Как Лукашенко водит за нос Киев и Москву, чтобы сохранить свой "колхоз"

Білорусь та Україна є сьогодні об’єктами тиску Путіна, який після "обнулення" прагне продемонструвати російському населенню свої імперські амбіції та невеличку переможну дипломатичну війну.

Наразі мета Кремля – підтягнути Білорусь під союзну державу на чолі з Путіним, а далі дотиснути Україну, аби вона закріпила "особливий статус" Донбасу. Для нашої країни це означатиме, що ми без дозволу Кремля не зможемо ухвалити жодного геополітичного, військового чи іншого рішення, бо теж опинимося в зоні повного впливу Росії.

Чого хоче Лукашенко? Він хоче втриматися при владі. Він прагне зберегти не незалежність Білорусі, а свою владу і вплив на "свій колгосп".

"Вагнерівці" є всього-на-всього елементом політичного торгу між Росією і Білоруссю. Росія тисне на Білорусь і має всі можливості організувати там заворушення або протести військових (у Білорусі така ж кількість військовослужбовців, орієнтованих на Росію, як була у нас у Криму, і вони так само готові в будь-який момент перейти на бік Москви). Лукашенко за таких умов шукає контраргументи.

Затримані "вагнерівці", на мій погляд, не мають відношення до жодних заворушень чи намагань захопити щось. Це – не ті люди. Вони воюють у "гарячих точках", зокрема, на Донбасі. А для захоплення урядових будівель є інші люди: зазвичай, спецслужби використовують громадян тієї ж країни, де організовуються заворушення.

Читайте такжеВ отношениях с Путиным Лукашенко пошел ва-банкЛукашенко веде торги з Кремлем, погрожуючи видати "вагнерівців" Україні, які воювали на Донбасі. Це – залякування Москви Лукашенком. Дай бог, щоб Україна зуміла скористатися цією ситуацією на свою користь. Але, швидше за все, Путін і Лукашенко у підсумку таки домовляться, а, значить, екстрадиція цих бійців Україні не відбудеться.

Що має запропонувати Путін Лукашенку, щоб "Вагнерівці" не потрапили до Києва? Лукашенко хоче, щоб ідея союзної держави на чолі з Путіним була відкладена, щоб її не протискали саме зараз, коли для Росії дуже вигідна ситуація – нестабільність, пов’язана з президентськими виборами в Білорусі, коли обов’язково будуть заворушення й протести. Якщо "батько" домовиться з Путіним про те, що ця ідея не на часі, її відкладуть на потім, тоді він не видасть "вагнерівців".

Або – не домовляться, і Путін буде діяти жорстко по відношенню до Білорусі. І в цьому випадку знов-таки нікого нікому не видадуть.

Отже, шанси на те, що Лукашенко видасть Україні "вагнерівців" – мінімальні. Росія цього не допустить, інакше це викличе занадто неприємний для Путіна резонанс у РФ, де і без того вкрай несприятлива для "хазяїна Кремля" ситуація.

Причому в даному випадку ситуацію для Путіна ускладнює ще й те, що щодо силовиків у Росії існує домовленість про те, що держава повинна їх захищати. А якщо бійців ПВК "Вагнер" віддадуть Україні, будуть зруйновані внутрішні неофіційні домовленості всередині Росії. Путіну це зараз не потрібно.

Отже, швидше за все, передача "вагнерівців" Україні не відбудеться. Якщо це станеться, то це буде якесь чудо.

І немає сенсу говорити про те, як можуть змінитися відносини Мінська і Києва в разі, якщо Лукашенко не видасть "вагнерівців" Україні, попри всі обіцянки. Хто зараз зважає на позицію України чи обіцянки, дані її президенту? Ніхто. На жаль, у питаннях врегулювання ситуації на Донбасі Україні втратила будь-яку суб’єктність. За нас приймає рішення то Німеччина, то США, то інші.

Тому в разі, якщо Лукашенко передумає, він просто зателефонує Зеленському і скаже: "Ну, не зміг я, не зміг… Вони на мене натиснули, і все. Ти ж розумієш, Володю". А, може, навіть і не телефонуватиме, бо на позицію Києва вже ніхто не зважає.

Олександр Кочетков, політичний аналітик, спеціально для Главреду

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред