Группа "Брати Гадюкіни"

Павел Крахмалев, Михаил Лундин
7 марта 13:00

    

Читать ответы
  • Коли чекати на новий альбом? Чому він буде присвячуватися? Чому така назва – “Сміх і гріх”?
    Павло Крахмальов: Якщо для себе не визначиш конкретних термінів, то того не станеться ніколи. Тому ми, як пострадянські люди, позначили собі строк — до 1 квітня видати на гора, принаймні технічно, всі пісні, які ми запланували в цьому альбомі. Про все інше (тираж, презентацію тощо) будемо розмірковувати згодом. Але, думаю, альбом презентуємо навесні. Чому така назва? Тому що сміх і гріх танцюють разом, як чоловік і жінка. І наскільки той танок буде красивим, залежить від обох партнерів. В принципі, все наше життя складається зі сміху і гріху. Що з того вийде — скажуть слухачі та глядачі, коли почують альбом. Але можу сказати, що сюрпризів буде багато: це і соціальна лірика, і любовна лірика, і гріховна лірика, і справжній рок-н-рол.
  • Козаки, а що для вас означає нагорода премією «Юна»? І як самі оцінюєте той внесок, за який вас нагородили? До речі, а чи були у вас в Україні хоча б якісь нагороди такого рівня для цього, чи у нас, як завжди своє не надто цінують, проте попса у фаворі?
    Михайло Лундін : Коли ми починали, то не було розподілу на попсу, рок та іншу музику. Була лише українська музика, український андеграунд... Тоді ще не було навіть шоу-бізнесу як такого. Хто мав якісь ідеї, той їх і втілював у життя. Але склалося так, що у нашій державі нам дали премію такого рівня вперше лише через 30 років нашого творчого життя. Павло Крахмальов: На мій погляд, зараз настільки еклектичний час, що виокремлювати попсу, нарікати на неї, говорити, що вона апріорі є чимось поганим, я би не став. Якщо це якісна хороша музика, яка подобається людям, вона має існувати, має бути присутня. А ми — музиканти і художники у великому сенсі слова — маємо тримати ніс по вітру і щось брати в рок-н-рол електричне, щось попсове, щось з інших стилів. Так само попса має брати щось із року… З таких експериментів і вийде та музика, яка потрібна зараз. Щодо YYNA... Нам, безумовно, дуже приємно. Номінація «За особливі досягнення» — це єдина номінація, яка не голосується і в якій не треба змагатися. "Брати Гадюкіни" — по праву в тій номінації, бо змагатися в нашому статусі нема з ким і нема за що. :) Таку премію ми отримали вперше. У "Гадюкіних", не дивлячись на те, що ми вже 30 років на сцені (і, слава Богу, що нас і досі слухають), постійно щось стається вперше. І вперше ми отримали таку нагороду. Вперше була червона доріжка для "Гадюкіних", де ми, як ті корови — прийшли, нагадили і пішли. :) Адже ходити по червоній доріжці — це теж мистецтво. Тож це приємно. Дуже дякуємо. І будемо старатися хоч одну ще премію заробити.
  • Доброго дня всім. Таке філософське питання. Як гадаєте, чи зможуть колись українці та росіяни повернутися до нормальних добросусідських відносин? Коли і за яких умов це можливо? Заздалегідь дякую.
    Павло Крахмальов: В мене до цього часу є родичі, які живуть у Росії. Ми не спілкуємося на політичні теми. Ваше питання не те що філософське — воно дуже складне, бо люди, які живуть у Росії, залежні від тої піар чи пропагандистської технології, яка існує в тій державі. Слава Богу, у нас інакша історія. Але саме тому ми зараз один одного не розуміємо. І завтра не зрозуміємо. Як прийде час, і всі люди зрозуміють, для чого вони живуть, що для кожного є найціннішим у цьому житті, тоді будемо дивитися.
  • У вас було чимало прихильників у Росії. Як зараз? Чи підтримується з ними якийсь зв’язок? Запрошують із концертами в Росію? Що відповідаєте?
    Михайло Лундін: У Росії у нас багато прихильників було і є. Зв’язок я підтримую із музикантами, але на політичні теми ми не говоримо. Нас і зараз запрошують на концерти в Росію. Але ми не їдемо. Така наша позиція, і вона у нас від початку. Павло Крахмальов: Нещодавно був випадок, коли нашому директору задзвонили і запросили в Ялту із виступом на якомусь заході, але ми сказали, шо нє. Вони з образою і зверхнім ставленням відповіли: "Як так! Туди приїде багато ваших прихильників з усієї Росії!". На що ми сказали так: "Якщо у нас є прихильники, які нас конче хочуть почути, нехай приїжджають до нас на концерт — безпеку ми гарантуємо". На цьому спілкування з цього приводу завершилося.
  • Як ставитеся до російського року?
    Павло Крахмальов: Якщо серйозно, я просто не дуже знаю російський рок. Якось я ніколи не фанатів. Але дуже добре ставлюся до Юрія Шевчука, Андрія Макаревича, але я не досить глибоко знаю цю тему, тому нічого не можу сказати.
  • Ви є тими, хто стояв біля витоків українського року – відчуваєте власну історичну відповідальність?)) Взагалі, чим, на вашу думку, український рок відмінний від року будь-якого іншого?
    Павло Крахмальов: Ми починали в такі часи, коли стався вибух. Вибух — етнічний, філософський, музичний. І саме український. Саме поняття вибуху дає шквал емоцій. В музиці емоція стоїть не на останньому місці. Тому в 1989-90 роках той вибух дав поштовх для розвитку української музики. Михайло Лундін: Звісно, відповідальність ми відчуваємо. Але наші пісні — чесні. Це історії з життя. У кожного четвертого-п’ятого така історія була. Павло Крахмальов: У наших піснях то і є Україна. Вона — різна: і весела, і сумна, і сміх, і гріх. Суто суб’єктивно, я би дуже хотів, щоб українці поменше скаржилися, бо все — в наших руках, і, як ми задумаємо жити в країні, так і будемо. Михайло Лундін: А всі скаржаться: комусь грошей не вистачає, комусь — житла, комусь — хліба... Павло Крахмальов: Якщо говорити про відмінність і особливість українського  року… На мій погляд, а я є музикознавцем за освітою, то дуже характерна ладовість музики. Гуцульський лад є дуже притаманним, і він робить нашу музику відмінною від будь-якої іншої. Це дуже впадає в очі. Гуцульський лад із ритмічними відмінностями дуже схожий на блюзовий. Тому блюз і Україна — одне ціле... Михайло Лундін: Тому ми і плачемо. 
  • Вітаю. Як, по-вашому, наскільки змінився український слухач за 30 років? Як змінилися його смаки і вподобання? Вам особисто легше чи навпаки стало догоджати вибагливій публіці, яка зараз балувана і українськими, і зарубіжними музикантами?
    Павло Крахмальов: Ми вже говорили про емоційність музики. Власне, за 30 років просто побільшало різних облич на наших концертах. Облич і поколінь. Приходять веселі дідусі і бабусі, тати і мами, їхні діти і вагітні жінки. І що головне для нас — вони посміхаються, дуже світлі. І, якби знімали на камеру обличчя на наших концертах, а потім показували, то ми всі були б більш позитивними, мали б віру в те, що все буде добре. Ми відчуваємо, як люди посміхаються і дістають дуже хорошу і позитивну енергію, а це головне.
  • Чимало ваших пісень є хітами, їх знають усі - від малого до старшого. Чим ви самі собі пояснюєте успіх ваших пісень, чим вони так чіпляють слухача?
    Михайло Лундін: Ці пісні — це історії життя, вони чесні. Ніц видуманого нема. То всьо — правда. Тому я думаю, що люди, які приходять на наш концерт зі своїми дітьми, а їхні діти потім зі своїми дітьми, є показником того, що наші пісні — хороші. Ми їх самі любимо. Але, корім старих і відомих, у нас є й нові пісні, які теж стануть хітами, ми впевнені.
  • Під час цього національного відбору Євробачення на сцену несподівано виринули The Вйо – принаймні нагадали про себе і свою творчість. А у вас не виникало бажання спробувати показати клас молодими та вступити з ними у конкуренцію на конкурсі такого рівня?
    Михайло Лундін: В минулому році на Національному відборі виринули «Green Grey», цього року — «The Вйо». Це їхній вибір, принаймні вони показали себе. Ми б на таку штуку не пішли.  Павло Крахмальов: «Євробачення» — то не наш формат. Навіщо там сидіти і займати чиєсь місце, не пускати на конкурс талановитих виконавців? Хай вони роблять революцію в українській музиці. Ми, якщо їм це буде потрібно, їм допоможемо. Нам, в принципі, не має сенсу змагатися на цьому конкурсі, навіть заради одного чи двох праймових ефірів на центральних каналах. 
  • Цікаво було б почути ваші враження від того виконавця, який поїде від України на Євробачення? Як гадаєте, чи зможе Melovin потрапити в десятку? Кожен розкажіть, хто у вас був фаворитом, і кого вважаєте гідним представляти країну в Європі?
    Павло Крахмальов: Я вважаю, що Melovin може потрапити в десятку. Михайло Лундін: А я вважаю, що — нє. Бо автентичного українського в цьому хлопцеві нічого немає — є просто форматний англомовний трек. Павло Крахмальов: Але ми маємо усвідомлювати, куди і навіщо їде той виконавець. І я вважаю, що в тому форматі — він дуже цікавий. Михайло Лундін: А я вважаю, що — ні. (Почали битися, — Ред.:)) Михайло Лундін: Моїм фаворитом був Kadnay.
Подписывайтесь на
наш канал в Telegram
Узнавайте первыми все
самое важное и интересное
Подписаться