Французький співак Paul Manandise: вже не уявляю свого життя поза межами України

"Пишаюся тим, що я є першим французом, що буде співати весь альбом українською мовою", — розповів Поль.

Paul Manandise
Paul Manandise Главред
На сайте "Главред" состоялся чат с французским певцом и композитором PaulManandise. Поль родился в Брюсселе, начал петь ещё с детства, занимался с репетитором по вокалу и позже поступил в консерваторию. Пел в церковном хоре, на рождественских службах, где присутствовали члены королевской семьи Бельгии. В Украину же он переехал ради любимой жены и решил покорять украинскую эстраду. Артист готовится уже на днях презентовать новый клип на песню "Небокрай" — Полю трудно говорить на украинском языке, поэтому украинская песня станет для него еще одним достижением его творческого пути. Кроме того, он готовит к выходу свой первый лирический альбом, состоящий в основном из песен на украинском, а также работает над подготовкой первого сольного концерта.

Общаясь с читателями, Поль рассказал, сложен ли путь для иностранного исполнителя на "большую сцену" в Украине, почему он предпочел Украину Европе и остался жить и творить в нашей стране, тоскует ли по Бельгии и Франции, чем его впечатляет Украина и украинцы, а также от имени какой страны он хотел бы выступить на "Евровидении".

Представляем стенограмму чата с Paul Manandise.

Tianna: Поль, находясь в Украине, вы часто тоскуете по Франции или Бельгии? Чего исключительно европейского, с вашей родины, вам не хватает здесь?

PaulManandise: Не відчуваю жодної ностальгії ні за Францією, ні за Бельгією, ні за Європою. І нічого мені не бракує тут, на цій славній землі — в Україні. Хіба що дощові дні. Та часом хочеться просто випити каву на терасі в Парижі.

Valentyna: На яких музичних інструментах ви граєте? З якого віку почали займатися музикою? Ви робили це охоче, чи батьки змушували?

PaulManandise: Я почав співати в сім років. Був церковний хор, де я почав співочу кар'єру і почав грати на піаніно. Тож я співав лише релігійні пісні. У сім років у нас, у католиків, перше причастя. І ми напрацьовували пісні для цієї події, до цього дня — до причастя. Одного дня я запитав священика, чи міг би я стати солістом хору. І він довірив мені перші партії, так я став солістом церковного хору.

Dinka: Поль, скажіть, будь ласка, що для вас, як для людини з іншої, безперечно, більш успішної країни, культурно багатої, було в українцях найбільш дивним, тим, що найбільше шокувало? Які відмінності між українцями та французами для вас виглядають найбільш суттєвими і яскравими?

PaulManandise: В Україні мені дуже сподобалися сімейні цінності, патріотизм та ставлення до своєї країни. Французи теж вельми патріотичні.

Добре пам'ятаю, як вперше приїхав до України, перетнувши польсько-український кордон на автобусі. І от ми зупинилися в першому українському місті. Я прокинувся, вийшов з автобуса купити сигарет, і саме в той момент я побачив щось, чого не бачив раніше — бабусь, які продавали щось на вулиці, мобільні кав'ярні... Це був якийсь безупинний рух в усіх напрямках одразу, шалена енергія. Також вразила архітектура. Загалом, я відчув себе так, ніби повернувся додому, мені було затишно.

Я вважаю, що між французькою та українською культурами багато спільного, вони — рідні душі.

Paul Manandise
Paul Manandise Главред

Tomas: Поль, скажите откровенно, если бы не жена-украинка, Вы бы остались жить и работать в Украине? Ведь это не такая простая страна, и жизнь в ней довольно сложная...

PaulManandise: Українці — дуже сміливі за своєю суттю, і це дуже видно в нинішній ситуації. Я свідомий того, що бути сміливим за таких умов — це надзвичайно складно.

Відчуваю себе улюбленцем долі, бо я отримую надзвичайний прийом в Україні. Звісно, якби не моя дружина, я б ніколи не приїхав в Україну. (Без коханої я не уявляю життя!) Але в будь-якому разі я б залишився в Україні, оскільки закоханий і в дружину, і в країну.

Tomas: Поль, гражданином какой страны Вы являетесь, планируете получать украинское гражданство? Сколько лет назад Вы впервые попали в Украину?

PaulManandise: Очікую з нетерпінням, щоб мені запропонували стати громадянином України. Я би хотів стати справжнім українським митцем, який би міг у цілому світі представляти українську культуру. Розумію, що це претензійна думка, але я відчуваю Україну всіма фібрами душі, тому думаю, що мені це б вдалося.

Sonita: Как вы относитесь к конкурсу "Евровидение", который часто критикую за чрезмерную политизированность? Если бы вы принимали в нем участие, то какую страну вы бы представляли — Украину или Бельгию, или Францию?

PaulManandise: Я вже пробував свої сили у національному відборі. Разом із Русланом Квінтою ми створили пісню "War is lonely". Це був проект, над яким ми працювали шість місяців. Я хотів на "Євробаченні" виступати від України, представляти її.

Для мене було дивним проходити відбір, оскільки в журі був один із моїх друзів — Андрій Француз, з яким я був суддею на інших молодіжних конкурсах.

За задумом пісня в музичному звучанні мала поступово набирати потужності. Але інструментально ми не були готові це реалізувати. Тому, не дивлячись на те, що загалом судді — і Меладзе, і Француз — сприйняли мою пісню схвально, говорили лише компліменти, все-таки було прийнято інакше рішення, і пісня не пройшла. Ми були дуже розчаровані, не потрапивши до 25 відібраних виконавців.

Проте я не хотів зайняти суддівське місце, місце Меладзе — я спробую себе знову на національному відборі "Євробачення" наступного року.

Paul Manandise
Paul Manandise Главред

Fekla: Сложно ли вам, иностранному исполнителю, прокладывать себе путь на большую сцену? Что дается сложнее всего?

PaulManandise: На моєму першому концерті в Києві у червні 2015 року було 70 осіб. З того моменту почало надходити багато пропозицій. Спочатку я приймав участь у благодійних проектах, різних подіях шоу-бізнесу, а потім я зустрівся з Ромадом Недзельським, який повірив у мене і запропонував взяти участь у концерті з нагоди відкриття сезону в палаці "Україна", який є найбільшим концертним майданчиком в Україні. Це була досить важка робота для мене. Я завжди щирий в тому, що роблю, в музиці, ніколи не прикрашаю своє музичне життя. Саме це і спрацювало швидко.

Зараз я усвідомлюю, що взагалі перехід від маленької сцени до великої — це надзвичайна удача. До речі, вперше в житті мені було так страшно, коли я виступав на сцені палацу "Україна" — це такий величезний простір, велика аудиторія. Я щиро вдячний всім українцям, бо саме завдяки їм я там опинився.

Fekla: Как в основном французы воспринимают Украину, с чем ее ассоциируют? И какие ваши представления об Украине были сломаны после того, как вы здесь побывали впервые?

PaulManandise: Я ніколи не думав про Україну, навіть не знав, що вона існує, до зустрічі з дружиною. А коли прибув сюди, не знав, чого мені очікувати. Я знав, що Україна — це країна поруч із Польщею.

Досі для мене Україна — це сюрприз і відкриття щодня, і, на щастя, тільки позитивні відкриття. Я побачив надзвичайну культуру, надзвичайних людей, митців, сповнених таланту, особливих... У мене не було жодних упереджень і стереотипів, тому все це для мене стало приємним сюрпризом.

Paul Manandise
Paul Manandise Главред

Katya Groys: Как обычно проходит ваш день?

PaulManandise: Починаю ранок із кави та прогулянки з песиком, аби також подихати свіжим повітрям. Потім упродовж двох годин працюю над новими проектами. Я не снідаю. А от після обіду маю сесії у студії запису. Ввечері ми зустрічаємося з друзями п'ять разів на тиждень, п'ємо вино, дискутуємо про музику і про все, що може бути в світі. А все, що роблю потім ввечері, — це секрет. :)

Katya Groys: Возможно, вы хотели бы записать следующую композицию в дуэте, с кем бы она была?

PaulManandise: Я би хотів заспівати з моєю доброю подругою Тонею Матвієнко. Нещодавно відкрив для себе Христину Соловій. Те, що вона робить, вразило мене. Я подумав, що було б цікаво створити з нею дует у французькому і в українському варіантах. Звісно, хотів би заспівати з богом українського року — Святославом Вакарчуком. Можливо, навіть заспівати одну з його пісень разом із ним.

Евгения Сухомлин: О чем ваша новая песня "Небокрай"? Почему вы решили сделать презентацию именно в Украинском доме 27 января? Это для вас особенное место?

PaulManandise: Мій перший великий концерт був в Українському домі з Lord of the Song. Назва цієї зали — Український дім, і для мене це має особливе значення. "Небокрай" було частково знято в Пирогово, записаний у цілковито українському стилі. Мені здалося, Український дім буде найкращим місцем, щоб організувати презентацію цього кліпу.

Евгения Сухомлин: Поль, вы француз. Почему, женившись на Лене, украинке, не уехали жить во Францию?

PaulManandise: Якби Олена хотіла жити у Франції, ми б там жили. Але ми не дуже зацікавлені європейськими ідеями, Європою. Якби ми мали мешкати десь поза межами України, ми б жили в Індії. Я особисто вже не уявляю свого життя поза Україною. Мені дуже комфортно тут, а Олені потрібна її родина. І мені здається, що ми тут залишимося надовго.

Paul Manandise
Paul Manandise Главред

Vitaliy Romanenko: Ваш любимый национальный украинский праздник, почему?

PaulManandise: Івана Купала. Відвідання цього свята — це був перший дотик до української культури.

Розкажу вас історію… Моя теща дуже хотіла, щоб я обов'язково побачив Україну, навіть якщо вона буде в мініатюрі. Ми приїхали до Пирогово, і я був здивований і захоплений надзвичайною красою того місця. Власне, саме в Пирогово у нас з Оленою була шлюбна церемонія. Моя теща також хотіла показати мені, що їдять і п'ють в Україні. Протягом двох годин частування я скуштував все, що можна було скуштувати. Також друзі розповіли мені, що на Івана Купала треба шукати особливу квітку в лісі. Нас було десятеро, і ми пішли на пошуки квітки до лісу. А я ж сприйняв сприйняв розповідь серйозно і справді ретельно шукав, намагався побачити ту квітку. У підсумку я сам пройшов майже все Пирогово.

Крім того, в той вечір я побачив, як розпалюють вогнище, стрибають через нього, а також всі національні строї, танці. З нетерпінням очікую наступного Івана Купала.

Vitaliy Romanenko: Скажите, какой из городов Украины, которые Вы посетили, понравился Вам больше, чем именно?

PaulManandise: Першим містом, яке я відвідав в Україні, був Київ, а потім була Одеса. Як на мене, Одеса — надзвичайне місце. Потім ми також побували у Львові. Для мене Львів — це щось дуже красиве і надзвичайне, місце для того, щоб святкувати. Саме у Львові можна відчути український дух і патріотизм.

Важко назвати найулюбленіше місто в Україні. Але точно можу сказати, що мені комфортно у Києві.

Vitaliy Romanenko: Поль, на каком языке будет Ваш первый альбом? Сколько песен в него войдёт?

PaulManandise: Є 12 пісень, які увійдуть до альбому. Альбом буде повністю українською мовою. Я пишаюся тим, що я є першим французом, що буде співати весь альбом українською. Можливо, там буде ще дві пісні російською, які теж дуже гарні. Я вже шість місяців кажу, що ось-ось його закінчу, але тепер уже точно — він буде готовий на кінець місяця.

Paul Manandise
Paul Manandise Главред

Лера Гринь: Поль, вы ездили в тур с Ниной Матвиенко, у вас уже огромный опыт работы на сцене! Вы не планируете сделать сольное турне по Украине?

PaulManandise: Я дуже вдячний Ніні Матвієнко, бо вона мене навчила багатьом речам, які необхідні, щоб бути співаком та виступати на сцені. Вона для мене, перш за все, стала другом, наставником. Дуже її поважаю.

14 лютого я організовую свій перший сольний концерт в Україні у київській консерваторії. Якщо публіка прийде і їй сподобається, то наступні місяці, обіцяю, організуємо турне Україною. Сподіваюся, що так і буде. Чи то на маленькій, чи то на великій сцені але я виступатиму в межах цього туру обов'язково — у березні чи квітні. Я намагатимуся організовувати концерти і у великих містах, і у селищах, і у містечках.

Лера Гринь: Поль, скажите, чем отличается европейский шоу-бизнес от украинского? И где вам комфортней работать?

PaulManandise: Європейський чи український шоу-бізнес… Вони обидва однакові! Всюди є і хороші, і погані люди. Всюди — багато обіцянок і мало дій. Отже, насправді це те саме.

Це геніально — працювати в Україні! У мене надзвичайна команда, що мене підтримує, вміє слухати, професіонали всі до одного, які працюють в ім'я музики. Коли ми говоримо про музику в Україні, егоїзм зникає. Це саме те, чого я завжди шукав.

Сопко Владлена Общественный Деятель: Какой момент жизни с вашей супругой вы запомните на всю жизнь?

PaulManandise: Саме одруження в Пирогово. Це був надзвичайний момент.

Також, звісно, перший вихід на сцену палацу "Україна". Тоді я заспівав пісню, написану для неї — "Це ти".

Сопко Владлена Общественный Деятель: Лиля — строгая бизнесвумен, а какая она дома?

PaulManandise: У ділових справах вона жорстка, а вдома — як янгол. Вона надзвичайна і виняткова мама для Олени, а для мене — найкраща теща в Україні.

Сопко Владлена Общественный Деятель: Хотели бы Вы сменить музыкальный стиль? На какой?

PaulManandise: Є два стиля музики, в яких я співаю. Мій перший альбом буде в ліричному стилі: багато скрипок, оркестрової музики. Але я себе відчуваю більше як поп-рокового артиста, бо моє життя, скоріше, поп-рокове. Чому б одного дня не написати пісню про самогон?:) Я вже замислююся над другим альбомом, де буде більше гітар. І — дякую за питання.

Paul Manandise
Paul Manandise Главред

Сопко Владлена Общественный Деятель: Совсем скоро будет сольный концерт. Насколько тяжелой была подготовка?

PaulManandise: Це дуже великий зал, перш за все. І підготовка до такого виступу — це дуже складно. Окрім своїх пісень, я буду переспівувати французькі пісні, які відібрані для української публіки — Джо Дассена, Шарля Азнавура, Едіт Піаф, але які ми переробляємо. Сценографія буде надзвичайно цікавою. У нас була робота з акторами, щоб створити образи на сцені...

Справді запрошую всіх прийти на концерт, який відбудеться 14 лютого о 20.00 у Консерваторії. Квитки коштують недорого. Обіцяю, що це буде незабутньо красиво.

Сопко Владлена Общественный Деятель: Как вы готовитесь перед выходом на сцену?

PaulManandise: За десять хвилин до початку я викурюю сигарету, а також щось п'ю, бо це добре для зв'язок. Особливо — коньяк. За п'ять хвилин до виходу я намагаюся лишитися на самоті і сконцентруватися. Адже чи то буде дві особи в залі, чи то десять, чи то тисяча — стрес той самий. Але це дуже позитивний та енергопотужний стрес.

Сопко Владлена Общественный Деятель: Как вы пишете музыку? В чем ищете вдохновение?

PaulManandise: Так, я пишу музику, граючи на піаніно чи гітарі. Також я працюю над аранжуваннями.

Натхнення я можу отримати скрізь, часто — коли я просто гуляю вулицею, щось бачу, відчуваю, смакую... Там витає натхнення, бо саме це і є життя.

Фото В'ячеслава Ратинського

ПО МАТЕРИАЛАМ:
Загрузка...