Анатолий Луценко

Я вважаю, що ні. Порядок денний агресивної політики Росії актуалізується щоразу, як кремлівські стратеги відволікаються від Сирії. Тому, на жаль, говорити про припинення експансіоністської політики Росії щодо України зарано.

1) Ні, Київ не докладає достатньої кількості зусиль через відсутність стратегії щодо повернення територій Криму та мирного процесу в цілому. Ми припинили бути суб’єктом процесу, а стали його об’єктом.
2) Вона вигідна "яструбам". :)

Якщо він перетече в «заморожену» стадію, то — десятки років. Аналогії цього є на пострадянському просторі: Карабах, Осетія, ПМР.

В такому порядку точно не буде. Але дотримуватися духу і букви мінського пакету будуть змушувати.

Я погоджуюся з цією тезою. Але питання в тому, що ні міжнародні партнери України, ні сама українська сторона не запропонували іншого формату, який би дозволяв зменшувати ескалацію. Відповідно розширення формату поки що не можливе, а цей формат багато в чому пробуксовує. В цьому і є замкнене коло.

Насправді весь потенціал військових дій на території України Російська Федерація вже проявила. Насправді більша ескалація ще більше вдарить по економіці росіян, оскільки в них історично економічна модель є слабкою, відповідно вона не витримує дуже тривалих турбулентностей. І, я думаю, що нинішні кремлівські стратеги в цьому контексти проаналізували історію Російської імперії та СРСР. В принципі, для них найвигідніший формат — заморозити конфлікт на Донбасі, причому в такій формі, щоб з них зняли санкції. Мені здається, що якраз цього на сьогоднішній момент насправді прагнуть росіяни.

Я вважаю, що всі кроки, які робить держава на міжнародній арені, в умовах саме "гібридної війни", повинні виходити з її інтересів, а головне — не звужувати можливості маневру. Відповідно аналіз, проведений більшістю українських експертів, доводить, що одностороннє запровадження візового режиму зменшить нам маневри.

Я взагалі дуже скептично ставився до процесу запровадження у нас е-декларування. І, як завжди в українців буває, ми перетворили хороший процес на фарс. Відповідно мені важко сказати, чи це була нульова декларація для чиновників, чи це були матеріали для НАБУ та інших контролюючих органів.

Насправді ці документи, очевидно, були вийняті з реального листування. Єдине, що у мене не виникало жодних сумнівів, що подібне планування з боку РФ мало місце. І не тільки загальностратегічне, а й щодо створення агентурної мережі. Було б дуже дивним, якби РФ вдерлася в Крим та на Донбас без подібного планування. Якщо аналітичним шляхом ми одержуємо відповіді, то відповідно все опубліковане в той чи інший спосіб мало місце.

Така думка побутує серед значної частини українського суспільства. Це фіксується соціологічно. Проблема в тому, що влада не має стратегічного планування щодо розв’язання цих двох болючих проблем. Відповідно, для того, щоб приймати такі рішення, потрібно побудувати стратегію розвитку України і в цьому контексті в діалозі з громадянським суспільством, політичним класом прийняти таке рішення на всеукраїнському референдумі. Поки що це лише соціологічно фіксовані тенденції громадської думки, не більше.

Насправді проблема якраз в тому, що такі сценарії поки що не виглядають однозначними і, оскільки ми втратили суб’єктність на міжнародній арені, вони залежать насамперед від зовнішнього фактору, хочемо ми цього чи не хочемо. Для мене поки що єдиним оптимістичним сценарієм виглядає розвиток мінського процесу. Саме тому що інших поки що взагалі немає.

Він уже здійснив відкрите вторгнення в Україну, тому вся мілітарна складова працює на підтримку цього вторгнення. Там теж потрібні логістика, постачання військ, озброєння, ротація особового складу. Відповідно будь-які дії російського силового блоку працюють на забезпечення цього.

Поки вона не є особою, яка одержала підозру від наших правоохоронних органів, вона є вільною в пересуванні.

Наскільки я розумію, процес розвивається по синусоїді. Як правило, перед особистими зустрічами лідерів інтенсивність обстрілів спадає, а потім починається нова ескалація.

Згідно останньої соціології, більше 45% виборців виступають за дострокові вибори Верховної Ради, довіра до якої коливається в межах статистичної похибки. Це свідчить про те, що в суспільстві є недовіра до більшості політичного класу. Тому самий реальний, з точки зору світової демократичної практики, хід — це вибори, перезавантаження довіри суспільства через представницький орган — парламент. Оскільки цього не трапилося, відповідно зростає кількість більш радикально налаштованого електорату. Тому чимдалі його кількість буде збільшуватися. І якщо вони синергетично поєднаються з протестними настроями щодо підвищення тарифів, то можливий і більш широкий протест. Я, як організатор кількох революцій, проти Майдану в нинішній умовах. Найкращий варіант — провести дострокові вибори. Це для країни більш легкий сценарій.

Вона найбільш актуальна якраз для цієї Ради, про це я говорив вище. Але затягувати перебування цього складу ВР при владі, як мінімум, не корисно для країни.

Волі не бачу. Головна проблема представницької демократії в Україні — відсутність партійної системи, тобто партій, які є не табличками на партійних офісах, а ідеологічними організаційними і соціально ліфтовими одиницями. І тому будь-яка спроба побудувати реальну представницьку демократію натикається на відсутність партійного базису. Тобто наш парламент — це своєрідне рахітне порося. Оскільки цю хворобу він одержує щоразу як народжується від рахітних партій.

Я вважаю, що комічна поведінка Добкіна є дуже характерною для нинішнього складу парламенту. Це стоїть в одному ряду з рукоприкладством та іншими комічними прикладами, наприклад, якихось листувань, які ловлять об’єктиви фотожурналістів. Але базова причина — це відсутність партійної системи.

Я так давно займаюся політичними технологіями, що мене жодна з цих "дрібничок" не вразила.

Добре, що принаймні внаслідок цього декларування зникла ініціатива щодо підвищення зарплат "нужденним" депутатам. А якщо серйозно, то це не дуже сприятиме покращенню репутації української влади на міжнародній арені, бо ми декларуємо, що йдемо в демократичний цивілізований світ, чи не так?