На сайті Главред відбувся чат із кліматологом, географом-метеорологом, завідувачем відділом прикладної метеорології та кліматології Українського гідрометеорологічного інституту Вірою Балабух. Спілкуючись із читачами, вона розповіла, чи повернуться в Україну справжні сніжні та морозні зими, як зміниться тривалість і характер сезонів, чи перетвориться Україна на пустелю, чому в нашій країні середня температура зростає вдвічі, то і втричі швидше, ніж в усьому світі, коли варто готуватися до війн за питну воду, та наскільки гостро для нас стоїть проблема дефіциту води, що чекає на Крим у зв’язку з катастрофічним браком води, як українці власними руками створюють собі проблеми, зокрема, потужні пилові бурі, а також які частини української території ризикують піти під воду через підняття рівня світового океану, яке відбувається внаслідок змін клімату в світі.
Крім того, кліматолог розповіла, чому українкам варто поповнити гардероб шубами, в яких відстібуються рукава, чому в жовтні квітнуть вишні, чи варто утеплювати рослини на цю зиму, а також чи можуть кліматичні зміни призвести до апокаліпсису.
Подаємо стенограму чату з Вірою Балабух.
Smilik: Питання про грозу в Києві 7 жовтня. Скажіть, будь ласка, а гроза з блискавкою і громом всередині осені, в жовтні – це нормально чи аномалія? Бо ж у класика було про "грозу в началє мая":)
Віра Балабух: Грози з блискавкою і громом в Україні бувають не лише в травні, але й восени та навіть взимку. І хоча зимові грози спостерігаються не дуже часто, та все одно є типовим явищем. Тому грозу в жовтні не назвеш аномалією.
Незважаючи на календар, у нас зберігалася літня погода навіть на початку жовтня. А гроза за таких температур не є чимсь надзвичайним, вона типова для літа.
Втім, класик, про якого ви згадали, любив би грози в будь-яку пору року, якби жив зараз, тому що у нас майже два місяці не було суттєвих опадів, а тут нарешті випав довгоочікуваний дощ. Адже для врожаїв дощ потрібен не тільки влітку, але й зараз, коли почали засівати озимі, ріпак та інші культури, які саджають на зиму. Усі ці посіви потребують вологи.
До того ж, через те, що у нас зберігалася тривала посуха, вологи не стало не лише у верхньому шарі ґрунту, але й навіть у метровому. А це вкрай несприятливо для дерев та кущів, які, не отримавши вологи зараз, увійдуть в зиму досить ослабленими і можуть загинути.
Umka: З чим пов’язане цвітіння дерев, яке можна спостерігати, зокрема, в Києві, зараз? Буквально позавчора бачила вишню, що квітне і пахне, як навесні, вчора – каштани з квітами... Холодні пори року скасовуються і одразу весна?
Віра Балабух: Це пов’язано зі змінами клімату, які відбуваються на планеті, зокрема, і в Україні. Передусім до цього призводить підвищення температури, яке, в свою чергу, спричинює зміну тривалості сезонів та збільшення тривалості вегетаційного періоду рослин.
Зараз період вегетації починається досить рано. А цього року – за відсутності зими – він навіть не припинявся. Тому багато рослин у нас "розгубилися": починали цвісти і в лютому, і в березні, і в квітні, і в травні, а зараз починають квітнути повторно. Це негативно впливає на рослини, тому що вони слабшають і можуть загинути, якщо збережуться несприятливі умови – дефіцит опадів та затоки холодного повітря, нехай і короткочасні.
Тамара (Житомир): Когда в этом когда ждать "бабьего лета", и насколько продолжительным оно будет? Вообще, тот факт, что "бабье лето" растягивается у нас в последние годы на более продолжительный период, чем обычно, это хорошо или плохо, ведь так или иначе повышается среднегодовая температура? Соответственно, какие новые реалии для нас создает рост среднегодовой температуры?
Віра Балабух: Про "бабине літо" говорити трохи зарано, тому що у нас тільки закінчується просто літо. "Бабине літо" – це, як правило, короткочасний період підвищення температури, який наступає після тривалого періоду зниження температури. Поки що в багатьох регіонах України, навіть у північних областях, температура повітря була по-справжньому літньою.
До того ж, у різних регіонах України "бабине літо" прийде не всюди одночасно і триватиме по-різному.
У нас справді підвищується середня річна температура, але це – загальносвітова тенденція, яка відображає процеси зміни енергетики нашої планети. Адже показник температури дозволяє відстежувати зміни в усій кліматичній системі: в атмосфері, гідросфері, літосфері та біосфері. Усі ці сфери поєднує енергія, або температура.
Зміни в енергетичній складовій впливають на всі системи і призводять до змін у них. А тому відбуваються суттєві трансформації в атмосфері: змінюється термічний режим, режим зволоження та вітру, повторюваність та інтенсивність небезпечних явищ. Це, звичайно, впливає і на водні ресурси: режим річок та океанів. Температура суттєво зростає, і це значною мірою сприяє підвищенню температури океанів. Наприклад, товща води Атлантики вперше прогрілася на 2 кілометри. Це призводить і до змін у кріосфері: вже спостерігається відсутність стійкого снігового покриву, танення льодовиків, зменшення арктичного льодового покриву. А це впливає не тільки на температуру, але й на атмосферні процеси.
Отже, зміни, свідками яких ми зараз є – безпрецедентні. Якщо такі зміни раніше відбувалися протягом 1,5 тисяч років, то зараз вони відбуваються протягом життя одного покоління.
Саме те, що зміни клімату відбуваються надзвичайно швидко, і становить найбільшу проблему для нас. Таких темпів на нашій планеті ще не спостерігалося. І ці зміни пов’язані саме з антропогенним чинником, зокрема, зі збільшенням концентрації парникових газів, що виникає за рахунок людської діяльності.
Валентина Іванівна: Дуже практичні питання до Вас. Чи дуже злими прогнозуються цього року морози й коли вдарять – сильно кутати та утеплювати рослинки біля дому, що бояться морозів, і коли починати це робити? Чи чекати цього року в Києві на сніг – чи варто купувати на зиму шубу?
Віра Балабух: Прогнози говорять про те, що зима цього року має бути теплою у порівнянні з зимами кінця минулого століття і початку цього.
Втім, слід зважати на те, що наукові методики прогнозування погоди, які існують сьогодні, не дозволяють сказати завчасно, якою саме буде температура повітря у певному регіоні в окремі дні зими, коли випаде сніг, чи буде дощ на Новий рік, як довго лежатиме сніг. Тому всі довгострокові прогнози погоди, у яких іде мова про такі явища і процеси , не мають під собою жодного наукового обґрунтування. Достовірний прогноз, справді підкріплений науковим обґрунтуванням, синоптики можуть надати лише за три-п’ять діб. Саме до цих прогнозів варто прислухатися і приймати рішення, бо вони мають високу точність і справджуваність. Достовірність таких прогнозів – 80-90%.
Довгострокові наукові прогнози – на місяць чи сезон – дозволяють отримати інформацію лише про те, яким буде цей період (теплим чи холодним, вологим чи посушливим) відносно якогось іншого періоду, як правило, кліматичної норми. Тобто вони дозволяють отримати інформацію про аномалію – відхилення середніх за сезон значень температури та опадів від від їхніх середніх багаторічних значень у цьому регіоні. У цих прогнозах ми поки що не можемо визначити точно, як змінюватиметься температура і якою вона буде.
Так, наприклад, очікується, що січень цієї зими в Україні може бути на 2-3 градуси теплішим, ніж на початку століття. Це може бути за рахунок того, що протягом місяця зберігатиметься аномально висока температура. А також за рахунок того, що буде період чи навіть декілька періодів з аномально високою і низькою температурою, але переважатиме більш тепла погода.
Але як саме розподілятиметься температура протягом сезону, сказати дуже важко. Тому що можуть буди аномалії щодня, які дадуть і в середньому аномальну температуру. Або навпаки, як торік – дві декади січня зберігалася надзвичайно висока температура (на Поліссі та у Львівській області, спостерігалась навіть температура, яка зазвичай характерна для південного узбережжя Криму), а потім буквально тиждень трималася аномально низька температура, втім, у результаті ми все одно отримаємо середню температуру вище норми.
Сказати зараз, як будуть розвиватись атмосферні процеси протягом місяця чи всієї зими, ми не можемо, тому що вони залежатимуть від дуже багатьох процесів різного масштабу, які відбуватимуться на нашій планеті, причому не лише в атмосфері, але й в океані. Особливо в океані – коли йдеться про сезонні та місячні прогнози. А інформації про те, що відбувається в океані, у нас дуже мало, як і про те, що відбувається у високих шарах атмосфери. Саме це значною мірою стримує розвиток довготермінового прогнозування. І саме на розвиток такої мережі спостережень направлені сьогодні зусилля Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО).
Щоб вирішити, вкривати чи не вкривати рослини, слід прислухатися до прогнозів Українського гідрометеорологічного центру та обласних центрів з метеорології. Фахівці відстежують ці процеси і попереджають про несприятливі явища погоди.
А щодо того, чи варто купувати шубу на зиму, то це залежить від того, в якому регіоні Ви проживаєте. Україна – велика країна, і у нас дуже різноманітні погодні умови протягом зими. Є регіони, де зими можуть бути досить суворими, причому не лише за рахунок низької температури повітря, але й за рахунок великої швидкості вітру та вологості повітря, які значно впливають на наше тепловідчуття. Це – Карпати, північно-східні та східні області України. Та й в інших регіонах можуть бути окремі території, де формуються свої місцеві погодні умови, іноді досить некомфортні.
Проте для всієї території України характерна тенденція до того, що зими стають менш суворими і більш комфортними для людини. А зимових днів, коли температура повітря нижче нуля, і коли нам потрібна шуба, стає все менше. Торік таких днів було близько восьми у Києві за всю зиму. Скільки їх буде цієї зими, сказати важко, але, за прогнозами, і зима 2020-2021 років, очевидно, теж не буде суворою. Очікується, що середня за сезон температура буде вищою, ніж на початку століття, і значно вищою, ніж у середині минулого століття. Тобто близько 20 днів на місяць може переважати досить тепла, як для зимового сезону, погода. Проте не слід забувати, що це все ж таки зима, і у нас зберігається імовірність того, що протягом решти днів місяця може бути прохолодно, а в окремі дні – досить холодно. Тому про шубу можна все-таки подумати. Або подумати про модель цієї шуби – аби в ній можна було відстібнути рукава, зробивши з неї жилетку.
Татьяна: Вера Алексеевна, скажите, у нас в этом году тоже не будет фактической зимы, а Новый год будет без снега? С чем связано то, что украинские зимы стали больше походить на осень?
Віра Балабух: Відповідно до попередніх прогнозів світових прогностичних центрів, зима цього року в Україні також очікується теплою, порівняно з кінцем минулого і початком цього століття. Проте якою саме буде температура взимку, і чи буде сніг на Новий рік, зараз сказати не можна. Про це можна дізнатись тільки за три-п’ять діб.
Напевно, сніг випадатиме, бо ми знаходимося у помірних широтах, і арктичне повітря буде заходити на територію України. Питання в тому – як довго сніжитиме. Про це будемо знати ближче до справи, коли будемо відстежувати процеси, які відбуватимуться в атмосфері.
А те, що взимку у нас спостерігається переважно осіння чи весняна погода, пов’язано зі змінами клімату, які спостерігаються на нашій планету, зокрема, з підвищенням температури. І саме взимку в Україні ці зміни до недавнього часу були найбільш суттєвими. При цьому підвищувалась не лише максимальна, але й мінімальна температура. Це призводило до того, що середня температура за добу ставала все вищою, кількість днів із низькою температурою зменшувалася. Цікава особливість: на загальному тлі підвищення температури кількість днів із сильними морозами (тобто -20 градусів і нижче) не змінювалася.
Це створює ризики для багатьох сфер, наприклад, сільського господарства. Рослини є дуже чутливими до цих змін, тому що через те, що вегетаційний період не припиняється навіть взимку, стають більш ослабленими. І при арктичних вторгненнях вони просто можуть загинути.
Jerry: Чи можуть в Україну повернутися справжні зими – зі снігом та морозами?
Віра Балабух: Коли ми говоримо про зміни, які відбуваються, йдеться про загальні тенденції. Кліматичні моделі, які дозволяють нам зараз оцінити можливі сценарії кліматичних змін, говорять про те, що температура повітря і надалі зростатиме. До того ж, імовірно, що раз на десять років, а в деяких регіонах не так часто, можуть бувати суворі холодні та сніжні зими. Тобто ймовірність таких зим залишається, але вони траплятимуться все рідше.
Чи можна ситуацію зі змінами клімату "відмотати назад", залежатиме від того, до якої межі ми дійдемо. Наприклад, та ж Паризька угода має за мету не допустити підвищення температури більше, ніж на два градуси. Адже якщо середня річна температура повітря підвищиться більше, ніж на два градуси, це призведе до незворотних змін в атмосфері та всій кліматичній системі.
Більшість людей цифра – два градуси – ніяк не вражає. Здавалося б, що таке два градуси, якщо протягом доби інколи температура повітря змінюється на 10-15 градусів – нічого, виживаємо. Але насправді підвищення середньої температури повітря на рік на 0,1 градуса означає зростання тривалості теплого періоду на один день. Тож, коли йдеться про те, що середня температура глобально може зрости на два градуси, це означає, що тривалість теплого періоду може збільшитися на 20 днів.
Важливо: ці зміни нерівномірні. Найбільше вони спостерігаються у полярних широтах. 20 днів для полярних широт – це дуже багато, бо це тривалість полярного літа. Уявіть, якщо це літо стане вдвічі довшим.
Процеси, які відбувалися цього року, яскраво відображають майбутні зміни. Температура повітря в полярних широтах, в тому ж Сибіру – у Верхоянську, який є полюсом холоду у північній півкулі, сягала 38 градусів. На тому ж Шпіцбергені та в інших, наближений до Полярного полюсу широтах, температура перевищувала 20 градусів цього року. Ці аномалії дуже суттєві, і фактично в регіонах, де мала б бути зимова погода, було літо.
Звісно, все це призводить до інтенсивного танення льодовиків. Подивіться, що відбувається в Гренландії. У нас зараз практично відкритий Північний морський шлях, він уже майже не замерзає, а кромка льоду відійшла більше ніж на 100 км від берега. Відбувається інтенсивне танення вічної мерзлоти. Все це надзвичайно небезпечно. А це температура піднялася всього на один градус у порівнянні з початком століття, і ми бачимо такі вражаючі зміни.
Страшно уявити, що станеться, коли температура підвищиться на два градуси. За даними кліматичних моделей, на нас чекає підвищення температури в арктичних регіонах не на 2-5 градусів, а 8-10. Уявіть собі, якщо тривалість літа у полярних широтах зросте на три місяці. Звідси – і танення льодовиків та підвищення рівня світового океану.
Та тривожить не тільки це, але ще й зміна атмосферних процесів, тому що ці регіони є дуже важливими для формування циркуляцій атмосфери, тобто це визначатиме, які циклони приходитимуть на нашу територію, які повітряні маси вони приноситимуть із собою, а, відповідно, яку погоду формуватимуть.
Саме тому не допустити подальшого підвищення температури є надважливим завданням, від виконання якого залежить виживання людства.
Tarass: Поясніть, будь ласка, чому для України звичним явищем стали пилові бурі, смерчі? Чому ще 30-40 років тому цього не було, або це було вкрай нечасте явище? Лякає, що ж тоді буде ще за 30-40 років...
Віра Балабух: Якраз 40-50 років тому пилові бурі були надзвичайно небезпечним явищем в Україні. Наприклад, на початку 70-х років спостерігалися настільки потужні пилові бурі, які були здатні перенести весь родючий шар ґрунту цілої області й повністю зруйнувати його. Ці бурі завдавали надзвичайно великих збитків. Їх інколи називали "чорними бурями".
Тоді вирішили боротися з цим явищем, і для цього були посаджені лісосмуги. Це рішення виявилося досить ефективним і дозволило боротися з бурями. Це – приклад позитивного впливу людської діяльності на погоду.
Посаджені лісосмуги, крім іншого, дозволили підвищити вологовміст ґрунту та зменшити швидкість вітру. Це призвело до того, що протягом останніх 30-40 років у нас майже не було пилових бурь, а якщо і траплялися, то вони не ставали стихійними лихами. Тобто тоді ми практично побороли це явище.
Але після того, як у нас протягом останніх років масово почали вирубати лісосмуги – вони були знищені буквально за декілька років, до цього додалися ще й всі нові процеси, що відбуваються в атмосфері, у нас знову виникають пилові бурі.
Весною 2020 року ми бачили досить потужну пилову бурю навіть у Києві. Це – не випадковість. Це – перший дзвіночок, який закликає нас зупинитися, тому що далі на нас чекає біда. Ці явища з часом ставатимуть в Україні значно частішими і небезпечнішими. Так ми повернемося до того, що відбувалося в 60-70-х роках. Тому що дефіцит вологи, величезна посуха, яка спостерігається, відсутність опадів, що супроводжується посиленням швидкості вітру – все це створює сприятливі умови для виникнення пилових бурь. Особливо вони небезпечні на початку весни, коли рослинність ще відсутня, починаються польові роботи та орання земель, ґрунт стає пухким, тож вітер легко його піднімає та переносить на великі площі.
Наявність лісосмуг просто не дозволила б цього: вона б зменшила швидкість вітру, а волога, яку вони б затримували, не давала б ґрунту піднятися в повітря.
Для смерчів лісосмуги не є перепонами. Це явище – надзвичайно небезпечне, навіть для атомних електростанцій, які є досить потужними і захищеними спорудами. Смерчі спостерігаються переважно влітку та мають іншу природу для утворення. Це – конвективне явище, яке виникає тоді, коли в атмосфері є велика нестійкість. Підвищення температури повітря, наявність достатньої вологи, особливо, коли відбуваються затоки холодного повітря на висотах, сприяють утворенню таких потужних вихорів. Смерчі, як і інші конвективні явища, у нас стають частішими. Крім того, збільшується і тривалість періоду, протягом якого вони спостерігаються. Якщо у 80-х роках смерчі у помірних широтах виникали в травні-серпні, то тепер вони фіксуються і в квітні, і в березні, і в вересні. Нещодавно у Херсоні був потужний смерч.
Збільшення кількості смерчів також пов’язане зі змінами клімату, ростом температур та ростом нестійкості атмосфери.
polit_ua: Деякі ваші колеги-кліматологи застерігають, що у недалекому майбутньому на нашу країну чекають тривалі посухи, бездощові періоди. У зв’язку з цим питання: чи може України зіткнутися з новою для себе проблемою – голодом та неможливістю вирощувати продукти харчування в тих обсягах та розмаїтті, як ми звикли?
Віра Балабух: Дві найбільші небезпеки, які створюють зміни клімату в світі – це проблеми з продовольством та водою. Бо тенденція щодо зростання дефіциту вологи вкрай негативно позначається на сільському господарстві багатьох регіонів. Наприклад, в африканських країнах це призводить до того, що люди більше не можуть жити в цих країнах та змушені залишати свою територію – виникають, так звані, кліматичні біженці, і їхня кількість постійно зростає.
Ці тенденції – підвищення температури і посушливості – характерні і для України. Але все-таки ми знаходимося у більш сприятливих кліматичних умовах, і ці зміни для нас поки що не є катастрофічними, хоча й ускладнюють можливість отримувати стійкі урожаї багатьох культур. Досить часто у нас один рік із чотирьох може бути дуже урожайним, і ми не знатимемо, куди дівати цю сільськогосподарську продукцію, а інший – навпаки.
Тому для того, щоб уникнути таких проблем, необхідно адаптуватися до змін. Насамперед йдеться про застосування нових технологій вирощування культур (зараз без зрошування неможливо виростити врожай не тільки на півдні України, а вже навіть на Поліссі, тобто на території, яка донедавна вважалася зоною надлишкового зволоження – розвиток крапельного зрошення допоміг би збільшити врожай), а також йдеться про селекцію та вирощування нових культур, які можуть суттєво збагатити наш раціон.
Україна знаходиться у досить гарних кліматичних умовах, і при вмілому використанні змін, що відбуваються (збільшення тривалості вегетаційного періоду, його теплозабезпеченості тощо), може отримувати декілька врожаїв і стати житницею всієї Європи, та й не тільки її.
Адже зміг Ізраїль, площа якого співставна з площею Херсонської області, забезпечити овочами не лише себе, але й інші країни, вирощуючи їх практично в пустелі. У нас значно кращі умови, ніж у Ізраїлю, і ми повинні цим скористатися.
Збільшення тривалості вегетаційного періоду дає можливість вирощувати додаткові урожаї. Вже навіть зараз в Україні прослідковується тенденція по вирощуванню "третього врожаю", так званих, післяжнивних культур: збирається врожай озимої пшениці, а зараз він дозріває на два-три тижні раніше, ніж зазвичай, і на тих самих полях можна посіяти гречку чи інші культури. Тому при вмілому управлінні та користуванні ресурсами Україні голод не страшний. Тож нам конче потрібні плани по адаптації до кліматичних змін як окремих громад, так і загальнодержавні. Наскільки я знаю, в Україні зараз розробляється такий план адаптації до змін клімату сільського, лісового та рибного господарства.
Ksana: Может ли бо́льшая часть Украины стать сплошными Олешковскими песками и превратиться в пустыню? Каким регионам это грозит?
Віра Балабух: На щастя, вся Україна на Олешківські піски не перетвориться. Але зона ризикованого землеробства поширюється на північ. Так само і межа степової зони поширюється на 200-300 км на північ. Поширюються не лише самі зони, але й культури, характерні для кожної з них. Вже навіть на Поліссі, де знаходиться лісова зона та зона змішаних лісів, з’являються степові рослини, які поступово витісняють ті види, які раніше були характерні для Полісся.
Семенов Р.А.: Наверное, ни одна власть независимой Украины не заботилась надлежащим образом об элементарной вещи, которой в советские времена уделялось время и внимание – обычные посадки. Не могли бы вы растолковать, как специалист, чем нам грозит вырубка самых обычных посадок вокруг тех же полей или дорог?
Віра Балабух: Лісосмуги вирубують не просто люди для побутових потреб. А досить часто приїжджає потужна техніка – і за декілька годин від посадки лишається купа попелу. Вони сортують деревину: стовбур окремо забирають, гілки тут же спалюють. Замість лісосмуги в результаті виростають акації та незрозуміло що, що стає прихистком для сміття, яке туди починає виносити місцеве населення (так додається ще одна проблема).
Але, як ми вже говорили, лісосмуги – це захисні смуги, які захищають дорогу від заметів, а також збільшують вологовміст ґрунту на полях. Крім того, поля і лісосмуги були сплановані так, щоб забезпечити вологою все це поле. Є правило: вплив лісосмуги дорівнює 11-тьом висотам цього дерева, що росте в лісосмузі. Тому й висаджували тополі, висота якої 30-40 метрів, а це означає, що вона впливала на вологовміст ґрунту на 300-400 метрів з одного і з іншого боку. Так незахищеною залишалася дуже маленька ділянка на полі, яке було обсаджене по периметру. Тепер же ми маємо тільки якісь кущики замість дерев – що і від чого вони можуть захистити? Відтак, лісосмуги втратили свою захисну функцію.
Це надзвичайно небезпечно, враховуючи зміни, які зараз відбуваються, зокрема, й виходячи з ризику утворення пилових бурь. Тим більше, якщо враховувати зростання посушливості: ми повинні берегти воду, а ми цього не робимо і тільки руйнуємо ґрунти, які є, та втрачаємо врожаї. До цього ж, у нас здебільшого висаджують монокультури (соняшнику і кукурудзи), які забирають з ґрунту велику частину вологи. Таким чином, ситуація складається надзвичайно небезпечно.
Наталя Д.: Віро Олексіївно, які зміни та сюрпризи можуть чекати на Україну через бездумне вирубування лісів, зокрема, карпатських?
Віра Балабух: Вирубування лісів – це ще одна надважлива проблема. Зокрема, це призводить до зменшення кількості опадів, а ті незначні опади, які випадають, дуже стрімко досягають підніжжя гори, тому що дерева є свого роду захисним шаром, який акумулює вологу та зменшує швидкість переміщення водних потоків до підніжжя. У нас же значна частина лісів була вивезена. Причому, коли їх вивозили, поробили колесами дуже потужні колії, що стало додатковим чинником для збільшення паводконебзпечності цього регіону. В результаті навіть невеликі зливи створюють там великі проблеми – потужні паводки та селеві потоки, а взимку також виникає ризик сходження лавин. Йдеться саме про карпатський регіон.
Ще одна велика небезпека, яка таким чином виникає – зростання пожежної небезпеки. При вирубуванні лісу багато чого залишається на місці вирубки. Часто одні дерева зрубують, а інші лишаються, як сухостій – це стає додатковим джерелом для виникнення та поширення вогню.
Михайленко Л.: Чому цього року, як ніколи, Україну тероризували масштабні пожежі, в яких згорали ліси та цілі селища? Спочатку не могли дати раду з пожежами в Чорнобильській зоні, тепер от Луганщина… Чи варто звинувачувати зміни клімату в тому, що Україна стала легкозаймистою?
Віра Балабух: Цього року у нас був надзвичайно загрозливий пожежонебезпечний період. Офіційно він у нас починається з 1 квітня, але цього року вже в березні бушували потужні пожежі, а 7 квітня горів чорнобильський ліс.
Підвищеній пожежні небезпеці сприяла тривала посуха, яка зберігалася фактично з травня 2019 року і триває досі з невеликими перервами. Але дуже суттєвим чинником стала відсутність зими, зокрема, відсутність снігового покриву. Тому що, коли випадає сніг, він пригинає та ламає рослини та сухостій, які з’явилися протягом теплого сезону, а коли сніг тане – ці рослини починають гнити. В результаті це ускладнює поширення пожеж.
Втім, взимку 2019-2020 років снігу майже не було. Рослини, що з’явилися протягом минулого літа, не були поломані і не перегнили, а простояли до весни. Плюс – дефіцит вологи, який спостерігався та сильні вітри, які не лише приводили до утворення пилових бурь, але й до інтенсивного поширення пожеж.
Такі умови були дуже сприятливими для виникнення і поширення пожеж.
Але – в 90% випадків причиною пожеж стає людська діяльність або бездіяльність. Необачно кинутий сірник або підпалена трава змушували горіти ті рослини, які не перегнили, і це ставало причиною масштабної пожежі.
У підсумку це і призвело до того, що пожежі були масштабними і завдали великих збитків.
Крім того, від лісових пожеж на тій же Житомирщині здебільшого потерпали соснові ліси. По-перше, значна частина лісів в Україні – вже старі. По-друге, соснові ліси були дуже поточені шкідниками, а тому стояли сухими. По-третє, соснові ліси – легкозаймисті, а шишки, коли горять, як торпеди, розлітаються в різні сторони на відстані близько ста метрів. Саме тому лісові пожежі миттєво поширювалися за сприятливих погодних умов.
Також далися взнаки дефіцит води для гасіння лісових пожеж, а також брак людських ресурсів. Раніше, наприклад, на Поліссі, коли виникали лісові пожежі, піднімали лісгоспи, їх працівників, військові частини – все, що можна було підняти на гасіння пожежі. Сьогодні гасити такі пожежі нема кому, тому що села повимирали, і там лишилися здебільшого тільки люди похилого віку. В результаті, лісова охорона та пожежні частини ДСНС своїми силами просто не в змозі впоратися з вогнем таких масштабів.
Тобто дуже багато причин, чому у нас склалася і продовжує зберігатися надзвичайно небезпечна пожежна ситуація. І, на жаль, нема підстав сподіватися, що наступного року ситуація стане кращою в цьому плані. Тож уже зараз слід докласти зусилля та кошти, аби підготуватися до майбутніх викликів, аби пожежі наступного року не стали для нас несподіванкою.
Александров: Как скоро наша страна столкнется с острой проблемой дефицита воды? Неужели уже наши дети-внуки будут жить в реалиях, когда вода будет даваться по часам? Насколько в этом плане катастрофическая ситуация в Украине?
Віра Балабух: Дефіцит води стане проблемою не тільки наших дітей та онуків – вже ми з вами живемо за таких умов. Якщо раніше про дефіцит води здебільшого говорили на півдні та сході України, а також у Криму, де проблема води (особливо питної) завжди стояла гостро, то, на жаль, зміни клімату призвели до того, що тепер води бракує і в північних областях. Навіть Полісся, де раніше був такий надлишок вологи, що проводили меліораційні роботи і осушували болота зараз потерпає від посухи. Виникають проблеми з водою і на заході України, у Львівській, Хмельницькій та інших областях. Це пов’язано зі зростанням посушливості та підвищенням температури повітря.
Цього року зі станом водних ресурсів та водозабезпечення була просто катастрофічна ситуація. Даному питанню була навіть присвячена нарада РНБО. Ситуацію трохи врятували ті дощі, які пройшли у травні. Але в багатьох регіонах України, особливо на сході, катастрофічна ситуація зберігається і зараз. Ця посуха призвела до величезних проблем в Одеській області та на півдні країни, коли багато фермерів майже повністю втратили свій урожай.
Віктор-рибалка: Пані Віро, куди зникають та чому настільки міліють наші річки? З чим пов’язане це зневоднення, які наслідки має, адже вода значно більше прогрівається? Серед того, що спостерігаю – вимирання риби, цвітіння води тощо... Чи можемо ми, українці, самотужки щось робити з цим? Бо навіть серед Дніпра то там, то тут виринають нові очеретяні острівці.
Віра Балабух: Ці катастрофічні процеси пов’язані зі зміною клімату, зміною термічного режиму та режиму зволоження. Зростання температури у холодний період приводить до зміни структури опадів: вони випадають переважно у вигляді дощу, а не снігу. Як наслідок – стійкий сніговий покрив не утворюється. А наші річки мають переважно снігове живлення. Отже, якщо снігу немає, річка не отримує достатньо води, та й та волога, що є, випаровується при високих температурах. В результаті цього року попересихали не тільки маленькі річки, але й значно більші ріки. Катастрофа склалася із багатьма водосховищами, ставками. І це не дивно, якщо врахувати, що цього літа в багатьох регіонах, коли температура повітря сягала 30-35 градусів, опадів не бувало впродовж 60-70 днів поспіль. А якщо вони і траплялися, то це, як правило, були зливові опади, коли вода не просочувалася в ґрунт, а стікала. Внаслідок цього вологу недоотримали верхні ґрунтові водоносні шари, відповідно, річки недоотримали додаткової підземної вологи, а також не змогли підживитися за рахунок снігового покриву.
До того ж, не просто зменшується об’єм води в річках, але й підвищується і температура води. А це призводить до зменшення у ній кисню, а як результат – загибелі риби та цвітіння водоростей. Крім того, збільшуються видатки на очищення води, щоб вона стала питною.
Втім, окрім того, що на наші річки негативно впливають кліматичні зміни, у нас ще й почався маловодний період. Поєднання цих двох чинників призвело до таких катастрофічних наслідків, які ми зараз спостерігаємо.
Що ми можемо зробити? По-перше, зберігати воду, яку маємо, тому що вона стає все більшим дефіцитом. Ми повинні нарешті зрозуміти, що вода – це не безкінечний ресурс. Вода може скоро скінчитися. Ще десять років тому проблема нестачі води здавалася проблемою далекого майбутнього, принаймні проблемою наших дітей та онуків. Але пройшло зовсім мало часу, і дефіцит води став нашою проблемою. Якщо ми втратимо воду, наші діти та онуки нам просто не пробачать.
По-друге, намагатися зберегти водний режим та екосистеми прибережних регіонів. Цьому сприяє збільшення зелених насаджень, завдяки яким волога менше випаровується, не стікає, просочується у нижні ґрунтові горизонти і поповнює ріки. Саме зелені насадження вздовж річкових берегів, дозволяють не лише укріпити їх, але й зберегти струмки, що живлять річки.
Так, наприклад, Китай протягом останніх десятиріч інтенсивно "будує" зелену стіну – висаджує 100-кілометрову смугу лісів, яка повинна зупинити просування пустелі на південь. І китайцям вдалось досягнути значних успіхів у цьому напрямку. Таку ж зелену зону висаджують і на африканському континенті, щоб зберегти саванну.
Тому збереження лісів та зелених насаджень є досить ефективним засобом, який дозволяє зберегти наші водні ресурси за нових кліматичних умов.
Крім того, ми згадували про те, що зникає вода у колодязях. У нас є запас артезіанських вод, але – далеко не на всій території України. Тобто не всі регіони мають можливість бурити свердловини та отримувати якісну воду, придатну для пиття. І цю проблему ми не можемо вирішити за рахунок буріння більш глибоких свердловин.
Приклад – Крим. Там намагаються бурити свердловини, аби отримати воду для своїх потреб. Та це лише призведе до засолення ґрунтів та втрати тої води, яка зараз ще є. В результаті катастрофа з водою в Криму тільки посилиться.
Mila: Що може чекати на Крим у зв'язку з проблемою води – він приречений перетворитися на пустелю? Чимало води на півострові зараз беруть з-під землі (з колодязів та свердловин), але чи безпечно це, і чи не призведе до того, що ґрунти там просто засоляться?
Віра Балабух: На жаль, враховуючи тенденції, що спостерігається, можна бути впевненими, що зростання температури та збільшення дефіциту опадів будуть і надалі характерними для Криму. А, отже, ситуація з водою там лише погіршитися. Якщо Україна ще має хоч якийсь додатковий ресурс, то Крим такого ресурсу не має, втративши Україну та дніпровську воду. Без дніпровської води півострів не зможе вирішити свою проблему з дефіцитом водних ресурсів. До того ж, у Криму дуже погана якість питної води, яка там ще є.
Артезіанські свердловини, які сьогодні активно буряться в Криму, не вирішать проблеми, а призведуть до нових, зокрема, до засолення ґрунтів. І якщо зараз викуповують свердловини у місцевого населення, це свідчить про те, що проблема стоїть дуже гостро. А це лише початок маловодного періоду, який може тривати ще декілька років! Тобто найцікавіше в Криму ще попереду.
Тому анексія Криму була дуже невдалим рішенням, бо в сенсі води Крим – це "чемодан без ручки". Недаремно свого часу Крим віддали саме Україні, так півострів можна було хоч якось забезпечити водою, вклавши надзвичайно багато коштів.
І навіть якщо буде реалізований план з захопленням Херсонської області, це все одно не вирішить проблему з водою. Думаю, якби Росія знала, що цей крок остаточно вирішить проблему, вона б давно вже захопила цю територію.
Wrangler: Что происходит с водными ресурсами Украины? Уже сегодня под Киевом не хватает воды, в Днепропетровской области из крана течет невероятно вонючая жижа, на юге Украины все пересыхает вусмерть – что же ждет нас дальше?
Віра Балабух: Кліматичні зміни впливають на стан усієї кліматичної системи, зокрема, й водних ресурсів. Підвищення температури повітря, особливо в холодний період, призводить до зменшення, а часто й відсутності снігового покриву, а сніг, як ми говорили, є основним джерелом живлення наших річок. Немає снігу – річка не отримує необхідну їй воду, тобто ця волога не поповнює підземні водні горизонти.
Збільшення тривалості бездощового періоду, яке супроводжується зростанням максимальної температури, призводить до зростання посушливості. А зростання випаровуваності лише посилює ці процеси.
Зараз в Україні один на одного накладаються два процеси, які негативно впливають на стан водних ресурсів: початок маловодного періоду, який має певну циклічність, та зміни клімату, які посилили ці процеси. Практично з травня минулого року на значній території України спостерігається дуже інтенсивна посуха, яка припинялась лише на короткий період.
Відтак, аномально високі температури повітря, відсутність снігового покриву та дефіцит опадів, які тривали протягом цього періоду, призвели до того, що значна кількість ставків та малих річок пересохла, рівень ґрунтових вод понизився, а в тих водоймах, що лишились, почали бурхливо розвиватись водорості, які негативно вплинули на якість води.
На жаль, ці процеси триватимуть і надалі.
Додам лише, що для зміни температури також характерна певна циклічність. Часто говорять, що це підвищення температури пов’язано з ростом сонячної активності. Однак якраз зараз це зростання температури спостерігається на тлі зниження сонячної активності. Останні п’ять років були найтеплішими за півстоліття, а в Україні – за весь період інструментальних спостережень. Отже, такого спекотного періоду у нас ще не було. а дані Всесвітньої метеорологічної організації говорять про те, що і в Європі, і в північній півкулі, і, взагалі, на планеті останні десять, а особливо п’ять років є найтеплішими.
Тобто, коли на додачу до всього іншого ще почнеться період підвищення сонячної активності, це сприятиме ще більшому росту температури повітря. Тож усі ті небезпечні процеси, що вже спостерігаються, суттєво посиляться.
Леонід: Як на даний момент оцінюється якість води та повітря в нашій країні, та яка вимальовується тенденція, як зміниться ця якість, скажімо, років за 50? Взагалі, чи можна пити нашу воду з крану, яка в основному береться з Дніпра та Десни?
Віра Балабух: Це питання не зовсім до мене – у нас існує мережа спостережень за якістю води та повітря, де все це досліджується.
Втім, можу сказати, що якість води суттєво погіршується, і зараз конче потрібні нові методи її очищення. Ця тенденція характерна не лише для Києва, а й для всієї України. У певних регіонах ця проблема стоїть дуже гостро, наприклад, у східних областях.
Що стосується якості повітря, то, здавалося б, у нас не така потужна промисловість, як у радянські часи, коли працювала велика кількість заводів, які давали велику кількість викидів, тож якість мала б бути кращою. Але зараз суттєво на якість повітря впливає автомобільний транспорт. Атмосфера має здатність очищуватися, і при наявності опадів, туману, вітру частки, що потрапляють в атмосферу, розсіюються та осідають. Та якщо у нас тривалий період немає дощу і туманів, повітря не очищується. Якщо у нас переважає область високого тиску, антициклони, а саме їх повторюваність зростає протягом останніх років, то для них характерне таке явище як затримуючі шари. Тобто в атмосфері утворюються такі шари, які затримують забруднюючі речовини, що виникають біля земної поверхні, та не дають можливості їм розсіятися. Як наслідок, атмосфера стає більш брудною, часто виникає смог, особливо коли починаються масштабні пожежі.
Tianna: Вера Алексеевна, не могли бы вы рассказать, куда "заведут" Украину климатические изменения – какова тенденция того, в каком направлении меняются времена года в наших краях, к чему мы, в итоге, придем (к каким температурам, количеству осадков, природным явлениям)?
Віра Балабух: До середини ХХІ століття при реалізації сценарію, який передбачає збалансований розвиток енергетичної галузі, яка є основним джерелом викидів парникових газів, в Україні очікується подальше підвищення приземної температури повітря на півтора градуси, а до кінця століття – на три градуси. А підвищення температури на три градуси означає збільшення тривалості теплого періоду майже на місяць.
Це призведе до істотної зміни кліматичної норми характеристик термічного режиму на всій території країни, і особливо в південних та східних областях. Очікується збільшення середніх за рік/сезон значень температури повітря, кількості теплих, літніх та спекотних днів, тропічних ночей (коли температура повітря вночі вище 20 градусів), днів сприятливих для вегетації і активної вегетації, а також збільшення тривалості спекотного періоду. Вже зараз часто літні температури у нас встановлюються не лише в травні, але і в квітні, тобто тривалість теплого періоду у нас збільшується інколи на цілий місяць. Але надалі такі зміни будуть характерні ще й для осіннього сезону, тобто, як цього року, літо може бути аж до початку жовтня. Тобто, на нас чекає збільшення тривалості теплого періоду за рахунок не лише весни, а й осені.
До середини ХХІ століття в Україні також може зменшитися кількість морозних днів, днів із мінімальною температурою нижче -10 – -20 градусів і максимальна тривалість періодів із такою температурою. Зменшиться і кількість днів, які потребують опалення.
На відміну від температури, кількість опадів за рік не зміниться, проте відбудеться перерозподіл їх по сезонам і місяцям – взимку опадів може стати більше, а от літом, навпаки, менше. Зміниться і структура опадів. Зимою вони випадатимуть переважно у вигляді дощу, а літом – злив. Зростатиме тривалість бездощового періоду та збільшиться кількість конвективних явищ погоди та їхня інтенсивність (град, грози, шквали, смерчі).
Самі опади можуть стати більш інтенсивними, особливо у Карпатському регіоні та великих містах.
Виталий: Вера Алексеевна, в одном из ваших интервью вы сказали о том, что в Украине климатические параметры меняются в два раза быстрее, чем в мире. Не могли бы вы объяснить, почему? Что мы делаем не так, что ускоряет этот процесс?
Вера Балабух: Так, дійсно, швидкість зміни середньої за рік приземної температури повітря в Україні значно випереджає зростання глобальної температури – як правило, двічі, а в деяких регіонах навіть втричі. Протягом останніх років ці зміни лише прискорились. Ці зміни ми вже спостерігаємо наочно, наприклад, за фактично відсутністю зими у 2019-2020 роках.
Причиною цього є зміна атмосферної циркуляції, а насамперед порушення зонального перенесення повітряних мас і посилення меридіональних процесів. Причиною цих змін є природні та антропогенні процеси, що змінюють енергетичний баланс Землі, сприяючи підвищенню температури земної поверхні. За даними Міжурядової групи експертів із питань зміни клімату, це зростання значною мірою обумовлене зростанням антропогенних викидів парникових газів та інших антропогенних чинників. При цьому внесок парникових газів у підвищення глобальної температури земної поверхні 0,5-1,3 градуси. Водночас внесок природних факторів та природної мінливості – у межах від −0,1 до 0,1 градуса.
Ці зміни нерівномірні на планеті. Найбільше зростає температура у полярних широтах, що приводить до зменшення градієнтів температури та тиску між полярними та екваторіальними широтами. Повітряні потоки, які вони формують, стають нестійкими і починають варіювати, набуваючи то південної, то північної складової. Зростає амплітуда цих коливань та зменшується швидкість їх переміщення. Оскільки області високого тиску (антициклони) рухаються значно повільніше, ніж області низького тиску, вони часто блокують переміщення циклонів, які змушені рухатись або південніше, або північніше, приносячи відповідно більш теплу чи прохолодну погоду.
Ті повітряні маси, які формуються у тропічних широтах, тепер можуть досягати полярних широт. І те, що на полюсі холоду – у Верхоянську – спостерігалася температура 38 градусів вище нуля, якраз і є наслідком цих процесів.
Торік в Україні 22 грудня спостерігалася температура повітря 15-20 градусів вище нуля. Це також було обумовлено потужним виносом тропічних повітряних мас.
Зараз часто можна спостерігати картину, що температура повітря в Скандинавії може бути вищою, ніж у Туреччині. І в Україну з півночі приходять не холодні повітряні маси, а теплі, що, здавалося б, є просто неймовірним. Класичний процес арктичного вторгнення тепер інколи супроводжується приходом теплої повітряної маси з Арктики.
Україна у цій системі перебуває переважно в області високого тиску. На її території переважають південні, південно-західні, західні та південно-східні потоки, які приносять теплі повітряні маси. А розвиток блокувальних процесів в атмосфері сприяє їхньому тривалому перебуванню на території нашої країни. Як наслідок, біля земної поверхні температура повітря суттєво зростає, зростає і кількість періодів з аномально високою температурою та максимальна їхня тривалість. Саме тому ми спостерігаємо такі суттєві зміни термічного режиму.
Але причиною цього є зміна планетарної циркуляції атмосфери, обумовлена діяльністю людини, зокрема, збільшенням концентрації парникових газів. Тому ми повинні докласти максимум зусиль, щоб не допустити подальшого їх росту, і зупинити потепління в межах 1,5-2 градусів. Адже якщо ці зміни перевищать 2 градуси, зміни в атмосфері та в цілому у кліматичній системі стануть незворотними.
polit_ua: Що ви, як кліматолог, вважаєте найбільшими глобальними загрозами для людства? Назвіть, будь ласка, хоча б топ-3 найгостріші, з вашої точки зору, загрози, які вас, як фахівця, найбільше непокоять або навіть лякають...
Віра Балабух: Найбільш небезпечна загроза, як на мене – збільшення кількості та інтенсивності небезпечних явищ погоди. Про це неодноразово говорила і Всесвітня метеорологічна організація: більше 90% збитків людства пов’язані саме з метеорологічними умовами. У нас регулярно проводиться Економічний форум у Давосі, де фахівці відзначають ризики для сталого розвитку людства, бізнесу тощо. І вони неодноразово відзначали, що збільшення інтенсивності небезпечних і стихійних явищ відносяться до найбільших загроз і ризиків для розвитку людства. Навіть цього року таких явищ було дуже багато.
Друга загроза – дефіцит води, забезпеченість водними ресурсами.
Проблема води стоїть вже надзвичайно гостро, і в деяких регіонах світу стає причиною конфліктів. І причиною майбутніх великих конфліктів у світі стане саме боротьба за воду.
Раніше подібні речі нам видавалися фантастикою, проте цей сценарій уже реалізується. Наприклад, війна в Лівані, яка, власне, почалася з проблеми з водою, а потім цю ситуацію використали певні країни та організації. Починалося все з того, що була потужна посуха, був втрачений урожай, тому кліматичні біженці були змушені залишити свої домівки та переїхати в інші міста, але там їх ніхто не чекав. Це створило відповідну напругу в суспільстві, яку було використано. І досі цей військовий конфлікт ніяк не можуть загасити.
Kat32: Скажіть відверто, дивлячись на діяльність людей (у глобальному масштабі), їх ставлення до природних ресурсів, ви вірите в можливість супер-масштабних природних катаклізмів та апокаліпсису?
Віра Балабух: Протягом останніх десятиріч в усьому світі збільшується кількість природних катаклізмів. Зміна клімату зумовлює зростання їхньої кількості та інтенсивності. Найбільших економічних збитків та втрат завдають тропічні циклони. Загальна енергія тропічного циклону за день у 70 разів більше енергії, яку споживає за день все людство, та у 200 разів більше світового виробництва електроенергії та відповідає енергії, яка звільнилася б від вибухів 10 ядерних бомб.
Лише від тропічних ураганів за останні 50 років загинуло майже 800 тисяч людей, а економічні збитки сягнули близько 1400 млрд доларів США. В середньому це 43 смертельні випадки і 78 млн доларів щодня!
Кількість та інтенсивність цих ураганів, особливо 4-ї та 5-ої категорій, зростає, що приводить до великих людських втрат, катастрофічних руйнувань та збитків для багатьох країн, особливо острівних.
Згадайте ураган Ідай, який практично зруйнував Мозамбік, Зімбабве та Малаві торік. Ураган Доріан завдав непоправних збитків Багамським островам. Швидкість вітру у ньому сягала 320 км/год, і вітер супроводжувався дуже потужними зливами, коли за декілька днів випало майже півтори тони опадів на метр квадратний. Та ще й потужні нагонні хвилі, висота яких сягала 10 метрів і більше.
Хіба це не картина апокаліпсису?
Урагани Катріна, Ендрю, Ірма, Сенді в Атлантиці були ще потужнішими. Проте тайфуни, що утворюються в Тихому океані, значно потужніші за Атлантичні. І, на жаль, їхня інтенсивність і частота збільшується. З 1975 по 2005 рік енергія ураганів зросла на 70%, швидкість вітру збільшилася в 1,5 рази, а, крім того, збільшилася тривалість циклонів.
Цього року ми з вами стали свідками безпрецедентної активності циклонічної діяльності в тропіках. Вперше після 2005 року для найменувань ураганів не вистачило літер латинського алфавіту, тож метеорологи перейшли на грецький!
Зараз до узбережжя США наближається ураган Дельта, і це вже 10-й ураган у цьому сезоні, що є абсолютним рекордом. Він уже досягнув 4-ої категорії, швидкість вітру в ньому становить 215 км/год і далі посилюється. Проте сезон ще не закінчився, і урагани ще можуть виникати в жовтні та в листопаді.
2020 рік – просто безпрецедентний!
Втім, не зважаючи на те, що кількість потужних ураганів зростає, жертв, як правило, дуже мало. Це досягається завдяки тому, що значного розвитку набули системи спостереження, прогнозування цих явищ та попередження. Досить точно прогнозується траєкторія переміщення ураганів, зокрема, урагану Доріан, коли за три доби було відселено все населення в штаті Флорида (більше 6 мільйонів осіб!), яке мешкало на шляху урагану. Але – питання: якби таке явище сталося в Україні, чи змогли б у нас за три доби відселити 6 мільйонів людей? Наскільки ми готові до таких викликів? На щастя, Україна знаходиться в помірних широтах, і до нас такі циклони не заходять.
Cfyz: Как дальше жить? Академик Вернадский говорил: "Возьми от природы столько, сколько можешь вернуть". А человечество с его философией потребительства и гонкой конкуренции убьет планету. И как жить?
Віра Балабух: Відповідь на це питання дав сам Володимир Іванович Вернадський – знаменитим став його вислів: "Бережіть природу мать вашу" Речення без знаків пунктуації. :) Цей меседж тривалий час висів при вході на географічний факультет Київського національного Університету імені Тараса Шевченка.
Так от, для того, щоб запобігти всім цим апокаліпсисами, нам потрібно берегти природу, частиною якої ми є. Бурхливий розвиток технологій, зростання чисельності населення та його потреб дуже впливають на навколишній світ, змінюють не лише обличчя планети, але й процеси, які на ній відбуваються. Часом ці зміни набувають катастрофічних наслідків. І якщо раніше ми говорили про окремі регіони, то зараз ці процеси набули уже планетарного масштабу.
Тому, якщо людство не змінить своє ставлення до природи, дитиною якої воно є, то просто зникне.
Hunter: Согласны ли вы с тем, что все вопросы, связанные с экологией – это большая политика, а потому никто и никогда из людей в "верхах" не скажет нам правды об истинном положении дел?
Віра Балабух: Лише частково можу з цим погодитися. Кліматичні зміни, що зараз відбуваються, набули настільки великого масштабу, що навіть якби наші політики захотіли щось сховати, у них би це просто не вийшло. Тому що ці процеси торкнулися вже всього навколишнього середовища та набули глобального масштабу.
Проте справді питання екології та клімату через масштабність процесів вийшли за межі наукових проблем та перейшли в політичну площину. Навіть в Україні вже існує Департамент кліматичної політики, хоча немає Національної гідрометеорологічної служби, яка існувала багато десятиріч. Є лише управління з гідрометеорології при ДСНС України.
Хочеться сподіватися, щоб реалізувалися плани щодо зменшення обсягів викиду парникових газів та переходу на відновлювальну енергетику, щоб запобігти подальшим змінам клімату.
demchenko_d.: Моє питання – напевно, на перетині кількох наукових сфер, принаймні, кліматології та вірусології... Втім, дуже цікаво почути Вашу думку. Як гадаєте, чи може людство завдячувати за нову пандемію глобальним змінам клімату в тому числі? Чи здатні кліматичні зміни створити сприятливі умови для появи нових вірусів чи збудників невідомих до цього хвороб, у порівнянні з якими нинішній ковід видасться нам "ягідками"?
Віра Балабух: Мені важко говорити про це, тому що я не проводила таких досліджень. Та я точно знаю, що зараз в усьому світі проводиться багато досліджень впливу погодних умов, зокрема, температури, вологості, ультрафіолету, на виникнення та поширення Covid-19. Результати цих досліджень були оприлюднені на міжнародному симпозіумі ВМО, який пройшов на початку серпня цього року. Дійшли до висновку, що поки що однозначних залежностей між погодними умовами та виникненням і поширенням коронавірусу не виявлено. Але водночас науковці зазначили, що в зимовому сезоні 2020-2021 років у північній півкулі дуже можлива повторна хвиля епідемії. Ці висновки базуються на досвіді боротьби з іншими респіраторними інфекціями, які зазвичай циркулюють взимку, а не на знанні кліматичної чутливості Covid-19.
Та, крім цього коронавірусу, існує багато інших вірусів та захворювань, які залежать від змін клімату та суттєво впливають на здоров’я людини. Саме зміни клімату сприяють виникненню та поширенню нових хвороб, наприклад, тої ж лихоманки Ебола. Висока температура сприяє збільшенню теплового навантаження та теплового стресу на організм людини і, за оцінками ВМО, стала найнебезпечнішим явищем протягом останніх п’яти років на усіх континентах. Очікується, що в майбутньому виникненню нових хвороб та їх поширенню також сприятимуть зміни клімату.
ІРИНА: Віро Олексіївно, дякую за вашу цікаву і необхідну працю! Скажіть, будь ласка, які напрямки діяльності у прикладній метеорології є у наш час пріоритетними?
Віра Балабух: Пріоритетними напрямками прикладної метеорології є дослідження впливу погодних умов на природні ресурси, галузі економіки, життєдіяльність населення, виявлення їхніх регіональних особливостей , розроблення методів прогнозування небезпечних для них явищ та умов погоди. Зокрема, ми розробили методику прогнозування пожежної небезпеки за умов погоди або горимості лісів, за якою вже третій рік поспіль відбувається прогнозування та оцінка пожежної небезпеки, про яку попереджає Український гідрометцентр. Такі прогнози дозволяють скоординувати роботу відповідних служб та скерувати їх у ті регіони, які є найбільш небезпечними. Виявлені залежності дозволяють оцінити зміну кліматичних умов та їхнього впливу на різні галузі економіки – сільське господарство, енергетику, транспорт тощо.
Ginger: Розкажіть, будь ласка, чому трапляються дощі, які випадають з рибою, з жабами, з апельсинами чи ще з чимось? Із якими "добавками" трапляються такі дощі в Україні і чому? І чи можна передбачити, що буде такий цікавий дощ із бонусом?:)
Віра Балабух: Справа у смерчах, які є свого роду вертикальною "трубою", що опускається до землі та має надзвичайно велику швидкість вітру. Смерч ніби засмоктує те, що трапляється на його шляху. Коли такий вихор проходить, наприклад, через водойму, він може все, що трапиться, увібрати в себе, підняти на велику висоту воду разом з усім, що було у водоймі: рибами, жабами тощо. А потім – перенести на іншу територію і випасти там дощем разом з усім іншим.
Так само разом із вітром інколи піднімається пилок, а потім випадає у вигляді "зеленого" дощу, який у нас можна побачити навесні. Після тривалого бездощового періоду, опади, що випадають, вимивають усе, що накопичилося в атмосфері. Наприклад, у Запоріжжі чи Кривому Розі, де багато промислових гігантів, які здійснюють викиди в атмосферу, часто трапляються "червоні" дощі, тобто разом з водою на землю випадає все, що було акумульовано в атмосфері.
Спрогнозувати таке явище неможливо.
semen-senia: Скажите, имеют ли какие-либо последствия для природы попытки человека подкорректировать погоду, например, прогнать тучи над Москвой, когда там парад победы? Где потом выливается дождь, который прогнали от Москвы?:)
Віра Балабух: У людей складається враження, що хмари можна "ганяти", як у мультику, де співали: "Облака, белогривые лошадки…". Насправді ж хмара – це не об’єкт, який можна "ганяти". Це, швидше, атмосферний процес. Тому ми можемо лише щось скоригувати: вплинути на розмір крапель, швидкість утворення опадів у хмарі. Та якщо немає умов для утворення хмари, то ми жодним чином на неї не вплинемо – ми можемо вплинути тільки на процеси в ній. Наприклад, введення в хмару іонів срібла в певній області дозволяє вплинути на розмір градин, бо волога конденсується не на одній часточці, що утворилася в атмосфері, а на декількох – на додаткових джерелах, які ми вводимо. За рахунок цього град утворюється меншого діаметру, і тоді, випадаючи, він просто тане по дорозі, поки долітає до землі. Таким чином вдається запобігти великим градобоям. Такі технології у нас працюють.
"Розсіювання" хмар над певною місцевістю – це той самий процес, коли ми намагаємося коригувати розмір крапель. І тоді опади можуть випасти не в тій точці, де здійснювався вплив, оскільки повітря ввесь час рухається, а поруч, поблизу. Все залежить від швидкості потоків. Або ж просто за рахунок того, що часточки стають меншими, вони просто не долітають до землі.
Паникёр: Существуют прогнозы, что часть территорий скоро затопит, например, Филиппины, часть Британии, Нью-Йорк, Крым и тд. Что будет, по вашим прогнозам? И как скоро это может случиться?
Віра Балабух: Кримський півострів не затоне, тому що він доволі "високий", там є гірська система, проте ризик для степової частини, особливо її північних регіонів, все ж таки є.
Найбільш інтенсивно підвищення температури відбувається в арктичних широтах, що призводить до інтенсивного танення арктичного льоду, льодовиків. Крім того, 90% енергії, яка утворюється за рахунок підвищення температури, акумулюється океаном. Суттєво зростає температура верхнього шару океану: раніше йшлося про товщу 700 метрів, а протягом останніх років мова уже йде про 2 км. За рахунок того, що вода нагрівається та тануть льодовики, підвищується рівень світового океану. За період з 1901 до 2010 року рівень світового океану підвищився на 19 см.
Такі зміни триватимуть і надалі. Вони можуть призвести до затоплення значних регіонів, особливо – прибережних. В Європі від цього вже потерпають Нідерланди, а далі це стане проблемою фактично для всіх прибережних зон, адже у нас, як правило, найбільша кількість населення проживає саме на узбережжі океанів і морів.
В Україні можуть бути підтоплені певні частини узбережжя Азовського та Чорного морів. Так наприклад, райони Ізмаїлу та Вилкового в Одеській область ми взагалі можемо втратити. Проте небезпечним є не лише затоплення території, а й ерозія узбережжя, яку провокують ці процеси.
Соня: Когда и какие территории первыми станут непригодными для жизни из-за глобального потепления?
Віра Балабух: Підняття рівня світового океану на 19 см, яке вже відбулося, є доволі критичним для острівних країн, які виникли на тих же коралових рифах. В результаті з карти нашої планети повністю зникають деякі острови, а разом із ними і цілі держави, які на них знаходилися. Вже був безпрецедентний випадок, коли керівництво однієї держави просило дозволу в керівництва іншої переселитися на їхню територію, тому що вони втрачають свою територію через підвищення рівня світового океану та затоплення островів. Тому це вже зараз становить величезну проблему для багатьох регіонів світу, проте значною мірою вона стосується Океанії та тих територій, які знаходяться в екваторіально і тропічних широтах.
Надія Майна
Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред
Читать Главред в Telegram
Главред на YouTube
