Антін Мухарський

Письменник, актор, співак, телеведучий, відомий також під псевдонімом Орест Лютий
21 июня 12:30

   

Читать ответы
  • Антіне, як облаштувалися за кордоном? Які враження від перших місяців життя там? Наскільки комфортніше, ніж в України, суто з побутової точки зору?
    В перші три місяці мого перебування за кордоном я був у друзів. Це була Греція, Майорка і Туреччина. Перші враження – дуже приємні. Тут ти одразу отримуєш величезний позитив просто від спілкування з людьми. Це одразу впадає в очі – абсолютно позитивний настрой усіх людей, які з тобою спілкуються, яких ти бачиш у магазинах, на вулицях, у транспорті. Немає жодного похмурого обличчя, заклопотаного, знервованого, агресивного. Які, на жаль, досить часто бачиш у Києві. Середземномор’я – це зона тотального позитиву, добра і здоров’я. Перебуваючи за кордоном, я нарешті влаштував свій графік так, що можу прокидатися в певний час, довго снідати… Я вважаю, що щасливі люди, які відбулися, мають довго снідати: довго сидіти з коханою людиною, гортаючи пресу, спілкуючись про життя і п’ючи каву. Для мене довгі сніданки – це ознака щастя.
  • Зараз часто повідомляють, що дедалі більше українців їдуть з України. По-перше, як думаєте — чому? По-друге, за вашими спостереженнями, чи багато українців за кордоном?
    Так, українців за кордоном дуже багато. Українці їдуть, щоб забезпечити свої родини, тому що не знаходять в Україні адекватного застосування своїм силам і можливостям. Їде як багато спеціалістів, так і тих, хто вміє працювати руками: будівельники, люди, які знаються на сфері обслуговування, які можуть влаштуватися офіціантами, менеджерами в готелях. Їде гарна молодь. Ідуть митці, які намагаються щось зробити для України, але, як виявляється, вони не зовсім потрібні своїй країні. Колись керівництво держави над цим замислиться. Тому що реально те, що робить уряд, керівництво держави, шалено підвищуючи тарифи і так далі, неприйнятно… Я не дуже знаюся на побутових дрібницях, але те, що мені переказує народ, то все зводиться до одного: «Я не можу в Україні знайти застосування своїм силам, заробити на гідне життя, тому й їду з країни, щоб десь якось заробити копійчину». У державі немає справедливості. Держава не опікується пасіонарними особистостями, які готові працювати на благо цієї країни. Держава у нас і досі антиукраїнська.
  • Якщо це не є таємницею, то в якій країні ви живете? Чи ви постійно переїжджаєте з однієї країни в іншу?
    Зараз я знаходжуся у Туреччині. Ми тут знімаємо житло. Думаю, до кінця літа будемо тут – до вересня, коли ми плануємо приїхати на Львівський форум. Тобто зараз ми у Туреччині, потім будуть півтора місяці гастролей Америкою і Канадою, а потім – до Києва. А до того ми постійно переїжджали з однієї країни в іншу. Навіть на Фейсбук сторінці змінив плашку: назва моєї нинішньої діяльності – мандрівний митець. Я поставив собі за мету за найближчий рік-два відвідати якомога більшу кількість українців у світі, побувати в США та, можливо, навіть у Південній Америці, також дуже хотілося б дістатися і до Австралії, де багато наших людей. Тобто переді мною зараз завдання – помандрувати світом зі своїми творчими проектами: літературними читаннями, виступами Ореста Лютого, спілкуванням із читачами-слухачами і т.д.
  • Пане Мухарський, а у вас є свій власний рецепт, як саме українізувати Донбас або Крим? Бувають "безнадійні випадки", тобто такі, що не піддаються українізації? І що з такими робити, якщо вже вони живуть на території нашої країни?
    У мене немає рецепту.
  • Доброго дня! Розкажіть, як вам твориться і працюється за кордоном? Чи є закордоном попит на творчість Антіна Мухарського чи Ореста Лютого? І як сприймає закордонний глядач український культурний продукт?
    Йдеться виключно про українського глядача закордоном. Тому що все, що я роблю, стосується України, це для українців, а головне – це робиться для ідентифікації українців як українців. Ми живемо в такому світі, де поняття українства дуже розмите. Наприклад, у Чикаго чи Нью-Йорку часто доводиться чути, що там багато людей із України. Але вони не є українцями. Так само і в Україні: багато людей, які живуть в Україні, але не є українцями – вони є росіянами або русифікованими, або радянського штибу людьми тощо. Тому я підкреслюю: моя творчість – виключно для тих людей, хто цікавиться сучасним контекстом України, замислюються над пасіонарними питаннями, які постають перед модерними українцями: «де ми знаходимося?», «куди нам рухатись?», «на чому нам базувати свою само ідентичність?» і т.д. Моя творчість – для українців, які борються, щодня переживаючи та вболіваючи за Україну, щодня роблячи щось для України. Я вважаю це, якщо це не надто пафосно звучить, місією: підтримувати, розраджувати, давати надію, а головне – усміхатися разом із українцями. Боротися усміхаючись – це основний концепт моєї діяльності.
  • А як ви ставитеся до можливого обрання в президенти Вакарчука або Зеленського? Людина з шоу-бізу, яка очолює країну — це прийнятний варіант, з вашої точки зору?
    Ні, категорично проти.
  • Інколи кажуть, що мешканці Донбасу ментально відмінні від решти населення України, мовляв, на це свої історичні причини. Чи справді це так? Наскільки, по-вашому, ці відмінності суттєві і непереборні, та яким для вас є донбаський менталітет як явище?
    Хрущовим у 1962 році офіційно було заявлено, що в Радянському Союзі, в тому числі в Україні, визріла та сформувалася спільність радянських людей. Не українців, не грузинів, не молдован, і не прибалтів, а саме – радянських людей. Ми переживаємо важкий період національного відродження, коли в Україні існують безпосередньо українці, які й ідентифікують себе з українською мовою, культурою та історією; є люди, які умовно ідентифікують себе як українці, але яким байдуже, якою мовою розмовляти, де працювати, які програми дивитися – таких я ідентифікую як хохлів, хохол – це такий смішний українець, без стрижня, тобто той, кого називають «несвідомим українцем»; є малороси, які ідентифікують себе з Україною, але бачать її виключно в контексті «руського міра», євразійського простору – «и вообще, мы же – братья», частина таких зараз втекла до Росії, частина лишилася тут, і їх багато; ще є радянські люди, які народилися, визріли в СРСР і живуть спогадами про СРСР, їх дуже велика кількість; а ще є конкретні «росіяки», «вата», агресивна «руськомірська» спільнота. Тобто принаймні п’ять різновидів українців живе в Україні. На території Донбасу проживає анклав радянського народу, який живе виключно в примарному світі СРСР. Вони ж всі хочуть в СРСР! Це такі люди, які не хочуть змінюватися, які застигли і заскорузли в якихось штампах. Зрештою, це їхнє право. Але вони хочуть відібрати у нас право на розвиток, поступ і цивілізаційний європейський вибір. Тому ця конфліктність, яка існує в українському суспільстві, інспірована ззовні підтримкою зброєю, найманцями і т.д. І вона, безумовно, має всі ознаки втручання у внутрішні справи України і всі ознаки «гібридної війни», яка ведеться з метою утримання України в контексті «руського міра». Тому там живе не окремий донбаський народ, а анклав «совєцкого народа», «общность совєцкіх людєй», про яку Хрущов сказав ще у 1962 році.
  • Перепрошую за нетактичне питання... Як ви заробляєте собі на життя за кордоном? Адже це недешеве задоволення...
    Я здаю нерухомість у Києві. У мене лишилася велика квартира, яку я прийняв рішення здавати. Ці гроші покривають мої витрати аліментного характеру та витрати, пов’язані з різними побутовими речами. Але у мене є ще Фейсбук сторінка і сайт... Це таке підживлення, яке дозволяє мені триматися на плаву. Плюс – іноді трапляються концерти, коли українці запрошують мене виступити перед своїми друзями, дати невеличкі концерти-квартирники. Загалом я не потребую зайвих витрат. Я зараз випрацював у собі звичку до більш аскетичного способу життя: пара майок, пара якихось трусів, пара шортів, зубна щітка, паспорт і ноутбук – це те, що дозволяє мені почуватися вільно, не обтяжуючи себе зайвими матеріальними штуковинами. Багато хто так не вміє, а я навчився. Тож є дуже важливий аскетизм у побуті.
  • Розкажіть про свій задум – проект «Маршрутка на Волноваху». Що це буде? Коли презентуватимете? І коли плануються ваші найближчі виступи у Києві? Бо «Арсенал» і ваш приїзд з цієї нагоди був як «мімольотноє відєніє»))
    «Маршрутка на Воноваху» це буде гостросоціальний проект віршованих балад. Це не буде музика в прямому сенсі цього слова – це буде начитка тексту, літературно-музичні композиції. Якщо все складеться добре, Бог дасть мені сили, наснагу і можливість це зробити, я планував би прем’єру на 1 лютого наступного року, коли Орест Лютий святкує свій день народження. Щодо концертів, то зараз плануються виступи на 12 і 16 вересня у «Докер Пабі» в Києві. Тобто перед Львівським форумом ми заїдемо на декілька днів до Києва і виступимо у «Докер Пабі».
  • Антіне, ви під час програми Рандеву залишали повідомлення міністрові Петренку. Чи був якийсь фідбек, якась реакція і відповідь від нього? Сил вам у цій боротьбі. Тримайтеся!
    Не було.
+
Соглашаюсь
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности