Наталья Тысовская

Перекладати, я сподіваюся, буду й далі, але великою мірою мої плани залежать від планів видавництва. Ми люди підневільні, що скажуть, те й перекладаємо. :)

Невже я аж така зірка, що когось уже може зацікавити моє особисте життя? :)

Не скажу нізащо. :)    Але в тексті є дуже прозора підказка – про водоспад Какабека й озеро Гічігамі.

Оксана Байда. :)

Більше подобаються переклад і творчість, редагувати не люблю. Хіба що люблю читати книжки авторів, яких ми збираємося друкувати у нашому видавництві, і ставити каверзні запитання, відповідей на які немає в тексті. :)

Родичів у мене немає, але я два роки спілкувалася з родиною, в якій і чоловік, і жінка були остарбайтерами й познайомилися в таборі для переміщених осіб. А ще я чимало прочитала на цю тему, бо зазвичай не надто люблю фантазувати, спершу вчу «матчасть».

Нової після продовження «Трьох таємниць...»? Гадки не маю. Є два задуми, але який із них спрацює, поки що відомо тільки вищим силам. :)

Продовження «Трьох таємниць...» уже майже написане, і саме тому, що стосунки деяких героїв у цьому романі не були доведені до логічної розв’язки. Це буде водночас продовження і «Трьох таємниць...», і «Останнього шамана». А з героями я ніколи не розлучаюся – вони живуть у мене в серці. :)

На Форумі все було чудово, хоча й трохи сумбурно, зважаючи на кількість відвідувачів. До речі, книжку купували настільки різні люди (від молодих дівчат до літніх чоловіків), що я була просто вражена.

1) Літературна мода і цільова читацька аудиторія – це поняття ринкові, які покликані принести якнайбільше прибутку. Іноді це спрацьовує, іноді шкодить. Свіжий приклад: серія «Монстромолог» Ріка Єнсі позиціонується як підліткова, але ці романи переважна більшість підлітків не подужає, а читач доросліший, який міг би отримати неабияке задоволення, про цю серію не поінформований.    2) Щодо електронної книжки – я цілком «за». От тільки навряд чи українські видавці це подужають. Скоріше це станеться саме собою, коли на наш ринок зайдуть такі західні гіганти, як «Amazon».

У мене роман багатоплановий, тому одного якогось задуму не було. На початку були окремі сцени, які поставали перед очима, я довгий час не могла зрозуміти, як вони пов’язані. А коли зрозуміла, виявилося, що це роман. :)

Загалом про стан перекладу мені говорити важко, можу сказати тільки за наше видавництво. Ми перекладаємо здебільшого комерційну літературу, яка зможе принести прибуток, адже в іншому разі просто не вижити. Що ж до перекладацької школи, то її як такої зараз фактично немає, є ще відомі перекладачі, які стараються передати свої знання молоді, але це все спорадично, а не системно. Поки немає справжнього ринку, нічого не зміниться.

Про реальний прототип – не зізнаюся. :)    Але канадські (і не тільки) архіви зберігають іще стільки таємниць, що ми собі навіть не можемо уявити.

Моя проза і так вся політична. :)    А щодо узурпації влади, то мене в цьому процесі нічого не дивує – я це передбачала ще тоді, коли наша сьогоднішня влада тільки-тільки з’явилася на обрії. Я вірю, що в державі все залежить від народу, нам просто слід самим повірити у власні сили й захотіти – реально захотіти – щось змінити.

Ваші слова – найкращі, які можна було сказати про «Три таємниці...». Ця сцена була написана задовго до того, як був завершений роман, і виросла вона зі слів Михайла Гориня, які я винесла в епіграф.    А взагалі кілька років тому я читала самі тільки спогади упівців, і мої враження якось отак трансформувалися в події в моєму романі.

Дуже дякую за привітання!    В реальному житті я не містик, я прагматик. :)

Майбутнє, безперечно, є, і воно великою мірою залежатиме від розвитку самої держави. Що голосніше заявляє про себе в світі держава, то голосніше лунає її література.

Моє хоббі – наші дачні собаки. У мене їх зараз восьмеро і троє цуценят. Це найкраще в світі хоббі. :)

Якщо людина не розраховує на перемогу в конкурсі, навіщо подаватися? :)

Писала я все життя, тому навіть не можу пригадати, з чого розпочався мій творчий шлях. :)    А художню літературу я стала перекладати не так давно, до цього були здебільшого технічні тексти.

Я би, звісно, дала комусь почитати, тим більше, що час іще є. Що більше читацьких відгуків ви назбираєте, то об’єктивніше зможете оцінити власний твір. Але посилати обов’язково треба.

Успішний письменник – той, який сам вірить, що він успішний. Для всіх критерії успіху різні. Комусь треба мільйонні наклади, а комусь досить захопленої рецензії. Але, на мою думку, успішність письменника все-таки має визначатися прибутками від книжок, хоча в умовах України на це розраховувати поки що важко.

Читацьку любов. :)

Не можу сказати, що я орієнтуюся на читача, коли пишу, що чітко його собі уявляю. У мене є таке собі розмите уявлення про ідеального читача (того, який зрозуміє все, що я хотіла сказати), але в цього читача немає ні віку, ні статі, тільки певні фонові знання, які перетинаються з моїми.

Космонавтом. :)    Серйозно, в дитинстві я гадала, що, коли виросту, люди в космічні кораблі сідатимуть, як у потяг.

Про улюблених авторів не зізнаюся, щоб не порівнювали. :)

Читаю я багато і могла б назвати чимало імен сучасних українських письменників, але це здебільшого люди мого віку й старші, а якщо говорити про молодих, то я би з останнього прочитаного згадала роман «Затока» Галі Ткачук-Романенко (друга премія «Коронації» в номінації «Дитячі романи»). Роман не зовсім дитячий, радше юнацький, але це з тих творів, які запам’ятовуються, які залишаються з тобою надовго.

Thomas King, Green Grass, Running Water.    Я до перекладу вже навіть підступалася, зробила сторінок десять, але це роман дуже складний, там мало не в кожному абзаці гра слів, стилізації, алюзії, а часу катастрофічно бракує. Та й видавця на цей роман поки що немає, а просто вивішувати переклад в інтернеті – порушувати авторські права письменника.

У мене немає однієї такої людини, якій би я першій давала читати свої твори. Стараюся давати якомога більшій кількості людей, згодних прочитати і зробити свої зауваження. Такі підказки в процесі роботи дуже допомагають поглянути на твір новими очима.    Що ж до «готовності» роману, то тут від книжки залежить. Скажімо, «Останнього шамана» я взагалі не переписувала – він мені якось дуже легко пішов. «Укус огняного змія» досить кардинально переписала один раз – коли отримала від знайомого письменника дуже цінну підказку. «Три таємниці...» я в голові переписувала разів двісті, поки все склалося, а власне текст практично не чіпала, хіба що в дрібницях.

Твердого графіку роботи в мене немає. Здебільшого пишу, коли є вільний час і натхнення. Багато пишу у відпустці – тоді навіть встановлюю собі норму. Буває, що геть не пишеться, і скільки не силуй себе, все одно нічого не вийде. Але, гадаю, для кожної людини це індивідуально.

Канада – чудова країна, тільки індіанців там досі гноблять. :)    А взагалі в Канаді страшенно цікаво – там стільки всяких людей намішано! А щодо навчання, то там так само, як і в нас: університет дає дуже багато, і якщо людина хоче взяти, вона візьме, якщо ж їй диплом потрібен тільки формально, то такий буде і результат.

Дуже дякую за привітання!    Так, у мене є друзі серед письменників, і така дружба, безперечно, цілком можлива. Іноді це може навіть бути дружба на відстані: є люди, з якими мені надзвичайно цікаво та приємно спілкуватися, навіть якщо я з ними жодного разу в житті не бачилася.

Є різні читачі й різні письменники. Але загалом я б воліла, щоб дорослі люди читали книжки, як діти: не зважаючи на автора. Книжка самодостатня, і автор не має тяжіти над нею. А взагалі усіх читачів я дуже люблю – за їхню любов до літератури.

Щиро кажучи, про течію індіанізму я дізналася зовсім нещодавно, коли роман уже був написаний. Але трохи походила по їхніх форумах – і пошкодувала, що не знала про них раніше. Це страшенно цікаві люди, в яких можна було б отримати консультацію, наприклад, із приводу мови оджибве. Але поки що до течії приєднуватися не збираюся. :)