Ирина Бекешкина

Социолог, директор Фонда "Демократические инициативы"
15 ноября 10:00

   

Читать ответы
  • Представляет ли какие-то угрозы для власти, в частности, для Порошенко, нынешняя, едва тлеющая акция протеста под Радой? Может ли случиться так, что эта акция получит новый виток и выведет на улицы Киева большие массы людей? Что может послужить импульсом к такому развитию событий?
    Вітаю читачів! Не певна, що зможу відповісти на всі питання — я не всезнайка. Але спробую. Намети стоять під Радою вже понад три тижні. Але не тільки масової, а навіть більш-менш помітної підтримки цієї акції з боку населення — немає. Попри те що вимоги підтримує значна частина людей. Наприклад, у нашому останньому опитуванні ми поцікавилися, чи підтримується ця акція людьми: 20% підтримують, ще 20% — підтримують акцію, але не дії протестувальників. Як бачимо, це доволі значна частина людей. Проте люди зневірені в політиках, і тому зараз дуже важко уявити якісь масові акції, які виведуть на вулиці, власне, політики. Якщо влада буде вести себе розважливо, не вдаючись до насильства, яке може обурити людей, то намети можуть стояти під Радою безкінечно.
  • Как думаете, почему акция под Радой не была поддержана украинцами?
    Я вже відповіла на це питання. Тому що люди не вірять політикам, які очолили цю акцію. Більше того, можливо, це моє особисте враження, але деякі психологічні особливості Саакашвілі (зокрема, схильність до істерик) навіть відлякують людей. Люди бояться насильства, а деякі дії протестувальників, принаймні в перші дні, давали підстави для таких страхів.
  • Почему сегодня любой протест против действий власти или любая критика ее действий называется представителями этой власти «рукой Москвы», «происками Кремля» и т.д.? Да, идет война, и агрессивных действий России не увидит только слепой… Но не стало ли это удобной отговоркой для власти — сразу валить все на Кремль? В чем опасность такого подхода?
    Це очевидно. Владі простіше сказати, що критика дій влади є "рукою Москви", ніж визнати свої помилки і справді здійснювати необхідні перетворення в суспільстві. Разом із тим, не можна забувати про те, що відповідні служби Кремля працюють, тож якась частка правди в цьому є. І, чесно кажучи, певна стриманість деяких експертів у критиці влади пояснюється не якимось "порохоботством", а тим, що вони просто бояться розхитати соціальну і політичну ситуацію в суспільстві.
  • Как бы вы оценили сегодня вероятность досрочных выборов президента или парламента?
    Якщо нічого не трапиться, то така вірогідність зовсім незначна. Адже для того, щоб призначити дострокові вибори парламенту, потрібне рішення його самого або рішення президента розпустити парламент, якщо той не працює більше двох місяців. У Верховній Раді зацікавленість у дострокових виборах мають лише дві політичні сили — "Батьківщина" і "Опозиційний блок", а також певною мірою прибічники партії "За життя" та ще деякі депутати. Але їх явна меншість. Я вже не кажу про ту половину, яка складається з депутатів-мажоритарників. Що стосується дострокових виборів президента, то у нас взагалі немає закону про імпічмент президента.
  • Как вы считаете, почему в украинской политике не прижились приглашенные специалисты-иностранцы? Ведь практически отовсюду их довольно быстро вытеснили…
    Це очевидно. Як кажуть, один у полі — не воїн. Що може зробити одна людина або навіть із кількома своїми прибічниками проти цілої системи? Якщо ти не приймаєш правил гри цієї системи, то залишається або нещадно з нею боротися, долучаючи до цієї боротьби ЗМІ, своїх прихильників поза межами системи, особисті зв’язки та знайомства, або просто піти. Вони обрали найпростіший шлях.  
  • Какие процессы может запустить в обществе цепочка событий, связанная с наглыми убийствами одиозных деятелей то посреди бела дня, то посреди города? Шеремет, Вороненков, Окуева и т.д.
    Власне, пройшло вже чимало часу після вбивства Павла Шеремета, про яке стало відомо далеко за межами України, але жодних "процесів" це не зрушило. Єдине що відбулося — це подальше падіння рівня довіри до поліції і правоохоронних органів взагалі. До цього можна додати абсолютно безкарні пограбування офісів, заміських дач, квартир. І ці вбивства, які були в центрі уваги суспільства, засвідчили неспроможність наших слідчих органів. Очевидно, вони не розкрили вбивства не тому, що не захотіли, а тому що просто не змогли. І тут, мабуть, потрібне залучення до навчання наших слідчих фахівців із тих країн, де використовують сучасні методи розшуку злочинців (принаймні американські серіали з життя поліції створюють враження, що вони це вміють).
  • Ирина Эриковна, а с чем сегодня связаны наибольшие страхи украинцев? У нас больше боятся войны и насилия или остаться без куска хлеба и минимальных средств к существованию?
    Питання про страхи українців входить до щорічного моніторингу Інституту соціології, тому можна прослідкувати динаміку. Насправді протягом усіх років існування України найбільші страхи у населення були економічні: зростання цін, втрата роботи, закриття підприємств тощо. Звичайно, після агресії Росії у 2014 році вперше з’явився і збільшився страх військових дій. Але по мірі стабілізації ситуації він дещо відступав, і зараз у українців абсолютно переважають економічні страхи. Більше того, стабільно тримається страх голоду,  досягаючи 30%, а в деякі попередні роки цей страх поділяли 50% опитаних.
  • Как вы думаете, если начнется новая революция, новый майдан, будет ли он снова мирным, с терпеливым стоянием на морозе, танцами и долгими разговорами?
    Нового майдану бояться ще й тому, що він, очевидно, не буде мирним. На руках у людей дуже багато зброї. І багато людей, налаштованих радикально (хоч вони і у явній меншості).
  • Пані Ірино, на вашу думку, щодо яких тем в Україні варто було б провести референдуми? Чи жодне з питань на даний момент не є аж таким уже критичним? Дякую.
    Загалом, критичних питань багато. Але я не бачу, як референдум може посприяти їх вирішенню. На жаль, наше суспільство надто схильне до популізму, і я не виключаю, що референдуми можуть лише погіршити ситуацію, сприяючи розгулу цього популізму. Інша річ, що, на мою думку, слід максимально розвивати місцеві референдуми, на яких би люди висловлювалися щодо таких питань, як, наприклад, будівля театру на Подолі (звичайно, такі місцеві референдуми слід проводити ще до побудови самої будівлі).
  • Як думаєте, чи все від неї залежне робить українська влада, аби якомога швидше припинити війну на сході? Які очевидні кроки, що повинні були бути здійснені за нинішніх обставин уже давно, і досі лишаються не реалізованими?
    На жаль, припинення війни на сході не в першу і навіть не в другу чергу залежить від української влади. Головне — змусити Росію припинити підтримку бойовиків (і зброєю, і зарплатами). І вже тоді головним гравцем стане українська влада. І коли Україна буде контролювати свої кордони, коли відбудеться роззброєння бойовиків, тоді будуть відбуватися наступні кроки щодо деокупації цих територій та їх повернення до України. А поки що головними суб’єктами, від яких залежить мир на Донбасі, залишаються Росія та світова спільнота, яка чинить на тиск на РФ.