Игорь Кабаненко

На мой взгляд, механизм переговоров должен использоваться, от него не стоит отказываться. Но формат приглашения за стол переговоров представителей ДНР и ЛНР является неконструктивным и ошибочным. Это увеличивает количество участников с другой стороны и негативно влияет на баланс переговоров. Кроме этого, представители ДНР и ЛНР не могут нести никакой ответственности, потому что не имеют реальных рычагов влияния – все центры влияния находятся в Кремле. Поэтому целесообразно использовать формат переговоров: США, ЕС, Украина и Россия. Этот формат геополитически, практически и с точки зрения эффективности является наиболее целесообразным.
Пользуясь случаем, хочу поблагодарить всех участников чата. Пожелать всем оптимизма, потому что это умножитель усилий. А только соединением наших возможностей – государства и общества – мы можем выстоять в этом конфликте и победить. Удачи всем вам, мира и благополучия. 

Я обговорював це питання з західними експертами, які розуміють суть впливу санкцій. Більшість із них називали цифру – до року. Тобто Росія може протриматися ще близько року.

Сегодня донецкий аэропорт следует рассматривать в двух аспектах: это действительно стратегический пункт, который можно быстро восстановить для приема военно-транспортной авиации и быстрой переброски и наращивания группировок войск, в т.ч. с тяжелым вооружением. Следует помнить, что весной россияне провели серьезные учения по подготовке военно-транспортной авиации по переброске войск на большие расстояния. То есть первая составляющая – оперативно-стратегическая.
Вторым аспектом является морально-психологический. Наши ребята в аэропорту показывают высочайшее тактическое мастерство, несокрушимость морального духа украинского солдата и его способность в крайне неблагоприятных условиях решать поставленные задачи. Не зря его называют «украинской брестской крепостью». 

На мій погляд, це питання стратегії, обраної владою. Реактивна стратегія – це, на мій погляд, не найкращий варіант. Нам потрібна активна стратегія, на випередження, яка дає можливість випереджати противника в ідеях, підходах і практичних діях. Безумовно, ця стратегія повинна бути комплексною. Якщо виходити з таких позицій, то стане зрозуміло, що намагання дотримуватися режиму припинення вогню, коли противна сторона провокує, це позиційно статичний підхід, який є мало ефективним. Сама «гібридна війна» потребує руху, просування, маневрених підходів.

Завжди треба дивитися на справи, на те, що люди роблять. Потрібно дочекатися перших кроків цих хлопців, які працювали в районі бойових дій, тоді стане зрозуміло, яка їхня місія у ВР. Сподіваюся, що вони відображатимуть інтереси наших військоивх, які у непростих умовах виконують завдання, а також працюватимуть на зміцнення обороноздатності нашої держави.

Безусловно, продолжаются действия, направленные на укрепление обороноспособности Украины, прежде всего, боевых возможностей наших ВС. Мы видим, что наши военнослужащие в зоне конфликта очень быстро учатся воевать на тактическом и оперативном уровне. Конечно, существуют и проблемы. Хотелось бы, чтобы они решались быстрее и эффективнее.

Я вірю в те, що Україна може вистояти в цьому непростому протиборстві, поєднуючі всі свої можливості: економічні, політичні, дипломатичні, культурні, військові – різні.
Щодо тривалості – сучасні конфлікти свідчать про те, що турбулентність вимірюється інколи роками. Як буде у нас, залежить виключно від нас і нашої активності та спроможності діяти результативно.
Розв’язання проблематики кордонів буде більше лежати в економічній площині. Тобто рано чи пізно конфлікт перейде в економічну площину, перетвориться на економічне змагання. Тут ми маємо всі можливості, бо ліберальна демократична система дає можливості працювати найбільш ефективно, це доведено і планом Маршалла. Ми можемо отримати такий план при нашій наполегливості та готовності відкрити наш ринок для прозорих західних інвестицій.

У світі такі питання вирішують комплексно. Зокрема, надається можливість влаштування переселенціцв у відповідних таборах, а потім – можливість у подальшому за рахунок будівництва соціального житла працювати і жити на новому місці. Якщо виходити з позиції, що цей конфлікт комплексний, в т.ч. економічний, то це рішення логічне. Водночас ми повинні пам’ятати, що все одно ми цей конфлікт повинні перевести в економічну площину на розрахунки по ринкових цінах. При встановленні таких механізмів, їх треба застосовувати. Тобто тут повинна бути достатня гнучкість. Якщо там є українські громадяни, то треба про них подбати, а потім запроваджувати обмежувальні механізми.

Вы подняли важный вопрос культуры и ментальности. Здесь культура понимается в широком смысле. То, о чем Вы говорите, на мой взгляд, возможно при условии понятных и единых правил и норм, которые будут использоваться на всей территории Украины, в т.ч. отображающие интересы тех людей, которые живут на Донбассе и имеют свою ментальность. Это подход балансов, которые опять же можно осуществить, используя опыт европейских стран, в которых на одной территории компактно проживают разные народности и находят возможность мирно сосуществовать и работать. Это также вопрос создания в Украине единой национальной идеи, которую принимает большинство населения Украины.

Думаю, этот вопрос лучше задать МО. Насколько я понимаю эту ситуацию, это, в первую очередь, вопрос прозрачности механизмов закупок, не только на народные деньги. К сожалению, Transparency International оценивает уровень коррупции в МО "D -". Это – высокий уровень. Например, в Грузии, которая имела похожие показатели в начале 90-х, теперь МО – одно из самых прозрачных министерств в государстве (там всего 16% закупок закрыты). Думаю, нам нужно использовать этот опыт.

Вважаю, правовий режим воєнного стану треба вводити, принаймні у східних областях та на прилеглих до них територіях. Крім цього, потрібно застосовувати особливий режим для галузі оборонно-промислового комплексу для максимально швидкого та якісного розв’язання проблем наших ЗС, в т.ч. йдеться про сучасні технології. Досвід свідчить, що неможливо війни вигравати з величезним супротивником мінімальним, оптимальним напруженням – лише максимальним. Це максимальне напруження потрібне, щоб розвернути державну систему на перемогу у цій війни. Це також спосіб прискорити технологічне оновлення ЗСУ, тому що тоді кращі уми держави працюватимуть на цю мету. Для перемоги в гібридній війні потрібна технологічна перевага. Звичайне лідерство та військове мистецтво перемагати.

Таких напрямків декілька. Найбільш небезпечним, на мій погляд, є коридор до Криму. Є небезпека з морських напрямків на Чорному та Азовському морях. А крім того – окремі райони бойового зіткнення в Донецькій та Луганській областях.

Ви самі відповіли на своє запитання. Давайте проаналізуємо військові індикатори. По-перше, нарощування наступальних угруповань російських військ, в т.ч. на приазовському напрямку. По-друге, це постачання важкого озброєння, реактивних систем залпового вогню, артилерії, бронетанкової техніки. По-третє, зосередження поблизу кордонів ракетних військ РФ. По-четверте, провокативні дії в окремих районах з обстрілами і тактичними боями проти українських військ, з метою утримання їх у напруженні. По-п’яте, перекидання у зону конфлікту солдат, офіцерів до ведення бойових дій у зимових умовах. По-шосте, заверешння відновлення та активної підготовки угруповань морських десантних сил ЧФ. По-сьоме, посилення угруповання російських військ у Криму. Та інше.
Все це свідчить про підготовку до дій. З іншого боку, можемо припустити на 10%, що це угруповання прийшло підтримувати сепаратистські рухи на Донбасі, ще на 10% – щоб розв’язати протиріччя між окремими сепаратистськими угрупованнями на Донбасі, але 80% – що вони мають зовсім іншу мету. Скоріше за все, це – наступальні дії, але вони будуть створювати або шукати для цього необхідні умови через дії сил спеціальних операцій, підбурювання населення, використання соціально-економічної ситуації та інші чинники.

Це – непросте питання. Я мав нагоду бачити очі цих людей, які з одного боку не хочуть воювати, а з іншого – хочуть миру і стабільності в їхньому регіоні. Одне можу порадити точно – не допомагати дестабілізації ситуації. По великому рахунку, все одно все залежить від громади. Якщо громада проти використання її в якості бази для сепаратизму, то так воно і буде. Досвід переконливо про це свідчить.

Є ознаки, що цей конфлікт може бути заморожений – це придністровський варіант. Звичайно, він не найкращий. Його розв’язання потребує комплексного підходу в різних сферах. Це потребує політичної волі, насамперед, з боку Кремля, тому що фактично ця територія стала заручником імперських планів та амбіцій Москви. Хай там як, але ця війна буде завершена саме в економічній площині, у ній буде розв’язання всіх проблем. На мій погляд, важливо створювати для цього умови і вже сьогодні починати шукати тут вихід. Хоча, скоріше за все, путь попереду непростий, з огляду на всю динаміку, яка відбувається зараз.

Наскільки я знаю, у нас вже існує таке законодавство. Зараз питання в тому, щоб його активно застовувати. І тут, на мій погляд, важлива роль громади, саме громада повинна виявляти такі прояви і давати можливість працювати спеціально уповноваженим на протидію органам. Водночас є проблема застосування законодавства на непідконтрольних центральній владі територіях.

Я не є членом уряду і не працюю в системі органів державної влади. Тож чи ставиться таке питання зараз – не знаю.

На жаль, не знаю умов контракту з ПАР і не маю можливості професійно дискутувати на цю тему. Але хочу зазначити, що в умовах міжнародних санкцій проти Росії, які викликала саме ця криза, нам слід дуже уважно ставитися до контрактів із РФ, а це в т.ч. є інструментарій ведення «гібридної війни». Якщо це у виключних випадках застосовується, ми повинні розуміти ризики і загрози, які це створює, якщо ми реально хочемо чогось досягти. Коли Черчиллю запропонували крупівську сталь під час війни, він категорично відмовився, хоча Велика Британія мала проблеми з цим і закуповувала в іншому місці сталь значно дорожче.

У мене у самого багато запитань до кадрової політики.

У мене у самого багато запитань "чому". Чому зберігається бюрокартична система? Чому не запроваджується мережева логістика? Чому не використовується досвід тих, хто пройшов навчання за кордоном?

Согласен, что проблем в ВМСУ после оккупации Крыма хватает. На мой взгляд, необходимо ставить вопрос о возрождении ВМСУ под соответствующей национальной программой. Это также вопрос континентального мышления нашей элиты, которая не понимает важности для государства, имеющего выход к морю, иметь полноценные ВМС. С учетом реальных физико-географических и геополитических условий нам необходимо иметь две полноценные военно-морские группировки – на Азовском и Черном морях с соответствующими родами сил, с соединениями и частями. Вопрос корабельного состава является наиболее актуальным в изменившихся условиях. Мы можем достаточно быстро восстановить катерную составляющую нашего флота. Это, кстати, не новый подход так называемой стратегии канонерок или джонок, как в Китае, они доказали свою эффективность. Это не требует огромного количества ресурсов – это требует только понимания, воли и правильной расстановки приоритетов. Так называемый «москитный флот» может быть достаточно эффективным. На мой взгляд, игнорирование важности ВМС в новых геополитических условиях может привести к непоправимым последствиям.
Что касается обучения персонала за границей – эти программы существуют, вместе с тем, они требуют наращивания, в т.ч. для подготовки от курсанта до лейтенанта. Кстати, одна из стран предложила нам один из таких грантов, но, к сожалению, на сегодняшний день решение Украиной не принято, хотя оно должно было быть быстрым.

Анатолій Степанович свого часу призначив мене начальником Головного оперативного управління ЗСУ, а працювалося досить комфортно у зв’язку з тим, що була можливість активної співпраці з нашими колегами по Альянсу запровадити механізми оперативного та оборонного планування.

Думаю, що такі питання терба ставити фахівцям розвідувальних та спеціальних органів.

Безпосередньо працюю з центром Валентина Бадрака. Там створено, на мій погляд, досить сильне експертне коло. Думаю, що можна ці пропозиції подавати туди. Звичайно, можна і в МО через громадську приймальню або через колл-центр.

На самом деле для меня тоже закрытой является информация, каким образом будет осуществляться реформа ВСУ и силового сектора государства. Считаю, это не совсем правильным потому, что экспертное сообщество может привнести много полезных советов и рекомендаций. Так работает система во многих западных странах.

Вважаю, що Україна спроможна зробити це і не лише це. У нас є величезний науковий і технологічний потенціал, який, на мій погляд. використовується не повністю.

Ви ставите правильне питання. Насамперед це стосується місця розташування наших військ, вогневих позицій і районів бойового призначення. Вважаю, що було б доцільно застосвувати певні обмеження щодо подання у ЗМІ цієї інформації.

Насправді волонтери роблять дуже багато для забезпечення наших військ, відновлення озброєння та військової техніки, і за це їм велика подяка. Водночас повинні працювати державні структури, які відповідальні за ці напрямки, і працювати таким чином, щоб цього повінстю вистачало для забезпечення наших військ. Це насамперед питання застосування найкращих західних підходів. Мені не зрозуміло, чому не застосовують працездатні у всьому світі механізми логістичного забезпечення, побудовані за мережевим принципом. А досі надається перевага застарілим малорухомим механізмам матеріального і технічного забезпечення. Це проблема, яка потребує розв’язання.

Насправді, наскільки я володію інформацією, в НАТО робляться адекватні кроки під керівництвом стратегічного командування НАТО з операцій. Це в т.ч. числі стосується підвищення рівня готовності сил негайного реагування, створення передових структур на сході НАТО та інші заході, які були визначені на політичному рівні під час Уельського саміту НАТО. Ми повинні розуміти, що НАТО і ЄС не мають жодних політичних зобов’язань щодо захисту України – так була побудована українська політика у попередні роки. І ніхто з них не буде воювати за Україну. Це виключно наша відповідальність, і тут ми повинні розраховувати на власні сили.

Я прихильник того, щоб якомога швидше скасувати позаблоковий статус нашої держави. В умовах геополітичного положення нашої держави – між двома центрами сили – не може бути жодної позаблоковості. Обравши ЄС, автоматично ми повинні обрати НАТО. Тому що в оборонній сфері немає в Європі інших стандартів, окрім стандартів НАТО.
У 2008 році подавався запит на отримання плану дій щодо набуття членства в НАТО (ПДЧ). Згідно цього плану, передбачалося протягом кількох років підійти до тих стандартів НАТО, які дають підстави бути прийнятими до цієї ороганізації. І такі плани були створені, вони інакше називалися, але по суті відповідали ПДЧ. Але виконання цих планів було згорнуто у 2010 році.

На мій погляд, питання існування "5 колони" в Україні продовжує бути актуальним. Для нейтралізації та ліквідації цієї загрози потрібен час та робота наших спеціальних органів. Поліграф та інші спеціальні технології можуть сильно допомогти в цьому.