Такий бюджет приймати не можна. Він передбачає величезний 60-мільярдний дефіцит. А, отже, вимагає збільшення державного боргу приблизно на 100 мільярдів гривень. Україна ж не може далі залазити в борги, тому що ми на краю прірви – банкрутства і дефолту. Це бюджет для тих, хто хоче побенкетувати наостанок і залишити нам розвалену країну. Нам потрібен новий уряд, новий бюджет і нова економіка. Легалізація цього бюджету означає легалізацію і уряду, який уже тисячу разів засвыдчив свою безпорадність. Їм не можна давати до рук гроші.  
Дякую всім за цікаві запитання. І бажаю всім успіхів і щасливого майбутнього!

Перспективи дуже невиразні. МВФ не буде надавати кредити країні, яка вже є прокредитованою з надлишком. Крім того, тенденції руху України до Євразійського союзу свідчать про віддалення нашої країни від ринкової конкурентної системи, яка діє у західному світі, і до якої ми рухалися б у випадку асоціативного об’єднання з ЄС. Саме за цих умов МВФ почав би надавати нам фінансову допомогу. Оскільки російскьий кредит короткостроковий, то питання співпраці з МВФ залишається актуальним і знову постане через пару років.

Провал тривав чотири місяці з серпня, коли почалися силові акції з боку Російської Федерації щодо українського імпорту, а також небажання отримувати плату за газ з відстрочкою, а закінчилися відмовою від європейського шляху міжнародної інтеграції нашої економіки.
Найбільше досягнення минулого року залишається тільки на устах керівників уряду і держави. Можливо, дуже задоволені декілька олігархів, наближених до вищого керівництва, але, на жаль, бізнесові успіхи суперечили розвитку національної економіки.

Домовленості з Китаєм по своїй суті є проектом отримання Україною кредиту у формі матеріальних цінностей і будівельних робіт. Отже, це не інвестиції, а зростання державного боргу ще на декілька мільярдів доларів, а також скорочення нашого національного виробництва на нашій території і збільшення іноземного виробництва з усіма наслідками цього.

На мій погляд, теперішнє керівництво України визначилося у своєму. Зараз, за моїми даними, готуються документи щодо приєднання України до Євразійського союзу, і ми одназначно потрапляємо під контроль нашого східного сусіда. Наслідки в середньо- і довгостроковій перспективі є вкрай поганими, адже ми потрапляємо в атмосферу адміністративної централізованої економіки і віддаляємося від світових конкурентних ринків. Модернізація української економіки відкладається знову ще на декілька років.

На мій погляд, Майдан є проявом політичної активності громади у випадку незгоди з фундаментальними рішеннями чинної влади. І це – форма прямого народовладдя, оскільки люди масово засвідчують свої цілі та інтереси. У нашій Конституції така форма відсутня, саме тому і виконавча влада, і міліція, і суди дозволяють собі відмовляти громадянам у цьому їхньому праві і не реагують на суспільну думку. На мій погляд, масове зібрання на Майдані (скажімо, більше ніж півмільйона людей) є безумовним приводом відставки уряду. У випадку, коли парламент відмовляє уряду у відставці, мають бути прийняті рішення щодо розпуску парламенту президентом. Зараз ми знаходимося у глухому куті щодо забезпечення прямого народовладдя. Цей конфлікт може не тільки затягуватися, а й поглиблюватися. Відповідальність лежить на президенті, і чим раніше він це зрозуміє, тим краще для нього. Інакше він нестиме відповідальність за недотримання конституційних норм. Політики, які ігнорують ситуацію активного протистояння і твердості людей на Майдані, і тягнуть справу до чергових виборів, є безвідповідальними.

Економіка знаходиться у стані депресії. Споживчий попит також спадає. А тому товари, що вільно продаються на ринках, дорожчати не повинні. Оскільки відбувається здешевлення російського газу, то немає приводів очікувати подорожчання тарифів на житлово-комунальні послуги. Дорожчатимуть лише елітні види товарів і послуг через те, що чинна влада постійно піднімає митні і податкові бар’єри, а також акцизні збори.

Можна давати впевнену відповідь на це питання лише стосовно декількох місяців, коли стабільність курсу гривні забезпечуватиметься російським багатомільярдним кредитом. Проте ці гроші не змінюють в принципі валютно-торгівельну ситуацію в країні. Дефіцит поточного рахунку торгівельного балансу зростатиме. Іноземних інвестицій годі й чекати. А у другій половині року відновиться напруга з валютним забезпеченням гривні – «все повернеться на круги своя».

Російські кредити дозволяють Україні розрахуватися з міжнародними боргами, які потрібно сплатити у 2014 році, включаючи борги «Нафтогазу України». Приросту золотовалютних резервів не буде, оскільки згаданий кредит буде витрачений лише на сплату поточного боргу, його обслуговування і фінансування нових дефіцитів.

Визначальна риса – це неконкурентоспроможність українських товарів у світі, яка, на жаль, посилюється. Саме тому зменшуються обсяги експорту і погіршується стан торгівельного балансу. Визначальною характеристикою внутрішніх тенденцій є глобальна нестача кредитно-інвестиційних ресурсів, що обумовлює падіння виробництва на діючих підприємствах. Наслідком цих тенденцій є невиконання планів по даходах до бюджету, а, отже, і невиконання фінансових зобов’язань уряду перед соціальною сферою, побутовим сектором і вразливими групами населення. Фактичне падіння рівня доходів у бюджетників і соціально незахищених верств населення призводить до зменшення депозитних вкладів громадян у банківські установи, що створює додаткові ризики у банківському секторі, підвищення процентних ставок і неможливість фінансування будь-яких структурних змін у виробництві.

Звичайно, Майдан впливає на стан економіки. Передусім гроші громадян, які могли б бути інвестиційними засобами для виробництва, витрачаються на утримання цієї політичної структури і затягування вирішення соціально-політичних проблем чинною владою є причиною продовження фінансових витрат у цьому напрямку. Хоча обсяги цих витрат у масштабах країни і незначні, але моральна відповідальність за феномен Майдану і затягування вирішення проблем суспільства лежить на владі.

Росіяни нічого даремно не роблять. Вони не благодійники і, тим паче, не рятівники української економіки. Даючи кредит, вони вимагають збільшення обсягів закупівель російського газу і першочергової оплати них. Як ми знаємо, перед новим роким уряд повернув 750-мільйонний кредит російських банків, виданий у вересні 2013 року, і оплатив за рахунок нового кредиту від Росії. Збільшення закупівель російського газу стимулює зростання енергоспоживання у нашій економиці, а, значить, і затягування вирішення проблеми надзвичайної її енергомісткості. Фактично газова угода дозволяє деяким галузям економіки збільшити обсяги виробництва і прибутки власників відповідних корпорацій. Але справа в тому, що програючи конкуренцію на світових ринках, обсяги продажів сировинної продукції цих корпорацій є обмеженими. Отже, рухаючись таким чином, ми не піднімемо економіку. Сам же 15-мільярдний кредит на два роки не дозволяє використовувати його кошти для довгострокових структурно важливих програм, а, отже, не створює джерела отримання нових прибутків для оплати і погашення цього кредиту. Саме тому його треба визнати каббальним, неконструктивним, корисним лише для олігархів і фактично є платою за продаж українською владою частини суверенітету нашої держави. Вже те, що керівники уряду заявляють, що переговори з ЄС мають відбуватися за участі Росії, свідчить про втрату Україною суверенних прав самостійно вести міжнародну політику.

Я сам живу в центрі Києва і бачу, як карети швидкої допомоги проїжджають по вулицях Грушевського, Інститутській, Михайлівській. Їх пропускають і міліцейські, і майданові кордони. А про права мітингувальників і права законослухняних громадян, що можуть вступати в суперечку, треба визначати, виходячи з найголовніших пріоритетів. 

Ми стоїмо перед необхідністю кардинальної зміни системи урядування в країні, а тому питання не в окремих прізвищах чи вузьких секторальних програмах. Треба оновити приорітети державного устрою, ключовим пунктом яких є включення громадянського суспільства у державотворення. Компонентами такого процесу є також перехід до парламентської республіки і серйозне обмеження влади президента, зокрема, скасування його прав управляти органами виконавчої влади. На такій платформі можна говорити про нові можливості для громадян, відповідальність чиновників, свободу ЗМІ, вільне підприємництво, справедливість на ринках і т.п. Без цих питань ми країну не оновимо. Більш вузькі реформи, хоча вони вкрай важливі для технологічного і структурного оновлення виробництва, створення фінансових накопичень для розвитку та імпульсів для науково-технічних інновацій, забезпечення достойного пенсійного обслуговування громадян, є продовженням згаданих мною базових реформ. Нам потрібна людина, якій би ми могли довірити справу такого великого масштабу. Саме про це треба вести дискусію і не відкладати її на останні два місяці перед виборами. Дякую Вам за побажання успіхів.

Одним із викривлень нашого життя є захоплення нашими олігархами не тільки виробничих об’єктів, а й різних видань, телеканалів та інших засобів масового впливу на людей. Фактично вони фінансують те, що вигідне владі. Подивіться на наше українське телебачення. Тому питання достатньо глибоке. Маємо обмежити олігархічний вплив на наше життя, можливості олігархів завдавати шкоди економіці, якщо влада або громада діє не у відповідності з їхніми інтересами, і убезпечити споживачів від монополістичних зловживань на ринках. Це один із напрямків реформ, які стоять перед нами.

Абсолютно правильна оцінка. Проблеми валютної неспроможності економіки України можна вирішити за рахунок активізації легального використання іноземної валюти, що знаходиться на руках у населення. Для цього потрібно змінити загальну атмосферу в державі, зокрема, щодо захисту прав власників іноземної валюти, включаючи гарантії держави щодо фізичного збереження іноземних банкнот, збереження їхньої вартості і повернення коштів, які вкрадені банківськими установами або втрачені через банкрутство останніх; треба довзолити вільне кредитування доларовими засобами всередині країни, заохочення банків до збільшення депозитних доларових вкладів; скасування бар’єрів щодо переказів валюти за кордон і з-за кордону, вільного здійснення фондових операцій українцями на міжнародних біржах. Це зовсім інша фінансова модель, і без переходу до неї валютні проблеми в державі не вирішити. Звичайно, паралельно мають бути вирішені питання стабільності гривні і необмеженого її конвертування в іноземні валюти.

На жаль, проблеми 1992 року до цього часу в Україні не вирішені – ми на крайніх задвірках цивілізаційного розвитку. На жаль, мені не вдавалося активно сприяти нашому розвитку. Мене завжди остерігалися і продовжують остерігатися.

Європейські цінності не тільки є проявами високого державно-правового, науково-технічного, соціокультурного та інтелектуального розвитку європейських народів. Вони і досі є недосяжними для Японії, Гонконгу, Тайваню, США та інших країн світу. У нас є історична можливість рухатися до такого високого рівня. Звичайно, треба мати кваліфіковане керівництво, освічений уряд, щоб розуміти, яким чином рухатися у європейському напрямку.

Мені б хотілося сказати якісь втішні слова тим, хто своєю працею створює об’єкти нового бізнесу, ризикує своїм майном та навіть здоров’ям. Ключовими пунктами відновлення зростання малого і середнього бізнесу є правова атмосфера, в якій він працює, та фінансове забезпечення. Поки що в цих напрямках не проглядається поліпшення. Можливо, влада вважає, що фінансові моделі для підприємництва – не її справа. Хочеться сказати: подивіться на Європу. Нагадаю також, що стрибок німецької економіки у 50-60 роках, коли вона щорічно зростала на 8-10%, був забезпечений саме прискореним розвитком дрібного підприємництва, яке було у подавленому стані за часів тоталітарного режиму.

Робити економічні прогнози в нашій країні – невдячна справа. Вони неможливі, коли немає вільного розвитку економіки. Адміністративними і маніпулятивними засобами сьогоднішнє урядове керівництво може спростувати будь-який об’єктивний прогноз. Тому варто виходити з інтересів влади та її фінансових партнерів. А їм вигідно тримати курс гривні відносно твердих валют стабільним. Оскільки девальвація гривні призведе до серйозного подорожчання паливних і сировинних ресурсів, які завозяться в нашу країну, і до збитковості більшості застарілих виробництв. До того ж, девальвація гривні значно збільшить витрати держбюджету на обслуговування і погашення міжнародних боргів держави, а це може означати бюджетний колапс. Тому влада в межах можливостей буде підтримувати курс гривні відносно стабільним.