Досвід Китаю засвідчив, що найбільш раціональним шляхом боротьби з епідемією коронавірусу є запровадження карантину не в усій країні одразу, а лише в тих регіонах, які є ареалами поширення коронавірусної інфекції. Китай зумів упоратися зі стрімким поширенням Covid-19, саме запроваджуючи обмежувальні заходи у провінціях та конкретних містах.
Здавалося б, ухвалене нещодавно Верховною Радою рішення – застосовувати різні заходи безпеки до різних регіонів у залежності від епідемічної ситуації в них – цілком правильне. Адже, очевидно, що в деяких регіонах можна продовжувати життєдіяльність у звичайному темпі. Однак це рішення з’явилося вже після того, як влада запровадила режим карантину, однаковий для всіх регіонів України. Тепер же ухвалене рішення про закриття міст працюватиме не на пом’якшення, а, навпаки, посилення карантину.
Читайте такжеКарантин по-украински и ЧингисханКрім того, виникає питання і щодо законності таких обмежень. Згадайте, як свого часу Петро Порошенко, перебуваючи на посаді президента, не запровадив, як того вимагала Конституція, воєнний стан, коли виникла загроза порушення територіальної цілісності України. Але при цьому, щоб дати відсіч російській агресії, вживалися заходи, які можливі і законні лише за умов воєнного стану. І згодом це стало серйозною проблемою для України, зокрема, вона на могла захистити своїх громадян у міжнародних інституціях саме через відсутність правових підстав. Отже, незапровадження воєнного стану вдарило по державі і громадянах, тому що це стало вагомою обставиною, на яку зважали в міжнародних судах, де аналізували, які були правові підстави для застосування тих чи інших дій з боку українців.
Проблема правового визначення з боку влади була за Порошенка, є вона і тепер.
Зараз складається аналогічна ситуація, і Зеленський повторює помилку Порошенка. Зараз, під час епідемії, влада застосовує заходи, які обмежують конституційні права українських громадян, і деякі з цих обмежень можуть вживатися виключно за умови запровадження надзвичайного стану.
У подальшому це може стати підставою для судових процесів. Зрозуміло, що пандемія – це світова проблема, але, коли йдеться про порушення конституційних прав конкретних громадян, вони мають право відстоювати в подальшому свої інтереси в судах. Тому Україна може зіткнутися з цілою хвилею судових процесів.
Читайте такжеКарантин в Украине грозит закончиться погромамиЗавжди раціональніше діяти за законом. Аргументи влади, чому вона відмовляється запроваджувати надзвичайний стан, але вводить притаманні йому обмеження конституційних прав, абсолютно не зрозумілі.
Так само і рішення про закриття окремих міст на карантин порушує одне з конституційних прав українських громадян – право на вільне пересування. Таке рішення, безперечно, влада уповноважена приймати, але потрібно знайти і правильні правові підстави для нього. За українським законодавством, надзвичайний стан може вводитися в усій державі, а може і в окремих регіонах.
Що стосується залучення військових на КПП, які, власне, і обмежуватимуть доступ до закритих на карантин місць, то за законом є правові підстави для залучення силових структур в тих чи інших ситуаціях. Проте слід зважати на те, які функції повинні будуть виконувати ці військові. У даному випадку жодних підстав сумніватися у необхідності залучення військовослужбовців немає.
Інше питання – наскільки своєчасно ухвалено це рішення про закриття міст… Якщо довіряти офіційній статистиці, в Україні захворюваність на Covid-19 одна з найменших не тільки в Європі, але й у світі. Звісно, при цьому слід зауважити, що у нас, у порівнянні з іншими європейськими країнами, проведена найменша кількість тестів. Але є й інший показник, більш достовірний – не кількість інфікованих, а кількість летальних випадків від коронавірусу, яка припадає на душу населення. Цей показник у нас достатньо невисокий – дві людини на мільйон населення. Аналогічний показник був у Китаї.
Крім того, найбільш проблемними є навіть не великі міста, а містечка, наприклад, Монастириська, або конкретні місця у них. У Монастириськах проблема була пов’язана з конкретною лікарнею. Та й загалом, у нас близько 15% всіх уражених вірусом – це медичні працівники, тобто ареалами інфекції стають медичні заклади. Це було прогнозовано ще до поширення вірусу в Україні: без належного тестування і належного захисту лікарів можна було очікувати стрімке поширення вірусу серед медиків. Аналогічною була ситуація з медичними закладами в Італії та Іспанії, тому цього можна було очікувати і у нас. Те, що не був врахований досвід країн, де було поширене інфікування серед медичних працівників – недопрацювання влади, чеерез яке в декількох областях, не лише на Тернопіллі, але й на Волині та Івано-Франківщині, відбувалося інфікування через медичні структури.
Читайте такжеУкраинский карантин - это карго-культ из говна и палокВеду до того, що до проблеми потрібно ставитися більш точково – перед тим, як ухвалювати рішення про закриття тих чи інших міст, слід проаналізувати, які зони поширення інфекції в кожному окремому місті, і, можливо, доцільніше буде спочатку попрацювати саме з цими зонами, а не одразу закривати місто. І лише на певному етапі може прийматися рішення про закриття окремого міста в цілому.
Поки що простіше встановити карантин у певному регіоні, ніж відстежити ланцюжки зараження. Бо встановлення ланцюжків – більш марудна і скрупульозна робота, але насправді більш раціональна. Цим шляхом пішли Південна Корея та Австрія.
Чи доцільно закрити міста напередодні свят, що наближаються, аби обмежити пересування людей різними регіонами, а, відповідно, і розповсюдженню вірусу? Хоча владі дорікали, що певні карантинні заходи потрібно було вживати набагато раніше, наприклад, закрити авіаційне сполучення, але слід віддати належне: карантин працює і посприяв уповільненню поширення коронавірусу Україною. Тому будь-які обмежувальні заходи справді стримують захворюваність.
Але карантин – не панацея, бо без відстеження ланцюжків та широкого планомірного тестування вірус все одно поширюється. Карантин просто уповільнює цей процес, але вірус візьме своє у подальшому. Влада надто зосередилася на обмеженнях і думає тільки про карантин, але при цьому мало займається змінами всередині медичної системи та належним забезпеченням лікарів. На щастя, уже розширилося тестування на всіх, хто має ознаки пневмонії, але і досі є багато сигналів про те, що людям відмовляють у тестуванні.
За таких обставин відсутність можливості виїхати з одного міста в інше справді могло би посприяти зменшенню проникнення коронавірусу в інші регіони. Але це не стримає поширення хвороби всередині міста, як це було в Росії, у Москві.
До того ж, карантин не може бути вічним. Уже зараз слід думати, як після нього відновлювати життєдіяльність держави, і розуміти серйозність удару, який наносять обмеження по економіці. Карантин – це позитивна і необхідна річ, але він не є панацеєю і не може бути єдиним засобом боротьби з епідемією.
Олександр Доній, політичний аналітик, голова Центру досліджень політичних цінностей, колишній народний депутат України, голова мистецького об’єднання "Остання барикада", спеціально для Главреду
Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред
Читать Главред в Telegram
Главред на YouTube
