Олесь Довгий

Шановний гражданин, дозволю собі дати Вам лише одну пораду: досвід всіх попередніх поколінь показує: не рий яму іншому, не бажай іншим зла, щоб воно тебе ніколи не торкнулося.

Так, безумовно. Я допомагаю не лише садкам, але й усім іншим дитячим установам у Дніпровському районі, в тому числі й меблями. Тому прошу Вас надіслати звернення у будь-яку із моїх громадських приймалень або зателефонувати до мене в приймальню, і обіцяю, що Ваше звернення не залишиться без уваги. Якщо можете, залиште одразу свій номер телефону та ім’я.

1) Прошу Вас написати прізвище цього народного обранця.    2) Обіцяю, що з Вами зв’яжуться мої юристи та нададуть всю необхідну допомогу. Можете розраховувати на те, що мидосконало вивчимо це питання та допоможемо знайти правду.

Я в цій країні нічого не вкрав.    Я з цієї країни нікуди не збираюся.    Я цю країну люблю.    Я робитиму все, від мене залежне, для того, щоб зробити життя цієї країни кращим.

Я є людиною, в якої є і совість, і почуття гідності. Більше того, у відповідь на Ваше запитання повторюю: вважаю формат проведення засідання 1 жовтня 2007 року неправильним та ганебним не тільки для себе, але й для всіх депутатів, які приймали участь у цьому засіданні, як зі сторони більшості, так і опозиції.

Щодо Миколи Левченка, то він є одним із моїх друзів, стосунки з яким пройшли випробування часом та ніколи не торкалися ні політики, ні бізнесу. Ми дружимо сім’ями, у нас та наших дружин є багато тем для спілкування, окрім поглядів на політику або бізнес.

Обов’язково, чекаю на Ваше звернення в будь-яку з моїх громадських приймалень.

В залежності від того, хто Ви, і чи є у Вас шкідливі звички. :)    А якщо серйозно, то бажаю Вам знайти достойну кандидатуру серед тих, хто ще не одружений.

За весь період мого перебування на посаді секретаря Київради я витратив на утримання «себе рідного», як Ви написали, з київського міського бюджету нуль гривень, нуль копійок. Оскільки я мав можливість забезпечувати себе та свою діяльність за власний кошт, я використовував лише власний автомобіль, за власний кошт купив меблі в кабінет собі та в приймальню, використовував лише власні телефони, власний комп’ютер і т.д., включно з ручкою та олівцем. Вважаю, це правильним. А Ви?

Абсолютно точно стверджую Вам, що нисколько!

Ні, на жаль, не бачив його сина. Але якщо Денис читає цей чат, то щиро бажаю, щоб його син ріс здоровою і щасливою людиною.

Читайте декларацію.

Скажіть, будь ласка, як Ви вважаєте, як на Вашу думку, називатися і бути правою рукою мера міста – соромно чи почесно?

Я ціную всі заповіді.

Однією з характеристик, яка довзоляє мені сказати про себе, як про людину сильну, сформовану, яка має досвід, є те, що я вже бачив і пережив зради не лише сторонніх, але й близьких мені людей як у бізнесі, так і вполітиці. Вважаю, що досвіченою є людина, яка зробивши помилку, намагається її більше не повторювати. Щодо детектора брехні, то цей спосіб використовується у багатьох країнах світу, у багатьох компаніях та банках, і, наприклад, був єдиною можливістю в Америці для людей, засуджених до смертної кари, уникнути покарання.    Щодо співробітників – скажу наступне: всі вони поділяють моє бачення бути обережним, а відтак захищеним у підборі кадрів та не сприймають детектор як образу, оскільки під час іцієї досить простої процедури їм не ставляться, а мене не цікавлять, жодні подробиці їхнього приватного особистого життя. Їх просять відповісти на кілька простих базових запитань, які ми погодили спільно із ними.

Дорогий, Боб! Думаю, вам варто прочитати мої відповіді на попередні запитання.

У кого, что болит, тот о том и говорит. Я нікого не намагаюся «одурачить». І Вам цього не раджу.

Як і більшість українців, ставлюся до нього, як до видатного спортсмена і чемпіону світу з боксу в усіх категоріях. Не пропускаю жодного його та його брата поєдинків. І, не дивлячись на можливі розбіжності, які мали місце в сесійній залі, завжди вболівав за нього, оскільки він представляє Україну.

На моє глибоке переконання, новим мером міста повинна стати людина, яка отримає найбільшу довіру киян. Чому? Тому що у моєму розумінні інакше бути не може.

На мій погляд, вибори мера слід проводити в той термін, який буде визначений постановою Верховної Ради України про вибори мера міста Києва.

Люблю рис, він є однією зі складових мого раціону харчування. Щодо шпротів – зазвичай люблю і їм їх або на Новий рік, або на інші свята, коли мама або бабуся готують традиційні бутерброди зі шпротами.    Щодо моїх кулінарних вподобань – люблю просту і смачну їжу. Здебільшого без соусів та спецій.

Шановний читачу, вдячний Вам за високу оцінку мого вибору. Так, я дійсно вдало одружився. І дійсно зробив це вчасно: а саме тоді, коли зрозумів, що знайшов людину, з якою готовий створити сім’ю.    Щодо моєї тещі – просив би Вас ставитися до людей, які є нашими батьками, з більшою повагою.    Щодо Вашого іронічного натяку про «главное вовремя». Інформую Вас, шановний друже, що прийняв рішення про спільне життя з Катериною в той момент, коли моя майбутня теща знаходилася в опозиції і переживала часи, які ніколи не позаздриш пережити не просто жодній жінці, а жодній людині.

Серьезному мужчине – серьезный ответ. :)    Метою кожного українського політика та державного діяча, безумовно, повинно бути відстоювання інтересів українського народу.

Моє улуюблене місто, безумовно, Київ. Але наступним містом, яке мені здається найкрасивішим після Києва в Україні – Львів.    Ідеал жінки – це моя дружина.    Стосовно хоббі – я люблю читати. І цікавлюся винами. Якщо Ви цікавитеся тим, що я колекціоную, то сьогодні я продовжую поповнювати батьківську бібліотеку, яку отримав у спадок, а також за півтора роки роботи нашого дитячого фонду ми отримали тисячі різних дитячих малюнків та інших результатів їх творчості, що перетворилися у відповідну колекцію, яку ми плануємо виставити в одному з нових відділень нашого фонду.

1) Стосовно дітей – вважаю, що багато честі нам із Катею знати, коли у нас народяться діти. Наша справа працювати в цьому напрямку (якщо Ви розумієте, що я маю на увазі). :) А якщо серйозно, то – як Бог дасть.    2) Стосовно Нового року – я його святкував у сімейному колі вдома у Києві. А на Різдво їздив до Львова.

По-перше, з них двох «любимая» відноситься в першу чергу до дружини. По-друге, Катя найбільше любить білі тюльпани. Теща – теж. У них це сімейне.

В гороскопи не вірю, хоча, признаюся чесно, іноді їх читаю.

Для мене бути політиком значить багато роботи та особиста відповідальність за велику кількість людей.

Найбільше враження з точку зору майстерності гри акторів у мене залишив фільм Міхалкова «12». Я його дивився декілька разів. А якщо говорити про останній фільм, який мене дійсно розсмішив – фільм «О чем еще говорят мужчины».

Назву декілька: Дізрелі (один із відомих англійських політиків, який був тричі прем’єром Британії), книжка Тоні Блера та книжка, яку, мабуть, прочитала більшість людей, які цікавляться сучасним – про життя людини, яка змінила життя цілого покоління – книжка Стіва Джобса. Причому перші дві я прочитав в оригіналі, а останню – в перекладі.

Не визнаю штамп «молода команда».

Я к ней не отношусь.

19 грудня 1984 року. Це – день народження моєї молодшої сестри.

Рассмешить меня можно чем-то смешным, а огорчить – чем-то грустным.

Отвечаю честно: я счастливый человек.

Переконаний, що сьогодні рано говорити про будь-які вибори, включаючи вибори до парламенту, оскільки вони будуть через рік. Але водночас переконаний, що якби я прийняв таке рішення, то отримав би підтримку більшості жителів Дніпровського району.    Кого вважаю своїм політичним конкурентом? Нікого.

Книга або вино.

Люба, якщо ти пробилася в чат, тобі все одно доведеться почекати до 14-го числа. :) Я тебе й тут впізнав.

Ні, не дарую. І я, і моя дружина вважаємо це безглуздою витратою коштів. Особливо за останні півтора роки роботи фонду ми побачили, наскільки більшу радість людям можуть принести кошти, які ти витратиш на допомогу тим, хто їх потребує. особливо це стосується дітей. Переконаний, що для моєї дружини, як і для мене, додаткова посмішка дитини принесе значно більше задоволення, ніж будь-яка коштовна річ. Більше того, моя дружина не носить жодних коштовностей, і в неї навіть не проколоті вуха.

Я точно знаю, що першочерговою і практично єдиною задачею мера будь-якого міста є забезпечення безперебійного функціонування всіх систем ЖКГ, а також облаштування комфортного життя мешканців того чи іншого міста.

Шановний селянин, зважаючи на змістовну складову Вашого запитання, приблизно розумію Ваш вік і про який комбайн ідеться. Із задоволенням Вам його подарую, якщо Ви залишите свої контакти, хоча мені, як батькові семи похресників, достовірно відомо, що компанія Lego випускає не лише комбайни, але й пожежні машини та паравозики. У Вас ще є час подумати, чи впевнені Ви у виборі саме комбайну.

1) Прошу Вас не дозволяти собі будь-які образливі фрази щодо людей старшого покоління. Не думайте, що навіть якщо Ви ще молоді, то старість ніколи Вас не торкнеться, тому, будь ласка, приберіть із Вашого лексикону слова «подачки» і «нищим старикам», аби їхня доля ніколи Вас не торкнулася.    2) Стосовно слів «украл» – я розумію, що така Ваша уява щодо формування моїх статків є наслідком численних звинувачень моїх колишніх опонентів, які діяли в умовах, коли свобода слова сприймалася як безвідповідальність за сказане та вседозволеність. Скажу лише, що як людина, що пережила сотні перевірок та тисячі перевіряючих... Переконаний, що якби ті заяви стосовно мене особисто мали хоча б найменше підтвердження, то навряд чи ми з Вами зараз спілкувалися в чаті. Натомість, якщо Вас це цікавить, можу сказати, що маю цілу величезну папку рішень судів, які визнають недостовірність сказаного моїми колишніми опонентами, або підтверджують факт того, що ці крикуни здебільшого, почувши слова «суд» і «необхідність доказів», на ці суди навіть не з’являлися.

Звичайно. Частина з них працюють зі мною уже більше десяти років, а хтось приєднується до мене зараз.

Я підтримую дружні стосунки з більшістю політикуму, особливо з тими людьми, у яких є чому вчитися.

Моя дружина каже, що іноді я можу бути занудою.

Однозначно бачу себе сильною і соціально активною людиною в українському суспільстві.

Я не соціолог, не політолог і не Глоба, тому не візьмуся давати прогнози щодо майбутніх результатів парламентських виборів та їх учасників.

Насправді таких багато. Один із них – Тоні Блер. Тому що йому вдалося після 18 років правління Консервативної партії в Британії, не просто здобути перемогу лейбористів, а несподівано для всіх отримати блискавичну перемогу та конституційну більшість у парламенті. Він не змінив ідеологію, а змінив підхід, зробивши його сучасним.

Так, моя дружина дуже смачно готує. З її блюд найбільше люблю борщ, олів’є і плов.

Я не люблю тусовки, а, тим більше, не люблю на них світитися.

Нет.

Якщо Ви знаєте логіку людей старшого покоління, то Ви безперечно погодитися зі мною в тому, що якщо замість подарункового набору «До святковго столу» їм видати грошовий еквівалент, то вони ніколи в житті не витратять його на себе, а, скоріше за все, або заховають ці кошти і передадуть своїм дітям або онукам, або куплять їм подарунки. І самі при цьому залишаться без святковго столу. Думаю, ця відповідь вичерпна.    Щодо грошей, то я допомагаю грошима і фінансую більше двадцяти різних освітніх програм для дітей та програм для їхніх батьків.

Життя – це рух. І в моєму випадку – це рух вперед.

Хотілося б уміти розслаблятися так само, як і напружуватися. Хоча це не виходить.

Я не є особливим фаном. На Євро білети не купив, скоріше за все, дивитимуся по телевізору.    Щодо футболу – я підтримую дитячий футбол. Наш фонд відремонтував найбільший стадіон Дніпровського району і підримує одну з жіночих команд – «Атекс», за останній рік вона здобула багато нагород, у тому числі й на європейському рівні.

Нехай це залишиться для Вас загадкою. :)

Я не готовий відповідати за всіх. Готовий відповідати за себе.    У політику не рвусь – я в ній живу і займаюся нею п’ять років. Можу точно сказати, що медом там і не пахне.

Читайте попередні відповіді на цю тему.

Шановна/ний/не kashasa... Так воно і є. Не знаю скільки kashasі рочків, але поділюся з Вами не секретом, а фактом: я останні 12 років пропрацював не менше 18-20 годин на добу, і на відміну від kashasі, не просто задекларував всі свої статки та сплатив відповідні податки, а давним-давно ввів практику оприлюднення всіх своїх декларацій. Можете їх продивитися, просумувати, і якщо Вам після цього стане сумно або заздрісно, не сумуйте і не заздріть, а спробуйте попрацювати 12 років в такому режимі.

Мої подарунки нагадують лише мої подарунки.    А з приводу «придумали» відповідаю: я не «придумую», що подарувати людям, а запитую в них, що їм найбільш потрібно, та стараюся максимально відповідати їх запитам.

Шановний cfyz! Я не лише вмію забивати цвяхи, але побудував у своєму житті будинок людині, яка мене народила, а коли був молодший і проводив багато часу в селі, то разом із покійним дідом Петром відремонтував не одну мазанку, знаю, як вкладається покрівля, як кладеться піч, що таке відремонтувати не лише велосипед, але й годинник і трактор, чому мене вчив мій дід Олексій, а також скажу, що моя бабуся досі користується дерев’яним кухонним інвентарем, зробленим мною особисто. Більше того, я в свої 31 маю не один посаджений сад, не одну збудовану церкву, створив свою сім’ю і хоча поки що не маю своїх дітей, несу відповідальність за сімох похресників та тисячі інших дітей, яких довіряють моєму фондові їхні батьки.

У мене з совістю все в порядку. Про це можуть сказати десятки тисяч людей, які мене підтримують. Скільки людей можуть дати характеристику твоїй совісті, друже?

Цікаве запитання. Я, дійсно, вважав і вважаю Леоніда Михайловича Черновецького талановитим та неординарним керівником, який зробив успішними всі свої починання.    Але хочу поділити свою оцінку управлінським якостям Леоніда Михайловича на дві складові.    1) Леонід Михайлович, як менеджер бізнес-процесів. Переконаний, що людина, яка з нуля в конкурентній боротьбі, в ринку, змогла побудувати один із найуспішніших банків та в момент кризи продати банк одному з найбільших західних фінансових конгломератів за величезну суму (читай: продати бренд та 8-10 тисяч відносно молодих 25-35 років талановитих менеджерів) є унікальним та талановитим менеджером – керівником.    2) Леонід Михайлович, як керівник державної бюрократичної структури. Як людина, яка пропрацювала з ним не один рік, переконаний, що для нього робота головою Київської державної адміністрації була величезним емоційним тягарем, оскільки змушувала його, як людину, яка все життя боролася з бюрократією, чиновництвом та не визнавала бюрократичних протоколів, керувати одним із найбільших бюрократичних утворень. А як для людини, яка звикла бути хазяїном в банку і одноосібно приймати рішення про призначення або звільнення відповідальних за будь-який напрямок, для нього було неможливим сприйняття необхідності погодження всіх своїх дій та призначень, починаючи від начальника ЖЕКу та закінчуючи своїм наступником, із квотами тих чи інших політичних сил, Кабінетом міністрів України або Адміністрацією Президента. Думаю, саме це викликало не лише десонанс всередині самого Леоніда Михайловича, але й стало відчутним десонансом для всіх зовнішніх спостерігачів.

Дозволю собі приділити трошки більше уваги цьому важливому питанню, оскільки більшість тих, хто собі дозволяє такі запитання, в такій «іронічній манері», навряд чи відносяться до людей, життя яких торкається тих реалій, в яких сьогодні вимушено перебуває більшість соціально незахищених людей, а також людей старшого віку.    Моя відповідь Вам і решті, хто ставить мені такі запитання.    1) Я – людина слова і діла. Підтвердженням цього є те, що це далеко не перша, і навіть не п’ята, щорічна акція. Я це робив протягом останніх семи років і продовжуватиму доти, доки мені (чи нам) не вдасться зробити так, щоб люди, про яких йдеться, не були вимушені звертатися до мене або до інших людей за такою допомогою і мали той рівень достатку, який дозволив би їм самостійно купувати все, що їм необхідно.    2) Подарункові набори «До святкового столу» – це, підкреслюю, адресна допомога тим, хто звернувся до мене, як до людини, яка, в їхньому розумінні, не залишить це звернення без уваги.    3) Я персонально обійшов не одну сотню, якщо не тисячу, квартир. І переконаний, що жоден із моїх критиканів навіть близько не розуміє тих реалій, в яких сьогодні живуть люди, що потребують зазначеної допомоги. Я особисто проходив ці квартири не задля агітації, як дехто собі уявляє, а для того, щоб переконатися, що те, що коштує мені значних коштів та організаційних зусиль, дійшло до тих адресатів, які цього чекають, а не було розбазарене, а також щоб це відбувалося чемно, чесно та з повагою до людей. Стосовно фотографій та моїх ініціалів.    Олесь Довгий – це не лише ім’я та прізвище одного з політиків. Це – бренд. І те, що я ставлю своє ім’я і залишаю можливість зворотнього зв’язку кожному з тих десятків тисяч людей, які отримали зазначений подарунковий набір – це вимушено. Це не акція чи дешевий піар, а велика, персональна відповідальність! Це означає, що особисто Олесь Довгий несе відповідальність за те, що зазначена акція організована якісно, щиро та персоніфіковано. Олесь Довгий – значить, що кожна складова зазначеного набору перевірена мною особисто та має відповідний сертифікат якості, про що свідчить факт того, що на сьогодні ми не отримали жодної скарги від жодного з адресатів, що свідчить про якісну роботу не лише мою, але й тих багатьох людей, які приймали участь у цій новорічній акції.    Далі «доходчивим языком для тех, кому до сих пор смешно»: інформую вас, шановні ті, хто не зрозумів словами, але має уяву.    1) Я погоджуюся з тим, що, допомагаючи людям, ти повинен залишати це анонімним і не афішувати. Але це можливо лише в тих випадках, коли йдеться про індивідуальну допомогу. До мене, як до депутата та політика, і як до засновника фонду, звертаються тисячі людей, яким я допомагаю, і про що ви навряд чи чули з моїх уст. Але коли йдеться про відповідальність, про допомогу десяткам тисяч людей, анонімна допомога просто неможлива.    2) Уявіть собі наступне: ви знаходитеся вдома, вам хтось дзвонить у двері, ви підходите і запитуєте: «Хто там?». А вам кажуть: «Ми не скажем». Чи відкриєте ви двері? Мабуть, ні. Але якщо ви людина, яка наважилася це зробити і бачить перед собою двох моїх помічників з подарунком, який містить в собі продукти харчування, і кажуть вам, що прийшли вас привітати з Новим роком і до святкового столу принесли необхідні продукти. Вашим логічним запитанням буде: «А від кого?» А у відповідь ви чуєте: «Ми вам не скажемо». Такий собі анонімний добродій, який вирішив почастувати вас новорічним продуктовим набором. Чи візьмете ви ці продукти? А тим більше, чи поставите ви їх собі на стіл чи на стіл своїм дітям або онукам? Переконаний, що ні.    Тому читайте уважно: факт того, що мені відкривають двері десятки тисяч людей та з моїх рук та рук моїх погмічників беруть продукти, які ставляють собі на стіл, є найвищим знаком довіри до бренду Олесь Довгий. Тому що ці люди знають, на відміну від вас, що Олесь Довгий робить це постійно, якісно і незалежно від виборчого календаря. Переконаний, на превеликий жаль, що більшості з тих, хто ставить це запитання з іронією, в голову не приходить думка про те, що змістовною складовою цього продуктового подарунку є лише ті продукти, які мають тривалий термін зберігання, тому що, на жаль, я проходячи сотні-тисячі квартир, спілкуючись із людьми, з жахом виявив, що у багатьох із них немає навіть працюючого холодильника.    Шановні «те, кому еще смешно» і після цього, бажаю вам ніколи не знати такого життя, і щоб така доля не торкнулася ні вас, ні ваших близьких. А тим, кого моя відповідь примусила замислитися, запрошую прийняти участь зі мною у наступній, восьмій, подарунковій новорічній акції, яка відбудеться в грудні 2012-січні 2013 року. Хочу підкреслити, що я неодноразово запрошував всіх бажаючих до цієї акції, в тому числі представників ЗМІ, але не отримав жодної відповіді, крім каналу ТВі, який звернувся до мене, коли акція була завершена, і який запрошую першим серед усіх бажаючих до прийняття участі в акції.

Хочу акцентувати Вашу увагу на тому, що ми з Олександром Павловичем пропрацювали більше року як представники законодавчої та виконавчої гілки влади, прийняли спільно сотні програм міста, в тому числі бюджет та програму соціально-економічного розвитку, разом були учасниками Комітету по розробці стратегії міста Києва, і ми чули від нього не лише критичні, але й багато позитивних оцінок нашої спільної роботи.    Щодо сьогоднішніх стосунків – це робочі стосунки, стосунки депутата Київради та члена бюджетної комісії з головою Адміністрації міста Києва, в яких я підтримую всі ініціативи Олександра Павловича, які спрямовані на користь міста та на покращення життя його мешканців.    Стосовно фрази «предложил уйти в отставку»... Нагадую, що за час мого головування у Київраді я неодноразово ставив пропозиції всіх бажаючих щодо моєї відставки на голосування, і жодного разу жодна з них не набрала навіть близької до необхідної кількості голосів, що, на мою думку, теж є оцінкою моїх професійних якостей та взаємин із депутатським корпусом. Тому я можу впевнено сказати, що моя відставка є виключно моїм рішенням, і підтримана депутатами була лише за моїм проханням і одноголосно.

Ця інформація давно відома, але повторюся ще раз.    Дійсно, Леонід Михайлович прийшов до нас на свято, в якому було об’єднано моє 30-річчя, день народження Каті та наше весілля, «не з пустими руками». Ми з вдячністю прийняли зазначений дарунок, оскільки точно знали, куди і на що ми витратимо ці кошти. Доповідаю: всі без виключення кошти, подаровані Леонідом Михайловичем, задекларовані Катею, з них сплачені податки, а решта суми є одним із джерел фінансування нашого дитячого благодійного фонду, з діяльністю якого ви можете ознайомитись на сайті: http://fond.oles.ua/.

Щодо Партії регіонів – я є позапартійним і позафракційним депутатом. І, як людина, яка відстоювала мажоритарну систему виборів, а також як людина, на глибоке переконання якої основна мета політика – знаходити спільну мову з усіма, хто може захистити інтереси людей, яких ти представляєш, об’єднувати, а не розколювати суспільство, в тому числі й політичне, знаходити спільну мову в інтересах вирішення питань людей шляхом переконань, домовленостей і аргументів, а не бійок та інших проявів агресії, вважаю для себе можливим представляти лише одну партію – партію мешканців Дніпровського району. Тому що це саме той район, в якому я сьогодні працюю, і саме там живуть ті люди, інтереси яких для мене є пріоритетними.

Практично щодня займаюся в спортзалі і щодня плаваю в басейні.

Я Вам вдячний за запитання. Я розумію, звідки воно взялося, і неодноразово, як і Ви, читав і чув багато таких звинувачень. Відповідно вважаю неможливим для себе залишити це без відповіді.    1) Всі звинувачення стосовно земельного дерибану почалися з сесії, яка відбулася 1 жовтня 2007 року, на якій, за словами опозиції, було роздерибанено тисячі гектарів землі. Очевидно, такі сенсаційні заяви видатних політиків, а також формат проведення цієї сесії залишив без уваги і навіть без бажання більшості журналістів і політиків більш глибоко подивитися на те, що саме відбулося на цій сесії. Тому дозволю собі показати другу сторону цієї медалі: на момент, коли ми виграли вибори вперше, попередня влада та Київрада «без шума и пыли» проголосувала за (включаючи тих депутатів, які на сьогодні роблять вигляд, що вони про це не пам’ятають, і представляються найяскравішими опозиціонерами до «злочинного режиму») передачу на 50 років в оренду цих самих 1500 гектарів землі в межах Києва «для ведення сільськогосподарської діяльності». :) Зверну Вашу увагу, що зазначене рішення залишало фактично у власності однієї з фінансово-промислових груп (або декількох) практично задарма всю вільну землю в місті Києві.    Що саме відбулося 1 жовтня 2007 року. Саме ця земля, яка на найближчих 50 років не могла приносити жодної користі для громади (бюджету) міста, була переведена зі статусу землі, на якій можна вирощувати буряк, при чому сплачуючи до бюджету копійки, в статус земель «для житлового будівництва», здебільшого йшлося про соціальне житло. На відміну від попередніх домовленостей цієї фінансово-промислової групи з владою міста, прийняття зазначеного рішення обумовлювалося зобов’язанням зі сторони цих забудовників протягом найближчих п’яти років передати в місто достатню кількість квадратних метрів житла для того, щоб скоротити чергу на житло в місті Києві до нуля. Переконаний, що якби не економічна криза 2008 року, це було б реалізовано. Оскільки інших варіантів для розвитку міста і побудови нових житлових масивів, окрім як на зазначених територіях, в місті Києві фізично не існує.    Другим фактором після кризи, який не дав здійснитися цим планам, став формат проведення цього пленарного засідання. Я переконаний, що будь-яка сильна людина, особливо політик, який претендує на рух вперед, зобов’язаний критично аналізувати помилки, а також публічно їх визнавати. Вважаючи себе людиною сильною, я сьогодні публічно визнаю, що вважаю однією з найбільших, якщо не найбільшою помилкою за час своєї діяльності як секретаря Київради прийняття участі в такому, підкреслюю, ганебному, як для мене особисто, так і для всієї Київської міської ради, форматі проведення пленарного засідання. Нагадую, такий ганебний формат проведення цього пленарного засідання привів не лише до безмежно чисельної критики зі сторони опозиції, а також до десятків, якщо не сотень, різного роду перевірок зі сторони правоохоронних органів та створення всіх можливих слідчих комісій.    2) Нагадую для тих, хто або забув, або робить вигляд, що забув, що зазначений формат проведення цього пленарного засідання призвів до рішення Верховної Ради України, в тому числі до рішення ВРУ про проведння позачергових виборів мера міста Києва та всієї Київської міської ради. Переконаний, що результат цих виборів є найяскравішою оцінкою наших справ, реалізованих за 2006-2007 роки. Ті, хто дозволяють собі гасла а-ля «Купили чергові нечесні вибори», «Купили киян за гречку», не мають права, на моє глибоке переконання, бути представленими не лише в київській владі, але й навіть носити в думках таку ідею. Оскільки зазначена фраза є яскравою характеристикою ставлення до киян. Киян не можливо купити: Київ це місто, де живуть високо освічені, культурні та інтелігентні люди, голоса яких не продаються і не купуються.    З архівом попередніх чатів «Главреду» ви можете ознайомитися тут.    3) Повертаючись до формату того «пленарного засідання», вважаю, що зазначена помилка мною критично проаналізована і відповідні висновки зроблені, про що свідчить моя подальша робота на посаді секретаря Київської міської ради, якого кияни вибрали вдруге. Доказом цього є те, що однією з перших дій, яку я зробив як секретар Київради нового скликання, був як демонтаж фізичної перегородки (всі пам’ятають про це скло та інші перегородки між президією та залом), а також факт того, що я демонтував не лише фізичні перешкоди між президією і депутатським залом, але й демонтував політику і політиканство в сесійні залі. Протягом останніх декількох років всі могли спостерігати за тим, що мені вдалося об’єднати абсолютну більшість депутатів, не залежно від їх партійної належності, навколо гасла «Не може бути опозиції до каналізації». Вважаю це своєю заслугою і в подальшому як політик буду робити все, від мене залежне, щоб об’єднувати інших заради вирішення питань громади, і не допускати бійок, чвар та інших дешевих способів політичного піару в жодній із тих сесійних зал, депутататом яких я буду.    Переконаний, що людей, наділених владою, повинні об’єднувати лише професіоналізм та спільне бажання вирішити якомога більше та якомога ефективніше ті питання, які ставлять перед ними люди, які їх цією владою наділили.    4) Більше того, я був людиною, яка не просто боролася, а відстояла заборону ідей обмеження трансляції засідань Київської міської ради, а також ввів публічність і можливість присутності всіх без виключення ЗМІ на засіданнях всіх без виключення комісіях Київради, особливо земельної та бюджетної, а також забезпечив роздачу повних папок з порядком денним, проектами рішення та інших матеріалів всім представникам ЗМІ перед кожним пленарним засіданням.

Якщо Ви відноситеся до числа тих людей, які потребують допомоги, то залиште свої зворотні дані.