Ольга Герасимьюк

Це робота терористів – погрожувати. На жаль, дуже часто вони реалізовують свої погрози. Журналісти, що їдуть виконувати свої обов’язки на війну (і це світова практика) мають навчатися захищати себе, розуміти ризики, зважувати свої наміри, і, звичайно, ми повинні думати разом про методи захисту колег, яких відправляємо в гарячу точку. На жаль, з тероризмом боротися не так просто, як із загрозою для регулярних армій, хоча й там куля не вибирає. Отже, професіонали-медійники повинні думати про власну безпеку, виконувати всі заходи, щоб уникнути подібних загроз, але, звісно, до цього треба підключити всі сили захисту, які існують в державі. На жаль, список загиблих журналістів українців сьогодні унікальний, у порівнянні з досі існуючими і обговорюваними на всіх європейських рівнях, де йдеться про захист від посягань на людей нашої професії. І ми будемо працювати, щоб на рівні поважних міжнародних судів покарати тих, хто послав проти наших колег смертельну загрозу.
А що стосується списку 15 осіб – це додатковий список до тих переліків особливо дратівливих для Кремля людей, яких заочно судять у Москві, щодо яких ухвалюють якісь фантастичні наміри покарань, і це звичайний метод тиску. Хоча, повторюю, терористі бувають невидимі, і треба колегам бути обережними.

Ми маємо зобов’язання, а тому будемо прагнути виконати його. Дуже багато залежало від Нацради, яка не працювала останні місяці. Проект ще потребує дуже клопіткої роботи, оскільки досі не ухвалена спільна думка про засоби фінансування існування суспільного мовлення. Має бути ухвалена остаточно доповнена концепція цього проекту. Ми вже зараз приступаємо до виконання даного плану. А я особисто взяла на себе (за підтримки всеєї команди Нацради) кураторство цією роботою.

Я підтримую Вашу думку про те, що реорганізація має бути, але мають бути розумними і ефективними для досягнення телерадіоструктурами їхні цілі. Справді, регіональний мовник сьогодні був обділений і увагою, і правами, а, на моє переконання, ці провайдери мають бути захищеними, і в них є велика потреба людей, що проживають у регіонах, тому ми будемо контролювати ситуацію, а найближчим часом вислухаємо проблематику, запросивши до Нацради всіх, хто бажає висловитися і має ідеї та проекти.

Ми будемо працювати законними методами, не займатимемося переділом чи націоналізацією в кращих зразках більшовизму, але ми будемо змушувати працювати канали відповідно до того, до чого їх зобов’язує ліцензія, суворо контролювати цю відповідність, не надаючи нікому жодних преференцій. Так само є намір провести аудит ситуації по розподілу частот, а потім зробимо з цього висновки. Є намір максимально повернутися лицем до вітчизняного мовника, перестати бути каральним органом, а сприяти створенню рівних умов для всіх учасників ринку. Ці задачі, які ми маємо намір виконувати, мають призвести до наведення ладу.

Перше, з чого ми, як нова Нацрада з питань телебачення та радіо, почали свою роботу, – це абсолютно новий для цього органу напрямок діяльності – захист інформаційного простору України. І найпершою нашою вимогою, яку ми озвучили вчора, є вимога до вітчизняних провайдерів припинити ретрансляцію російської пропагандистської продукції. Сьогодні на сайті Нацраи з’явиться список тих, до кого вже висунута ця вимога. Він буде оновлюватися. Ми отримуємо повідомлення глядачів про порушення, і до них буде вжито найсуворіших заходів. Ми сьогодні діємо за законами воєнного часу. Також ми подбали про початок розмови – що запропонувати глядачеві натомість. Свій перший круглий стіл ми провели ще у вівторок і зрозуміли, що за умови об’єднання соціально відповідального  телебізнесу та широких творчих кіл, яких в Україні достатньо, ми досить швидко зможемо переорієнтувати український ринок на виробництво власної продукції, що не розрахована на продаж в Росії, як це було раніше (власне, тому наша продукція не мала жодних українських рис).

Одним із найважливіших напрямків є перехід на цифру – уже скоро, у 2015 році. А тому ми маємо негайно провести аудит всього, що було зроблено перед нами по розподілу доступу мовників до мультиплексів (участі у поширенні через цифру). І найважливіше сьогодні – розпочати чесну кампанію з роз’яснення глядачеві суті цифрового телебачення, можливостей та їхніх прав. Оскільки єдина реклама, якою користуються споживачі, є реклама саме Т2, а це є ознакою недобросовісного ставлення до глядача. Оскільки ця реклама пропонує продукт, а не саму послугу, і глядач перебуває в омані. Коли ми наведемо лад у розподілі цифрового ефіру, тоді всі мовники, що отримають рівний доступ до поширення сигналу, змушені будуть запропонувати глядачеві конкурентоспроможний, зокрема, інформаційний якісний продукт.

Категорично виправдане. Тому що спосіб ведення цієї гібридної війни вкладається саме в явище тероризму. І покінчити з ним можна лише у той спосіб, яким користується світ. Приклад – США після 11 вересня. Жорсткість, знищення і ніяких перемовин.

Інформаційна безпека сьогодні – питання номер один, оскільки ця нерівна війна в інформаційному просторі ведеться вже давно. І результатом наших втрат у легковажному ставленні до опору і наступальних дій на цій війні є втрати в свідомості людей, які сьогодні опинилися в епіцентрі вже реальної війни. Ці втрати призвели до інформаційного отруєння багатьох споживачів російської пропаганди, вміло вмонтованої, зокрема, в поширені по всій країні телесеріали та фільмі "з того боку". Межі у цій війні сьогодні достатньо умовні. Закони війни диктують воєнні методи ведення боротьби з інформаційним тероризмом. А межі диктує здоровий глузд, яким ми, переконана, послуговуємося. Прийнаймні новий склад Нацради дає собі звіт у своїх діях і вперше, напевне, за останній час є органом, який взяв на себе відповідальність за ці категоричні дії.

Перед нами стоїть важливий виклик – забезпечити території сходу (як визволені, так і охоплені бойовими діями) якісною чесною інформацією з уст українських ЗМІ. Мешканці регіону сьогодні позбачвлені елементарної можливості отримувати прості повідомлення про небезпеку, роз’яснення дій в разі загроз родинам та кожній людині. Це сталося внаслідок повного відключення українських каналів мовлення на цих територіях. Наша задача – відновити доступ людей до інформації з українського боку, заблокувати російські пропагандистські ресурси, котрі посилили свою атаку на цей позбавлений нашої інформації простір, і почати нову загальноукраїнську програму інформування регіону. Досягти успіху в тому, щоб звиклий до російського мовлення глядач, слухач і читач Донеччини та Луганщини, можна лише за рахунок професійної якості і чесності. Впевнена, що за цих обставин люди, отримавши чесні меседжі та роз’яснення, здатні будуть зрозуміти різницю між сепаратизмом, тероризмом та справжніми бійцями за їхнє ж життя. 

Звичайно, ми маємо дуже різні підходи до висвітлення подій. Треба складати шану нашим мужнім молодим колегам, завдяки яким ми бачимо криваві бої та події в регіоні. Наші колеги діють, ризикуючи власним життям, бо це диктує їм їхнє розуміння місії журналістської професії. Але є велика низка тих ЗМІ, котрі працюють на боці агресора. Ми маємо великий список таких провайдерів інформації з території Донецька, Луганська, а також Одещини, де, як пишуть мені мої одеські колеги, існує великий ризик підготовки в такий спосіб ще однієї гарячої точки. Хочу висловити нашу спільну позицію команди новообраної Нацради: ми висунули ультиматум цим "колегам", і в разі його невиконання вони відчують на собі суворі заходи, продиктовані вимогами воєнного часу. Зраджувати державу – злочин. Війна скоро скінчиться, і цим людям треба вже сьогодні вибирати собі батьківщину.

Я впевнена, що дострокові вибори необхідні. А сьогоднішній депутатський корпус мусить бути неодмінно змінений. Це – вимога часу і суспільства. Звісно, буде шалений опір, але жити по-новому, як це декларує Президент, обраний всією країною, означає і новий парламентаризм. Дуже багато залежить від самих виборців, які, сподіваюся, цього разу не піддадуться на всі ті методи впливу, завдяки яким вони проголосували саме за цих людей.

У мене немає сумніву, що перемога в цій війні - за нами. Вважаю, що вже сьогодні ми бачимо "зачищені" території в окупованому російським агресором інформаційному просторі України. Якщо пам’ятати, які багатомільйонні ресурси кинуті Кремлем проти нас, і скільки років українська аудтиорія піддавалася цій пропагандистській обробці, та згадати, яким величним, мужним і непоборним постав перед усім світом український народ, це і є ознакою тих перемог. Звичайно, це все має потужно бути підкріплено порфесіоналізмом, розробленою нарешті стратегією інформаційної безпеки, котрої досі ми не мали, особистим удосконаленням медійників, котрі повинні взятися за свою професійну освіту, щоб не допускати помилок, на які Ви вказуєте. Я впевнена, що віднині ми не дозволимо одурманювати себе Путіну.

Я вище вже коротко окреслила напрямки нашої роботи. Щодо себе скажу, що вчора під час розподілу обов’язків взяла на себе комунікацію з силовиками у напрямку захисту інформаційного простору, міжнародні стосунки, роботу з громадськими активістами та журналістами, курування від імені Нацради створенням суспільного телебачення (саме відсутність Нацради багато в чому гальмувало просування цієї ідеї), буду займатися захистом та сприянням розвитку українського аудіовізуального продукту, що замістить російську пропагандистську продукцію, працюватиму з проблемою дитячого мовлення та захистом прав людей із особливими потребами і ще багато іншого. Вся наша команда усвідомлює важливість негайних і рішучих кроків, а найпереше – ми постановили позбавити цей регуляторний орган ганебного корупційного ореолу. Ми звернулися до всіх із заявою: навіть не думайте нести сюди гроші, як вас досі до цього привчили. Чекаємо всіх лише з ідеями і проектами.

Підписання Угоди з ЄС Україною – це те, чого Росія категорично хотіла уникнути. Як відомо, вибух стався у нас саме з причини того, що втікач Янукович, говорячи його мовою, "кинув" свою країну, спрацювавши у Вільнюсі за командою Путіна. Відповідно не можна думати, що Росія заспокоїться і прийме свою поразку. Вона буде придумувати один за одним якісь шляхи тиску, залучаючи на свою підтримку тих європейців, котрі не пам’ятають уроків історії і згодні сьогодні піти на колаборацію з Кремлем. Але для нас немає альтернативи, і всі торговельні війни та економічні проблеми, з якими нам доведеться зіткнутися, ми мусимо пройти самі, перейшовши в активну наступальну дію, залучаючи на свою сторону світ. Міжнародні стосунки – тонка і при цьому важка матерія, і все залежатиме від професіоналізму українців.

Питаннями євроінтеграції я продовжувала займатися, і залишивши стіни ВР, впродовж останніх двох років як громадський діяч. Від імені громадянського суспільства, як громадська організація "Громадська варта" тісно співпрацювали з європейськими політиками, зокрема з групою лібералів у Європарламенті та моїми колегами з Європейської народної партії, де я була віце-президентом у політичній групі ПАРЄ, проводили пропагандистські заході, роз’яснюючи європейцям реальні події в нашій державі, залучали політиків із різноманітних політичних груп та країн, що, зокрема, сприяло ухваленню багатьох важливих міжнародних документів (відносимо на свій рахунок голосування в Європарламенті щодо лібералізації віз для українців). Сьогодні ці стосунки працюють на користь вирішення тих проблем, якими я сьогодні займаюся.

Якраз наступного тижня ми будемо переглядати умови проведення конкурсу на радіочастоти, оскільки попередній конкурс, оголошений ще в січні, не був проведений, та й у нас є сумніви щодо того, чи варто би було його проводити, бо є багато ознак того, що доступ до конкурсу був заблокований переважній більшості мовників. Так само національне радіо потребує нашої підтримки, бо воно за всіма ознаками є прообразом майбутнього суспільного радіомовлення – високопрофесійне, культурне, цивілізоване, але сьогодні, на жаль, урізане в правах доступу до слухача. Врахуємо Ваше побажання.

Ми наступного тижня проведемо зустрічі з усіма сторонами, що щиро бажають реалізації плану створення суспільного мовлення в державі. Вже в понеділок розмовляємо з великими каналами, громадськими медійними організаціями, кабельниками і т.д. Ці зустрічі розписані на весь тиждень. Акумулюємо бачення та ідеї, які уже розроблені в цьому напрямку, обговоримо також долю тих компаній, що обслуговували попередню владу та застаріли ментально, і розпочнемо реорганізацію, щоб нарешті зробити реальністю, в принципі, загальнопідтриману в державі ідею суспільного мовлення. За відсутності Нацради, яка тривала досить довго, цей процес стояв. Нині ми підхоплюємо той прапор, який несли на цьому шляху медійники та громадські активісти, і разом будемо рухати даний проект.

Наскільки я пам’ятаю, ще пару років тому депутатів змусили тримати свої дипломатичні паспорти в МЗС, і вони видавалися лише на випадок службових відряджень. Далі я не працювала у ВР, думаю, що окремі корупційні зловживання були, але, сподіваюся, що з цим у новому скликанні буде порядок.

Депутатська недоторканість – це давній і надійний предмет торгу та промокампаній, які вели всі політичні сили серед своїх виборців. Але при скоєнні кримінальних злочинів, як відомо, проти недоторканості добре діє спільна воля парламенту, який негайно позбавляє підозрюваного цього прикриття. Воля ця працювала в окремих випадках і також диктувалася інтересами партій. Це має бути, безперечно, викреслено із парламентського життя. Сподіваюся, що це станеться у новому скликанні за умови, якщо туди оберуть справді тих, хто прагне стати державними діячами, а не панством.

Поділяю вашу думку про пільги. Депутат не повинен користуватися особливими благами. Я прихильник того стилю парламентської роботи, який звичний у європейському світі, де депутат – просто менеджер, найнятий на роботу своїми виборцями, і дуже старається не втратити їхню прихильність, але їздить на роботу на метро чи велосипеді, а не на "кубиках", не тому, щоб сподобатися, таємно маючи все це в "неробочий час", а тому, що це стиль життя і мислення – бути на рівних правах.

Думаю, що реформа в цьому сенсі має бути проведена, і парламент повинен мати стільки депутатів, скільки доцільно для представлення інтересів усіх регіонів держави.

Народ Америки сам обирає спосіб розмови з владою, і активність громадянська там надзвичайно висока. Висока настільки, щоб влада завжди рахувалася з громадянами країни. Це і відповідь на питання – стиль спілкування з обраною нами ж владою має диктувати громадянське суспільство, яке за останні місяці продемонструвало свою зрілість, і що воно набагато ліпше за політикум.