Наталия Бучинская

Я не думаю, що слід змінювати наш гімн. Навколо цієї теми точиться чимало дискусій. У нас є гімн, і він прекрасний, яскравий. І вірш Сосюри — гарний, не даремно ж він входить до обов’язкової шкільної програми, його потрібно знати. Але не варто це все змішувати.

Коли ми з Ніколо їздили з програмою «Моя Україна» цього року, ми в тому числі відвідали чимало сіл. Ціни на квитки, звісно, були нижчими, ніж в обласних центрах. Загалом, все це мусить зрозуміти саме артист. Адже у селах та невеличких містечках люди нас чекають, знають і слухають. Дуже люблю відвідуватися з концертами такі невеличкі міста. Коли до тебе підходять люди зі сльозами на очах, дякують, просять приїхати ще, кажуть, що люблять, але ми про них чомусь забуваємо.
Все залежить від артиста. Він має застосовувати гнучкий економічний підхід: де потрібно він має встановлювати більш демократичну ціну, а десь, взагалі, має дати благодійний концерт. Це треба робити, якщо люди на нас чекають.
В селах не такі вже й облаштовані будинки культури, часто-густо взимку вони взимку дуже холодні. Але, як правило, вони вщент набиваються глядачем, і вони своїми серцями зал обігріває, і холодно в такій атмосфері нікому не буває.

Рекомендую цього року поїхати в наші європейські Карпати. Я була торік на різдвяні свята в Яремче і цього року поїду також. Може, нарешті, встану на ті лижі… Бо досі боюся. :)
Тож дуже раджу, бо найкращий відпочинок — там. Там дуже багато готелів із обслуговуванням на високому рівні. А яка там природа! А якщо усвідомити, що все це — наше! Наша мова, наша їжа… Це прекрасно!

Я бачила їхні роботи, і вони мені дуже були до вподоби. Люблю працювати з молодими, прогресивними, амбітними людьми. Мені сподобалася команда, її професіоналізм, чіткість і атмосфера на майданчику. Режисером кліпу був Радіслав Лукін. Коли бачу таку молодь, дуже радію і хотіла б, аби моя Катерина дружила і спілкувалася з такими людьми, хотіла б, аби наша молодь була саме такою. Я тоді сказала Радіславу, що, напевно, стою біля витоків їхньої слави. Мені сподобалося, як вони працюють, і який матеріал зробили для мене.

Напевно, Сергій Гладирь, фіналіст шоу «Х-фактор». Я люблю таких чоловіків — справжніх, з думкою, з позицією, відвертих, порядних, розумних.

Дуже хочу, аби настав мир. І знаю, чимало людей в Росії хочуть того самого. Впевнена, що й ви цього прагнете. Будь-яка нормально людина не хоче крові, це точно. Ще два роки тому я не знала жодного артиста з нашої країни чи з країн СНД, який би не намагався вийти на російський ринок. А коли почалася війна, почали гинути люди, я залишилася тут, в Україні. Настане мир, і все буде добре.
А дует із Кобзоном був записаний ще у 2011 році. Шикарна пісня, яку написав для мене Юрій Євгенович Рибчинський і Геннадій Татарченко.

Дякую, дуже рада. Ніколи не пізно щось чи когось для себе відкрити. Я дорожу кожним своїм прихильником.

Технічні вимоги якраз найголовніші. А загалом, мені подобається, коли робота злагоджена. Адже моя робота полягає не тільки у виступі на концерті — є підготовчий, організаційний момент: обов’язковий саундчек, обов’язкові репетиції тощо. Також наперед мають бути обговорені умови, тривалість виступу, тематика концерту тощо. А от «капризного райдеру» у мене немає. Хіба що — молочна ковбаса.:)
Основні вимоги до мене самої — я маю відпочити, відспіватися, налаштуватися, організуватися, а тоді — на сцену.

Питань багато — є над чим працювати. Є чимало людей, які можуть нормально це робити, аби тільки їм давали можливість. Мають розвиватися всі напрямки музики: і класика, і автентична музика, всі інші.
Досить недавно порівнювала, наскільки наша країна багата на різностильовість музики, і кожен слухач може знайти своє. Але є одне "але" — своє має звучати. Я приїжджаю в інші країни і завжди спостерігаю одну й ту саму картину: на першому місці в телевізійному і радійному просторі — свій продукт, і на нього припадає левова частка ефіру. З цього точно треба почати. У нас гарний цікавий та професійний продукт.
Також потрібні зміни і підтримка на законодавчому рівні — авторські права і суміжні права виконавців. Цей закон повинен працювати на артиста, а не на окремі бізнес-групи, які собі забирають велику частку того, що належить авторам і виконавцям. Це дуже болюче питання. Знаю, що багато авторів пишуть гарні пісні за кордон, тому що вони мають вигідніші авторські ставки там. Це також є проблемою. І так далі.

Вже не раз відповідала на це питання. Твердо можу сказати тільки за себе. Велика біда, що в країні йде війна, я хочу, щоб вона закінчилася, й настав мир. Через це я відмовилася від концертів у Росії, при цьому прямо пояснюючи там, що я — громадянка України, живу тут і не маю ні права, ні бажання вчинити інакше.
Нам треба закінчувати цю війну. Ми — сусідні держави, ми нікуди не дінемося один від одного, «велику китайську стіну» не побудуємо. Знаю багато сімей зі свого оточення, де половина сім’ї живе тут, половина — там. Так не повинно бути! Я роблю все, що залежить від мене — спілкуючись із людьми з Росії, завжди кажу, що хочу миру.
Брудні обговорення в інтернеті — це не вихід із ситуації. Треба підключати дипломатію. Тому що війна щодня забирає людські життя. Тож слід задіяти всі можливі механізми, щоб закінчити це. Я кожного дня читаю новини, можу сама аналізувати і, спілкуючись із мудрими розумними людьми, розумію, що війну не тільки треба, але й можна закінчити. Щодо колег по сцені, то якщо у мене є виникають до них якісь питання, то я ставлю їх у приватній розмові.

Я не брала участь у написанні цього диктанту, бо у мене був запланований студійний запис — ми випускаємо україномовний альбом, і це питання зараз у нас основне.
Я ставлюся дуже позитивно до цього заходу, із задоволенням підтримала б його, бо це, дійсно, популяризація нашої мови та культури. Але я вчора привітала слухачів через соцмережі піснею "Мова єднання".

В парламент мають потрапляти люди, які розуміються в першу чергу на законотворчій діяльності, які мають економічну освіту або гарну підготовку. Я не проти, щоб в Раду заходили нові обличчя, які мають бажання змінювати державу на краще.
Злата Огнєвич склала мандат, пояснюючи це тим, що в парламенті лише лобіюються власні бізнесові інтереси, які не стосуються ані культури, ані ефективних реформ у державі. Тому якщо в Раду прийде людина з мистецтва, яка буде пропонувати ефективні зміни — дай Бог.
У моєму оточенні є люди, яким дійсно місце в парламенті. Вони — мудрі, розумні, можуть багато що змінити, знаю, який у них міцний стрижень, тому особливо підкупити їх неможливо, це самодостатні особисті.

Звичайно, я багато виступала у шпиталях перед пораненими військовослужбовцями. Брала участь у багатьох заходах, де збиралися кошти і вручалися адресно, наприклад, дітям із сімей загиблих, або йшли на допомогу військовим та їхнім родинам. Також брала участь в акціях на підтримку переселенців.
Цього року ми зробили невеликий тур містами України разом із композитором Ніколо Петрашем "Моя Україна", і він ще не закінчився. З кожного концерту частина коштів йшла на благочинні потреби. Також запрошувала бійців із сім’ями на концерти. Були такі випадки, коли людина побувала на якомусь із моїх концертів, а через півроку я дізнавалася, що її вже немає серед живих. Це важко.

Зробимо автограф-сесію після виходу диска.

Спілкуюся в Фейсбук, завела сторінку в Інстаграм. Долучайтеся, підписуйтеся.

Слід почати кожному з себе.

Я народилася у Львові, а потім жила в Тернополі. Буваю у Львові досить часто. Взагалі люблю атмосферу цього міста. Обов’язково намагаюся зайти в церкву, де мене хрестили — Преображенську.

15 кг — це ж не тільки зайва вага. Це — тягар на психологічному рівні. Я розуміла, що це не моє, і що треба зайве скинути. Разом із 15 кг я скинула непотрібний баласт на іншому рівні.
Худнула по-здоровому, не сиділа на препаратах і пігулках, не голодувала, а просто організувала правильний режим харчування, спорт, страшенно повірила в результат, і вийшло рівно так, як планувала.

Зараз у будь-якій роботі нелегко, нелегко всім. Але якщо в тебе є ціль, якщо ти акумулюєш сили, якщо віриш, у моєму випадку — якщо ти знаходишся в команді професіоналів, то треба рухатися вперед, не здаватися. Хочеться, щоб у шоу-бізнесі досягали успіхів завдяки своїй творчості та роботі над собою, а не ставили один одному палки в колеса.

Головне — не ціна подарунку, а час, витрачений на його пошуку і душа, вкладена в цей подарунок. Знаю, що хотіли б мати члени моєї сім’ї, тому намагатимуся подарувати потрібну і бажану річ.

Зі мною можна зв’язатися через мейл, який вказаний на нашому офіційному сайті.
Я обираю пісню, керуючись не тим, скільки вона коштує, хто її написав. Я обираю таку пісню, щоб вона зачепила мене, щоб вона мала життя. Хоча співпрацюю з багатьма серйозними відомими авторами, а також з молодими, початківцями. Тому з задоволенням розгляну вашу пропозицію та відповім.

Мене легше запитати, чого я не люблю – фуа-гри. А найулюбленіше — це мамині вареники і татів холодець.

Виховувати слід на власному прикладі, а не на словах. Щоб у кімнаті дитини був порядок, вона має бачити такий порядок у всій хаті. Кажу їй ті ж слова, які мені казали батьки: "Треба в житті навчитися робити все, хоча б потроху".

Я була в костюмі від концерну Михайло Воронін. Лариса Вороніна, донька, продовжує справу батька і особисто працювала над дизайном цього костюму для мене. Звичайно, над моїми сценічними нарядами працюють стилісти, і я виходжу на сцену у вбранні виключно від українських дизайнерів.

Буду в декількох новорічних програмах, усі анонси будуть у мене на Фейсбук. А новорічну ніч проведу на роботі.

Я говорю з Катериною по-дорослому від перших днів її життя. Як я казала в одному зі своїх попередніх інтерв’ю, Катерина — доросла людина, але поки що маленького зросту. Ми спілкуємося на різні теми, і я намагаюся бути для неї подругою (це дуже важливо у відносинах мами та доньки). До речі, я дослухаюся до її порад. Наприклад, був випадок, коли їй не сподобалося, як я вбралася — я послухалася і перевдягнулася.

Щиро дякую!

Дякую! Секрет успіху в будь-якій професії — це праця, робота над собою, самовдосконалення, навчання, цілеспрямованість.

Скоро-скоро. :)

Я себе не уявляю без своєї професії, без пісень, без студії, тобто без того, чим я займаюся. Для мене це і робота, і хобі, і захоплення. Хоча, крім того, маю ще юридичну та економічну освіту, але вони були здобути паралельно і не заважали моїй творчій діяльності. Цього року я святкую 20 років творчої діяльності.
Вам із залу видніше. Але можу сказати, що слід бути щирим із глядачем, бо він все бачить — будь-яку брехню й будь-яку заминочку. Тож на сцені слід бути щирим, відкритим і працювати над собою. Для глядача потрібно не тільки співати — треба ще й спілкуватися з ним.

Неадекватних не було, але були занадто фанатичні. Наприклад, один із прихильників пропонував мені вийти за нього заміж. Завжди намагаюся з ними поводитися дипломатично, але якщо побачу хамство, то на нього відповім.

Коли я вчила пісню вірменською мовою, служила в Ансамблі МВС України. Тоді я цілий тиждень готувалася до зустрічі делегації з Вірменії. Щодня у нас були концерти, і щодня командувач бачив мене у навушниках, доки я щось сумлінно вчила. Він поцікавився, що я слухаю, і я увімкнула йому цю пісню, а він, знявши навушники сказав: «Бучинська, ти своєю смертю не помреш — ти помреш від цієї пісні». Вірменською мовою я не володію, але тоді мені переклали зміст тієї пісні, і я намагалася її запам’ятати. Отже, вірменська для мене була найскладнішою.

Натхнення потрібне завжди, адже потрібно правильно передати зміст і настрій пісні. Але, окрім натхнення, потрібна і професійна підготовка до запису. Мушу зізнатися, що записати пісню так, як треба, виходить не завжди. Записуєш, слухаєш і розумієш, що щось не те. І починаєш шукати інакшу манеру виконання, інший настрій. Це все робота…

Найскладніше — почати. Ми завжди обіцяємо собі розпочати щось з понеділка — чи то схуднути, чи то піти в спортзал. Я вирішила не чекати понеділка, а просто дуже в себе повірила. Звернулася до спеціалістів, які підтримали мене в моїй вірі, і от — у нас все вийшло. :)

Натхненням для мене є все, що мене оточує: родина, команда, друзі. Людина сама є ковалем свого щастя і здатна знайти натхнення в будь-чому. Так, дивишся, сьогодні дощик, осінь плаче, когось до сну хилить, але вийдеш у якийсь парк, пройдешся поміж дерев під парасолькою — і ось вже є романтичне натхнення.

Я пам’ятаю імена найближчих моїх прихильниць, і вони про це знають. Іванко, ви про це знаєте. :)