Игорь Мельничук и Павел Крахмалев

Ігор Мельничук: Ми плануємо виступи за кордоном. Звичайно, великий вантаж лежить на текстах, і більшість слухачів — україномовні люди. Але якщо говорити про музику, то її слухають люди, не залежно від мови.
Павло Крахмальов: Для мене феноменом виступів «Братів Гадюкіних» є випадок, коли ми «в минулому житті» виступали в Брюсселі в залі Botanic: українців із тисячного залу було чоловік сто, але настільки теплий прийом не завжди буває тут, в Україні. Тож є надія, що ми будемо успішні за кордоном.

Ігор Мельничук: У дитинстві я мріяв заробити на бас-гітару, тому грав з 14 років в клубах, на танцях і весіллях. Зараз нас не кличуть на весілля і клуби, але бажання купити бас-гітару залишилося. Тож ми відкриті до пропозиції. :)
Павло Крахмальов: Я вважаю, що весілля і такого роду заходи — це свята для людей, і ми не можемо нехтувати ними. Це велика школа, і не кожен музикант сьогодні відіграє повноцінне весілля. А ми можемо. :)

Ігор Мельничук: Я вважаю, що в цьому плані Сергій Кузьминський був геніальним. Згадайте його текст: "...побратими дорогі, сусіди-поляки, наші дружні почуття від самого серця". Це була пісня "Рок-н-рол до рання", і тут рима не співпадає. Можна було підставити трохи інше слово. :)
Не слід вживати грубу нецензурну лексику, бо на наші концерти приводять дітей від того, часу коли вони починають ходити. І ми б не хотіли бути причиною їх учителями їх перших слів. А специфічних тем-табу у нас немає.

Павло Крахмальов: Коли ми спілкувалися останнім часом із Сергієм Кузьминським у приватних розмовах, ми думали про новий альбом. Але вдалої тематики, про що цей альбом має бути в творчому плані, тоді не існувало.
Альбом «Made In Ukraine» з’явився у складні часи, про які ми не могли не говорити. Це, напевно, було останньою краплиною, що переповнила творчо-соціальний розум. І ця краплина відкрила греблю для того шаленого потоку, який називається «Made In Ukraine». І тепер ми вам обіцяємо, що таких перерв у нас уже не буде, допоки ми живі. :)

Ігор Мельничук: Ми не думаємо про наших колег, які виступають у Росії, і думати про них не хочеться.
Особисто для нас на сьогодні є неприйнятними концерти в Росії. На жаль. Бо у нас там дуже багато шанувальників, яким ми передаємо великі вітання.
Павло Крахмальов: Ми завжди раді запрошувати їх на наші концерти в Україні. Якщо вони не бояться бандерівців. :)

Павло Крахмальов: Це серйозне питання. Наша держава і ми в тому числі маємо запропонувати такі умови для умів українців із Донбасу та Криму, щоб їм кортіло їхати сюди і віддавати свої вміння на благо, перше за все, тим людям, які тут живуть, які хочуть сприймати їхній талант.
Ігор Мельничук: Свого часу ми багато разів грали і в Криму, і в тих містах, які зараз називають тимчасово окупованими, — жодних проблем не виникало. Завжди співали українською на площах, і люди нас прекрасно сприймали. І це свідчить про те, що мова не є перешкодою.

Ігор Мельничук: Якщо так багато людей слухає музику, яка нам не зовсім подобається, це все одно означає, що ця музика має право на життя, і нав’язувати комусь свої смаки і ставити штампи "попса" чи "умца-дрица" — не демократично.
Зі свого боку, ми стараємося грати правильний рок-н-рол, і, можливо, кілька шанувальників "шансону" згодом перейдуть у наш табір.
Павло Крахмальов: Наприклад, Польща — це дуже джазова країна. Рівень джазу в цій країні настільки високий в естетичному сенсі! Але з іншого боку, там звучить така попса, якої навіть у нас немає. Попса і джаз співіснують.
Я підтримую сентенції Ігоря. Вся справа в питомій вазі, у співвідношенні музики. Наше ж завдання — робити свою справу чесно і відверто, і люди за нами потягнуться.

Ігор Мельничук: Якщо казати про когось конкретного, то це буде величезний список. :) Тому давайте будемо трактувати, що це збірний образ.

Павло Крахмальов: До концерту ми готуємо декілька прем’єр, одна з них — "Йде нині война", пісня зовсім нова, і це буде перше концертне виконання. Це наша відповідь на те, що сьогодні жахливо, про що не можна не казати, в ній відображається наше ставлення до сьогодення, що стосується кожної української сім’ї. У нас є думка на цьому концерті не сумувати і не плакати, а ще одним виступом подарувати людям позитивний настрій, без якого перемога не можлива. Крім того, будуть перші концертні виконання ще двох пісень, поки що не називатимемо їх. Не оминемо увагою і старі хіти, які люблять наші слухачі.
Ігор Мельничук: Коротка курйозна історія про Пашу. Коли він тільки починав із нами грати, ми набрехали йому, що на виступи треба брати власну стійку, підставку під клавіші. А вона в нього була якась самопальна, довжиною під два метри, не лізла в двері вагону, а він її пхав… А ми стояли, дивилися у вікно, сміялися. А на сцені нас чекала стійка... :)))
Павло Крахмальов: Стільки історій є, що їх неможливо розповісти... дітям.:)))

Павло Крахмальов: Ми пишемо пісні в будь-якому форматі.
Ігор Мельничук: Вважаю, що краще форматувати, ніж бути відформатованим. :)
Звичайно, є радіостанції, які ніколи не будуть нас транслювати, та й Бог з ними...

Ігор Мельничук: Звісно, це дещо відрізняється від Вудстока 68-го року...

Ігор Мельничук: Якщо говорити серйозно, свого часу російський рок на території Радянського Союзу мав великий вплив, передусім, завдяки текстам. І це треба визнати.
На сьогоднішній день у нас ніколи не було великої дружби з кимось із російських рок-виконавців. Але серед російських музикантів є дуже багато чесних і правильних людей. Це інколи видно за їхніми виступами, навіть у такому тоталітарному суспільстві.

Ігор Мельничук: Не важливо, хто сидить у парламенті, яка його професія. Важливо, що він там робить. Це може бути дресирувальник пуделів або музикант. Але якщо людина може принести користь, то най буде.
Павло Крахмальов: Але чогось деякі звідти втікають. Напевно, тому що їм там не дають співати з трибуни... :)

Ігор Мельничук: Я досить скептично ставлюся до очікувань щодо того, що написана пісня миттєво змінить ментальність людей. Ми — ідеалісти, але не настільки. Скоріше, музика слідує за настроями людей, а не веде їх. Я не кажу про "Марсельєзу"... :) Але було б добре, якби хоч кілька людей, прослухавши "Історію однієї Курви", уважніше придивилися до тих, за кого вони голосують.
Павло Крахмальов: З огляду на те, що тільки на YouTube пісню прослухало більше 100 тисяч людей, вона потрібна і, відповідно, зіграє свою роль.

Ігор Мельничук: Зараз уже є можливість послухати нашу нову пісню "Йде нині война" https://uk-ua.facebook.com/bratygadiukiny/posts/1620120594920434 І там — усі відповіді на ваші питання.

Павло Крахмальов: Роль акторів, музикантів, письменників у тому, що вони в нинішній ситуації мають дарувати українцям віру в те, що в країні має бути і буде все добре. Бо без віри і позитиву жодна перемога не можлива. Зараз багато людей говорить про "все пропало" і про те, що на кожному кроці — шахраї, і так вони ллють воду на млин наших ворогів, і це — зовсім неприйнятний шлях. Якщо хтось чимось не задоволений, має своїм прикладом підказати праведний шлях.

Ігор Мельничук: Що це буде? Буде рок-опера. Працюємо, сподіваємося, що за півроку матимемо результат.
Павло Крахмальов: Перший крок на тому шляху у нас покладений піснею "Історія однієї Курви".

Ігор Мельничук: Нам пропонують виступи в Росії. І питання гонорару тут не є ключовим. За будь-яких умов наші концерти в Росії є неможливими.

Ігор Мельничук: Ми присвятили пісню не тільки місту Тернопіль. У нас є пісня і про Львів, Коломию, Мостиська (до речі, тут одну з вулиць цього міста назвали іменем Сергія Кузьминського). Загалом, у нас є пісня про Бандерштадт у якості Західної України. Тож усі наші пісні присвячені Україні, кожному її місту і селу. Тому можна сказати, що ми написали вже всі можливі пісні про міста, селища міського типу і хутори України. :)

Ігор Мельничук: Ми вважаємо, що Сергія неможливо кимось замінити. Тому коли ми граємо на концерті, на сцені завжди є місце для нього. Вважаємо, що знайти заміну Сергію Кузьминському неможливо, тому тягнемо цю "біду" самі. :)

Ігор Мельничук: Якщо в Україні є музика, то це вже є явищем. Наприклад, існує такий колектив як «Даха-Браха». Це, звичайно, не рок, але їхня музика базується на корінні української музики, і вони гастролюють усім світом. Чого і бажаємо решті всіх українських музикантів.

Ігор Мельничук: А як Rolling Stones ставляться до того, що їх називають англійськими «Братами Гадюкіними»?

Павло Крахмальов: Да, ГУМ уж не тот.... :)
Ігор Мельничук: Ми підтримуємо стосунки з усіма колишніми учасниками «Братів Гадюкіних», які з різних причин залишили лави цієї славетної групи. Особисто мені найбільше не вистачає Сашка Гамбурга, який зараз проживає в Ізраїлі.
Агов, Сашо, чи чуєш ти мене? Якщо можеш, вийди на зв’язок!

Ігор Мельничук: Зараз ідуть перемовини про концерт у Львові. Наступного року будемо обов’язково виступати в рідному місті.

Ігор Мельничук: Наш гітарист Андрій Скачко. І про це я хочу заявити вголос, він постійно запізнюється на 20 хвилин. Не зважаючи на те, летимо ми, їдемо чи пливемо на кораблі... :)
В плані розбору нових пісень, всі ми дуже тяжко сприймаємо нову інформацію, і цей процес є для нас довгим і болісним. Тому лідерів тут немає. Рівні серед рівних...

Ігор Мельничук: Особисто для мене це — "Злидні", бо з цієї пісні альбом і починався. Фінансова ситуація в країні зараз змушує бажати кращого, тому моя дружина каже: "Ігор, напиши якусь пісню про багатство — може, стане краще".
Павло Крахмальов: Ми настільки ретельно працювали над альбомом, що всі пісні стали рідними і улюбленими. Моя найулюбленіша пісня — "Made in Ukraine". Особливо, коли я чую слова, які написав Ігор Мельничук "…по коліно йшли через Рейн", у мене мурашки по шкірі йдуть. Тут багато емоцій, тому що мій тато брав Берлін, але нічого про це не розказував. Наші батьки й діди отримали перемогу в цій війні і дали приклад нам, як здобувати перемоги в нашій країні сьогодні.

Павло Крахмальов: Та пождіть, слухайте ще той...
Ігор Мельничук: Насправді матеріалу багато. Але коли мучиш людей своїми піснями, треба робити інколи перерви. :)

Ігор Мельничук: Господь Бог.