Анжелика Рудницкая

Певица, телеведущая, основательница "Территории А", волонтер, советник министра культуры Украины
18 апреля 14:00

  

Читать ответы
  • Ваши мысли по поводу ситуации с козаком Гаврилюком, который, как оказазалось, уже второй год ездит на машине, которая была предназначена для отправки в зону АТО?
    Вперше чую про це. Якщо це правда, то це жахливо і неприємно, це нечесно і огидно. Але будь-яку інформацію треба перевіряти. Я все-таки журналіст за фахом, і для мене неперевірена інформація не є фактом. Перед тим, як звинувачувати в чомусь людину, треба переконатися, що це так і є. Всяких історій про перегони авто я чула дуже-дуже багато. Вони всі однаково неприємні. Точно знаю, що автомобілі конче потрібні в зоні АТО.
  • Чи дивитися ви "Голос країни"? Що думаєте про скандальний виліт з проекту сина Повалій та Зіанджі, яку (чи якого) так тягнув Потап?
    Всіх вітаю. Рада, що в нас знову є можливість поспілкуватися. Дякую за питання. І символічно, що перше з них - саме про музичне телебачення. Безумовно, я цікавлюся музичними телепрограмами. Однак за всіма перипетіями шоу, в тому числі «Голосу країни», я не слідкую, бо просто не маю для цього часу. Про виліт із проекту Дениса Повалія дізналася з Фейсбуку, а те, як Потап не вибрав Зіанджу, бачила в прямому ефірі. Однак ні в тому, ні в іншому випадку не бачу жодної проблеми, сенсації чи злого умислу. Шоу розвивається за своїми законами, і сценаристи та креативна група роблять усілякі сценарні повороти за своїми уявленнями. Для цих музикантів будуть ще інші можливості в шоу і на сценах, бо, якщо ви про них запитуєте, значить, своєї мети вони досягли. Радію, що у нас є величезна кількість талановитих енергійних та впевнених у собі співаків, і бажаю їм покладатися не на режисерів, які керують шоу, а на власні сили, талант, а ще — не зраджувати своїм мріям, не залежно від жодних рейтингів.
  • Кто для вас Надежда Савченко - герой Украины, завербованный российскими спецслужбами агент, враг, запутавшийся человек, психически нездоровый человек..? Как вы относитесь к Савченко? Думаете, ее идея о том, чтобы взорвать Раду вместе с депутатами, не нашла отклик и поддержку общества?
    Я б не стала приліплювати до людини якісь ярлики, бо кожен із нас робить щось хороше і помиляється. Надія Савченко — теж лише людина, якій я співчувала, коли вона була в полоні, і яку не підтримую в її екстремістських бажаннях когось підірвати чи щось руйнувати. Для всіх нас Надія Савченко — це ще один життєвий урок і підтвердження біблейської істини "не сотвори собі кумира". Частина нашого суспільства справді радикально налаштована, але більшість українців, втомлені війною, не хочуть ніяких радикальних способів вирішення проблем. Вони хочуть миру, спокою і доброзичливих сусідів. Але поки що це лишається лише нашою мрією. А, щоб ця мрія стала реальністю, треба не чекати, доки хтось вирішить наші проблеми, а щоденно робити малі важливі справи в тому, в чому ти розбираєшся, а не шукати авторитетів серед непрофесійних людей.
  • Анжелика, как вы относитесь к идее ввести в Украине латиницу? Вы лично готовы отказаться от кириллицы? Стоит ли, можно ли это делать?
    Раніше я ставилася до ідеї введення латиниці як, скоріше, до жарту. Потім мені це стало цікаво. Однак я особисто поки що не готова відмовитися від кирилиці. Можливо, тому що я люблю читати і кирилицею я читаю досить швидко, а латиниця примушує мене прочитувати кожну літеру, щоб зрозуміти зміст, а часу на такі зупинки в житті дуже мало.
  • Анжеліко, от якщо нинішніх українських артистів перенести в 90-ті роки, як гадаєте, хто з них і чому був би популярним в тодішньому суспільстві?
    Багато нинішніх популярних артистів працювали і в 90-і роки. Дехто з них був популярним або не дуже, і почували вони себе теж не зовсім погано. Ще якась частина нинішніх артистів були глядачами "Території А" і вимріювали собі місце на великій музичній українській сцені. Впевнена, що тоді були б популярні всі нинішні команди, які зараз мелькають в ефірі. Але в 90-і їм би довелося співати українською, бо мода на україномовну пісню, започаткована "Червоною рутою" і "Територією А", була надзвичайно потужною. Мене радує і те, що "машина часу" переносить зірок 90-х у нинішні часи, і вони продовжують радувати нас своєю музикою. До речі, багато нинішніх проектів — це такий собі ремікс на тодішні команди і формати. Нічого нового ніхто не придумав. Дякую за цікаве запитання.
  • Что вы думаете о высказывании Дмитрия Гордона, который назвал большинство украинцев дебилами, поскольку им безразлична судьба своей страны, и что украинцы выбирают каждый раз во власть себе подобных?
    Такі дурниці не хочеться коментувати. Україні та українським медіа треба займатися не обзиванням українців, а просвітництвом, розповідати правду про життя, в якому ми зараз живемо, запрошувати на ефіри справжніх експертів, а не людей, які рвуться до влади. Тоді ми не будемо обговорювати всілякі безглузді цитати. До речі, згадалася одна з моїх учителів, яка щедро називала своїх вихованців "дебілами". Тоді це нас не надихало. Більше того, всупереч цим "компліментам" багато моїх однокласників стали висококласними професіоналами. То, може, питання не тільки в тих, про кого говорять, а й у тих, хто говорить?
  • Как относитесь к возможному «походу» в президенты Святослава Вакарчука или Владимира Зеленского? Вы бы проголосовали за кого-то из них?
    Останнім часом так багато говорять про похід у президенти зірок шоу-бізнесу, ніби намагаються нас відволікти від якихось більш серйозних обговорень і розгляду інших кандидатур. Але, якщо вам так важливо дізнатися мої думки саме про цих людей, то Зеленський вже побував у ролі президента — в кіно, а Святослав Вакарчук останні роки серйозно займається самоосвітою, є безумовним лідером громадської думки та одним із символів консолідації українців. Якщо Славко відчуває в собі сили взятися за цю малопідйомну ношу, то нехай береться. Далеко не кожна людина, яка щедро критикує інших, здатна взяти відповідальність хоча б за ще одне життя. А тут йдеться про цілу країну. Президентами, як і зірками, стають ті, хто цього прагне, а не ті, хто скиглить у соцмережах. Якщо будь-якому притомному кандидату в президенти, який готовий брати за нас всіх відповідальність і очолювати країну, буде потрібна моя допомога, я готова.
  • як вам новий образ і стиль юрка юрченка? як гадаєте, чи зуміє він збирати стадіони як юркеш, як це йому вдавалося в 90-і роки в якості юрка юрченка?
    Я рада, що Юрко Юрченко знайшов у собі сили повернутися в активне публічне життя. Особливо нового в його образі я не помітила — він уже давно з’являвся в подібній стилістиці. А щодо стадіонів, то у 90-і Юрко Юрченко їх збирав разом з іншими музикантами під егідою "Території А". Згадайте, на всіх афішах, у рекламі, в роликах і т.д. великими літерами було написано "Територія А" і набагато меншими — список тих, хто виступав. На жаль, після припинення співпраці з "Територією А" Юра не збирав великих стадіонів, але якщо йому це вдасться зараз, це буде чудово. Бажаю йому успіхів. Я ніколи не ставлюся з ревнощами до успіху інших людей. Навпаки, для мене всі артисти, яким "Територія А" дала старт, не чужі люди, і їхні перемоги я сприймаю і як власний успіх.
  • Ви часто буваєте на сході, які зміни ви помітили в тамтешніх людях? Чи стають вони більш проукраїнськими, чи навпаки?
    На сході зараз гастролюю і концертую більше, ніж у будь-якій іншій частині країни. Крім Києва. Схід справді змінюється дуже активно та інтенсивно. Для мене найбільша радість і задоволення — коли я спостерігаю, як на сході з’являється все більше і більше ініціативних людей. Можливо, вони були й раніше, але вони себе не проявляли. А зараз вони себе активно проявляють. Вони хочуть почуватися господарями у своїх містах, містечках, селах. Я бачу, як відбудовуються будинки культури, сільські клуби, як змінюються бібліотеки, як люди беруть на себе відповідальність і надсилають заявки на гранти в міжнародні організації, як вони використовують можливості децентралізації, змінюються самі і змінюють світ, в якому вони живуть. Вони — надзвичайно патріотичні. І щоразу, коли я їду на схід, бачу таких людей все більше і більше. Для мене це справді величезна радість. Якщо раніше на наші концерти й акції люди приходили, щоб просто почути — «що там у Києві кажуть». Для них було важливе будь-яке спілкування. Можливо, їх не настільки цікавила музика, скільки їм було важливо говорити. А тепер вони вже вибирають, тепер вони вже хочуть чути щось конкретне, вони вже на чомусь акцентують увагу. Вони трохи оговталися. Вони приходять на концерти з квітами, гарно вдягнені. Раніше люди боялися. У когось просто речі були втрачені, наприклад, згоріли. Раніше ми їм возили теплі речі, книжки, холодильники — все що завгодно. Зараз ситуація абсолютно інша. Нам кажуть: "Не треба нам привозити якісь матеріальні речі". Так, майже в усіх регіонах ще є якісь проблемні зони, де люди готові битися за гуманітарку. Але це крайні точки, куди дуже мало доїжджають, де влада говорить, можливо, якісь неправильні меседжі. Тобто там люди ще в процесі "виховання". Але, коли з якогось міста пишуть люди або якась ініціативна група і каже, що їм потрібно те і те, що їм потрібні книжки, що їм потрібна рекомендація, кого краще запросити, як можна зробити таке-то і таке-то, я страшенно радію. Для мене це є ознакою створення громадянського суспільства. За моїми відчуттями, схід набагато патріотичніший за іншу частину України, тому що вони через біль, кров, піт, страшні випробування самі українізуються. Вони стають ініціаторами українізації. Вони запитують: "Чому Київ так повільно реагує на суспільні запити? Чому в нас немає телевізійних уроків української мови? Чому в нас немає класних мобільних додатків, які б допомагали вчити українську мову?". Це — правильні питання. Це великі системні проекти, які не можна зробити в своєму місті. Так, можна зробити курси, але, щоб усі говорили українською мовою, потрібно середовище. Якщо люди прив’язані до телевізора, але весь час чують не українську мову, то, звичайно, це середовище створити складно. Треба включати всі складові для того, щоб українська мова стала модною і популярною не тільки серед активних громадян, а щоб вона була всеохоплюючою.
  • Наскільки, по-вашому, змінилися музичні смаки наших людей за часи незалежності? Що в цмх смаках змінилося на краще, а що, навпаки, на гірше?
    У нас змінилися підходи до вибору музики у великих медіа. Тобто наші телеканали, які формують суспільну думку і смаки, дуже специфічно вибирають музику. А якщо говорити про людей, які приходять на концерти... Міністерство культури в рамках програми "Український Схід" привозить туди оперних співаків, театри. Дуже складні постановки — інтелектуальні, нестандартні, в міру авангардні, незвичні... Я возила туди інструменталістів. Припустимо, Роман Гриньків — це ж космічна музика! Але, щоб таку музику сприймати, треба мати певний музичний смак, треба розуміти, про що йдеться. Це ж не просто якась «попса», яку безкінечно крутять по телевізору, яку легко сприймати і слухати. Ні. Я була вражена, коли в страшенний холод (у клубі було холодніше, ніж на вулиці, коли замерзаєш, навіть стоячи за лаштунками у щось закутаний) зібрався зал, щоб послухати Романа. Бандура — дуже чутлива до вологості і температури, тому вона розстроювалася, хоча її намагалися перед самим виходом на сцену настроїти. Роман грав змерзлими пальцями свою нереально гарну музику, а потім люди стоячи йому аплодували навіть довше, ніж він грав. То хіба у нашої публіки поганий смак? Ні, у нашої публіки чудовий смак. Але у нас погані смаки у телепродюсерів, які намагаються підмінити культуру "попкорном", "жуйками". Але — такий час... Дуже примітивна «попса», танцювальна музика завжди буде популярною. Ніколи не буде більш популярною елітарна вишукана музика, ніж «попса». Я — не противник «попси». "Територія А" показувала і альтернативну музику, і рок-музику. Але все одно з тих часів усі запам’ятали ті імена, які стосувалися саме поп-музики. Але має бути баланс. Коли ми так багато показуємо «попсу», має знайтися місце в нашому телеефірі і для класичної музики, і для інструментальної музики, і для поезії, і для якихось авангардних речей і постановок. Недавно я ходила на Нову оперу, постановку "Йов". Це ж бомба! Я слухала це в нашій Київській опері. Після того вистава поїхала в Маріуполь. Впевнена, що там були неймовірні враження, бо все справжнє, щире, нехай і нестандартне, все одно витягує з людини емоції. Людям не вистачає емоцій: їм треба і плакати, і сміятися. У цей складний період це допомагає людині просто розслабитися. Навіть якщо людина плаче, навіть якщо проходить через якийсь біль... Але краще плакати, коли ти слухаєш музику або дивишся на якусь картину, ніж плакати від інших речей. Тож смаки наших людей — прекрасні. До речі, на Київщині в один з госпіталів ми возили Василя Попадюка. У концертний зал госпіталю прийшло мало не все село. І теж люди аплодували стоячи Василю. Він грав складні композиції — він не грав "Во поле береза стояла..." чи "Я лисичка, я сестричка". Але все, що є справжнім мистецтвом — щирим і красивим, людину надихає, окрилює. І не оцінити це не можна.
+
Соглашаюсь
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности