Тарас Тополя и Дмитрий Жолудь

Тарас Тополя: Можливо, колись і започаткуємо. Мені дуже подобається назва Горішні Плавні — там просто повинен бути крутий фестиваль Gorishnі Plavni Fest. :) Це жарт, але, можливо, колись щось таке зробимо.

Тарас Тополя: Приємно, що хочете. :) Ми приїдемо обов’язково, і це буде в рамках зимового туру. Слідкуйте за афішами.

Тарас Тополя: Все наше життя — це мрії, цілі і шлях до їх досягнення. Якщо людина хоче, вона шукає можливості і діє. Якщо не хоче, вона шукає причини, чому ні. Не скажу, що все залежить лише від тебе, але багато що таки залежить.

Тарас Тополя: Дмитро, наприклад, у нас «Жолудь» або «Джо».

Тарас Тополя: Ми часто прописуємо жіночі беки на наших треках. І на великих концертах запрошуємо бек-вокалісток на виступ. Тож не тільки замислюємося, а й робимо.

Тарас Тополя: Після туру «Все красиво» запам’яталося не одне місто, а багато міст і містечок. Виділяти нікого не буду, бо в кожному місті була своя атмосфера. Інколи вона від початку була така, а інколи доводилося половину концерту працювати, щоб отримати енергетичний обмін з людьми. Але — завжди, в кожному місті виступ закінчувався феєрично завдяки людям. Сезон пройшов насичено і фестивально.

Тарас Тополя: Ні, дітей задіювати точно не плануємо. Взагалі намагаємося не змішувати сімейні справи з роботою та намагаємося не афішувати десь своїх дітей. А щодо сім’ї і народження — вже знятий кліп "Невидимка", подивіться.

Тарас Тополя: Обставини всім відомі — на жаль, загинув Андрій Кузьменко, це сталося позаминулої весни. Потім був концерт його пам’яті на Олімпійському, і я від гурту «Антитіла» брав участь у ньому.
Пісня була обрана свідомо саме ця — «Люди як кораблі», бо вона має право на життя через той меседж, який Андрій заклав.
Дякуємо, що вам подобається наш переспів. Звертаємось до всіх — співайте пісні гурту "Скрябін". Цього хотів би Андрій, цього хоче його сім’я — мама, дружина. Адже чим більше ми співаємо його пісень, тим довше він живе своєю творчістю поміж нас.
Щодо Старокостянтинівської авіаційної бригади — запрошуйте офіційно, і ми розглянемо варіант із концертом залюбки.

Тарас Тополя: 7 вересня ми презентуємо сингл "Танцюй", який можна буде знайти всюди в інтернеті. Він у нас «перша ластівка» з великої серії релізів, яка запланована на осінь.
Щодо порівняння з попередніми альбомами, «Антитіла» завжди позиціонувалися як поп-рок, у нас завжди була певна мелодика, яку важко назвати андеграундом. Експерименти з електронним звучанням були завжди — варто подивитися наші живі виступи, на нашого клавішника Сергія, з його двоповерховою стійкою, яку я часто називаю "приборна панель шатла", і ви завжди зрозумієте, що електронна складова завжди була важливою в нашій музиці. Ці експерименти продовжуються — у пісні "Танцюй" ви все почуєте. Крім того, з нами давно працює наш шостий член гурту — Максим Сиволап, наш звукорежисер, аранжувальник багатьох пісень, співавтор музики. Він так само постійно експериментує.
Із Дмитром Жолудем ми познайомилися просто: ми розійшлися з попереднім гітаристом і почали шукати йому гідну заміну.
Дмитро Жолудь: Я долго искал группу для творчества и выкладывал объявления на различных музыкальных сайтах Киева. Мне позвонил Никита Астраханцев, сказал, что им требуется гитарист. Первое, что я ответил: "Вокалист в группе должен быть хорошего уровня!" Ну, и спросил, в каком стиле они играют. Его это немного возмутило, и он ответил: «Если мы выступаем во Дворце спорта, значит, мы нормальная группа. Мы — "Антитела"». Я прикинул, что знаю такую группу, сказал, что покушаю и отпишусь. :) Он скинул мне песни для ознакомления. Пошел на кухню, открыл Фейсбук, просмотрел концертное видео группы "Антитела"… У меня чуточку пропал аппетит — я занервничал, не ожидал такого поворота событий. :) И пошел готовиться к прослушиванию…
Тарас Тополя: У нас був дуже великий кастинг, під час якого ми прослухали більше десятка гітаристів. Зваживши всі «за» і «проти», зрештою прийняли рішення продовжувати далі співпрацю саме з Дмитром. Прийшли, домовилися, вдарили по руках і почали працювати…
На нього гурт звалився, як холодний душ, бо на той момент у нас був надзвичайно щільний графік, і в нього потрібно було швидко вливатися. Ніби влився...
Гурт сприйняв Дмитра гарно — у нас дружня і весела атмосфера. На написання нового матеріалу це, звісно, вплинуло. Ми одразу стали Дмитра долучати до написання нових композицій, і дещо в нього виходить вдало.

Тарас Тополя: Ставлення залежить від самого форс-мажору. Трапляється різне. Головне — щоб слухач не помітив цього. Було чимало смішного, але його не можна виносити на широкий загал. :)

Тарас Тополя: Пам’ятаю, як моя вчителька з української мови і літератури Стефанія Михайлівна часто виганяла мене з класу, бо ми разом із другом-однокласником сиділи за другою партою і часто реготали. Тож моя українська мова вчилася з посмішкою. А реготали — і з причини, і без неї, просто тому що ми були діти, і нам було весело.
Дмитро Жолудь: Однажды я возвращался из школы и забыл свой портфель в овощном магазине. Причем обнаружил это только дома. И тогда, помимо дневника, в моем портфеле было множество всяких игрушек, солдатиков… Мне впервые было так стыдно: все узнали, что я, школьник, играю в игрушки.
Тарас Тополя: Ще згадав випадок. Це було в музичному шкільному таборі у Польщі. Ми хотіли «вивести з гри» нашу виховательку, яка постійно стежила за нами. Тож спеціально перед однією з дискотек я пішов до польської аптеки і купив "пігулки на пшечищення". Я не знав, як пояснити полячці-продавчині в аптеці, що мені потрібно "слабітєльноє". Тож показував жестами, що мені погано, і дуже потрібен такий препарат. Вся черга зжалилася наді мною і попросила дати дитині такі «пігулки на пшечищення».
Дискотеки проводилися у великому залі, біля входу в який стояв стіл із графином із водою та соком. Всі пігулки ми подрібнили і засипали їх в один із графинів.
Проте… Наш задум не спрацював — вихователька не спробувала соку. А я забувся, в якому саме графині були ці пігулки, ну, і «вальнув» цього соку сам (до речі, смак абсолютно не змінився). Зрозумів це я не одразу, але аквапарк був без мене.
Мораль така: завжди будьте уважними.

Тарас Тополя: Реальні долі батьків і дітей, сімей, чоловіки яких не повернулися додому, а лишилися на сході на полі бою. Таких історій сотні, на жаль.

Тарас Тополя: Осінь буде насичена. 8 вересня ми вирушаємо до Львова — маємо там великий сольний концерт. Після концерту — міжнародний фестиваль, в якому ми беремо участь. Потім повертаємося до Києва і одразу ж вилітаємо до Канади. Після того — знову на Західну Україну, на Закарпаття. В принципі, до нового року дуже щільний концертний графік.
Дмитро Жолудь: Параллельно будем снимать клип и делать новую песню с группой "Без билета" — это наши друзья из Беларуси. Мы им помогаем покорить украинскую сцену. И 8 декабря они приедут в Киев, и мы дадим совместный концерт в клубе «Атлас».
Тарас Тополя: В АТО з виступами вирушати не плануємо. Їздимо туди з допомогою як волонтери.

Тарас Тополя: Найвища нагорода — коли демобілізуються бійці живими. Найстрашніше — це байдужість.

Тарас Тополя: Ця діяльність почалася з волонтерської ініціативи "Евакуація Крим". Потім досить довго ми їздили з Сергієм Вусиком на передову, допомагаючи солдатам. Згодом долучилися Катерина Нечаєва та Руслан Горовий. Потім усе це переросло в благодійний фонд «Вільні ЮА», в якому зараз іде постійна робота по забезпеченню необхідним цивільного населення та дітей міста Мар’їнка, а також не припиняється збір коштів і допомога солдатам.
Армію повинен забезпечувати народ, сплачуючи податки. Ці податки повинні не розкрадатися, а йти на потреби військових. Інститут Збройних Сил України повинен утримуватися цілком і повністю з держбюджету. Люди це розуміють, і ми всі разом тиснемо на те, щоб саме з державного бюджету повною мірою забезпечувалися потреби військових у формі, зброї, медицині, засобах захисту. Український військовий повинен бути екіпірований найкращим чином.
Між станом на тепер і станом, коли все вищесказане стане реальністю, очевидно, має пройти певний час. У цей період, поки держава сама не почне повною мірою забезпечувати військових, волонтери, а головне — народ України, будуть і повинні допомагати.

Тарас Тополя: Моя позиція проста. Я маю паспорт громадянина України, ми зараз сидимо на Подолі, за сто метрів звідси — мій пологовий будинок, в якому мене народила мама, і це місце називається Україна. Я, як громадянин, хочу, повинен і буду робити все від мене залежне, щоб це місце і надалі називалося Україною, щоб вона ставала сильною, багатою і щасливою державою.
Це — моя позиція, це позиція музикантів гурту «Антитіла».
Але я ніколи не засуджував іншу точку зору. Є артисти, які не вважають себе громадянами цієї держави, це їхнє право. Я не маю права вказувати, що їм робити. Я роблю своє, наскільки можу.

Тарас Тополя: У нас запланований великий зимовий тур, під час якого ми проїдемо всю Україну з новими піснями, які ми поступово представлятимемо протягом осені. Готуйтеся, слідкуйте за новинами і дізнайтеся про розклад туру першими.
Не знаю, чи буде найближчим часом концерт у Харкові чи Полтаві, але на початку 2017 року ми обіцяємо, що обов’язково завітаємо в ці міста.

Тарас Тополя: Мій найперший виступ був у шість років на сцені музичної школи, я тоді грав на скрипці. Загалом, за все своє життя я вже точно більше тисячі разів побував на сцені, але щоразу щось лоскочить всередині: сцена — це сакральне місце.
Завжди мріяв займатися музикою.
Я хотів би, щоб діти були щасливі в тому, що вони робитимуть. Якщо це буде музика, я їм допоможу, якщо ні — нічого страшного.
Дмитро Жолудь: Мое первое выступление было в 15 лет, я дебютировал во Дворце пионеров со своей группой. Мы уже тогда писали свою музыку. И после этого концерта мы стали известны в своем районе — Ингулецком, город Кривой Рог.
Я с детства мечтал стать рок-музыкантом. После прослушивания Андрея Скрябина песни "Танец пингвина" и группы Nirvana альбом "Never mind" я понял, что гитара — это то, чем я хочу заниматься. Хотя родители думали иначе и отдали меня в Криворожский технический университет. Когда у меня будут дети, я подумаю.

Тарас: Я не бачив виступ українки, тож оцінювати не можу.

Тарас Тополя: Вважаю, що потрібне. Пишаюся Джамалою. Від початку, коли почув її на відборі, агітував її, щоб вона поїхала на «Євробачення».
«Євробачення» Україні потрібне. Інше питання, що потрібно контролювати все, щоб на ньому не нажилися корупціонери, не розікрали кошти. Але — до чого тут це?

Тарас Тополя: «Євробачення» — це і пісенний конкурс, і змагання талантів, і політичний манеж. Чи будуть колись «Антитіла» брати участь у цьому конкурсі? Не знаю. Я завжди на це питання відповідаю так: якщо буде щось важливе, що б ми хотіли донести до європейської аудиторії, то ми не втратимо цей шанс. На даний момент ми не збираємося брати участь в «Євробаченні».

Тарас Тополя: Чому? Граємо. Але рідко.

Тарас Тополя: Треба питати у режисера кліпу. Я не готовий відповісти на це питання.

Тарас Тополя: Пісня нової осені — це пісня "Танцюй", яку ми презентуємо 7 вересня. Кліп цікавий, знімався 72 години. Близько двох десятків локацій, близько 20 танцюристів і дуже цікава ідея, яка втілилися у відео. 7 вересня все це можна буде побачити в «Сніданку з 1+1», а прем’єра повного відео буде на каналі М1 в «Міністерстві прем’єр» цієї суботи (10 вересня, — Ред.).

Тарас Тополя: Очікуйте новий спільний трек із гуртом "Без билета".
Ми також давно чекаємо релізу серіалу "Одинак". Як тільки це станеться, ми представимо і саундтрек, який ми написали. Це буде ще один сюрприз. Але пісню "Одинак" можна буде почути наживо вже 9 вересня у Львові на нашому сольному концерті.

Тарас - замислився... Дмитрий: Скупил бы доллар по 8.

Тарас Тополя: Буду чесним — я давно не читав книжок, бо вільного часу у мене немає. Для мене книга вже давно — розвага. В тому режимі, в якому ми живемо, книги можна читати хіба що в дорозі, а в дорозі мене закачує. А дома часу нема.
У нас є друг Руслан Горовий, він нещодавно видав нову книжку — раджу почитати. Назви, щоправда, не пам’ятаю. :)

Тарас Тополя: 1. Очень тяжело.
2. Не планирую.

Тарас Тополя: Будут.

Дмитро Жолудь: Не всегда еще меня узнают. :)

Дмитро Жолудь: В этом году не получается. Но в следующем, если Вы нас пригласите, обязательно приедем.

Дмитро Жолудь: Я поддерживаю отечественного производителя. :)))