"Победобесие" как государственная религия: зачем Путин играет с датами Второй мировой

Изменяя дату окончания Второй мировой войны, российская власть пытается задвинуть в тень одну из наиболее бесславных страниц истории Путина (дальше – укр.)

Парад Победы в Москве
В'ятрович пояснив, чому Росія не може навіть один рік обійтися без параду перемоги / Reuters

Росія нічого не робить просто так, але часто здійснює безглузді кроки.

Рішення Держдуми РФ про перенесення дати закінчення Другої світової війни з 2 на 3 вересня має два аспекти.

З одного боку, це рішення продовжує сталінську традицію мати власні дати для відзначення тих чи подій, пов’язаних із Другою світовою війною. Нагадаю, що ця війна закінчилася не 9 травня, як святкується у Росії, а 8 травня. Але за бажанням Сталіна ця дата була перенесена. Пояснення цього кроку було дуже дивне – мовляв, у Москві вже було 9 травня у той час, коли підписували капітуляцію в Берліні.

Припускаю, що з датою закінчення війни – та ж сама історія: Росія просто хоче відзначати завершення Другої світової війни не з цілим світом, а окремо, аби, таким чином, підкреслити ексклюзивну та виключну роль Радянського Союзу у перемозі в Другій світовій.

Читайте такжеПусть сдохнут, но не на Красной площади: зачем Кремлю парад во время пандемии

З іншого боку, російська влада може розраховувати і на політтехнологічний ефект від цієї гри з датами. Зокрема, це може робитися для того, аби посунути в тінь пам’ять про теракт у Беслані, що стався 1-3 вересня 2004 року, а 3 вересня досі було днем пам’яті жертв цієї трагедії. Це – одна з найбільш безславних сторінок у сучасній російській історії та особистій історії Владіміра Путіна.

Як відомо, Путін відклав парад перемоги у зв’язку з епідемією коронавірусу. Не виключаю, що цей парад може відбутися якраз 3 вересня. Це цілком у традиціях Йосифа Віссаріоновича Сталіна, який свого часу проводив парад перемоги влітку 1945 року.

В будь-якому разі, обійтися без параду хоч один рік у Росії не хочуть, навіть у зв’язку з виключними обставинами – пандемією. Для Росії культ перемоги у Другій світовій війні виконує квазірелігійну функцію. Це вже стало свого роду державною релігією і ключовим моментом національної ідентичності сучасної Російської Федерації. Саме на цьому будується національна гордість, саме на цьому будується ключова теза про те, що Росія – велика держава...

А, крім всього іншого, тезою про перемогу у Другій світовій війні закривається інформація про те, що Росія тепер бере участь у військових діях у якості агресора, зокрема, й на території України.

Володимир В’ятрович, історик, колишній директор Українського інституту національної пам’яті, народний депутат України, спеціально для Главреду

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Новости партнеров

Последние новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять