Ольга Чубарева

Так, полюбляю і часто включаю їх до своїх концертних програм. Навіть не знаю, якій саме народній пісні віддати титул найулюбленішої, тому що вони всі дуже красиві й мелодійні, ними з ревнощами захоплюються навіть італійці.
Син полюбляє співати, грає на гітарі, а також захоплюється спортом. Але, думаю, що стане бізнесменом. І це буде на краще — більше не треба артистів у родині, бо це надто тернистий шлях. 

Мріяла і досі мрію. Коли я навчалася в консерваторії, був обов’язковий предмет "акторська майстерність", з якого ми навіть складали іспити, граючи в драматичних виставах. І саме в той період мене перетягували до драматичного театру, оцінивши мої акторські здібності.
Мене приваблюють драматичні ролі.

Звичайно, є, як і в будь-якій іншій галузі. На щастя, я таким не страждаю.

Талант-шоу розраховані на інше — на широку публіку. Для телебачення це бізнес-проекти. Трапляються вихідці з талант-шоу, які мають якесь продовження кар’єри, подальші проекти чи гастролі. Але в будь-якому разі, Монастирській та Микитенко — не до того, на мій погляд, вони і так дуже зайняті, їм, напевно, це не потрібно, їм є де себе реалізовувати.
Але в талант-шоу є дещо корисне: вони дають шанс початківцям "засвітити" свої здібності, талант. Нічого поганого в цьому не бачу.
Є мистецтво, а є шоу — це зовсім різні речі.

Так, дійсно, я випадково побачила в інтернеті, що було голосування, і що обрали топ-25 найгарніших оперних співачок світу. Я філософськи ставлюся до таких рейтингів, бо це дуже відносно. Але приємно.
Якщо говорити про Римський бал, то мене як оперну співачку запросили взяти в ньому участь, мене обрали з багатьох претендентів. Але в останній момент мене попередили, що представлятимуть мене як російську співачку. Звичайно, я відмовилася.
Дуже потішило, що в цьому рейтингу топ-25 гарних оперних співачок написали, що я — українська співачка.
Кажуть, мистецтво має бути поза політикою. Але люди мистецтва можуть бути втягнуті в політичні моменти, тож не треба нехтувати цим. Крім того, я знаю, що є багато оперних співаків, які і зараз продовжують свої контракти з Росією, їздять співати у виставах, але ніхто цей факт не оприлюднює. Якщо деякі наші естрадні співаки відверто виступають на російському телебаченні, для України — це свого роду ляпас.
Митці повинні розуміти, що від них чимало залежить, бо вони є публічними особами і впливають на свою аудиторію, і кожен їхній крок на виду. Це не означає, що треба приховувати свої дії — ні. Кожна людина, в тому числі митці, можуть робити вибір, можуть мати свою думку і чинити, як вважають за потрібне. Але зараз така ситуація на сході країни, що митці повинні підтримувати свою державу, повинні мати власну громадянську позицію, дотримуватися її та демонструвати.

Бувало різне. Кожен артист може розказати безліч історій зі сценічного життя.
Наприклад, у мене траплялося таке, що підбори застрягали у сцені. А йде вистава, і ти нічого не можеш пояснити, сказати... Бувало, що щось траплялося щось із бутафорськими предметами. Так, якось під час опери-буффо вийшов на сцену головний герой, тягнучи потрібні за сценарієм валізи за собою, аж раптом відривається ручка, і валіза падає, і з неї  розлітається весь її вміст. А ще був випадок під час опери, коли в концертмейстера зламався стілець біля рояля, і йому довелося сидіти під роялем... Бувало, що не кликали вчасно на сцену, і доводилося просто влітати туди. Але в будь-якому разі, коли маєш досвід, ти готовий до всього — треба мати зір на 360 градусів, відчувати потилицею, що відбувається.

Взагалі, у мене вся родина співуча — і з боку мами, і з боку тата. Причому вони не тільки співали, але й грали на багатьох інструментах, малювали і, взагалі, дуже творча родина. Наша сім’я — багатонаціональна: у мене є українське коріння, польське і татарське, а також донських козаків.
Я справді народилася в Казахстані. Після Вітчизняної війни моя бабуся приїхали зі своєю родиною з України до Казахстану на засвоєння цілини. На півночі Казахстану зустрілися мій тато і моя мама, яка тоді жила на Уралі, а до Казахстану приїхала на навчання. Я прожила в цій країні до 11 років, потім ми переїхали в Україну, і це було велике щастя для моєї родини, бо найбільшою мрією тата було повернення в Україну.
На півночі Казахстану було дуже багато білорусів, українців і німців, і потім, коли я стала підростати, почала вивчати історію, зрозуміла, чому вони там опинилися. У нас багато було сусідів-українців, тож навіть у далекому Казахстані я з дитинства чула українську мову.

Ні, спокуси поїхати до Москви не було, та й взагалі до Росії або будь-якої іншої країни. Хоча пропозицій було безліч. Напевно, тому, що я генетично страшенно прив’язана до України. І коли ми тільки переїхали з Казахстану в Україну — на Полтавщину, на береги Дніпра, де красива природа і щедра земля України мені здалися раєм на землі.
Українські співаки дуже талановиті, Богом наділені шикарними голосами. Вони дійсно прославляють Україну по всьому світові. Але я б не казала, що «вони і близько не стояли», бо в Росії теж є багато талановитих людей. І, взагалі, я б не хотіла, щоб нинішній конфлікт з Росією, який вилився в анексію Криму і війну на сході України, який є суто політичним і свідомо керованим певною групою можновладців, став "залізною завісою" між Україною і Росією та зробив українців і росіян ворогами назавжди. Всі родичі моєї мами проживають в Росії. Для мене вони є рідними людьми. Пройде час, і історія розставить все по своїх місцях. Треба цікавитися історією і робити свої висновки, а не сприймати все те, що пропагується з екранів телевізорів, за "чисту монету". 

Завдяки своїй професії я дуже багато їжджу світом, в тому числі в Європі, спілкуюся і з колегами, і з західними впливовими людьми. Всі вони дуже переживають за Україну, підтримують її, але вважають, що, в першу чергу, багато що залежить від позиції політиків самої України, а також бажають, щоб скоріше настав мир.

Так, за освітою я — співачка і піаністка, у мене дві вищі освіти, закінчила два вузи. Але життя примусило засвоїти третю професію — гравера. У житті були певні труднощі, треба було виживати, тому я зайнялася цією справою, в якій пропрацювала близько шести років, паралельно гастролюючи за кордоном. Нічого дивного в цьому немає, бо мої батьки займалися ювелірною і граверною справою.

У 2013 році я започаткувала свій власний авторський проект "Леді Опера", який був спрямований на популяризацію академічного оперного співу і класичної музики. В рамках цього проекту вже створено кілька різних концертних програм, в тому числі "Європа", присвячений святкуванню Дня Європи в Україні, який ми вперше відзначали в травні 2015 року. Я залучаю до свого проекту відомих співаків та музикантів, перетворюю свої концерти на шоу, використовуючи світлові ефекти, сценографію і декорації, які розробляю особисто. Іноземці приїжджають залюбки до нас, не дивлячись на страшну неправдиву інформацію, яка розповсюджується Росією. З величезною теплотою вони відгукуються про Україну, вони захоплені красою Києва і гостинністю українців.

Так, я була і в Японії також з гастролями. Це зовсім інші менталітет та філософія. В Японії дуже люблять класичну музику і добре знаються на ній. Арт-проект "Леді Опера" зараз у стані підготовки до нового сезону. Тема нової програми буде дуже цікавою і несподіваною, але нехай поки що це лишається інтригою.

Я дуже люблю свій дім і роблю все для домашнього затишку. Для мене він є у житті тилом. Вважаю, що вдома повинно бути комфортно і добре. Дуже люблю займатися домашніми справами. Я вмію майже все і дуже люблю готувати, люблю приймати гостей. Традиційно на всі свята збираю в себе вдома всю свою велику родину.

Я вже розповідала про Римський бал і ще хочу підкреслити, що митці повинні мати власну громадянську позицію. Всіх грошей не заробиш, і важливо залишатися відданим своєму народові. Тим більше, у скрутні часи. І, взагалі, я вважаю, що українці повинні об’єднуватися, бо тільки в єднанні наша сила.

У кожного співака — своя життєва історія. Є різні приклади, як співак прийшов до сцени. Особисто я починала співати з дитинства, співаю, скільки себе пам’ятаю. Але рішення стати саме оперною співачкою народилося вже в студентські часи, в свідомому віці.
Щодо шкідливих звичок, то, наприклад, я не палю, не вживаю алкоголь. Звичайно, співаку слід дотримуватися режиму, встановлювати для себе певні обмеження, бо погані звички негативно впливають на голос, який є природним інструментом для співака. І якщо ти хочеш довго співати на сцені, свій голос треба любити і бережливо до нього ставитися. Але також співаку потрібна музична освіта, яку потрібно здобувати багато років.

Телефончик залишите?:) Ви часом не зі шлюбного агентства? :)
А якщо серйозно, гроші вирішують не все, але, звичайно, цікаво знаходитися поруч із самодостатнім чоловіком, який може підкорити жінку своїми внутрішніми якостями і чоловічими вчинками.

Своїм проектом "Леді Опера" я хотіла підкреслити (і думаю, що мені це вдається), що оперний спів і класична музика можуть бути сучасними, якщо їх по-сучасному презентувати. Вважаю, що цей жанр в Україні несправедливо відноситься мас-медіа до "неформату". Я не боюся, що мене вважатимуть "попсою", а навпаки, хочу, щоб проект "Леді Опера" став популярним серед молодого покоління. І вже маю на цьому шляху успіхи.

Сукні шиють мені українські дизайнери, а також я їх купую готовими за кордоном. Дуже люблю сукні американського і європейського виробництва. У повсякденному житті надаю перевагу елегантному і зручному одягу. Джинси люблю також.

Дякую. Я також від роботи над проектом "Леді Опера" отримую величезне задоволення.
Звичайно, у мене багато аудіо та відеодисків. На жаль, ця музика у нас вважається "неформатом", та впевнена, що завдяки моєму проекту згодом буде зламаний цей стереотип.

Сцена любить молодих і красивих. І, звичайно, я не виключення в тому, що для того, щоб підтримувати себе в формі, потрібні величезні зусилля в роботі над собою. Я ходжу в тренажерний зал, плаваю в басейні, слідкую за своїм раціоном харчування, але все це буде марним, якщо не працювати над внутрішнім світом. Для цього потрібно займатися самоосвітою, багато читати і розвиватися.

Я вже багато разів говорила, що нічого не зрушиться з місця, якщо не буде державних програм, якими буде підтримуватися українська культура. Для цього потрібне збільшення бюджету, будівництво нових концертних акустичних залів, проведення реформ у концертних та театральних установах — філармоніях, оперних театрах, зробити контрактну систему, яка вже давно існує на Заході. Це надасть можливість українській талановитій молоді лишатися працювати тут, а не їхати за кордон.
Хотілося б окремо сказати про головну сцену країни — палац "Україна", яка є знаковою і престижною для кожного артиста. Цей заклад підпорядкований ДУСу і чомусь відрізняється від інших великих концертних майданчиків непомірною орендною платою, що часто стає величезною перепоною для артистів і неможливістю проведення своїх концертів. Це також повинно бути врегульоване державою.

Всі мої концерти — зі справжнім "живим" звуком. :) Вважаю неприпустимим дурити свого слухача, тому що це вже буде не мистецтвом. За "фанеру" слухач не повинен платити гроші.
Ідеї для своїх проектів придумую сама.

Дякую. Якщо хочеш, щоб було зроблено добре, зроби сам. Але є велика талановита команда — оркестри, музиканти, аранжувальники, хореографи та багато технічних служб, з якими я співпрацюю, і які допомагають мені втілювати мої ідеї. За що я їм дуже вдячна.

Звичайно, такі проекти — масштабні, і потребують величезної фінансової підтримки. Я вдячна небайдужим до справжнього мистецтва меценатам, які мене підтримують і допомагають.
Щодо концертів, то 22 січня в Національній філармонії відбудеться мій сольний концерт "Єднаймося!" у супроводі оркестру НАОНІ до Дня соборності України. Прозвучать мелодії різних народностей України. А 5 лютого у тому ж залі відбудеться концерт іспанської музики в супроводі симфонічного оркестру за участю іспанського диригента та тенора. Буду рада зустрічі. 

Як мій наставник, викладач Харківської консерваторії — професор Людмила Георгіївна Цуркан мене навчала, головне — не сила звуку, а тембр голосу, його окраса, і щоб голос вражав не децибелами, а торкався струн душі. Але для опери потрібно від природи мати сильний голос, це пов’язано зі співом в акустичних залах без мікрофону, у супроводі великого симфонічного оркестру. 

Так, дійсно, я вже багато років викладаю постановку голосу, займаюся зі студентами Інституту мистецтв Національного педагогічного університету ім. Драгоманова, і вже професор. Думаю, що у кожного співака в житті настає момент, коли він починає передавати власний досвід наступним поколінням.
Дуже тішить наша молодь, яка має великі таланти і інтерес до класики та опери, а також величезне бажання навчатися й досягати успіхів.

В житті були певні обставини, коли мені з маленькою дитиною потрібно було забезпечувати нас обох, я була змушена взяти кредит у банку для придбання квартири, а потім цей кредит потрібно було повертати, бо одразу після закінчення консерваторії не було можливості заробляти музикою. Але музику і спів я не залишала, займалася паралельно з приватним підприємництвом.

Звичайно, погоджуюся, що культура є потужною "зброєю" для впливу на людей і їхнього виховання. За те, що сталося на Донбасі і в Криму, відповідальність лежить на політиках, які не приділяли уваги культурі і гуманітарній політиці. Це як в родині, де всі діти повинні бути однаково любимими, я маю на увазі всі регіони України.

Я вважаю, що місце народження має не настільки велике значення для людини, як те, ким вона себе відчуває. Для себе я визначилася в тому, що, не дивлячись на своє багатонаціональне коріння, вважаю себе українкою, тому що саме тут я здобула освіту, знайшла свій життєвий шлях, маю можливість реалізовувати себе. Дуже багато приділяю уваги українській музиці в своїх концертних програмах, з великою гордістю представляю Україну за кордоном. Я не лишаюся байдужою до ситуації в Україні, і ще перед анексією Криму, не зважаючи на напружену і небезпечну ситуацію, їздила до Криму напередодні референдуму для підтримки місцевого населення, зустрічаючись з місцевою громадою. Також заспівала багато концертів під назвою "Україна єдина", "України моєї душа", "Єднаймося!" і т.д.

Кожен артист обирає свій творчий шлях. Звичайно, кожен із нас хоче популярності, слави, аншлагових концертів, прихильності глядача і високих гонорарів. Так склалося, що заробляти великі гроші легше, якщо співати "попсу". На жаль, це дійсно так, і я знаю, крім Баскова, чимало прикладів, коли талановиті, з чудовими голосами співаки переходили в цей жанр. Особисто я "попсу" не співала. Хотіла б, щоб класика в Україні була не менш затребуваною серед слухачів і не менш прибутковою для артистів, ніж "попса".

Опера в Україні користується попитом, і вона на належному рівні, але широкому колу молоді не вистачає освіченості. Сподіваюся, що саме своїм проектом "Леді Опера" я сприятиму популяризації цього прекрасного вишуканого та розкішного виду мистецтва.