Михаил Гончар

Про ту чи іншу технічну розробку можна буде судити, коли з’являться дослідно-промислові зразки. Поки що це розробка, як і багато подібних, і не більш того.

Вчора це було можливо. Вчора — мається на увазі до прийняття бюджетного закону, в якому не пройшла пропозиція про зниження ставки рентної плати до 12%. Тому якщо цього не відбудеться і протягом поточного року, то 2020 рік плавно перенесеться на пару років вперед. Таким чином, цілком реальне завдання стане примарним.

Наприкінці 90-х років колишній (уже покійний) глава "Газпрому" Рем Вяхірєв пафосно заявляв, що як тільки "Газпром" введе в експлуатацію газопровід "Ямал-Європа", "мы вырубим Украину по транзиту". "Ямал-Європа" функціонує, Вяхірєва немає на цьому світі, Україна продовжує транзит російського газу, не дивлячись на те, що "Газпром" збудував ще "Блакитний потік", "Північний потік" і погрожує набудувати додаткових потоків.
Звісно, транзит через ГТС України зменшився вдвічі, але я би не поспішав хоронити український транзит як такий. Сучасні «безтранзитні заяви» "Газпрому" відносяться до тієї категорії, що й пафосні заяви Вяхірєва наприкінці минулого століття.

Статистика і ціни свідчать про те, що ми перебуваємо в цьому процесі. Але це ще не відповідає критерію "економне споживання газу".

В довоєнний період, на піку нафтових і газових цін, у період Януковича "Газпром" отримував максимальну виручку від продажу газу в Україну на рівні 12-14 мільярдів доларів. Стільки ж "Газпром" отримував із німецького ринку. Сьогодні на українському ринку "Газпром" заробляє нуль.

Так, це черговий етап, але в «Газпромі» не називають, скільки їх ще попереду. Якщо вірити "газпромівській" пропаганді кінця 2014 та початку 2015 років, то перший газ по "Турецькому потоку" мав би надійти в Туреччину вже в грудні цього року. Але, як бачимо, газопровід поки що не існує навіть на папері, як погоджений обома сторонами комплект проектно-кошторисної документації. Тому, якщо припустити, що він все-таки буде реалізовуватися (що не факт), то навряд чи буде введений в експлуатацію раніше 2020 року. Бо покласти трубу на дні Чорного моря — це не означає завершити будівництво газотранспортної системи.
До того ж, в умовах економічних санкцій проти Росії не факт, що швейцарський підрядник не потрапить під дію цих санкцій і не буде змушений переглянутий свою участь у проекті. А без західних технологій "Газпром" безсилий реалізувати будь-який зі своїх потоків. Всі попередні потоки були реалізовані тільки завдяки італійській компанії SAIPEM.
Одна нитка "Турецького потоку" призведе до зниження транзиту через Україну приблизно на 11-12 мільярдів кубічних метрів.

Цієї зими у Росії є останнє "вікно можливостей" (якщо будуть достатньо холодними січень та лютий, використати енергетичний компонент у "гібридній війні" проти України). Оскільки "Нафтогаз" уже понад 13 місяців не імпортує жодного кубометра російського газу, то газова блокада за цих обставин не можлива. Можливе перекриття Росією транзиту через Україну до ЄС. І з літа поточного року Росія пропагандистські ретельно готує ґрунт у Європі для такого сценарію "третьої газової кризи", винуватцем якої, звісно, буде представлена Україна. Паралельно можуть бути здійснені кібератаки на Об'єднану енергосистему України та ГТС, а бандформуванням в ОРДЛО буде дана вказівка припинити відвантаження антрацитових марок вугілля. Всі ці заходи в комплексі за задумом Кремля мають дати кумулятивний ефект і призвести до енергетичного блекауту на піку холодів. Однак навряд чи цей сценарій реалізується, а якщо реалізується, то лише частково, він може бути болісним, але не фатальним і відповідно безуспішним, як показують подібні спроби піврічної газової блокади в 2014 році та кібератак на ОЕС та ГТС України в 2015 році.

Ціни можуть бути на рівні 150 доларів за тисячу кубічних метрів. Але у "Газпрома" своя арифметика, оскільки ми не купуємо російського газу і, гадаю, що не будемо цього робити в 2017 році, то його ціна матиме для нас довідкове значення. На європейському ринку "Газпром" не пропонує газ по якійсь уніфікованій ціні. Вона преференційна, наприклад, для якихось німецьких клієнтів, і вона дискримінаційна для, наприклад, країн Балтії, Польщі, порівняно з німецькою. І такий підхід буде збережено, бо це своєрідний інструментарій задобрювання німецької клієнтури Кремля, особливо в контексті майбутніх німецьких виборів.

Ціни на нафту залежать від політичних та військових ігор. І, наприклад, якщо на Аравійському півострові, зокрема, в Саудівській Аравії, трапляться серйозні політичні катаклізми, то ціна на нафту піде вгору достатньо динамічно. Саме цього і домагається Росія, розширюючи своє втручання на Близькому Сході. Насправді її мета - не стабілізація становища у Сирії та сусідньому Іраку, а, навпаки, щоб дестабілізація поширилася на інші арабські країни, зокрема, регіону Перської затоки, від яких залежить нафтове благополуччя світової економіки.
Невисокі ціни на нафту, які зараз більш ніж вдвічі нижчі у порівнянні з 2013 роком, б'ють по всім країнам-експортерам нафти та газу. На пострадянському просторі це найбільше б'є по Азербайджану, Туркменістану, Казахстану.

Родовища, дійсно, є. Але не думаю, що це причина для тих російських нервувань. Тим більше, що проводилися пуски ракет класу "Земля-Повітря".

Сьогодні при нинішньому рівні споживання в приблизно 30 мільярдів кубічних метрів на рік і рівні національного газовидобутку в 20 з невеликим кубічних метрів - ні, не спроможна. Але якщо потягом найближчих років ще вдасться знизити мільярдів на п'ять кубічних метрів рівень споживання і наростити на 5-6 мільярдів газовидобуток, то тоді зможемо. На це й була спрямована ідея зниження ставки рентної плати за видобуток газу до 12%, що було успішно провалено депутатами податкового комітету Верховної Ради.

Вважаю неправильним закуповувати вугілля з окупованих територій та в агресора. Але маємо те, що маємо. Ця залежність є неприпустимою, і її мінімізація можлива тільки за рахунок більш інтенсивного використання потужностей атомної енергетики. Власне кажучи, минулого року це нас і виручило, коли частка АЕС у виробництві електроенергії вперше досягла майже 56%. Схоже, так буде і цієї зими. Компанія DTEK підстрахувалася на нинішній зимовий період контрактами з закупки південноафриканського вугілля в обсязі 250 тисяч тонн та польського в обсязі 100 тисяч тонн. Про всяк випадок.

МВФ не вимагав від уряду України переходу одразу на 100% паритету у ціні імпортованого газу. Він вимагав 75%. Уряд вирішив одразу перейти на 100%. В умовах, коли реально в Україні немає незалежного енергорегулятора, а є його подоба у вигляді НКРЕКП, та ще у зачатковій стадії формування конкурентного ринку, обґрунтованість тарифів на газ і тепло завжди виглядатиме сумнівною. Монополісти безсовісно використовують перехідний період у реформуванні енергетики на свою користь.

Дивіться відповідь вище. Тенденція зберігатиметься до того часу, поки НКРЕКП не запрацює як незалежний регулятор. А при нинішньому керівництві він незалежним ніколи не буде, навіть попри прийнятий закон.

Ціна на нафту вестиме себе волатильно, але навряд чи будуть якісь стрімкі подорожчання. Економічного підґрунтя для зростання цін на нафту немає. І навіть спроба квотування видобутку в рамках ОПЕК за умови, якщо ця домовленість буде виконуватися (в чому є великий сумнів), дасть лише короткотерміновий ефект. Світова економіка почуває себе далеко не кращим чином. Деяке ситуативне зростання цін на нафту, що має місце, безперечно, сприяє Росії, але не вирішує її проблеми. Кардинально на поведінку Росії у вигляді «гамівної сорочки» могла би вплинути ціна на нафту, якщо б вона коливалася в коридорі 20-30 доларів за барель.

НАК "Нафтогаз" може прогнозувати багато чого, але ціну для споживачів визначає НКРЕКП, який діє, на жаль, в інтересах монополістів.
Шанси, що Україна не програє в судових процесах із "Газпомом", достатньо серйозні. Навряд чи варто очікувати тотального виграшу, але апокаліптичні сценарії тотального програшу, я думаю, не мають підґрунтя.
Ймовірність того, що ціна на газ може бути знижена, є, але влада захоче виглядати добренькою перед електоратом, особливо якщо раптом на обрії матеріалізуються дострокові вибори. Але навряд чи це зниження буде суттєвим, навряд чи більше 5%.

Концепція війни гібридного типу якраз і передбачає, що Росія як агресор окуповує території, а Україна як країна-жертва продовжує їх утримувати, що наносить подвійний удар по Україні — і втрата території та частини потенціалу, і економічні додаткові втрати від утримання неконтрольованих територій. Тому енергетична і водна блокада Криму як тимчасово окупованої території — цілком логічний крок, як неочікувана для агресора відповідь з боку України. Це збільшує вартість агресії для агресора, а, окрім того, змушує його реалізовувати затратні проекти по створенню нової енергетичної і транспортної інфраструктури для підтримання окупованого Криму, яка має дуже слабке місце — Керченська протока з її надзвичайно мінливою динамікою 70-метрової товщі нестійких мулових відкладень, що різко знижує надійність будь-яких інженерних споруд, прокладених між російським берегом та Кримом. Доведено неодноразово розрахунками інженерів Вермахту та радянськими фахівцями в минулому.

Не лукавив, але брехав. Певно що своєрідне "вогняне шоу" з запалюванням газового факела для ТВ картинки проведуть і запустять у трубу газ самоплином, однак прокласти 400 км труби не означає збудувати газопровід. Завершено тільки будівельні роботи. Попереду ще добрий шмат робіт, пов'язаних із газокомпресорними станціями та відповідними сполученнями, що, власне, й передбачено планом реалізації цього проекту, фіналізація якого має відбутися десь наприкінці 2018 року. Про енергетичну самодостатність, а точніше узалежнення Криму від російських постачань можна буде говорити десь за горизонтом 2020 року. Але слабким місцем цього буде, як зазначено вище, Керченська протока.

Тому що Росії потрібна третя газова криза, а не вирішення питань зимового пакету, як на це сподівалися в Брюсселі. Третя газова криза, за задумом Кремля, має стати останнім переконуючим аргументом для схвального рішення ЄС щодо проекту "Північний потік-2".

Україна мінімізувала свою газову залежність від Росії. Проте ідеальним буде становище, коли ми матимемо нульовий імпорт газу і не будемо залежати ні від східних "хотєлок", ні від західних забаганок.

Пригадую, що в 1993 році на одній із міжнародних конференцій у Києві один авторитетний експерт стверджував, що Україна як держава протримається максимум до 1995 року. А в 1995 році буде остаточно з’їдений весь ресурсний потенціал, який дістався країні від СРСР, і Україна рухне. Як бачимо, нічого такого не відбулося. Не відбудеться і в травні 2017 року. Подібні сценарії спеціально вкидаються в інформпростір України і Європи з метою додаткової дестабілізації ситуації, що цілком відповідає технологіям ведення "гібридної війни".
А от Гонтарєвої на своїй посаді до травня 2017 року може і не стати. Цей прогноз виглядає більш імовірним.