Остап Ступка

Учасником я не поїхав би. Мені пропонували це.    Самому - ні. ЦЕ важко. Пару блондинок, ящик рому і можна жити.:)

Форс-мажорні ситуації на сцені я люблю, бо вони мобілізують актора, спонукають на імпровізацію. Тому без них не обійтися в театрі...

Мої перші гонорари - гроші з те, що я допомагав мамі прасувати. Мама заохочувала мені допомагати, сплачуючи за рушник 10-15 копійок. На морозиво я мав...

Я вірю у світле майбутнє укр-го кіно, бо там справи набагато гірші, ніж в театрі.

Ні, намагаюся цього не робити. Моя совість чиста.

Я знаю, що була така проблема. Це нововведення мало б бути з 1 січня наступного року. Колективи писали дисти в АП на Гуманітарну нараду, де був присутній мій батько. Його запевнили, що це не станеться, бо кер-во держави про це не знало. Це був проект Мін-ва соц політики і праці. Тут би збільшувати фінансування, будувати нові театри... В нашій країні існує ще щось, крім футболу...

Думаю, це нормально, якщо дітей підключають до дійства, і вони готові пофантазувати - це хороша практика.

Я знаю багато політиків і громадських діячів. До багатьох ставлюся з повагою. Як актор, я добре відчуваю гру. Політика в Україні сьогодні потребує щирості і відвертості. Тут не можна просто грати роль, треба брати на себе відповідальність і пам"ятати, що другого дубля може не бути. За кожною сценою - реальне життя і відповіді. Я, наприклад, товаришую і добре знаю Олеся Довгого. Він дуже перспективний, на мою думку. Освічена і працьовита людина. Він - автор багатьох соціальних і суспільних ініціатив. Саме так повинен працювати справжній політик. Якщо в майбутньому будуть такі соціальні і мистецькі ініціативи або проекти Олеся Довгого, я з радістю до них приєднаюся.

Ні, не планую. Не вистачало ще того, щоб я став урядовцев та ходив у парламент. У мене свій театр.

Це спогад дитинства, бо я з дитинства за кулісами. Це запах куліс, тетарльна пилюка, костюми, грим. Мене завжди вражав грим. Мені досі подобається, коли актори змінюють свою зовнішність. Батько і мам на сцені... Мій перший вихід - сцена Господь створює звірів, роль баранчика. Всіх театральних дітей задіяли в сцені. ЦЕ був мій дебют.    Є мрії, коли втілиться - тоді скажу.

Хотілося б, щоб розглянули питання підвищення ЗП акторам. Гріх скаржитися, але життя і ціни йдуть вперед. Тому акторам слід підвищити зарплату.

Українське кіно в якомусь зародковому невизначеному стані, як не дивно. за радянських часів на кіностудіях була повноцінна робота, яка зникла після незалежності. Я - оптиміст, тому думаю, що воно відродиться.    Якщо обіцянки будуть виконані і опіка втілиться в життя, то щось має змінитися на краще. Але кінематографу потрібне фінансування, державними грошима не обійтися. Великі корпорації мають вливати гроші в розвиток кінемотграфу. Кіно - не тільки бізнес, але й ідеологія держави.

Це думака моєї родини. Думаю, вона правдива, чесна, відверта. Поради рідних - найцінніші, вони не збрешуть. Тому родина - авторитет.

Думаю, що кожна відома людина стає такою жертвою. намагаюся не звертати на це увагу. І взагалі я про себе нічого не читаю в інтернеті. хіба що журнали і газети з приводу вихожду виставу чи фільма. Взагалі треба поменьше читати про себе - більше працювати.

1) Я визначився в 8 класі, здається. Бо в дитинстві я мріяв про професію пожежника, бо мені подобалися хлопці, які начищали латунні каски. Потім я хотів стати рок-музикантам. Я вчився в музичній школі. Але в душі я рок-музикант досі.    2)Реалізувати на 100%. Не всім це вдається. особливо в нашій ситуації, коли укр. актори не досить затребувані. У нас багато хороших акторів. Тут потрібна і фортуна. Є таланти, але їх не задіюють і не зауважують.    3) На поклоні мені дівчина рподарувала пакунок. Вдома розгорнув його: рама, дуже широка, яка обрамляє маленьке квадратні дзеркальце. В рамку вкраплені механізми від годинників, видно, що ручна робота. на зворотньому боці підпис: "Погляд у вічніість". ЦЕ буле незабутньо.

Лаятися на сцені не можна, навіть якщо в п"єсі є матюки. Їх можна прочиттати на кухні. матів достатньо в повсякденності. Якщо нам їх хочеться, можемо проїхатися в транспорті.

Книжку дитинства - "Пригоди пінокіо", літ-ру по мистецтву та біографічні романи.    Фільми... Я збираю старі чорно-білі фільми. Тож напевно, взяв би таку збірку фільмів з Луї де Фюнесом, фільми Юрія Іллєнка, Леоніда Сика, ВІвана Миколайчука і колекцію Джеймса Бонда.

Давно нічого не бачив. Остання вистава - "Копійчаний роман". Не скажу, що мене вразило. У нас на Україні є кращі вистави, актори. І досить орієнтуватися на Москву.    На антрепризи не ходжу, не має часу.

Деякі канали - це повна деградація, засилля російських ведучих на ТБ недопустимо. До чого тут вони? У нас хіба своїх мало, яких треба розвивати і популяризувати?

Забобонна, як і всі творчі люди. Спеціальних талісманів немає. Просто треба перехреститися три рази перед виходом на сцену.

1) Ще немає такої роботи, яка була б знаковою.    2) В міру амбітний, як кожний актор. Я не занадто амбіційний. Хоча це має бути присутнє. Нормальні амбіції, які мають під собою підгрунтя.    Нагорода - повний зал глядачів, їхні посмішки та аплодисменти.    3) Якщо здорова критика, яка передбачає серйозний розбір ролі, яка допоможе вдосконалити роль, то нормально. А якщо просто заради слослів"я, тоді... Щодо фільму - мене цікавило як актора, як я зіграю свій шматок, свій епізод.

Футбол люблю. Вчора порадів нарешті за Челсі. Сьогодні дивитимуся битву Реалу і Баварії.    Щодо Євро - не знаю, бо заплановані зйомки і поїздки на театр. фестивалі. Побачимо. Подія визначна, яка мусить підняти імідж України вище. І цим фактом Україна має скористатися на 100%.

Насправді мі й батько скупий на оцінки, але я по його вигляду і виразам знаю, що йому подобається. Мені достатньо почути одне сллово - молодець.

Тому що театр - живе спілкування, безпосередній контакт і актором, дійством на сцені. Його нічим не замінити. ЦЕ те саме, що купити свіженьку книжечку, або купити аудіокнигу, або скачати електронну. Книжку треба читати, в театр - ходити.

Так, є невеликі пропозиції на 2-3 зйомочні дні, невеликі ролі, майже епізоди.

Важко радити, бо кожен вибирає свій театр. Залежить від смаку...

Українська режисура. Є дуже талановиті люди, але їх дуже мало. Треба виховувати в Україні режисера зі світовим поглядом на театр. І фінансування, звичайно.

Дякую!

Це тяга до рок-музики. Це те, що пов"язано з дитинством.

На першому плані - робота. Мене не цікавить ідеологія. Своїми ролями історію я не искажал. А щодо настпуного - серед українців є різні люди, є продажні, є - чесні. Зараз такий період, що граю негативних. Комусь же треба це робити.

Не думаю, що хороша робота в кіно може бути ганебним вчинком.    Якби була така офіційна посада, то я там бачу видатну українську поетесу Ліну Костенко.

Акторів-легенд дуже багато. Наприклад, Володимир Етуш, Леонід Бронєвой, Юрій Яковлєв, Володимир Зєльдін... У нашому театрі є чудовий актор Станіслав Станкевич, легенда театру Франка. У нас людей такого поважногов іку дуже мало в Україні, або ми про них не знаємо.

Не думаю, що київска публіка балувана. В Києві хороший і вдячний глядач. Важко сказати, де публіка краща, бо куди ти не приїжджаєш, всюди приймають добре. Взагалі українці люблять театр.

Думаю, що побачити обличчя, тому що в фойе зустрінеш таких людей, яких не щодня зустрінеш на наших виставах. Є така категорія публіки, яка ходить виключно на русских акторів. Хоча, звичайно, є люди, які хочуть подивитися гарну п"єсу з відомим обличчями.

1) Не знаю. ЦЕ має бути якийсь театр-салон, тому що його п"єси жорсткі, справедливі, смішні, з безліччю матюків. А я вже казав, що матюки на сцені - не дуже. Тому в домашніх умовах ми б заграли.    2) Не думаю, що театр дає відповіді на життєві запитання. Він ставить запитання, а людина занурюється в думки з приводу побаченого. Бо кожен творить свою історію Сміятися і плакати ми будемо завжди, це не мода - стан душі, театральні маски.    3) Як казав Жолдак: "Артист должен біть злой, голодній и больной" Я не злий, але голодним терба бути інколи.    4) Думаю, ні. Перейшов би на листя.    5) Навіть не знаю. Кожен хоче виділится по-своєму, важко сказати. Я не слідкую за ними.

Ніколи цим не користувався, нічого не простив. А згодом перетворишсь на окрему одиницю - поготів. Люди орієнтуються на прізвище, мені це допомагає.

На даному етапі йде пошук грошей на проект "Прщання з пустелею". запропонували цю роботу пару років тому, з радістю погодився. Зараз шукатимемо фінансування, аби до 200-річчя Шевченка, проект був готовий.