Сашко Положинский

Лидер групп "Тартак" и "Був'є", музыкант
24 января 13:00

  

Читать ответы
  • Сашко, наскільки для Тартака або Був’є актуальна проблема «формату», якого вимагають дотримуватися радіо та ТБ? Хто і виходячи з чого, по-вашому, формує рамки цього «формату» в Україні?
    По-перше, ми ніколи не намагалися творити в межах «формату». Інколи нам щастило тією чи іншою піснею "вписатися" в цей «формат». Інколи в нього "вписувалися" створені кимось із наших друзів чи колег ремікси на наші пісні. По-друге, саме поняття «формату», на мою думку, в Україні дещо викривлене — у нас його подають як певне узагальнення, а мені здається, що це би мала бути кожна окрема вузька спеціалізація. Що ж стосується тих рамок, то, як мені здається, вони сформовані кількома чинниками: смаками і вподобаннями музичних редакторів та програмних директорів; комерційними успіхами деяких радіостанцій або телеканалів; вдалим маркетингом деяких артистів або й цілих музичних напрямків; певним набором стереотипів історичного, психологічного чи економічного походження; звиклістю значної частини української публіки сприймати те, що нав’язується, не шукаючи альтернатив. З огляду на останнє, підозрюю, що на вподобання і смаки можна ефективно впливати, маючи для цього певні можливості.
  • У нас довго дискутують з приводу того, як реінтегрувати Донбас в Україну з політичної точки зору. А що потрібно робити з людьми — як реінтегрувати їхні уми, свідомість? Що тут в силах зробити люди від мистецтва, культурні діячі? Чи можливо взагалі певну частину населення навчити (або змусити) більше любити українське, особливо більш старших людей зі сходу країни, для яких, що б там не казали, російська залишатиметься основною мовою спілкування, класика російської та зарубіжної літератури більш цікавою, які дивитимуться з більшим задоволенням старі-добрі радянські фільми, того ж Гайдая чи Рязанова?
    Колись наприкінці 80-х років популярна тоді українська співачка Сестричка Віка співала в одній пісні: «А мені все єдино — ковбаса чи калбаса — аби вона була». Скоріше за все, малося на увазі, що більшість людей не так переймаються якимись "високими матеріями", скільки комфортом свого повсякденного життя і впевненістю в завтрашньому дні. Як тільки Україна зможе забезпечити пересічному громадянинові ці дві умови його існування і переконати, що саме в Україні — сильній незалежній самодостатній і багатій — цьому громадянинові, його дітям і онукам житиметься так добре, а з часом — ще краще, одразу ж всі можливості спекуляції на питаннях мови, культури, історії тощо втратять свою силу. Тоді важко буде апелювати до негараздів, якщо цих негараздів ставатиме менше, менше і менше. Знову ж таки, важливими аспектами існування суспільства є виконання двох принципів — справедливості і відповідальності. Чим більше справедливості пануватиме в Україні, чим більше відповідальності нестиме кожен за свої дії, вчинки, слова, уподобання, тим простіше нам буде знаходити одне з одним спільну мову. І цілком можливо, що доволі швидко цією мовою стане українська.
  • Як ви ставитеся до квот на українську музику? Чи все в цій ідеї продумано і мудро? Може, варто було б квотувати всю іншу іноземну музику в наших ефірах?
    Ставлюся до квот позитивно. Можливо, варто було вводити їх не так різко. Але, як мені здається, в більшості випадків ці квоти є цілком реальними для виконання. Зрештою, хто хоче крутити більше української музики, той крутитиме її і без квот. А хто не хоче — той завжди знайде привід, щоб пояснити, чому. Тож мусимо керуватися державними інтересами. А в державних інтересах, я переконаний, щоб української музики всюди було якомога більше. І за цей рік ми переконалися, що музики дійсно стає більше, і вона стає все різноманітнішою та цікавішою. Маємо всі шанси з часом невимушено і легко ці квоти збільшити не лише на формальному, але й на реальному рівні. Хоча, звісно, якби почали квотувати десь так років 20 тому, і не лише визначати квоти, але й чітко контролювати їх виконання, то сьогодні б мали й іншу музику, й іншу країну. Та краще пізно, ніж ніколи — це саме той випадок.
  • Сашко, скажіть відверто, що ви думаєте про цю історію з Мальдівами Порошенка та якимись непристойними сумами, витраченими на відпочинок?
    Я не дуже в курсі подробиць цієї історії і ніколи не був прихильником Порошенка. Але якщо правда те, що я чув, то я нічим не здивований. Що мене дійсно дивує, так це те, чому люди ще й досі дивуються.
  • Як вам цьогорічний тріумф гурту Юркеш на Х факторі, що думаєте про творчість Юрка Юрченка, чи входить їхня музику до розряду ваших вподобань?
    Мало знаю про те, що відбувається на "Х-факторі" і про тріумф гурту "Юркеш", чув лише якісь відголоски. Мабуть, серед усіх пісень гурту "Юркеш" можу для себе виділити лише пісню і кліп "Стеляться Тумани". Загалом, така музика, яку грає "Юркеш", не дуже відповідає моїм музичним смакам. Натомість вважаю Юрка і його колег по групі вартими уваги, популярності та гідних заробітків. Тому можу їх тільки привітати, побажати успіхів на майбутнє, а всім прихильникам української музики — не лише чекати, коли хтось із наших музикантів потрапить на "Х-фактор", але й шукати українську музику до вподоби за межами цього та інших телевізійних конкурсів.
  • Доброго дня, Олександре! Скажіть, чи можлива для вас еміграція? Що для вас патріотизм? Як ви вважаєте, чи можна бути патріотом, але проживати закордоном?
    Донедавна я взагалі навіть не думав про еміграцію. Але останні пару років такі думки час від часу навідують мене. Розумію, що за межами України довго не витримаю, та й нікому я там не потрібен, бо нічого й не вмію робити, крім написання пісень українською мовою — а кому вони там потрібні. Однак у певні моменти кричущі прояви відсутності мудрості в одних та бодай мінімальної порядності в інших викликає малодушне бажання кинути все і банально втекти. На щастя, такий стан швидко минає, бо одразу знаходиться безліч причин і приводів, щоби відновити віру в людей і в країну. Вважаю, що можна бути патріотом і проживати за кордоном. Але є кілька принципових моментів, серед яких готовність кинути комфортне життя за кордоном і повернутися в Україну, якщо виникне нагальна потреба у цьому.
  • Олександре, а ви охоче займалися музикою в дитинстві чи з-під палки?
    На жаль, я в дитинстві музикою не займався взагалі. І зараз дуже страждаю через те, що не постраждав тоді. Можливо, якби мене тоді переконали або змусили, то сьогодні мені було би в багатьох питаннях значно легше. З іншого боку, я розумію, що мої батьки змусити мене тоді не змогли б, а переконувати не хотіли.
  • Доброго дня!!! Цікавить таке питання: чи задумувались Ви над ремейками існуючих пісень чи написання нових іншою мовою, ну як би то для розширення кордонів творчості!?
    Іншою мовою мені писати не вдається, бо, крім української, я вільно володію лише російською, а російською мені щось не дуже пишеться. Було пару спроб колись, але вони виявилися не надто вдалими. Щодо рімейків, то іноді надходять такі пропозиції чи думки, але я ж пишу багато нових пісень. То навіщо мені перероблювати старі? Хай це роблять інші, якщо їм цікаво.
  • Сашко, як кажуть, друг пізнається в біді… Чим вас приємно та неприємно вразили (або просто здивували) ваші колеги музиканти в нинішній спільній біді українців?
    Я приємно вражений тим, що деякі з них свідомо відмовилися від заробітків з почуття відповідальності і патріотизму. Мене приємно вразило те, що багато хто свідомо йде на втрати сил, часу і грошей заради підтримки країни і людей. Разом із тим, дехто мене відверто здивував тим, що відмовився від Батьківщини і пішов на співпрацю із ворогом. Однак я би хотів, щоб ті українці, які скеровують свій гнів проти тих моїх колег, які зрадили Україну, більше приділяли уваги тим, хто не зрадив. А то якось дивно виходить, чужих лаємо, а своїх підтримувати забуваємо. Натомість ворог хитрий і підступний, він зрадників ставить на п’єдестал, збагачує їх і славить. А ми виливаємо злість, не протиставляючи при цьому возвеличення своїх.
  • Олександре, дякую вам за дописаний куплет пісні Козак Сістем Не Моя. Просто фантастична лірика вийшла, і написані вами слова не зачеплять хіба що людину-дровеняку якусь. Розкажіть, як працювалося над цим текстом? Чи легко було доповнювати вірш Симоненка, вдосконалювати написане класиком?
    Я вже неодноразово казав із цього приводу, що не сприймаю цю роботу як "доповнення вірша Симоненка". Це для мене традиційний варіант творчої співпраці. В моєму активі є багато спільних пісень, де частину тексту писав не я. У даному випадку все відбувалося так само. Я надихнувся текстом Симоненка і написав свою частину пісні. Сприймайте це просто як творчий дует. І, так, текст писався дуже легко і швидко. І цьому я, звісно, завдячую силі слова і таланту пана Василя.
Подписывайтесь на
наш канал в Telegram
Узнавайте первыми все
самое важное и интересное
Подписаться