Сергей Пашинский

Під час Майдану я багато читав, що його начебто організували американці. І хоча тоді ситуація була трагічна, але ці повідомлення викликали посмішку.
Український народ показав всьому світові, і Путіну в тому числі, що сам вирішує свою долю. Інше питання, що ми всі повинні нести відповідальність – і політики, і громадяни –один перед одним і перед нашим майбутнім та не втопити досягнення нашої Революції Гідності в корупції, популізмі та блюзнірстві.

Шанс був. Якби ми наш перший Майдан 2004-2005 років довели до кінця, а не віддали в черговий раз країну Януковичу. Тоді ні Путін, ні Росія не були готові до Майдану. А зараз, починаючи з 2013 року, у Путіна було кілька варіантів планів: програма мінімум – анексія Криму, програма максимум – створення Новоросії від Харкова до Одеси включно.

Коли я зайшов в АП, там не було нікого і нічого. До речі, є інформація, що свої цінності та активи вони починали вивозити з кінця грудня. У мене на столі не було жодного комп’ютера та папірця!
Хоча була смішна історія, коли на другий день приїхали люди, які представилися представниками Клюєва та спробували поцупити холодильник – єдине, що лишилося в кабінеті. :) Я дав команду їх затримати, але, на жаль, тоді охорона ще не була налагоджена, і вони змогли втекти.

Юлія Володимирівна – це політик національного масштабу. Я бажаю їй успіхів. Але хотів би сказати, що зараз дуже важкі часи, коли ми вкрай відповідально мусимо ставитися до всіх своїх рішень. Час популізму, піару та дешевої популярності вже пройшов, бо стоїть питання не про те, хто буде прем’єром чи президентом. Питання тепер – в іншій площині: чи буде існувати держава Україна, чи не буде? Коли ми здійснюємо ті чи інші політичні кроки, ми повинні дивитися на них через призму інтересів нашої держави, а не особистих рейтингів, популярності, кількості посад тощо.

Є певні базові речі. Якщо бити народних депутатів, країни не буде, а буде той «майдан», який ми спостерігали після завершення найгарячіших подій з березня.
З іншого боку, пан Журавський, коли радів з приводу прийняття законів, після яких пролилася кров, повинен був розуміти, що несе відповідальність перед власним народом. Погано, що він поніс відповідальність саме в такий спосіб. Але такі люди, як він, запустили кривавий маховик, тому однозначно повинні нести за це політичну та юридичну відповідальність.

Ви так говорите, наче наші комбати – це якісь терористи, яких ми відловили незрозуміло де. Наприклад, Андрій Тетерук – кадровий військовий з двома вищими освітами. Всі хлопці мають вищу освіту, це самодостатні люди. Навпаки, я вважаю, що тільки люди з реальним бойовим досвідом можуть дати, в тому числі на законодавчому рівні, реальне бачення того, як треба реформувати армію. Тому що, на жаль, всі 23 роки ми спостерігали за тим, як армію розкрадають, убивають, перетворюють її не зрозуміло на що. Нам потрібно відтворити армію, створити всі інші структури, про які ми вже говорили. Якраз бойовий досвід комбатів та їхній авторитет у вузьких колах є запорукою того, що ми це пройдемо.

Наскільки змінився виборець – побачимо за результатами виборів. Ще раз закликаю всіх не піддаватися на популізм. Тому що зараз у студіях Шустера, на «Інтері» опиняється дуже багато «героїв». Всі «герої», які зараз багато чого розказують, а зараз йдуть на вибори, жодного разу не були в зоні АТО. Це – фейкові герої. Будьте дуже обережними! За гарними словами про те, що треба померти до останнього сина чужого, криється проста підлість і популізм. Коли я виступав на фракції, в той же день мій син пішов у Національну гвардію, а сина мого колеги я влаштував в Адміністрацію президента. Так от цей мій колега дорікав мені тим, що ми, мовляв, зраджуємо країну. А я його запитав: «Ти збираєшся воювати до останньої краплі крові мого сина, доки твій сидить в офісі?» Одна відома депутатка просила мене влаштувати її сина в екологічну інспекцію. Я не зміг цього зробити, але вона припинила зі мною вітатися. І вона теж вимагає, щоб до останньої краплі крові наших дітей йшла війна. Син іншого нашого політика служить у Львові у ПВО, а він нам розказує, що всім треба вмерти в зоні АТО.
Я був у зоні АТО зі зброєю, я знаю, що це таке. А ці люди там жодного разу не були, проте вони звертаються до вас і закликають голосувати. Кажуть, «злили» Крим, а тепер «зливають» Донбас. Так сформуйте батальйони! Ми за Аваковим формували ці батальйони і несемо відповідальність за смерті цих людей. Зробіть хоча б що-небудь, а потім звітуйтеся перед суспільством, а не критикуйте і не займайтеся популізмом.
Доки ми судитимемо не за справами, а за гарними лозунгами, доти нас буде лихоманити, у нас буде корупція, а революції та контрреволюції будуть продовжуватися.

Санкції вже наполовину знищили економіку Росії. Ми повинні розуміти, що будь-яка імперія – це ірраціональна структура. Диктатор Зія-уль-Хак сказав, що «мій народ буде їсти траву, але атомна бомба у нас буде». Так і Путін розказує, що захистить російськомовних у всьому світі ціною того, що будуть йти похоронки, а рівень життя, як і зараз, буде тільки в центральних містах. Провінція Росії не живе, а доживає. Більше того, слід розуміти, що Росія запустила маховик самознищення. 35 % населення Росії зараз – це мусульмани, а в день Святої Трійці я не бачив православних християн у Москві, а бачив 300 тисяч мусульман (у них якраз тоді було їхнє свято). Наше завдання – якомога далі відмежуватися від Росії, тому що всі, запущені Путіним процеси (і це вже бачать всі філософи та історики) призведуть до російського бунту. А російський бунт – це вам не Майдан…

З кінця 90-х років минулого століття в Росії було об’явлено, що вони відроджують імперію. Чубайс це назвав «ліберальною імперією», тобто прикрив фіговим листком. Імперія, щоб ви розуміли, це зовнішня агресія, експансія і смерть. Це – класика. Вони цього навіть не приховують. Ми живемо під боком у імперії, яка за свою мету напівофіційно ставить захоплення сусідніх територій. Вони полізли в Грузію, вони воюють на Кавказі, вони бояться Китаю, тож там не воюють (поки що)… а тут – такий ласий шматок як Україна! Звичайно, вони, прикриваючись якимись дебільними поясненнями про захист російськомовних, пішли у наступ.
У чому проблема Російської імперії? Вона людей не рахує. Правильно написав один із журналістів: ми не могли взяти Донецьк, тому що аби його взяти, його довелося б перетворити на Грозний. А Грозний вони просто знищили свого часу, а потім на руїнах поставили свій триколор. Ми не можемо так вчинити. Ми не можемо десятки тисяч мирних громадян вбити, аби встановити жовто-блакитний прапор. У цьому наша і сила, і слабкість.
Зараз 80% населення Росії підтримує імперські амбіції, але рано чи пізно настане похмілля, і воно буде жорстоким. Не хочу говорити про Росію. Але, дай Боже, щоб ті уламки, які летітимуть з тієї сторони, не залітали на нашу територію.

Дуже дякую всім за цікаві й змістовні запитання. Їх можна розділити на кілька блоків: блок про проблеми Донбасу, Криму та зовнішньої агресії, блок про парламентські вибори, загальнополітичні питання та питання до мене особисто. Почну з теми, яка, судячи з кількості запитань, всіх турбує найбільше – ситуація на Донбасі.
Ситуацію, яка там склалася можна пояснити, проаналізувавши всі події у Криму та на Донбасі за всі 23 роки нашої незалежності. Місцеві еліти від початку ставилися до України, як до території, де вони "заробляють" гроші, а не як до своєї держави. Російська та місцева проросійська пропаганда міцно вбили в голови жителів Криму та Донбасу міфи, зокрема, про те, що вся інша Україна – це бандерівці та фашисти, що Донбас годує всю Україну, що ми їх начебто хочемо поставити на коліна. Це підживлювалося як російською пропагандою, так і самою російською державою через її спецслужби.
Після втечі Януковича та фактичної перемоги Майдану люди в цих регіонах втратили орієнтири, і, на жаль, цим скористалася Російська імперія. Почавши в Криму фактично пряму російську агресію (було введено 30 тисяч російських військовослужбовців на територію Криму) і анексувавши Крим, Росія на південному сході України, починаючи від Харкова і закінчуючи Одесою, почала реалізовувати сценарій дестабілізації ситуації та спроби захоплення влади через проросійськи налаштованих громадян. Ні в Харкові, ні в Дніпропетровську, ні в Запоріжжі, ні в Одесі цей сценарій їй не вдалося реалізувати, в тому числі завдяки протидії центральної влади і місцевих еліт. Нагадаю, що Харківську ОДА, яка була захоплена сепаратистами, через добу "відбив" харків’янин Аваков, а дніпропетровець Коломойський цей сценарій придушив ще в зародку.
На жаль, в Донецьку та Луганську місцеві еліти або самоусунулися, або стали на сторону сепаратистів. Не дивлячись на це, у нас була змога мирним шляхом врегулювати ситуацію, не допустивши війни на Донбасі, та зупинити кривавий путінський сценарій. Ми шукали, і досить успішно, політичні моделі врегулювання. Саме тоді, нагадую, у Слов’янську з’явився російський співробітник ГРУ Стрєлков із диверсійним підрозділом, і саме тоді під Слов’янськом пролилася перша кров, що й запустило механізм війни.
Саме тому ми повинні зрозуміти, що входимо в стадію розвитку нашої держави "хочеш миру – готуйся до війни". На сьогоднішній день президент Порошенко реалізовує свій мирний план, і це дуже складний процес, який ми повинні використати і для припинення кровопролиття, і для укріплення обороноздатності нашої держави.

Слід розуміти, що так звані сепаратисти на 30-40% складаються не з тих, хто народився і виріс на Донбасі. І у них інші цілі. Їхні цілі – не загинути, заробити грошей та щось вкрасти. Чого їм жаліти ту нещасну Авдієвку чи Дебальцеве? Хіба вони там жити будуть? Місцеві мешканці, які запустили цей кривавий маховик, (я точно знаю), у більшості вже про це шкодують. Але зупинити це не так просто.
Зараз – перемир’я. Слава Богу, у нас за останній тиждень загинуло тільки дві особи. Кожна смерть – це трагедія, але у порівнянні з сотнями людей, які гинули щодня, це вже якийсь прогрес. Сподіваюся, що криваву сторінку ми перегорнемо і творитимемо якусь «не криваву сторінку» нашого конфлікту.

Довготривалий конфлікт на сході України однозначно вигідний Росії для досягнення тих чи інших стратегічних цілей. Не забувайте, що Росія використала цей конфлікт, зокрема, для того, щоб ми відклали застосування економічної частини асоціації з ЄС. Тобто йде процес розхитування нашої держави. Вперше соціологія показує, що 55% населення готове йти в НАТО. А туди нас ніхто з відкритими конфліктом не візьме.
Нехай краще пан Рубан скаже, хто затягує конфлікт.

У мене немає жодного сумніву у тому, що якраз Майдан і сформував українську націю. А тільки нація може побудувати собі щасливе життя. До Майдану ми були територією, населеною людьми, які не знали, хто вони. Мені щиро шкода кожного загиблого героя Небесної сотні, кожного загиблого в зоні АТО бійця. Але цей шлях ми повинні були пройти, щоб перемогти.

Президент Порошенко на виборах обіцяв швидкий мир, отримав підтримку більшості населення, має всі повноваження реалізовувати свій мирний план і, сподіваюся, що мир там наступить. З іншої сторони, кожну добу перемир’я ми повинні використовувати для оновлення армії та укріплення обороноздатності держави.

Процеси на Донбасі напряму зараз залежать від процесів у Російській Федерації. Якщо Путін зможе опанувати економіку та стабілізувати ситуацію всередині країни, це буде один сценарій. Якщо нафта буде коштувати 120 доларів за барель, це другий сценарій. Якщо нафта буде 60 доларів за барель, то дуже скоро делегація з Донбасу мирним походом піде на Київ вимагати ввести в регіон наші війська. Адже все тримається на грошах Російської імперії.
Це історичний процес, який залежатиме в тому числі й від нас. Якщо ми будемо розбудовувати не корумповану європейську країну, то, повірте, це буде найкращою перемогою, ніж захоплення того чи іншого міста.
Ще на першому етапі я говорив із тими людьми з Луганська, і що мене вразило – те, що там відбулося, по суті, було відповіддю на наш Майдан. Тільки в їхній свідомості все дещо інакше сприймалося. Одна із головних причин, чому вони вийшли – боротьба з корупцією на місцях. Але ж це наша українська корупція, бо Єфремов – український депутат. Це мене шокувало. Інша проблема – на відміну від нашого Майдану, у якого була стратегічна ціль і тактика її досягнення, вони на другий отримали більше тисячі одиниць зброї. Ми б із місцевими змогли б врегулювати ситуацію, але вплив Росії був дуже жорсткий: тільки-но ми з ними виходили на якусь дорожню карту, втручалися емісари ФСБ, посилювався вплив Росії – і все ламалося.
Перша кров на Луганщині пролилася 20 травня. Ми заклинали їх не допускати цього, і вони погоджувалися з нами, що після першого вбитого все піде інакше. Але серед тих людей було розуміння відповідальності. Зараз же там інший вплив і інші люди: на перший план вийшли російські співробітники. Хто такий Стрєлков? Це – російський громадянин, якого ГРУ послало виконувати завдання. Він свою справу зробив – війну підпалив, а зараз сидить десь у Підмосков’ї чи деінде, чеше котику пузо та розказує про звитяги. Це чиста диверсія.

Хочу підкреслити, що я та члени нашої команди – Яценюк, Турчинов, Аваков, Парубій – були проти проведення дострокових парламентських виборів на тлі війни. Ми вважали і вважаємо, що всі свої сили ми маємо витрачати не на парламентську кампанію, а на укріплення обороноздатності та мобілізацію суспільства. Але вибори почалися, запит суспільства на оновлення – колосальний, і прихід командирів наших військових підрозділів, журналістів, активість у парламент однозначно покращить його якість. Тому що головним пріоритетом у нас має стати обороноздатність та боротьба з корупцією.

На жаль, ще за часів Радянського Союзу наша та російська економіки глибоко інтегровані між собою, і це – велика проблема. Але цю проблему треба вирішувати жорстко і навіть шляхом певних самообмежень. Ми не можемо більше будувати свою економіку на базі російських енергоресурсів. Саме тому уряд Яценюка вперше за всю історію почав реверс газу з Європи. Ми зобов’язані диверсифікувати поставки нафтопродуктів і орієнтувати наш експорт не на російський ринок, а на інші. Це – одна із головних проблем нашої держави, і ми повинні розуміти, що розставання з Росією буде болісним, навіть без воєнної агресії.

На сьогоднішній день нам потрібна докорінно нова оборонна концепція. Військова рада «Народного фронту» зараз розробляє її, і я беру в цьому участь. Ми повинні брати за основу досвід тих країн, які майже постійно перебувають у стані необ’явленої гарячої війни (Ізраїль та Південна Корея). Нам потрібне повне кадрове оновлення Міністерства оборони, створення резервної армії, розгортання та озброєння Національної гвардії та інші мобілізаційні інструменти, які дозволять на порядок підвищити нашу обороноздатність. Тільки ці заходи можуть забезпечити нам мир, а не якісь домовленості когось із кимось. Я особисто, як один із ініціаторів створення, опікуюся проблемами Національної гвардії і вірю, що нам вистачить мудрості й політичної волі, аби ці програми реалізувати в повному обсязі.

За дорученням голови Верховної Ради Олександра Турчинова я є координатором робочої групи по прийняттю цього закону. Тільки з шостої спроби завдяки чіткій позиції спікера та координації наших дій нам вдалося провести цей закон. Сподіваюся, що найближчими днями він буде підписаний спікером та Президентом, і це дасть нам змогу зробити перший крок у напрямку надзвичайно важливого процесу – люстрації.
А якщо Ви, пан Кузик, дасте адресу палацу на хуторі Ясний, то ми там зробимо або госпіталь для поранених в зоні АТО, або тренувальну базу для Національної гвардії.

На жаль, окремі дуже важливі теми на тлі виборчої кампанії деякі політики використовують для власного піару. Я переконаний, що Україна повинна стати членом НАТО, як і членом європейського співтовариства.
Згідно Статуту НАТО, існує ціла процедура вступу, яка в тому числі передбачає проведення референдуму. Але для цього треба провести колосальну роботу по реформуванню нашої судової, політичної та оборонної систем, а не просто витягати тему референдуму як піар-технологію під час проведення виборчої кампанії. Це занадто серйозна тема, щоб нею просто спекулювати на ток-шоу.

Не розумію, про який «кидок» йдеться. Можливо, Ви маєте на увазі день арешту Тимошенко, коли я біля Бесарабки перекривав вулицю Хрещатик, щоб не дати проїхати автозаку, а на тротуарах стояли сотні киян, які мені співчували? Чи той жах на площі Руднєва в Харкові, коли ми проводили мітинги на підтримку Юлі, які атакували «тітушки»? Чи, може, ви говорите про те, що ми з Турчиновим організували штаб Національного спротиву, який координував діяльність Майдану, перемога якого призвела до звільнення Юлі?
Влада не може бути самоціллю, і після Майдану наша країна однозначно змінилася. Саме тому наші дороги з Юлією Володимирівною поки що розійшлися. Ми сформували команду «Народного фронту»: якщо проаналізувати персоналії, то це та команда, яка сформувалася на Майдані.