Сергей Костецкий

Дякую! У мене є демонстраційний альбом. Це – не комерція. Це – знак уваги: я дарую їх тим людям, які мені небайдужі.
Щодо альбому – я йду цим шляхом і наближаюся до створення повноцінного альбому.

Дякую, Ангеліно. У всьому має бути гармонія. Любов мене окриляє, дає сили жити, творити, дає відчуття, що я надлюдина. За ці відчуття я здатен багато на що. Дівчина має бути великодушною, вірити, що вона єдина і найкраща, бути впевненою в собі й давати цю впевненість.

Велике вам дякую за такі теплі слова! Можливо, моя самотність мене надихає. І те, чого б я хотів, я виражаю у своїх віршах. Я себе вважаю у цій справі новатором, але мені подобається писати. Як сказав один мій хороший знайомий товариш Юрій Кот: "Сергію, не пиши, тримай себе до останнього, і тільки тоді, коли ти закричиш, що не можеш не писати, тільки тоді це будуть істинні, чесні та відверті слова". Я це можу сказати і про спів, і про танці.
Кліп є. Наближається мій день народження. Можливо, там я відкрию якісь свої таємниці.

Для мене нагороди – це визнання. Ще в дитинстві я зрозумів: будучи другим, а не першим, завоювавши любов глядача, ти набагато більше задоволений результатом своєї роботи.

Я б зробив для них окрему групу – аналог футбольного клубу для "зірок", тільки з танців для політиків. Танці – це, в першу чергу, культура, етикет, уміння відчувати партнера, відповідальність за свої рухи, те, як ти ведеш партнерку. Я давно зрозумів: якщо ти досягаєш професіоналізму у чомусь одному, ти можеш з легкістю порівняти та перенести основи, устаткування, нюанси на будь-яку іншу справу. Професіонал в одному – професіонал в іншому. Тобто якщо ти цього досяг, і знаєш, як із цим бути, ти можеш з легкістю дорости до цього рівня і в іншому напрямку й відчути ту ж гармонію та задоволення, як і в своїй рідній справі. Я уявляю, як політики танцювали б, якби перенесли свої професійні навички у танець...:)

Працюю. У мене є група дітей з першого по шостий клас. Я готую їх спортивно. Вони займаються з вересня. Мені дуже подобається з ними працювати, і мені допомагає моя партнерка Настя, вона також любить дітей.
Щодо груп для дорослих – планую створити і таку, вже збираю заявки. Вже шість є. Я вирішив присвятити себе власній групі, і з вересня цього року в мене зростають власні учні.  

Віра, дисципліна, постійне підвищення кваліфікації та, звичайно, бажання «рвати» під собою паркет.

З метою підвищення кваліфікації, роботи та заробітку я не відмовляюся від пропозицій. Але, звичайно, наша країна – найкраща і найгуманніша країна у світі. :)

Українці схиблені на танцях. Коли дитина починає танцювати, батьки просто змінюють свій світогляд. Їх дитина та танці дарують їм енергію для важких робочих буднів. Вони радіють успіхам дитини і співчувають поразкам. Багато емоцій, переживань… Вважаю, це прекрасно.
Наші діти дуже талановиті. Європа вже дивиться на нас, як на одних із найбільш достойних конкурентів. Це доводить наш танцювальний рівень та результати на міжнародних чемпіонатах. Але ідеалу немає меж. Сама ідеальність не ідеальна…

Я повідомляю про всі свої виступи на своїй сторінці «В контакті». Заходьте, дивіться – завжди буду радий вас бачити. Також можна знайти записи в інтернеті, прописавши моє ім’я та прізвище. Колись я прописав і знайшов іншого виконавця – тезку. Його репертуар мене обурив. Подумав, що це буде погана реклама для мене, тож я з ним сконтакутвав і попросив видалити ці пісні. Я йому пояснив, що я – молодий виконавець, а його новаторство не дуже професійне. Він – самоучка з Закарпаття, який грає на народних інструментах та водночас співає. Тож якщо ви почуєте щось подібне, знайте, що то не я.

 Та я й не припиняв. Все відбувається одночасно в моєму житті. Вокал забирає у мене менше часу, а весь інший час я віддаю танцю.

Цьому передував достатньо тривалий підготовчий період. Я займався цим давно, але не думав робити це професійно. Та коли мої близькі та знайомі почули мій спів, цілком серйозно порадили мені спробувати. Все в житті відбувається не без знаків долі, а в знаки я вірю. І мене був такий знак. Тепер я співаю.

Немає такого поняття як «зіркова хвороба». Не зустрічав. Хоча є «прості смертні», які собою нічого не являють, а задирають ніс і поводяться так, ніби оточуючим до них, як до неба рачки.

Прибутково бути професіоналом своєї справи. Якщо у вас є рівень, знання, і ви достатньо довго працюєте в цьому напрямку, то у вас усе вийде. Тому це питання соціально охоплююче.

Не замислювався над цим питанням. Мене все влаштовує. Може, деколи й нечесно. Можливо, десь історія танцюриста більше вражає, ніж його танець. Танці взагалі дуже суб’єктивний вид мистецтва. Можливо, для когось це спорт, але я вважаю, що це в першу чергу мистецтво. А телебачення – це шоу. Тому не потрібно сприймати все настільки всерйоз. Сприймайте це як гру. Мене часто питають: "Ви так танцюєте зі своєю партнеркою – Ви, мабуть, кохаєте один одного?" На що я відповідаю, що це – професіоналізм. Я вчився цьому все життя. 
Для мене шоу-бізнес – як велика гулянка. Ти додаєш у соцмережах усіх "зірок", а потім з ними вільно спілкуєшся наживо. Існує думка, що в шоу-бізнесі всі тільки посміхаються один одному, а в житті взагалі не спілкуються. Скажу за себе: це – неправда. Усі, з ким я товаришую – мої друзі. 

Це - моя найулюбленіша ситуація. Звичайно, я її не провокую і добре, коли все йде за планом, але експромт - одна із моїх "фішок". В такий момент я завжди підігрую, може взагалі повести ситуацію в інше русло, і це завжди буде цікаво для глядача. Є цікаве відео, де в мене спадають окуляри на одному з виступів. Я співав, а потім, коли був програш між приспівами, у мене була танцювальна частина, мої окуляри злетіли геть. (http://www.youtube.com/watch?v=6ACFIcRp-3c )

У забобони вірю. Усі люди у щось вірять. Можу рахувати одним із своїх талісманів свій хрестик. Він цікавої форми, рівносторонній, ще й крутиться всередині. Я таких ще ніде не бачив. Але в мене він уже давно, з 18 років. Планую, якщо усе буде добре, змоделювати собі новий.

Звичайно, даю. Щойно повернувся з Вінниці, де працював по 8-12 годин два тижні. Дуже задоволений результатами пар, з якими я працював, на змаганні.

Кадри є як серед одних, так і серед інших. Але до всіх я знаходжу підхід. Дехто вважає мене навіть танцювальним психологом. Я можу по танцю людини розповісти, що це за людина, який у неї характер, чи досягне вона успіху.

Ніхто не хоче винаходити велосипед. Ці проекти просто підлаштовують під наш менталітет. Завжди є страх і ризик, коли твориш щось своє, неопізнане і неопрацьоване. Тому береженого Бог береже.

З шести років – це оптимально. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина була хорошим танцюристом, можете віддати її на спортивну гімнастику. Дитина буде більш підготовленою. Танцю, як і коханню, усі роки підвласні.
Звичайно, це правда: гарним танцюристом можна стати тільки тоді, коли дуже багато працюєш і береш нові знання. Тобто це процес: взяв інформацію – відпрацював інформацію. Не всі танцюристи можуть бути хорошими хореографами, як не кожен співак може бути хорошим менеджером. Це приходить із часом.

Хочу озвучувати мультфільми. Хочу попрацювати в МакДоналдсі. Щодо хоббі – я опанував техніку володіння "йо-йо", приготування суші, екстремальне катання на велисопеді, швидкісний спуск по гірській місцевості.

Якщо впізнають – мені приємно. Якщо просять розписатися чи сфотографуватися, ніколи не відмовляюся. Думаю, що досить багато уваги приділяю людям, які захоплюються моєю діяльністю. Усе, що я хочу, щоб люди знали, я викладаю у соцмережу.

Я поділяю людей на дві категорії: ті, які мені говорять, що "талановита людина талановита у всьому", і ті, які говорять, що "однією дупою на двох стільцях не всидиш". А людина – нелімітована, досі ніхто не знає меж її проявів. Можливо, ви задумаєтеся і навіть по-іншому подивитеся на своє життя. Я вам дуже вдячний за це запитання, тому що я хочу, щоб люди не зупинялися на тому, що в них є. Я – за прогрес.

Це не від мене залежить, але якби мені запропонували, то я б об’єктивно розклав усіх на дрібні деталі, і все було б по факту.

У багатьох. Мені досить часто пропонують. На деякі я навіть відмовляюся піти, бо почуватимуся на них зайвим – я себе просто в них не бачу. Ті, на які я погоджуюся, не довгострокові, так як часу у мене взагалі немає. На даний момент я студент КНУКіМ на двох напрямках освіти: денна форма естрадно-джазового вокалу і екстернат бальної хореографії. Скажу, що мені це дуже подобається, і скрізь мені раді, як і я їм.