Нещодавно екс-канцлер Німеччини Герхардт Шредер заявив про те, що Путін ніколи не віддасть Крим Україні, на що посол України у Німеччині Андрій Мельник запропонував політику парі про те, що це станеться ще за його життя.
Стосовно Шредера, то у його випадку, як-то кажуть хто платить гроші, той і замовляє музику. Він показав себе найганебнішим канцлером від часів пізнього Гінденбурга, коли той в силу маразму віддавав владу Гітлеру. Так само і Шредер готовий працювати на Путіна, бо він своїми заявами спонукає думати про узаконення анексії Криму, бо Росія ніколи його не поверне. А це, у свою чергу, суперечить нормам міжнародного права.
Та у офіційній Німеччині Шредера не сприймають серйозно – для них він оксюморон і символ відвертої корупції. Утім, навіть іноді і слова чинного канцлера Ангели Меркель, які є визначальними, теж викликають тривогу, коли вона говорить про поглиблення переговорних позицій і тим самим натякає на те, що процес повернення Криму дійсно може бути дуже довгим і тому треба якось цей період прожити.
Тим паче, що з українського боку якась реакція зараз буває дуже рідко, і тому такі заяви на Заході частішають.
Читайте такжеГолосование о присоединении к Марсу, или Зачем РФ еще один референдум в КрымуУкраїна зараз стала виключно об’єктом міжнародної політики – ми не впливаємо ні на що, включно із нашою долею. Усі переговори про нас ведуться без участі України і нас у кращому випадку ставлять до відома.
Насправді Крим і Донбас мають різну природу. Наприклад, ще кілька років тому хтось намагався питатися про те, чому Крим не обговорюється у Мінських домовленостях. Хоча усі знають, що Мінський процес був від початку спрямований на погашення гарячої стадії бойових дій, та і самі можливості повернення тих територій простіші, ніж у Криму. Бо Донбас Росія ніколи не визнавала своїм - попри те, що вони організували і проплатили там незаконні референдуми, вони постійно кажуть, що це українська територія.
З Кримом усе навпаки – вони вже записали його у свою Конституцію. А це означає, що так просто забрати його не вдасться, а віддавати вони його тим паче не планують. Тому про повернення Криму мова може йти не може навіть після відходу Путіна, бо його з влади можуть тільки винести, коли він помре.
Але є старе правило – диктатори не лишають спадкоємців. Це доведено і Каддафі, і усіма іншими. Ми можемо розраховувати на включення механізму повернення Криму тільки після того, як у пеклі буде свято. І в той момент, коли у Росії почнеться певна гризня між наступниками Путіна і бігтимуть за підтримкою Заходу, усі мають пам’ятати, що Крим незаконно анексований, і без його повернення санкції проти Росії будуть тільки посилюватися. І якщо ми будемо постійно нагадувати про приналежність Криму Україні, то на момент смерті Путіна ми матимемо шанс на повернення Криму. Але якщо ми будемо про це тихенько мовчати, то після смерті Путіна з Росією домовляться без нас, хоча Крим ніколи не визнають російським. Так само, як свого часу не визнавали анексію Радянським Союзом країн Прибалтики.
Тарас Чорновил, политический аналитик, эксперт по вопросам международной политики, бывший народный депутат Украины, специально для Главреда
Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред
Читать Главред в Telegram
Главред в Google News
