Михаил Гончар

Президент Центра глобалистики "Стратегия ХХІ", эксперт по вопросам энергетики
20 апреля 11:00

     

Читать ответы
  • Як би ви оцінили сьогоднішній стан української ГТС?
    Як цілком функціональний. Так, українська ГТС потребує модернізації. Але говорити про неї, як про металобрухт, значить, оперувати поняттями російської пропаганди. Рівень аварійності української ГТС нижчий, ніж у "Газпрому". Недаремно "Газпром" останні років зо п’ять перестав публікувати дані про рівень аварійності, тому що тоді рухнув би міф росагітпропа про «українську ГТС як металобрухт». Окрім цього, слід відзначити, що за чотири з гаком роки російської агресії проти України і спроб диверсій на магістральних газопроводах переривання транзиту газу до Європи не мало місця. Це чи не найкращий індикатор того, що ГТС успішно виконує свою транспортну і транзитну функції.
  • Чи й досі Україна імпортує 100% атомного палива? І чи є це проблемою?
    Ні, не імпортує. Починаючи з 2012 року, коли рівень закупівель ядерного палива у альтернативного постачальника (завод у шведському місті Вестерос компанії Westinghouse) складав порядку 7%, щороку цей обсяг зростав, і не виключено, що цього року він сягне половини від усього обсягу необхідного нам палива. Таким чином, це доволі оптимальний баланс. Можна сказати, що Україна, не являючись членом ЄС, виконує відповідну директиву ЄС по диверсифікації джерел постачання ядерного палива, в той час як низка країн-членів ЄС, як і раніше, отримують ядерне паливо тільки з Росії.
  • На початку війни часто говорили про те, що зруйнований війною Донбас особливо відбудовувати не будуть - його зрівняють із землею заради видобутку сланцевого газу... Зараз ці розмови затихли. Михайле, як думаєте ви, чи можливий і справді такий варіант, що Донбас залишатиметься і після війни випаленою землею, де просто будуть іноземні компанії видобувати сланкцевий газ? Чи ці розмови не мають реальних підстав? Дякую.
    Це — міфи російської пропаганди. Донбас знищив не сланцевий газ, а «вугільні барони» Донбасу, які в останні роки намагалися бути слухняними васалами Кремля і зробили заручниками своєї жадібності все населення регіону. На Донбасі немає покладів сланцевого газу. На Донбасі є метан вугільних пластів. Його можна і потрібно видобувати. За його невидобування Донбас заплатив тисячами життів шахтарів, які стали жертвами вибухів метану в процесі вуглевидобутку. Навіть на китайських шахтах здійснюють дегазацію пластів перш ніж видобувати вугілля. Тому не слід дивитися на проблематику нетрадиційного газу через "криве дзеркало" російської пропаганди. Ніякі іноземні компанії, в тому числі із видобутку нетрадиційного газу, які чкурнули з України при перших російських пострілах на Донбасі, не повернуться туди ще з добрий десяток років, якщо, уявимо собі, завтра там запанує мир і благодать.
  • Ваш прогноз: способны ли недавние санкции Штатов против российских олигархов спровоцировать бунт олигархов против Путина и заставить его менять свое поведение?
    В Росії є олігархи, а є силогархи. Силогархія сформувалася в путінський період ("силогархія" — силовик та олігарх в одній особі). Силогархом номер один у Росії є сам Путін. Бунт олігархів, якщо він навіть матиме місце, навряд чи щось дасть. Тому невипадково вони виводили і продовжують виводити свої активи і зберігати їх за межами Росії. Вони не мають влади над силовиками. А силогархи — мають. Загроза для Путіна йде саме з кола силогархії. Таких небагато. Вони знаходяться в найближчому колі Путіна — ворогів не тримають далеко, їх тримають поруч. Силогарх номер два в Росії — це Ігор Сєчин, у розпорядженні якого найбільша російська компанія "Роснєфть". Він усіляко демонструє лояльність Путіну, але це не означає, що він не має інших планів. Тому знищити хижака зможе тільки хижак. Можливо, Сєчину це вдасться. Але це не означає, що в такий спосіб у Росії з’явиться нова якість влади.
  • Почему, на ваш взгляд, Россия не стала отвечать на удар США по Сирии - не захотела или не смогла?
    Вони ще не оговталися від подій 7 лютого цього року, коли американці зачистили "вагнерівців" під Дейр-ез-Зором. Але Росія здійснить акцію помсти, проте асиметричним способом. Можливо, шляхом кібератак, викиду компрометуючих матеріалів на Дональда Трампа або деякими іншими шляхами, застосовуючи технології ведення «гібридної війни».
  • На ваш взгляд, какой сценарий относительно Донбасса сегодня наиболее выгоден Кремлю, как бы он хотел выйти из этой истории с Донбассом? Или он пока не стремится закончить эту историю?
    Кремлю вигідний сценарій "Донбас як кровоточива рана України". За певних обставин Кремль може діяти військовим шляхом через "ДНР" і "ЛНР", намагаючись схилити політичне керівництво України до "миру" на Донбасі на умовах Росії.
  • Як ви ставитеся до ідеї введення миротворців на Донбас, чи допоможе це, по-вашому, наблизити повернення миру на ці території або це лише «заморозить» конфлікт на роки?
    Це механізм «замороження» конфлікту, не більше того.
  • Чому для звільнення українців з російського полону не докладається стільки зусиль і в Україні, і поза її межами, як це було в історії з Савченко? Чому менше розголосу, резонансу, уваги?
    Тому що влада не бачить для себе належного піар-ефекту. А, обпікшись на Савченко, вона переважно збайдужіла до долі політичних бранців Кремля, яких на сьогодні в окупованому Криму та Росії нараховується 66 осіб. На щастя, зарубіжні політики та громадські діячі дедалі більше звертають увагу на цю проблему і звертають увагу на те, що українська влада не проявляє належної активності в даному питанні. Для прикладу, нещодавно Об’єднання родичів політичних бранців Кремля отримало відповідь з Брюсселю про те, що рекомендації цього об’єднання щодо посилення санкційного режиму проти Росії (наприклад, бойкоту Чемпіонату світу з футболу-2018, перегляд політики закупівель енергоресурсів в Росії та ін.) взято до уваги і частина з них вже імплементується. До речі, Європейський парламент був першим, хто поіменно в одній із своїх кримських резолюцій (від 5 жовтня 2017 року) назвав усіх українських політичних бранців — тоді їх було 44. Верховна Рада України зробила подібний крок тільки нещодавно, та й то якимось чином низка осіб "пропали" з цього переліку. Але, тим не менше, зараз спостерігається консолідація українських та міжнародних зусиль у питанні звільнення як політичних бранців Кремля, так і заручників на Донбасі. І для Заходу це питання є також одним із стимуляторів посилення санкційного режиму проти Росії.
  • Пан Михайло, цікаві ваші думки про "твіттер-дипломатію" Трампа, зокрема, під час недавніх подій у Сирії, коли він публікував дещо суперечливі заяви щодо Росії у твіттері? Чим ризикована така "дипломатія"?
    На мій погляд, "твіттер-дипломатія" взагалі не є дипломатією. Просто дипломатам захотілося відкрити новий різновид своєї діяльності. Це те, що відноситься до категорії піар-активності. Тому "твіттер-дипломатія" Трампа — це його самопіар. А оскільки він людина емоційна, імпульсивна і непередбачувана, то й самопіар виходить таким самим. Сирійський приклад — яскраве підтвердження тому.
  • Що ви думаєте про ідею Порошенка про частковий вихід із Договору про дружбу з Росією - чи справді його не можна скасовувати повністю, а що - про його ідею щодо виходу з СНД?
    Формально Україна не є членом СНД — лише співзасновником. Але з СНД мало бути покінчено ще у 2014 році. На жаль, цього не зробили, але краще пізніше, ніж ніколи. Тому що, зберігаючи участь, навіть формальну, в СНД, Україна "допомагає" собі, щоб її і в подальшому ідентифікували за кордоном як частину пострадянського простору, що перебуває в орбіті впливу Росії. Росія своєю агресією проти України практично знищила Договір про дружбу і співробітництво. Відповідні кроки мали бути також здійснені Україною у 2014 році. Цього не було зроблено. Але це доведеться зробити, тому що інакше, зберігаючи ці договірні відносини, Україна демонструє, з формальної точки зору, що порушення її суверенітету і територіальної цілісності не відбулося. Це грає на руку Росії, коли, наприклад, Москва веде мову про те, що вона визнає територіальну цілісність України, але без Криму. Тому цей договір з належним обґрунтуванням і в слушний час має бути денонсований повністю. Інша справа — як це зробити, коли час у 2014 році було змарновано.
Подписывайтесь на
наш канал в Telegram
Узнавайте первыми все
самое важное и интересное
Подписаться