Игорь Романенко

Игорь Романенко

Военный эксперт, генерал-лейтенант запаса, кандидат военных наук, доктор технических наук, экс-заместитель начальника Генштаба ВСУ
9 февраля 15:00

   

Читать ответы
  • На вашу думку, яка вірогідність війни росії з Китаєм?
    Зараз Росія потрапила під велику економічну залежність від Китаю. Крім того, Росія значно обмежена в потужних союзницьких силах, державах. І тому у найближчий час буде намагатися, не зважаючи ні на що, хоча б показувати видимість стратегічних союзних стосунків із Китаєм. Великі маси китайців уже працюють на території Зауралля та Сибіру. Розташування стратегічних китайських ядерних ракет поблизу кордонів Росії було (майже) не помічене керівництвом і дипломатами Росії. Це відображає продовження зниження потенціалу Росії як світового лідера.
  • Отже, Німеччина почала думати про ядерний статус... Свій ядерний статус. Використовуючи, як аргумент, те, що Трамп не дуже прихильно ставиться до НАТО та витрат на НАТО з боку Америки. То чи може зараз Україна "приєднатися" до питання ядерного статусу, але вже ядерного статусу України?
    Приклад Німеччини, яка тільки починає докладати відповідні ядерні зусилля, а також таких держав як Ізраїль, Пакистан, Індія, Північна Корея показує можливість для України шляху до повернення своїх ядерних потужностей. Питання в тому, як це робити Україні в сучасних умовах.
  • Сейчас вновь активизировалась дискуссия о введении военного положения на Донбассе. Ваша оценка: нужно ли это в данный момент? Что это даст, как повлияет на ситуацию?
    Введение военного положения в Украине позволило бы привести в юридическое соответствие действительное положение дел в зоне АТО. Однако одновременно это привело бы к фактическому приостановлению политической деятельности партий, работы парламента и проведения реформ. А граждане, живущие вдалеке от линии соприкосновения, почувствовали бы на себе введение комендантского часа, возможности подселения представителей силовых структур на их жилплощадь, изъятие в интересах ведения боевых действий личного транспорта и многое-многое другое, о чем популисты умалчивают. Кроме того, за три года ведения боевых действий нынешний парламент (и даже предыдущий) законодательно реализовал в условиях особого положения мероприятия из плана о введении в действие военного положения, в которых была необходимость для ведения боевых действий, для соответствующих действий силовых структур государства. На мой взгляд, сейчас необходимость введения ВП может быть реализована при проведении сепаратистски-российскими войсками боевых действий на уровне Дебальцево и Иловайска, причем, в первую очередь, сначала в зоне АТО.
  • Как вы считаете, после примеров "Гиви" и "Моторолы" поубавится ли желание у других боевиков и "российских отпускников" занимать какие-то должности в иерархии "республик"?
    Однозначно — да. Более того, "Гиви", в то время еще живой, видел, каким образом и что произошло с "Моторолой", и после этого понимал, что он один из следующих, причем в ближайшее время. Потому он начал продавать свою недвижимость (гаражи, квартиры), отправлять родственников с территории Донбасса в Россию и принимать меры по усилению безопасности. Однако это его не спасло, и справедливое возмездие настигло его в его же кабинете. В связи с этим вопросом хотелось бы отметить, что все террористы, которые действуют на территории Украины, в том числе на временно оккупированных территориях, особенно это касается лидеров боевиков, должны понести ответственность за свои действия, согласно украинскому законодательству. А для этого должны активно работать наши соответствующие органы, прежде всего, восстановленная Военная прокуратура (которая была уничтожена вместе с военными судами во времена Януковича). Также должны быть возрождены военные суды. Эти структуры (именно военные) должны работать, потому что в условиях фактической войны особенно остро встал вопрос юридического обеспечения всех аспектов ведения войны в нашем государстве. К сожалению, также надо отметить повысившуюся активность соответствующих органов РФ в лице Следственного комитета, судя по последним событиям, например, в Авдеевке. Они позволяют себе возбуждать дела против руководства наших частей, действующих в этом районе. С другой стороны, россияне прилагают усилия к подрыву стабильности действий наших военных руководителей, используя своих агентов в Украине, проводя соответствующую работу с различными слоями населения Украины, волонтерами и даже военнослужащими. Пример: организация давления на суд, который ведет дело о сбитом ИЛ-76, по генералу Виктору Николаевичу Назарову. Прилагается максимум усилий, чтобы, используя давление во всем спектре, добиться фальсификации проведения экспертиз, необъективного освещения событий отдельными СМИ, давления определенной части общественности и убитых горем родственников, чтобы, не зависимо от объективных обстоятельств, однозначно осудить генерала. И вопрос для меня здесь не столько в ситуации, что «генерал должен прикрывать генерала», а в том, чтобы в украинском возрождающемся государстве рождались новые объективные суды (в том числе военные прокуратура и суд), которые бы квалифицированно давали оценку действиям наших военнослужащих, представителей силовых структур, граждан государства, связанных с военной сферой, не зависимо от ранга и должности — от рядового до генерала, потому что в моем представлении и тот, и другой являются солдатами своей родины, своего народа. Только у рядового ответственность за выполнение боевой задачи на уровне одного человека и одной жизни, а у генерала — тысяч и десятков тысяч военнослужащих, а по совокупности и ответственность за безопасность и существование нашего государства в условиях войны.
  • возможны ли в россии досрочные выборы президента в 2017 году, а не 2018? вы верите, что выборы, когда бы они ни произошли, что-то изменят, что к власть придет кто-то не из путинской компании?иными словами, насколько большой сейчас запрос в российском обществе на политиков, исповедующих демократические ценности?
    Если учесть настроения российского общества, которое отражается в результатах соцопросов (даже с учетом их ангажированности), на текущий момент можно констатировать, что пропагандистски обработанное общество Российской Федерации в своем большинстве не готово к изменениям в руководстве государства в лице Путина и поддержке демократических структур своего государства. В связи с этим проведения досрочных выборов Путиным не планируется, следовательно, не стоит их ожидать в ближайшее время.
  • чи можуть за ліквідацією "гіві", "мотороли" тощо справді стояти українські дрг?
    Відповіді на такі питання просто не можливі як з боку офіційних осіб, так і з мого боку, як експерта. Люди, які відслідковують ситуацію, обмірковують інформацію про це, повинні самі робити відповідні висновки. Особисто я підтримую ізраїльський підхід у вирішенні питань щодо злочинців — як після Другої світової війни, так і на поточний час. Їх треба засуджувати судами своєї держави і приводити вирок до виконання, де б вони не перебували, і скільки б часу не минуло від моменту скоєння ними злочину.
  • Який сенс оголошувати на Донбасі "режими тиші", якщо вони жодного разу так і не виконувалися? Хто зацікавлений щоразу у зривах цих домовленостей, якщо об'єктивно?
    Сенс полягає в тому, щоб на тактичному рівні хоча б тимчасово знижувати інтенсивність ведення бойових дій, а на стратегічному міжнародному рівні показувати світовому співтовариству, керівникам держав приклади порушення російсько-терористичними військами вимог Мінських угод.
  • Як ви гадаєте, які наслідки будуть для України і світу, якщо Путін і Трамп: а) дружитимуть, б) будуть протистояти один одному?
    Гарне питання, на мій погляд. Стан справ в Україні залежить від так званої «дружби» чи «не дружби» Трампа і Путіна та впливає на стан стабільності в усьому світі. І це потрібно показувати не тільки у нас в державі, а й доводити до відома керівників різних країн світу, в першу чергу, тих, хто нас підтримує. Тому потрібно докладати максимум зусиль задля формування і доведення відповідної об’єктивної інформації по Україні новообраному Трампу і можливим новим лідерам країн Європи.
  • Якщо "Мінськ" уже довів свою неспроможність. То - що далі, яка альтернатива, як тоді "розрулювати" ситуацію? Тільки шляхом сили?
    Передусім, як би критично ми не ставилися до Мінських угод, які були прийняті у складний для України час, на мій погляд, вони себе ще не вичерпали. Тому треба або завершити їх виконання та отримати необхідні для України результати, або, якщо це буде неможливим, перейти до женевського, будапештського чи інших форматів. Це стосується політичної площини цього питання. Що стосується військового вирішення, то потрібно констатувати, що ЗСУ та інші силові структури стали набагато сильнішими, вони можуть протистояти ворогу, і прикладом цього є результати ведення бойових дій на Світлодарській дузі, на Маріупольському напрямку та у промзоні Авдієвки. Однак це не говорить про те, що ми маємо воєнний потенціал, здатний перемогти ЗС РФ у повномасштабній війні. Поки ще розгортання такого сценарію буде означати для нас втрати десятків тисяч найкращих воїнів нашої держави через суттєву перевагу ЗС РФ у ракетному озброєнні, бронетехніці, авіації і, безумовно, ядерній зброї. Не зважаючи на це, ми повинні докладати максимум зусиль для того, щоб за будь-яких умов ми могли принести армії ворога неприпустимі для нього втрати, і щоб усвідомлення цього не дозволяло ворогу розпочати таку війну.
  • Чому пробуксовує "мінський формат", і чому так вперто сліпими лишаються західні політики, які продовжують повторювати, що виконання Мінських угод - це єдиний шлях до миру в Україні, і чому так вперто українське керівництво зациклилося саме на Мінську?
    Мінські угоди не виконуються, тому що цілі Росії та України кардинально протилежні. І поки ще не пропонуються компроміси, які б дозволили зблизити позиції. Що стосується інших держав світу, то воювати за інтереси України вони не збираються. Підтримка України у протидії державі-агресору не є адекватною, і вони відстоюють в Україні виключно свої інтереси — збереження спокою в цих країнах за будь-яких умов, не залежно від інтересів України.