Сергей Згурец

Директор информационно-консалтинговой компании Defense Express
14 февраля 12:00

   

Читать ответы
  • Согласны ли вы с прогнозом Нацразведки США, которая считает, что конфликт на Донбасс е в 2018 году будет "в тупике" и что, вероятнее всего, Украине не удастся восстановить контроль над оккупированными Россией территориями Донбасса в 2018 году? На сколько лет еще у нас может сохраниться война на востоке?
    В 2018 году Украина не восстановит контроль над ныне оккупированными территориями. Это – однозначный ответ. Думаю, что в замороженном виде конфликт на Донбассе России вполне выгоден. На примерах Приднестровья, Южной Осетии и Абхазии видно, что наличие таких контролируемых очагов является эффективным способом влияния российской стороны на страны, которые находятся в ближнем круге. Потому думаю, что этот конфликт продлится еще лет 10. Нам нужно к этому готовиться, и фактически морально мы уже к этому готовы. Главное, чтобы это не была война на истощение Украины, когда большую часть ресурсов мы выделяем на оборону, теряем личный состав, и такой процесс постоянного напряжения не позволяет нам чувствовать себя в полной безопасности. Скорее всего, если мы перестроим систему обороны и пойдем по израильскому пути, мы сможем на любое действие агрессора отвечать настолько эффективно, что каждое наше действие будет вселять оптимизм и позволять говорить о том, что наша армия эффективна. Вести войну из окопов мы уже не можем. Нам нужно пересмотреть способы ведения боевых действий.
  • Доброго дня. З вашої точки зору, до чого сьогодні зводяться цілі Кремля щодо України? Чи змінилися вони від пчоатку війни, чи стали менш амбітними? Дякую!
    Мета Росії щодо України полягає у знищенні України як незалежної держави. І в цьому сенсі ті цілі, які ставилися на початку бойових дій, а точніше – на початку приведення в Україну маріонеткового режиму Януковича, не досягнуті. Існування України є постійним подразником, що означає, що в будь-яких формах війни (економічної, політичної, інформаційної або безпосередньо війни) Росія буде і далі реалізовувати цю стратегію. Використання військового потенціалу мінімізоване, але тільки на цей період часу. Бо вибори президента в Росії та проведення Чемпіонату світу з футболу будуть певними реперними точками, які насправді можуть вплинути на подальшу поведінку Росії щодо найближчого оточення. Тож у будь-якому разі Україна має бути напоготові.
  • Сергію, як ви гадаєте, чи можуть на Західній Україні розпочатися процеси по відокремленню територій, аналогічні тим, що наразі ми спостерігаємо на Донбасі, наскільки для нас актуальна така загроза?
    Такі процеси можуть бути інспіровані Російською Федерацією. І на початку 2014 року ми стикалися з такими речами. Все буде залежати від ефективності наших спецслужб, від того, чи зможуть вони унеможливити такі штучні сепаратистські тенденції, які можуть підживлюватися не тільки з російського боку, але й із суміжних країн, які хочуть мати зиск від послаблення України.
  • В проекте федерального бюджета США на 2019 год предусмотрено предоставление Украине 200 млн долларов на усиление безопасности и обороны.В частности, эти деньги должны пойти на предоставление нашей стране военной техники и снаряжения, другого оборудования и услуг военного назначения, логистического обеспечения, разведывательную поддержку Вооруженных сил и сил безопасности Украины. Что это может быть за техника? 200 млн - это много или мало? И в какой технике больше всего нуждается украинская армия?
    Америка надавала Україні суттєву допомогу, починаючи з систем зв’язку, станцій контрбатарейної боротьби, медичних шпиталів, автомобілів "Хаммер" та інших зразків автомобільної техніки... В будь-якому разі ця сума допомоги вже перевищує 270 мільйонів доларів. Ще 200 мільйонів доларів – це, безумовно, позитивне для України рішення. Хоча попередні рішення щодо виділення допомоги Україні є більшими. І я думаю, що суми можуть бути більшими. Але в будь-якому разі українська сторона має ефективно використовувати цю допомогу. Зокрема, питання оснащення української армії системами зв’язку сьогодні може бути набагато ефективнішим, ніж оснащення її певною кількістю «Джавелінів». Тому що керованість армії є значно важливішою, ніж окремі зразки високоточних озброєнь.
  • Как вы считаете, что послужило новой точкой отсчета и толчком для начала новой гонки вооружения? Или она, по сути, никогда не заканчивалась?
    Поштовхом для нової "гонки озброєнь" стали дії РФ, а саме – захоплення Криму. Тому що ці дії Росії порушили весь каркас безпеки та договорів у галузі безпеки, який існував у світі до того часу. І фактично ставка на силу сьогодні стала одним із наріжних каменів у політиці кожної держави, яка піклується про безпеку своїх громадян.
  • До чого, по-вашому, може призвести нова "холодна війна" та гонка озброєнь між Росією та Заходом, у що це може вилитися?
    Сьогодні це виливається в посилення недовіри до дій РФ, і це цілком логічно. Ситуація потребуватиме більш чіткої інтеграції між НАТО та США. Але, враховуючи те, що сьогодні ажіотаж довкола дій Росії дещо загальмувався, поки що лише американська сторона виступає найбільш послідовним чинником щодо обмеження російських амбіцій. І ці плани, які реалізуються американською стороною щодо санкцій, насправді суттєво вплинули на плани РФ щодо її переозброєння. Думаю, що цей механізм санкцій дозволить Америці утримувати Росію в певних лещатах тиску.
  • Насколько изменился оборонный потенциал Украины со времени начала войны? появление какой техники имело определяющие влияние на обороноспособность нашей страны? При сегодняшних ресурсах РФ бы напала на Украину?
    Оборонний бюджет України суттєво збільшився за ці чотири роки бойових дій. Українська армія збільшила чисельність вдвічі. Фактично всі ці частини укомплектовані військовою технікою за штатом. І зараз стоїть питання переходу від кількості до якості. Тобто початок серійного виготовлення нових зразків озброєння, про які ми вже неодноразово чули. І саме 2018 рік буде для мене моментом істини, який покаже спроможність держави забезпечити якісне оснащення армії в умовах, коли грошей на це виділено значно більше. У цьому році наші витрати на оборону становлять 86 мільярдів доларів. Це значний показник, хоча армія просила 141 мільярд доларів, аби задовольнити всі свої потреби. Тож у будь-якому разі сьогодні ми є сильнішими, ніж на початку війни, але це не означає, що ми можемо відпочивати на лаврах, бо потенціал РФ є значним, і ми маємо враховувати всі ризики для України в економічному, політичному та військовому житті. Російський план від початку передбачав, що контроль над Україною буде забезпечувати маріонеткове керівництво (президент Янукович та його оточення, частина якого мала російське громадянство). План щодо початку бойових дій ґрунтувався на переконанні в тому, що в багатьох областях України дії росіян щодо створення "Новоросії" будуть підтримані. Але цей план зазнав краху, і це не дозволило Росії забезпечити контроль над дев’ятьма областями, де планувалися потужні рухи по відокремленню від України. Військове втручання стало крайнім резервом для Росії. І те, що навіть у перший період війни, коли ми були надзвичайно слабкими, ми спромоглися завдати суттєвих втрат Росії, вже тоді було стримуючим чинником для РФ. Тепер, після чотирьох років війни, коли ми здобули досвід, отримали техніку, втрати Росії будуть значно більшими. І ці ризики російське керівництво не може не враховувати і робитиме ставку на інші способи дестабілізації ситуації в Україні, залишаючи військовий шлях наостанок. При цьому ми розуміємо, що використання сили Росією лише посилить санкції Заходу проти неї. Насамперед йдеться про США, бо Європа почала про це трохи забувати...
  • Как вы считаете, почему генеральный директор ГП "Укроборонпром" Роман Романов подал в отставку? Как вы оцениваете его работу на этой должности? И кто может прийти на смену?
    Говорячи про відставку пана Романова з посади гендиректора «Укроборонпрому», слід відзначити ключові тенденції, які пов’язані безпосередньо з «Укроборонпромом» та його місцем і роллю на сучасному етапі. Власне, «Укроборонпром» створювався з метою концентрації управління оборонною сферою і замикався на, як сьогодні кажуть, «агентів впливу РФ». Якраз напередодні війни з Росією передбачалося посилення «Укроборонпрому» за рахунок включення до його складу підприємств Національного космічного агентства України – «Південмашу» та КБ «Південний». Ця концентрація і консолідація мала суттєво спростити включення українських підприємств до виконання військових програм насамперед в інтересах посилення військового потенціалу РФ. Якщо пам’ятаєте, якраз напередодні війни пан Рогозін, який відповідає за стан ОПК Росії, здійснив турне по ключових українських підприємствах оборонної сфери включно з "Південмашем", ГП "Антонов" та кримськими підприємствами. Проте концентрація підприємств ОПК під проводом «Укроборонпром» зіграла злий жарт із Російською Федерацією, тому що з початком війни з Росією «Укроборонпром» саме завдяки своїм монопольним можливостям відіграв позитивну роль і дозволив реанімувати можливості низки підприємств ОПК України для виконання завдань, пов’язаних із ремонтом, модернізацією та виробництвом озброєння для задоволення потреб АТО на сході України. Проте подальші три роки діяльності «Укроборонпрому» показали, що назріла потреба суттєвих змін та підходів до більш глибоких кроків, пов’язаних із покращенням процесів управління та виготовлення військової техніки, тому що стан, в якому перебували оборонні підприємства України, дійсно можна було вважати критичним. Це випрацювання основних фондів, їхня зношеність на 80%, брак ефективних творчих колективів тощо. І коли суттєво були збільшені витрати на потреби оборони, то виявилося, що де-факто підприємства ОПК неспроможні переварити такі обсяги коштів та забезпечити виробництво військової техніки. Фактично поступово почав назрівати конфлікт між Міністерством оборони та «Укроборонпромом» щодо виконання державних програм. Паралельно почало формуватися напруження між Кабінетом міністрів, президентськими структурами та органами РНБО. І, так чи інакше, ці інтереси перетиналися на рівні «Укроборонпрому», який намагався зберігати монопольне становище у всіх питаннях, пов’язаних із розробкою та виготовленням військової техніки. На сьогодні ми дійшли до ситуації, коли «Укроборонпром» має бути кардинально реформований, мають бути визначені нові функції. І, я думаю, що власне цей етап став вирішальним для зміни керівника «Укроборонпрому». І так само на це вплинули політичні заяви з боку прем’єр-міністра щодо необхідності зміни керівництва «Укроборонпрому». Як відомо, сам Роман Романов, який очолював «Укроборонпром», написав, що він хотів залишити цю посаду ще наприкінці минулого року, і наразі він ухвалив остаточне рішення. Якщо говорити про наступника, то були повідомлення, що цю посаду може обійняти нинішній директор «Укрспецекспорту». Але в будь-якому разі я думаю, що було б корисніше, якби на цю посаду була призначена особа, скажімо так, "політична", тому що пертурбації в «Укроборонпромі» все рівно відбуватимуться, і ефективна діяльність такої структури як «Укрспецекспорт», яку на сьогодні забезпечує Павло Букін, для мене виглядає не менш важливо, ніж реформування «Укроборонпрому», яке в будь-якому разі відбудеться.
  • Добрый день! Подскажите пожалуйста, ведутся ли работы по системе ПВО "Днепр" и стоит ли ожидать в ближайшее пару лет новые системы ПВО в Украинской армии?
    Зенітно-ракетний комплекс "Дніпро" був анонсований як перспективний проект у 2012 році компанією «Укроборонсервіс». Він передбачав створення нової ракети з активними і пасивними головками самонаведення, нових РЛС для спостереження та наведення, нового командного пункту, нових пускових для ракет. Проте реального прогресу з цим комплексом не було, тому що «Укроборонсервіс» подав цей проект на розгляд Міноборони, а у МО у 2012 році такі коштовні проекти інтересу не викликали. Тому у цього проекту не було продовження.
  • На якому етапі оснащення атоматизованними системами управління знаходиться наша армія, чи ведуться роботи у цьому напрямку?
    Автоматизація процесів бойового управління – це, власне, той нематеріальний актив, який може суттєво посилити потенціал української армії. Саме автоматизація забезпечує таке образне порівняння, що «швидкий б’є повільного». В українській армії розроблена концепція галузевої програми створення єдиної автоматизованої системи управління ЗСУ, яка серед іншого передбачає до 2020 року реалізацію низки суттєвих заходів. Із цих заходів на поточний рік можна виділити такі речі: створення автоматизованої системи управління авіацією та протиповітряною обороною України, розробка основних програмних рішень для створення компонентів C4ISR, автоматизованої системи управління артилерією, автоматизованої системи управління тактичною ланкою. Це такі проекти, які відомі серед військових як "Ореанда","ІР-артилерія", "ІР-логістика" та система "Простір". Я думаю, що це – найбільш важливий елемент, коли ми говоримо про автоматизацію у переході української армії на якісно інший рівень. І тут надзвичайну роль відіграють українські приватні компанії, які мають досвід системної роботи як у розробці програмних рішень, так і у впровадженні цих рішень в завершені комплекси. І в цьому сенсі я б відзначив приватну компанію "Еверест", яка нині реалізовує низку проектів у сфері автоматизації процесів управління, і їхні розробки будуть тією основою, на яку будуть нанизуватися всі ці проекти, про які я казав раніше. Надзвичайно важливо, щоб з боку МО та Генштабу було системне розуміння важливості вирішення цього завдання, тому що без автоматизації та зв’язку ми не зможемо створити ту основу, яка нам дозволить на полі бою випереджувати армію агресора.