ще залишається незробленим?
    Контрабанда вже не йде такими потоками і в таких обсягах, як це було раніше — фурами, вагонами… Ми повністю припинили пропускати вагони з діловою деревиною, яку везли під видом дров. Одночасно було зупинено більше 200 вагонів, і ще маємо суди з 2015 року, але у нас ніхто жодного суду не виграв. Деревину як дрова купували посередники за 22-24 євро за один куб, а продавали переважно на целюлозно-паперові комбінати за 90-120 євро за куб. От вам і «лісовий офшор»… Закарпатське управління лісового і мисливського господарства цим не займалося. Але суд став на захист і сказав, що нема чого ліс возити за кордон. Загалом, сьогодні на Закарпатті не вистачає дров. Бо всі почали переходити, як нам сказав уряд, на альтернативні види палива. От ми й перейшли таким чином на дрова. А дрова почали дорожчати, тому що уряд не заборонив їх вивезення за кордон. Нам самим сьогодні дров не вистачає. Закарпаття споживає лише 5,6% від загальних обсягів газу. І друге, що ми зробили і чого не хочуть робити в Україні, — зруйнували й «декомунізували» всі совдепівські котельні. Раніше було так: маленьке містечко на 5 тисяч людей, і котельня займає пів-міста. Сьогодні жодної котельні в Закарпатській області немає. Люди мають напряму відносини з облгазом. Всі дитячі садочки, школи, бюджетні установи, наша адміністрація мають свої власні котельні. Так, у нас взимку по п’ятницях після роботи виставляли на температур 5-6 градусів, а з опівночі понеділка знову встановлювали необхідну температуру. Тож, коли люди приходили на роботу, там уже було тепло. Шалена економія! Так само, наприклад, коли людина кудись їде, вона ж не може сказати теплокомуненерго, щоб їй особисто відключили опалення на цей час або залишили 5 градусів. От я зараз виїхав із дому і виставив опалення на 5 градусів тепла, бо більше не потрібно. Коли повернуся, включу собі в залежності від температури повітря на вулиці. Наступна проблема, яку ніяк не можуть вирішити в Україні, а особливо на Закарпатті — сміття. Закарпаття потопає в смітті. Скільки разів до нас приїжджали з цього приводу з Китаю. Фіни вже збудували половину заводу, але полишили цей проект, тому що ніхто не буде спалювати сміття заради інтересу. Той, хто хотів би вкласти інвестиції в будівництво сміттєпереробного заводу, хоче отримати прибуток. А основний прибуток який? Якщо у нас немає теплокомуненерго і централізованого теплопостачання, то залишається тільки електрика, тобто її споживачі мали б платити власнику заводу гроші, а він би працював на самоокупності. І тоді ці сміттєпереробні заводи будуть брати не тільки те сміття, яке збирається на місці за добу, але й будуть готові купляти декілька «Камазів» чи бульдозерів сміття. Але чомусь не дають цього зробити… Чому є тарифи на вітрову енергетику, сонячну енергетику, на міні-ГЕС, але не можна встановити тарифи на те, що б паралельно дозволило очистити Україну від сміття і позбавитися нарешті від вугілля з Росії або інших країн, від «Роттердаму+»? Хіба в Києві не розуміють цієї проблеми? Закарпаття ж також приймає 50% внутрішніх туристів, які теж смітять. Куди це все дівати, якщо у нас землі майже немає? У нас з одного боку ліс, з іншого — чотири кордони та річка Тиса. А коли починається паводок, сміття опиняється в річці, і його несе на територію тією ж Угорщини. Спочатку угорці писали нам, потім обурювалися, а сьогодні вони вже просто сміються. Під час паводку все сміття йде до них! Якось я до них приїхав, і вони показали — не видно води, тільки стирчать горлечка від пластикових пляшок. Я запропонував збудувати завод у нас. Повертаючись до питання контрабанди… Її обсяги зменшилися. Бо я маю в цьому регіоні свої зв’язки, адже тут я працював начальником Управління внутрішніми справами в 1995 році, тоді я був переведений із Чернівецької області. Є у мене зв’язки і з сусідніми правоохоронними органами: я їм розповів, які діяли схеми, і вони всі перекрили. Багато митників сусідніх країн були заарештовані, багато переправлені на інші кордони, подалі від України. Але деякі речі є і будуть. Наприклад, ховають цигарки в запасному колесі, в обшивці авто, в сидінні чи «бардачку»… Від цього ми нікуди не дінемося. Щодня митниця затримує по 10-15 таких порушників. Україна отримала безвізовий режим із країнами ЄС, але, щоб поїхати до Європи, ще треба мати долари і євро. Дехто, не маючи їх, думають компенсувати це цигарками. Ми пропонували ввести адміністративну відповідальність, щоб це було невигідно возити, а також ввести кримінальну відповідальність, якщо така продукція провозиться через кордоном фурами, у великих розмірах. А нам зробили навпаки «медвежу послугу». Деяких порушників затримували по сто разів і притягали до адміністративної відповідальності. І що з такою людиною можна зробити, якщо не розглянутий її третій протокол, а її затримують вже в 103-ій раз? Контрабанда і призводить до від’ємного сальдо. Це те, що не надходить до державного бюджету України. І відбувається так суто з провини Кабінету міністрів і Верховної Ради, які не вносять відповідних законопроектів. Ми про це писали-писали, а потім зрозуміли, що це їм не цікаво. Боротьба з контрабандою могла б стати одним із способів поповнення держбюджету, який у нас є дефіцитним. Нехай би зробили експеримент — побачили б, які були б результати. А так, наші митники місяцями ходять по судах, а той порушник за цей час судів ще кілька разів провозить контрабанду. Це просто посміховисько, а не законодавча система, парламент!
  • Чому для звільнення українців з російського полону не докладається стільки зусиль і в Україні, і поза її межами, як це було в історії з Савченко? Чому менше розголосу, резонансу, уваги?
    Я про це вже неодноразово говорив, особливо, коли у деяких політичних сил було бажання взяти Савченко в першу п’ятірку їх списків. Тоді я казав: «Люди добрі, не робіть цього!». По-перше, дуже сумнівно виглядає те, як вона потрапила в полон, до того ж, у важкому нетверезому стані. 15 людей загинуло через її самовільні дії, коли вона закликала йти «громить и убивать всех сепаров». По-друге, невже все це не виглядає дивно? Згадайте Pussy Riot, які у Храмі Христа Спасителя співали: «Богородице, Путіна прожени!». Хто у них був адвокатом? Той самий Фейгін. І де вони сьогодні? Хіба вони виступили разом із Навальним чи Ксенією Собчак, чи з іншими опозиціонерами? Ні! Вони вже прихильники Путіна. Значить, є група у ФСБ, яка працює під прикриттям адвокатів та просто перевербовує або зазомбовує людей. Чому російському телебаченню у випадку з Савченко дозволяли знімати все, що воно хотіло? Що б Савченко там не виробляла — усе знімали і показували аудиторії. Фейгін і вся його адвокатська ФСБшна група не вилізали з телекранів. Невже цього не було видно? Чому так само не показують все про затриманого кореспондента «Укрінформу» Сущенка? Тиша. Тобто, коли Савченко довели до кондиції, коли вона вже була готова підірвати і Верховну Раду, і Кабмін, і Адміністрацію президента, і половину Києва разом із ними, її Росія випустила. Навіщо їм було тримати Савченко в себе? От вони і відпустили її, щоб вона йшла, несла деструктив в уже і так деструтивно діючий парламент.
  • Як гадаєте, чи зможуть колись Україна і Росія повернутися до нормальних добросусідських відносин? Коли і за яких умов це стане можливо? Дякую.
    Думаю, що не зможуть. Чому ні? Наскільки мені відомо (а у мене є чимало знайомих, бо я навчався в академії МВД за радянських часів у Москві, і багато хто тоді лишився працювати в центральному апараті МВД СРСР, і тепер вони займають різні посади), Путін не хоче, щоб кордони Євросоюзу стали спільними кордонами з Росією, а Україна має намір вступити до ЄС і НАТО. Звісно, це не станеться сьогодні чи завтра. Але Росія до цього готується.