Алексей Гарань

Тому що на відміну від поліяків, румунів, болгар, у нас немає в церковному питанні національної єдності. Плюс ще й фактор Росії. Адже РПЦ виступає потужним ідеологічним засобом. А майже половина приходів РПЦ – в Україні. Уявляєте, скільки вона потенційно може втратити? За такі гроші патріарх Кирил готовий буде багато що віддати, навіть свій годинник.

Так, як цинічно краде нинішня команда реформаторів, так ніколи не було в Україні. Те, що закидають Тимошенко і Луценку (ще й не доведено у суді, бо справи розвалюються), це просто дитячий «лєпєт» порівняно з тим, що зараз робиться. От якраз в поняття ЄС це не вкладається. Януковичу просто пощастило, що найважча частина кризи припала саме на передвиборчий 2009 рік. Але і зараз за сприятливіших умов економіка країни за керівництва Януковича перебуває в дуже небезпечній зоні.

На Банковій і не такі схеми розробляють. Куди там Василію Алібабаєвичу.

Це спроба поліпшити імідж. Але це лише зовнішні засоби без зміни внутрішньої суті. А англійську треба вчити всім – це вікно в сучасний світ. Російську ж ми знаємо by default.

Думаю, що Ющенко вірить, що він месія і неадекватно оцінює ситуацію. Але при цьому, і коли він був президентом, і після цього, він сам не подавав приклад суспільству, як треба жити прозоро, поза корупційними схемами. Як можна було запустити в країну «РосУкрЕнерго»? Це лише один приклад. А зараз він продовжує підігравати Януковичу під прикриттям гарних правильних слів і добре зробленої реклами.

Змінювати країну, встановлювати прозорі правила гри, починати справжні реформи – тоді стануть затребуваними і молоді освідчені люди. До речі, одна з помилок Ющенка, мабуть, у тому, що він не створив умови для справжнього залучення таких кадрів.

Я не буду оригінальним, якщо скажу, що це – передвиборча технологія. Єдине, що додам: той самий Литвин вирішив скористатися цим для підняття власного рейтингу, показавши, що він наче в опозиції цій владі, а насправді своєю відставкою (невідомо, до речі, чим це закінчиться) фактично допомагає владі підписати цей закон іншими руками.

Звичайно, парламент зараз повністю підконтрольний президентові. Тому відповідальність в першу чергу на президенті, а регіонали (і президент з ними) мають дати відповідь собі, що вони будуть робити за кілька років, і чи будуть на свободі. Приклад арабських країн має змусити їх задуматися.        Щодо ув’язнень Тимошенко і Луценка, мені здається, що президент керувався почуттями і помсти, і звичайного страху. Але на цьому, я думаю, дуже гарно зіграли лоббісти і спецслужби сусідньої країни. А Янукович заковтнув цю наживку, і в результаті в ізоляції опиняється і він, і вся країна.

Звичайно, є. Тут сумнівів немає. Питання в тому, наскільки успішне, і чи вдасться їм зробити свої політичні сили дійсно прозорими і підзвітними виборцям. Влада намагатиметься протиставити цих політиків один одному, і тут буде теж виклик для них, бо зрозуміло, що обидва потенційно зможуть претендувати на найвищі посади. Чи вдасться їм у майбутньому знаходити між собою спільну мову?

Я не сиджу в якомусь штабі. Раджу «Главреду» запросити на чат пана Черненка з Комітету виборців України. Він принаймні роблить спробу оцінити ці тіньові потоки.

Я уже частково відповів на це питання. Агресивність і змістовність кампанії – це, звичайно, різні речі. Давайте візьмемо комуністів. Всі експерти говорять про те, що їхня кампанія є дуже активною, але питання постає в тому, з якими гаслами вони йдуть, чи вони є справжніми опонентами влади, і за рахунок яких коштів вони вже ведуть свою кампанію, яка формально ще не почалася? Думаю, що це вплине насправді лише на їхній традиційний електорат. Вони добавлять кілька відсотків за рахунок тих, хто розчарувався в Партії регіонів. Мене більше турбує питання, чи дійсно наші виборці купляться на роздачу продпайків, ліків тощо? Бо бачу, що таку технологію застосовують навіть у Києві. Тобто це буде випробуванням і для жителів столиці.

Звичайно, це порушення. До речі, саме активною кампанією на випередження аналітики пояснюють відносно високі соціологічні показники Королевської. Вона має доступ і до бігбордів, і до основних телеканалів (чого не має та сама об’єднана опозиція). До речі, це цікавий опосередкований індикатор «справжньої опозиційності», кого будуть пускати на «Інтер», а кого – ні. Мене здивувала відповідь голови ЦВК пана Шаповала, який сказав, що у нас переоцінюють значення цих порушень. Значить, порушувати можна? Якщо це говорить глава ЦВК, як ми можемо сподіватися на чистоту виборів?

На жаль, саме тому й було змінено закон, що в мажоритарних округах, особливо в селах, буде важко відслідковувати всі порушення. В загальнонаціональному окрузі по партійних списках це набагато легше проконтролювати.

Наші вибори лишаються змагальними. Дуже багато залежить від того, яку позицію займатимуть обрані мажоритарники, і чи вдасться владі зіграти на розколі опозиції, якщо УДАР таки виставить всіх оголошених ним кандидатів в 200 округах, чи, може, все-таки Кличку вистачить мудрості цього не робити. Партійний список Кличка – прохідний. Хто в ньому буде? Яку вони позицію займуть після обрання до парламенту? Чи не стануть «тушками»? Бо саме ці голоси можуть стати вирішальними для формування майбутньої більшості.

Я відверто казав під час тої кампанії, що позиція «проти всіх» реально підіграє Януковичу. Попри критику їхньої тодішньої позиції, я вважаю, що зараз вони протистоять режиму Януковича. Чи «каятися» їм, чи визнати свою політичну помилку – я думаю, це має бути їхній особистий вибір. Ще раз наголошую, ще рік тому ми не думали, що зможуть об’єднатися БЮТ, «Фронт змін», «За Україну», «Народна самооборона» та інші. Вони це зробили. Для виборців це добре, бо вони зараз не поставлені в ситуацію, коли треба вибирати між кількома кандидатами, які змагаються між собою на одному, постпомаранчевому просторі. Давайте подивимося, хто буде в остаточних списках. Наскільки я розумію, деякі оголошені попередньо особи, щодо яких була значна критика громадськості, можуть не опинитися в остаточному списку.

Ваше гасло про технократів, можливо, буде популярним. Але в політиці потрібні саме політики. Як професор порівняльної політології, я можу підтвердити, що іноді формуються «технократичні уряди», але вони тимчасові. Наприклад, зараз в Італії саме такий уряд, але його учасники керують країною тільки до виборів наступного року, в яких вони не будуть брати участі! В політиці якраз мають бути політики. Часто розмови про «технократів» є окозамилюванням. До речі, з цим, я думаю, ми зустрінемося під час виборів по мажоритарці. Інша річ, що політики мають бути зовсім іншої якості.

На жаль, Ви абсолютно праві. Ця влада не просто жирує, а жирує напоказ. Іноді я думаю, невже приклади інших диктаторів нічому не вчать? Невже Янукович думає, що Межигір’я залишиться за ним назавжди?

Я працюю у вищому навчальному закладі. Хабарів у нас в академії немає. Про те, як ми працюємо, можете подивитися на різних форумах, де пишуть наші студенти. А починав я свою кар’єру «різноробочим І розряду» і 16 років, тобто «малолєткой», стояв за відбійним молотком в порушення всіх радянських законів. Хоча нашою бригадою керував кавалер Ордену Трудового Червоного Прапору. Ось так. Так що ціну труду і копійці я знаю.

Не факт, що влада виграє вибори, і саме тому вона змінила закон. Тому що по мажоритарці, дійсно, є велика небезпека, що пройдуть або представники влади, або закамуфльовані так звані незалежні. Стосовно якісного складу опозиції – я вже казав, що є різні люди. Але Гриценко, наприклад, для мене є авторитетом. Я переконаний, що він чесна і некорумпована людина. Я переконаний, що Кириленку доля української мови і культури справді болить. Я думаю, важливо, що значній частині опозиції все-таки вдалося об’єднатися, і це вже великий плюс.    Перед тим було питання про Кличка... Думаю, проблема не в тому, що Кличко вирішив йти окремим списком. В принципі, таке можливо, але що мене особисто здивувало – це те, що він першим надрукував список близько 200 депутатів, які підуть по мажоритарці, а це, звичайно, шлях до розколу. І це показали і вибори київського мера, і мера Обухова. На відміну від Свободи, яку ми багато лаємо, але яка все-таки пішла на узгодження мажоритарних кандидатів разом із об’єднаною опозицією. Абсолютно зрозуміло, що якщо по одному округу йтиме представник об’єднаної опозиції і УДАРу, то, радше за все, виграє представник влади. Теоретично я ще не виключаю, що в процесі виборів все-таки вдасться узгодити бодай по окремих округах єдиних кандидатів. Але тепер це зробити набагато важче і тому, на жаль, це крок до потенційної поразки.

Дійсно, вибори 2007 року «помаранчеві» виграли. Але це політичний процес, і розстановка сил у парламенті змінилася. Інша річ, що двічі відбувалося явне порушення Конституції: формування уряду і повернення до Конституції 1996 року. Тобто відбулася узурпація влади. І провина за це лежить у тому числі і на політиках, які не змогли організувати спротив, але також і на нас із вами, бо ми не вийшли захищати Конституцію. Зрозуміло, що суспільство було розчарованим, але Янукович на цьому вдало зіграв. Захід надто пізно зрозумів, що відбувається. На жаль, він теж не реагував вчасно і фактично дав Януковичу карт-бланш, а тепер не знає, що з тим робити, боїться штовхнути Януковича в бік Росії, і Янукович на цьому грає, шантажуючи тим той самий Євросоюз і США. Тому Захід зараз стоїть перед складним вибором – що робити з тією ж Угодою про асоціацію? Зняти з розгляду і тим самим підіграти Росії? Чи поступово рухатися вперед і опосередковано підіграти Януковичу? Дуже складний вибір для дипломатів.

Останнім часом багато розмов про необхідність збільшення повноважень кримської автономії. А яка різниця, якщо рука руку миє, і корумповані дії кримської влади узгоджуються з Києвом і навпаки. Посадили попереднього спікера кримського парламенту, але це свідчить тільки про те, що йде боротьба між різними групами, і когось посадили, а інші продовжують красти. Думаю, що наш Президент і інші керівники центральних органів подають чудовий приклад пану Константинову.

Парадокс у тому, що на Заході приватна освіта, зазвичай, краща за державну. А у нас, на жаль, навпаки. Дійсно, створювалося дуже багато неякісних установ. Вчора слухав інтерв’ю співучого ректора. Він з гордістю сказав, що у них 18 філій по Україні. Києво-Могилянська академія відмовилася від створення філій, бо ми, на жаль, з Києва не можемо проконтролювати все, що діється. А Поплавський може... Може, тому він уже кілька скликань був депутатом парламенту і, кажуть, що наче й зараз збирається. Мої ректори відмовилися, кажучи про те, що немає часу поєднувати керівництво вузом і бути політиком.    Боротьба навколо Гостинного двору ще триваєть. Вона не завершилася. І той факт, що Гостинний двір виведений зі списку історичних пам’яток, свідчить про те, наскільки культурна наша влада, яка діє як бульдозер, і зупинити це можемо тільки ми всі разом.

Я з Вами згоден у тому сенсі, що влада намагається знайти будь-яке виправдання своїм неправовим діям всередині країни. Більше того, гадаю, що іноді влада сама вдається до свідомих провокацій. Можна згадати, як рік тому розповідалося, як готувався замах на Януковича. Очевидно, що це робиться свідомо для нагнітання ситуації. Головне – щоб влада не вдавалася до цього напередодні виборів. А у мене таке враження, що всередині самої влади є гарячі голови.

Ющенко неприємно здивував ще раз. Схоже, що у нього затьмарені очі, і він відверто підігрує Януковичу. Але дивно, що, судячи з усього, він буде номером першим в об’єднанні, яке претендує на звання правиці. Там є нормальні люди: Борис Кушнірук, Іван Заєць тощо. Невже у них немає кого поставити іншого на чолі списку?

Вихід один: свідомо голосувати на виборах, не купуватися за гречку і створювати структуру громадянського суспільства.

Пане Полковнику (не знаю армії чи якоїсь служби), я не захищаю опозицію – я намагаюся по можливості об’єктивістськи оцінити ситуацію. Я не готовий говорити по окремих фактах кримського життя, очевидно, що в опозиції теж є різні люди. Але в цілому об’єктивно опозиція зараз стримує узурпацію влади Януковича. Тож вам, як виборцю, вибирати – чи підтримувати корумпований режим, який здійснив конституційний заколот, чи голосувати за інших людей.

Безумовно, є. Митрополит одеський Агафангел в 2010 році сказав, що Кирило приїжджає сюди не як гість, а як хазяїн. Але наскільки можна зрозуміти, зараз відбувається охолодження стосунків Януковича і Кирила. Про це свідчать деякі опосередковані дані: відсутність зустрічі між ними цього разу і перебування Кирила тільки в Києві. Буде добре, якщо Янукович зрозуміє, що в ідеологічній сфері Кирил разом із його концепцією «Русского мира» несе Януковичу те саме, що й Путін з його Митним Союзом.

Я з Вами погоджуюся. Їхня епатажність тільки дискредитує українських громадських активістів.

Я думаю, що тут буде однозначна оцінка всіх українських політиків. Але, на жаль, дії нашої влади сприяють такому іміджу.

Небезпечні тенденції, безумовно, є. Однак, я думаю, що у нас немає все-таки жорсткого поділу за мовною ознакою. Сценарії розколу України нав’язуються, на жаль, ззовні. Але деякі безвідповідальні українські політики цьому підігрують. Тим не менше, я думаю, що навіть Партія регіонів не зацікавлена в розколі країни.

Представники влади не повинні мати рівень мінімальної зарплати. Держслужбовець має отримувати гідне фінансвування за свою складну працю. А от пільгам і хабарництву, звичайно, треба сказати «ні». Нинішня влада на це, явно, не здатна. Побачимо, чи змінить себе опозиція...

Двома провідними партіями ПР і «Свобода» не стануть. ПР, очевидно, залишиться. А «Свобода» все-таки представляє крайній спектр. Щодо ідеологічної орієнтації – «Свобода» є складним феноменом. Наприклад, радник Тягнибока Михальчишин видає антології, де разом із величними постатями Українського національного руху чомусь фігурує і Геббельс. Це є свідомою або несвідомою провокацією і грає на руку антиукраїнським силам. Водночас сам Тягнибок останнім часом не помічений в ультрарадикальних заявах. Тому феномен «Свободи» не є однозначним. А більшість спектру все-таки займатимуть сили, які дотримуються конституційних правил гри.    Щодо особистих випадів щодо мене – залишимо це на совісті Аркадія Цицерона. Я – академічний професор і намагаюся, щоб мої коментарі були збалансованими, хоча, звичайно, у мене є свої політичні симпатії і антипатії. А хто в Україні відверто фінансується закордонною країною – це проросійські діячі. І ми їх знаємо. Навідміну від прозорих грантів західних фондів, з якими можна ознайомитися часто і в інтернеті, російське фінансування набагато більше і підкилимне.