Виталий Бала

Дивіться попередню відповідь.

Це не зовсім так. Більше того, наші стосунки з найбільш розвинутими країнами світу ("Великої сімки" і "Великої двадцятки") значно покращилися за цей час. Що стосується поляків, угорців і румунів, то потрібно розуміти наступне: проблема не в країнах і народах — проблема у владі, яка сьогодні є в цих країнах. На жаль, в такий спосіб польська влада, а особливо угорська, вирішує свої внутрішні політичні проблеми. До того часу, поки Україна не стане сильною (в першу чергу, економічно) державою, ми завжди будемо об’єктом для вирішення інтересів інших країн.

Росія зацікавлена в тому, щоб Донбас залишався у складі України, але мав особливий статус. Росія дуже хоче, і це видно і чути по заявах деяких колишніх політиків, пропагандистів, журналістів, зробити Україну федеративною, що, на мою думку, є дуже небезпечним для майбутнього нашої країни.

Це питання краще адресувати військовим. Але, безумовно, війна з Росією змусила Україну реформувати армію.

Питання неоднозначне. І ніхто на сьогоднішній день не знає, чим завершиться можлива миротворча операція на Донбасі. Бо до того часу, поки Росію не примусять до миру, говорити про завершення війни проти України немає жодного сенсу. Але вводити миротворчу місію необхідно, з точки зору унеможливлення з боку Росії повномасштабної війни проти України.

Відповідь на це запитання хочуть знати всі. Думаю, навіть у США.
На мою думку, це малоймовірно, враховуючи всі заходи, які вжив Путін, щоб уникнути цього, навіть створивши свою гвардію. Але бувають і дива…

1. Найголовніша особливість такої "твіттер-дипломатії" — це її неофіційність. Тобто завжди можна змінити свою думку.
2. По-перше, кожен по-своєму сприймає ці дії. Тому ми бачимо абсолютно протилежні коментування цих подій.
По-друге, найголовніше, на мою думку, що особисті відносини між лідерами США і Франції є дружніми і сприятимуть знаходженню спільних позицій, навіть по питаннях, які їх роз’єднують. Для прикладу — Паризька кліматична угода.

Важко собі уявити, яким чином і де саме могла бути така відповідь Росії. Якщо ми говоримо саме про військову відповідь.

З точки зору міжнародного права, наскільки мені відомо, денонсувати частину угоди можливо тільки за згодою сторін. Тобто обидві сторони, які підписали цю угоду, мають погодитися на денонсування конкретних пунктів угоди. А тепер вирішуйте самі — можливо це чи не можливо це зробити.

Якщо говорити про зону бойових дій, то ми маємо усвідомити, що йде неоголошена війна. А у війні засоби і методи досягнення поставлених завдань не завжди залежать від якихось дат. Хоча ще з часів Великої Вітчизняної війни певні військові операції проводилися саме з прив’язкою до конкретних дат. Україна повинна бути готова завжди до будь-якого розвитку подій на Донбасі.
Щодо Києва, то багато залежатиме від дій правоохоронних органів. Хочеться сподіватися, що вони будуть на висоті.

Будь-яке соціологічне дослідження фіксує ситуацію на певний момент час. Якщо говорити про тенденцію, то ті люди, які залишилися на тимчасово окупованих територіях, у своїй більшості хотіли бути у складі Росії. І це правда, бо інші виїхали. Так, звичайно, частина не змогла виїхати. Але навіть по цих цифрах ми бачимо, що їх може бути максимум 40%. Та, якщо врахувати тимчасових переселенців, складається враження, що більшість буде все-таки проти вступу до складу Росії.
Це зовсім не означає, що українська влада не припустилася серйозних помилок. В першу чергу, йдеться про майбутнє України і місце Донбасу в цьому майбутньому. Якщо воно буде привабливим, більшість захоче бути в складі України, але для цього потрібно робити конкретні дії з реформування і здійснення змін в Україні.
Найголовніша проблема (і, коли почалася війна на Донбасі, я про неї говорив) полягатиме не в поверненні території Донбасу, а в можливому ментальному розриві, який відбувся. Саме подолання цього розриву є головним завданням української влади.

Ще рано підводити підсумок подій у Вірменії. На мою думку, проведення або не проведення дочасних парламентських виборів і результат цих виборів продемонструє, який шлях обере Вірменія.

Потрібно чітко розуміти, що інтереси інших країн не завжди можуть співпадати з інтересами нашої країни. І це проблема України. Якби у нас були кращі умови транспортування газу до європейських країн, напевно, ці країни не розглядали б різні «потоки». Тобто непроведення модернізації ГТС та газових сховищ, незалучення у цю сферу великих європейських газових компаній призвело до того, що європейці шукають вигідніші для себе варіанти. І Росія обов’язково на цьому буде грати у свою політику.

Дуже влучне запитання. Насправді, на мою думку, набагато важливіше, щоб Україна визнала ці території окупованими Росією офіційно, а не приймала "гібридні закони", пояснюючи словами деяких депутатів, що йде "гібридна війна". Необхідно речі називати своїми іменами в Україні, а не сподіватися, що це зроблять наші іноземні партнери і плескати в долоні. Хибний понятійний ряд за змістом, як я його називаю, демотивує українців і дає можливості Росії говорити про громадянську війну, а іноземним партнерам — про конфлікт, а не війну.

Питання непросте. Воно має кілька складових. Перша стосується військовослужбовців, які брали участь у АТО — тепер їх участь легалізована. Друга — чи можна війну назвати якимось іншим терміном. Думаю, що не можна. На мою думку, термін "гібридна війна" вводить в оману і не дає можливості або бажання приймати «негібридні» рішення і дії.

Перше і останнє — згадуючи давньоримський вислів про те, що народу потрібні видовища і хліб, можу зазначити, що представники шоу-бізнесу можуть дати тільки видовище. Тому в нинішній ситуації буде велика біда для країни, якщо якимось чином на чолі держави стане "скоморох". Воно нам точно не треба.
Але як політтехнологічний хід тих, хто фінансує такі проекти, це може мати на меті досягнення певних можливостей для переговорного процесу з майбутнім переможцем.

Насправді явного лідера немає. Розрив між першим і п’ятим місцем, за деякими останніми закритими дослідженнями, не перевищує і 5%. Тому багато буде залежати як від об’єктивної ситуації, так і від суб’єктивних досягнень або прорахунків основних кандидатів. Я б не радив сьогодні тим, хто на першому місці, на радощах пити шампанське, а тим, хто на п’ятому — пити оковиту з розпачу.

Я вважаю Надію Савченко випадковою людиною у політиці. Всі її дії і намагання стати політиком призвели тільки до її бажання когось підірвати та розстріляти. Вона не виправдала сподівання тих, хто залишився і залишається за лаштунками її політичної діяльності. Тому вони будуть вкладати гроші і підтримувати інші політичні проекти, в списку яких може з’явитися її сестра Віра.

Мінські угоди, а точніше домовленості, були легітимізовані на засіданні Ради безпеки ООН. Всі санкції (окрім тих, що вводилися за анексію Криму) базуються саме на цих домовленостях.
Стосовно "закону про реінтеграцію" — на мою думку, один із його головних плюсів полягає в офіційному (формальному) визнанні Росії країною-агресором. А як він буде працювати — тут багато запитань.
Наші західні партнери не висловилися проти цього закону. Отже, говорити про порушення Мінських домовленостей не можна.
Росія спочатку зробила декілька заяв, але на сьогодні вона не заявляє про порушення Мінських домовленостей прийняттям цього закону.

Думаю, він не захотів довести ситуацію до кровопролиття, а потім стати відповідальним за нього. У цьому випадку він став би ворогом всього вірменського народу. На мою думку, він прийняв єдине правильне рішення.

Чесно кажучи, я не в курсі цих подій. Але в любому випадку, не можна допускати захоплення якихось територій з порушенням закону.

Головне, на мою думку, відсутність реабілітаційного періоду для вояків, які повернулися в мирне життя.

Я б не перебільшував значення цього рішення. Але і применшувати його також не потрібно. Це рішення дає можливість українській стороні в інформаційному полі говорити про Росію як країну-окупанта, тим самим нівелюючи російські заяви про громадянську війну в Україні.

Я не є спеціалістом із питань атомної енергетики. На жаль, багато політиків, експертів, журналістів, які не мають жодного відношення до цієї проблематики, коментують наліво і направо все, що їм заманеться, вводячи суспільство в оману. Тож це питання непросте, і відповідь на нього можуть дати тільки фахівці.

Росія ніяк не полишає своїх намагань повернути умовний Радянський Союз до життя. Недарма Путін назвав розпад СРСР великою трагедією ХХІ століття.
Щодо Вірменії, то її географічне розташування практично не дає їй можливості для маневрів у зовнішній політиці. Кордон із Туреччиною і Азербайджаном не можна назвати кордоном із дружніми країнами. І залишаються тільки Грузія і Росія.

На сьогоднішній день нема сенсу проводити дочасні вибори. Адже криза в парламенті не переросла в велику політичну кризу в країні, виходом з якої, як правило, є дочасні вибори, що ми бачимо в країнах Європи. Тому «гадати на кавовій гущі» зараз немає сенсу, бо за великим рахунком жодна з політичних сил не готова на 100% до таких виборів, що б вони не заявляли. Це — скоріше, політична гра і шантаж як союзників, так і опонентів.

Я вже відповів на це питання вище.

Передусім я взагалі вважаю, що ще в 2014 році необхідно було прийняти закон про антидержавну діяльність, в якому, зокрема, було б прописано питання колабораціонізму і питання позбавлення громадянства.
Насправді я б не переживав за тих, хто голосував на виборах у Криму, бо більшість із них Україну не люблять. Можливо, з поверненням Криму, вони повернуться на свою історичну батьківщину. А охочих оселитися в Криму, крім тих, що тимчасово переїхали, напевно, буде достатньо.

Дякую за добрі слова. Період повної реабілітації, за словами хірургів, буде тривати не менше року.
А стосовно розслідування — для мене особисто не зрозуміла мотивація тих, кого звинуватила СБУ. Сподіваюся, що в суді буде достатньо аргументів, щоб підтвердити їх версію.

Сподіваюся, що таке рішення знайде підтримку міжнародної спільноти. Стосовно дій Москви, ще раз повторюю: у нас із Росією війна, і, якщо про це мало говорять на телебаченні, по радіо і пишуть ЗМІ, це означає, що війни немає. Тому Росія буде діяти так, як вважає за потрібне. А Україні необхідно приймати рішення, не озираючись на те, як буде реагувати Росія, та виходячи зі своїх національних інтересів.

Росії необхідне пряме сполучення з півостровом Крим.
А стосовно того, добудує вона Керченський міст чи ні — хочеться сподіватися, що не тільки природні катаклізми, але й діяльність патріотів не дозволять добудувати цей міст.

Минулого тижня Кім Чен Ин зібрав керівників партії вперше після нового року. На цьому засіданні він зробив дві, на мою думку, важливі заяви. Перша стосувалася призупинення ядерних досліджень та запусків міжконтинентальних балістичних ракет. Друга стосувалася нового економічного курсу, який передбачає побудову потужної соціалістичної економіки та суттєве підвищення рівня життя народу.
Мені здається, Кім Чен Ин, підвищуючи ставки у протистоянні з США і західним світом, може досягнути позитивних для себе і для КНДР результатів. І мова йде не тільки про зняття санкцій, а й про економічну та фінансову суттєву допомогу. Бо, крім цих заяв, ще раніше він неодноразово говорив про об’єднання Кореї. Можливо, Кім Чен Ин насправді є дуже добрим політиком, а уявлення про нього раніше було помилковим.

Перше — це питання дуже непросте, бо насправді київський князь Володимир хрестив Русь у 988 році, а розподіл церкви на католиків і православних відбувся у 1054 році. І достатньо довго київські князі не займали тільки одну сторону, а підтримували стосунки з Римом і Константинополем.
Друге — на мою думку, церква не може бути повністю відокремлена від держави, бо держави без людей не буває. Крім того, це у Конституції СРСР було записано, що церква відокремлена від держави. Надіюся, розумієте — чому... Тому не факт, що така стаття має бути в українській Конституції, що не означає втручання влади у діяльність церкви.
Третє — питання об’єднання української церкви є набагато важливішим для майбутнього України, ніж сьогоднішні проблеми. Я переконаний, що така церква стане опорою і стимулом для розбудови успішної України. Зрозуміло, що це питання будуть намагатися використовувати у політичній діяльності і на майбутніх виборах. Але, якщо це питання буде вирішуватися, про вибори і проблеми в історії писати не будуть. Історична справедливість повинна відбутися.
До речі, мало хто знає, що патріарх Діонісій, який надав автокефалію Московському патріархату за хутра і 200 червонців, саме за це рішення був не тільки позбавлений посади патріарха, а як монах був ув’язнений у монастирі до кінця свого життя, бо до того російська церква не визнавалася більше ста років Константинополем.

Романа Безсмертного точно не бачу в другом турі. А про реальних претендентів говорити поки що зарано.

У почутті гумору Вам не відмовиш.
Головна політична проблема України, на мою думку, полягає у відсутності політичної еліти в країні. Це є причиною багатьох негараздів та існування в українській політиці таких явищ, які ви назвали в своєму запитанні.