Активный чат
1 января 2001, 00:00
Надежда Сымчич
вопрос:
Як Ви ставитеся до того, що Главред з помилкою переклав російською Ваше прізвище? Чи не відчуваєте Ви естетичного дискомфорту, читаючи назви Ваших творів (доречі, також з помилкою перекладених) на язикє?
ответ:
Так, справді, у моєму паспорті прізвище записане через дві «ы». Чомусь значно більше дискомфорту відчула через ім’я: звикла, що я – Надія. Естетичний дискомфорт відчуваю завжди, коли бачу орфографічні і пунктуаційні помилки – читаю, за вчительською звичкою, все.
вопрос:
Надіє, чи допомагає вам у писанні для дітей досвід роботи з дітьми у школі?
ответ:
Направду, не задумувалась про це... Для мене діти – ті ж дорослі, що мають, щоправда, трохи менше життєвого досвіду і більше надаються до виховання. А ще – вірять у казку і диво, а, отже, ближчі до реальності, яка і є дивом.
вопрос:
Думку кого з сучасних українських громадських діячів або сучасних відомих письменників про свої твори ви б хотіли почути й чому?
ответ:
Завжди важливий зворотній зв’язок – чи правильно ти сформулював думку, чи надав своєму творінню якогось довершеного вигляду... Колись мені дуже допомогла кинута мимохідь Іваном Малковичем фраза про мою першу повість: «Дуже гарні діалоги...» А, може, там було й без «дуже». От бачите, тепер я – драматург. Дуже люблю українську сучасну літературу, і хоч би хто з письменників щось сказав про мої твори, сприйму їхні слова із вдячністю. Проте, більшість моїх творів досі неопубліковані.
вопрос:
Ви належите до Спілки письменників України? Якщо ні – чи плануєте до неї вступити? Чому?
ответ:
Ні, я не належу до Спілки письменників. І поки що не скажу, чи планую до неї вступати. Хоча мені імпонує, що є місце, де збираються люди, що роблять спільну справу, діляться думками, досвідом, проводять якісь майстер-класи для молоді. Адже це важливо саме для молодих письменників – почути кваліфіковану думку про свою роботу, відчути якусь підтримку, схвалення.
вопрос:
Чи плануєте ви спробувати себе в інших жанрах, а відповідно і номінаціях «Коронації слова»?
ответ:
Звісно. Я беру участь у «Коронації слова» з 2000 року. Саме 2000 року я стала лауреатом у жанрі кіносценарію, потім, в різні роки, мене відзначали і в жанрі роману, і п’єси. За всі роки «Коронація» «не помітила» лише одного мого твору – п’єси «Квартира на Володимирській». А як воно буде надалі... Приходить якась ідея, а в якій формі вона реалізується – це вже інше питання. Велика подяка «Коронації» за те, що трохи дисциплінує автора, «підганяє» його.
вопрос:
як ви ставитеся до того, коли книжки починають писати політики? чи вважаєте ви письменницький досвід когось із політиків вдалим?
ответ:
Гадаю, якщо вони роблять це щиро, то чому б і ні. У них має бути свій читач. Книг політиків я поки що не читала, тому й не можу судити про їхню якість.
вопрос:
чи товаришуєте ви з кимось із сучасних колег по перу? наскільки охоче відомі українські письменники приймають новачків у свою когорту?
ответ:
Так, я знайома з багатьма письменниками, творчість яких мені близька. Це письменники, за творами яких я писала інсценізації – Валерій Шевчук, Юрій Андрухович, Лариса Денисенко, Ірен Роздобудько. Товаришую з драматургами Олегом Миколайчуком, Недою Нежданою, Ярославом Верещаком, Олександром Мірошніченком, Надією Марчук. Все це чудові люди, спілкування з якими надихає.
вопрос:
Надіє, доброго дня! Як би ви хотіли, щоб який театр зробив виставу за вашою п*єсою? Яка ваша думка, чому більше охочих відвідати вистави російських театрів, які приїздять сюди на гастролі, ніж вистави українських театральних колективів?
ответ:
Дуже люблю театр ім. Франка, «Молодий театр», театр «Колесо», Театр юного глядача – це в Києві. На жаль, зовсім не володію інформацією про стан і життя театрів в інших містах України. Але щодо моїх п’єс – то пишу їх для однодумців, і який би театр не поставив, буду рада цьому. Відповідаючи на друге Ваше питання... Вчора я відвідала театр ім. Франка – там голці не було де впасти. Отож, глядач є і в українського театру.
вопрос:
Яка ваша позиція у мовній дискусії? Чи потрібно розширювати права російської мови в Україні? Чи потрібно у школі вивчати російську одночасно з українською?
ответ:
Перебуваючи днями під Українським домом, прочитала плакат: «Мова Батьківщина Україна». Але прочитала його мигцем. Десь іще й майнуло в голові: «Знову розділових знаків бракує». Я чомусь сприйняла ці слова як вислів: «Мова – батьківщина України». Потім, звісно, зрозуміла свою помилку. Але, може, й справді – «Мова – батьківщина України»? Я категорично проти того, що права російської мови в Україні потрібно розширювати.
вопрос:
Надіє, чи вірите ви, що коли-небудь українська література буде в нашій країні настільки ж популярна, як і російська? Яких тем або інших нюансів ви б порадили уникати українським авторам, аби зробити українську літературу більш затребуваною?
ответ:
Наша література буде популярною тоді, коли буде доступною для всіх. Вчора на Хрещатику я бачила, як дівчина йшла з хлопцем, не відриваючи погляду від книги Люко Дашвар. Тримала його за руку і читала на ходу. Українську сучасну книгу в Києві знайти важкувато, а в провінції – неможливо. Хоча запит є, і величезний! А коли востаннє поповнювалися фонди бібліотек? І чим? Це – риторичні питання. Українські автори мають право писати про все, що вважатимуть за потрібне.
вопрос:
В Україну приїзджають волонтери, які вивчають українську мову за 7 місяців. Чи може українець вивчити свою мову за такий термін?
ответ:
Дуже гарне питання. І справді: легше вивчити «ліки-лікар-лікарня», чи «лекарство-врач-больница»? Щодо українців, то, думаю, справа в іншому. У почуттях пошани, вдячності, і в наявності такої категорії, як совість. Наші предки лишили нам золото нашої мови, а ми, як колись індіанці Америки, міняємо її на скляне намисто чужої. І де тепер ті індіанці?
вопрос:
Скільки п"єс ви на сьогодні написали? Де можна з ними ознайомитися? Яку п"єсу 100% поставить театр?
ответ:
Я написала сім п’єс і вісім інсценізацій за творами сучасних українських письменників. Дещо є в Інтернеті, деякі п’єси – в збірниках, які вже стали раритетними. Щодо театрів – то тут ситуація вимагає окремої розмови. Будемо сподіватися!
вопрос:
Насправді читання п"єс - це краще, ніж читання просто творів. Воно розвиває природну інтонацію, а не награну, яку часто демонструють діти у віршах. Чи запроваджували у школі Ви читання п"єс?
ответ:
Більшість моїх п’єс – п’єси-казки. І тому їх легко можна поставити в школі. Участь у такій виставі неоціненна для кожної дитини – не буду перераховувати, чому. Жаль тільки, що зараз дуже рідко в школах діють гуртки художньої самодіяльності...
вопрос:
Відштовхуючись від вашого вчительского досвіду, чи можете ви сказати, що ті твори, які діти примусово, в рамках обов"язкової програми, вивчають у школі, їм у дорослому житті навряд чи захочеться перечитати? Ви б хотіли, аби ваші твори вивчали як обов"язкові у школах?
ответ:
Коли я навчалась у школі, то свято вірила, що шкільною програмою нам пропонуються найкращі зразки художньої літератури, і саме тому з ними треба обов’язково ознайомитися. Отож, я читала все. Щось подобалося більше, щось менше... Гадаю, сучасні діти, які люблять читати, мислять так само. Якщо колись щось із моїх творів потрапить до шкільної програми, я буду горда з того.
вопрос:
Як вчитель, як оцінюєте те, що нині відбувається в освітній галузі в Україні?
ответ:
Складне питання. Все починається з престижу праці вчителя.
вопрос:
Надіє, ви написали успішну інсценізацію "Московіада" для Молодого театру. Чому ви вирішили після подібних успішних проектів змагатися у "Коронації слова"?
ответ:
Це – паралельний процесс. Пишу тоді, коли не можу не писати. А «Коронація слова» – це ж просто літературний конкурс, чому б і ні?
вопрос:
Чому жодна(!) влада не зменшила собі зарплату до рівня мінімальної.не відмовилась від приватизації державних квартир і дач.та автомобілів,пільг?
ответ:
Це в людській природі – прагнути більшого й більшого. Не кожен може зупинитись і сказати: «Досить!» Як на мене, я б дозволила депутатам приймати якісь пільги не для себе, а лише для депутатів наступного скликання, як це роблять в деяких інших країнах. Хоча... Для чого депутатам – пільги?
