Євген Лавренчук та Іван Леньо

Режисер та виконавець головної ролі документальної рок-опери Got To Be Free
1 декабря 10:00

   

Читать ответы
  • Иван, доброе утро! Следим за творчеством Козак систем, и заметили, что гораздо чаще о вас можно слышать как о "политике", и меньше - как о музыканте. Не боитесь потерять вашу музыкальную аудиторию? с уважением, Оксана
    Іван Леньо: Загубити можна совість. Можна загубити штани. Можна загубити, врешті-решт, телефон. Я відчуваю час і реагую на ті виклики, яких не можу уникнути. Я не дуже розбираюся в політиці. Натомість я думаю, що розбираюся в людях. І якщо мені доводиться коментувати болючі для моєї країни теми, то не має значення, в якій площині ця проблема. Хоча, звичайно, цікавіше розмовляти про музику й культуру, аніж про соціологію.
  • Моі вітання! Іване, ви з Володимиром Лавренчуком добрі друзі. Що вас об"єднує?
    Іван Леньо: Нас об’єднує фундаментальна любов до України. Ми однаково з ним бачимо сучасні реалії і засоби, за допомогою яких можна ці реалії змінювати. Нас об’єднує рок-н-рол. І нас об’єднує неймовірна повага один до одного. Я щиро вважаю Володю Лавренчука моїм учителем у багатьох життєвих питаннях.
  • Доброго ранку!) Чи є відповідь на питання :"Чому головну героїню звати Маланка?" Іване, у вашому репертуарі є і пісня "Маланка". Це співпадіння?
    Іван Леньо: Це — не співпадіння. Маланкою звати мою улюблену дочку. Єдину і неповторну. Коли Володимир Лавренчук писав перші пісні, які згодом увійшли до цієї рок-опери, Маланка ще тоді була маленькою, і, закутавшись у прапор, ходила зі мною по Майдану, усім цікавилася, розносила чай і бутерброди. Тому коли виникла потреба назвати іменем головну героїню, то цілком логічним було її назвати іменем Маланка. Як символ молодої спраглої душі до пізнання світу, яка намагається з’ясувати для себе, що таке «добро», що таке «зло», і стати на бік добра.
  • Що в Україні визначає успішність артиста — його талант чи гроші продюсерів?
    Іван Леньо: Я думаю, його відомість.
  • Доброго дня. Питання до Івана. За вашими спостереженнями, наскільки готовий український слухач відмовитися від російської музики? Чи він, радше, відмовиться від звичної радіостанції та піде шукати улюбленого російського виконавця в інтернет?
    Іван Леньо: Коли ви говорите "український слухач", не забувайте, що це дуже серйозне узагальнення. Всі люди різні — за рівнем свідомості, культури, свободи і бажання до розвитку. Тому я не турбуюся про всіх. Я турбуюся про себе, моє оточення і тих, на кого впливає моя творчість. У тих, кого я вважаю справжніми українцями, такої проблеми не існує. А для тих, у кого ще лишаються вагання з цього приводу, така небезпека існує. Що тут вдієш... Роби те, що робиш, і будь те, що буде.
  • Розкажіть, будь ласка, трохи про зміст та ідею Got To Be Free. Бо наразі зрозуміло тільки те, що це якось пов’язано із подіями Майдану, і все. Без спойлерів, звісно:) Дякую!
    Євген Лавренчук: У будь-якому художньому творі кожен знаходить, окрім загальної ідеї та концепції, свій особистий меседж, інтимну ідею. Цей меседж не проговорюється, але без нього загальне формулювання не матиме сенсу, тому що тоді там не буде любові. Коли мене питають — про що рок-опера Got To Be Free? Я завжди відповідаю: «Про вас. Конкретно про вас». Іван Леньо: Ідея Got To Be Free полягає в тому, аби за допомогою музики, пісень, балету і театральної постановки відтворити дух Майдану. Зміст базується на правдивих рефлексіях композитора Володимира Лавренчука, який він отримав під час активного перебування на Майдані. Все, що ми переживали, відчували під час цих історичних подій, ми в колі друзів обговорювали, аналізували. І саме ці люди — Дмитро Лінартович, Марина Богун, Толік Фролов, хлопці з Kozak System, Володя Лавренчук, Настя Стирова, Женя Нищук, Данило Білак, Сергій Проскурня — згодом і стали ключовими фігурами майбутньої рок-опери.
  • Хлопці, поділіться вашим суб’єктивним враженням, що саме змінилося у свідомості і цінностях наших людей після Революції Гідності? І чи змінилося щось у тих людях, які зараз «біля керма», при владі?
    Іван Леньо: Персональна еволюція на те й персональна, що проходить індивідуально в залежності від рівня IQ людини і її бажання змінюватися, ставати свідомою. За весь народ сказати не можу, адже не всі були на Майдані і не всі підтримували Революцію Гідності. Але ті, хто відчув дух свободи, безперечно, отримали зміни як персональні, так і в якості громадян своєї країни. Чи змінилося щось у тих людей, які зараз при владі? Думаю, так. Принаймні вони, на відміну від попередників, знають, що на них чекатиме в разі, якщо їхні дії будуть йти всупереч волі народу. Євген Лавренчук: Чи змінилося щось у свідомості людей після Майдану? Я думаю, що ні. Тому що в кожному з нас є від початку почуття свободи, воля і намір відстоювати власну позицію. Разом із тим, у кожній свідомості є конформізм та слабкість. Питання — що домінує в тій чи іншій особистості. Революція Гідності була своєрідним каталізатором, як цукор у самогоні, який прискорив у багато разів процеси, які відбуваються в кожній свідомості. Не змінюючи формулу, вона змінила масштаб — і все проявилося дуже швидко. Що змінилося? Змінився вектор. Тобто змінилися не окремі свідомості, а загальні вектори нашої свідомості. Україна, на мою думку, обрала єдиний правильний вектор розвитку. 
  • Вітаю. Цікаво почути ваші думки про гучну тему цього тижня - серіал «Свати». Як ви ставитеся до заборони цього серіалу та діяльності «Квартал 95» в цілому? Що думаєте про недавнє відеозвернення Володимира Зеленського? Хіба він не правий, коли обурюється з того приводу, що СБУ займається «Сватами», а не безпекою громадян та більш нагальними реальними проблемами?
    Іван Леньо: Якщо ти публічно аналізуєш чиюсь діяльність, навіть останнього покидька, то самим фактом озвучування його прізвища, ти матеріалізуєш його і продовжуєш йому життя в медійному просторі. Тож із вашого дозволу, я не буду називати ні імені цієї команди, яка думає, що веселить людей, ні назви того серіалу, який вважаю сміттям космічного масштабу. СБУ абсолютно правильно вчинила, що заборонила медійний продукт, актори якого є ворогами України. Думаю, рано чи пізно СБУ зверне увагу на самого "кандидата в президенти", тому що в його хитромудрій позиції є достатня кількість негативу по відношенню до справжньої України і справжніх українців.
  • Чи буде створюватися якась відеоверсія рок-опери Got To Be Free? Або кліпи на одну з пісень, що там лунають?
    Іван Леньо: Безперечно, буде і відеоверсія, і відеокліпи. Не виключено, що на кожну з пісень. Тому що кожна з пісень — це незалежне музичне явище, яке існує поза межами сценарію. І кожна пісня — це окремо пережитий згусток емоцій, який варто розглядати не тільки в контексті рок-опери, але й самостійно.
  • Як ви ставитеся до квот на українську музику? Чи все в цій ідеї продумано і мудро? Може, варто було б квотувати всю іншу іноземну музику в наших ефірах?
    Іван Леньо: Вміст чужого у нашому просторі потрібно уважно контролювати і обмежувати. Будь-яка цивілізована країна за цим ретельно слідкує, і тільки Україна як пострадянська травматична країна зубожіла настільки, що в її медійному та інтелектуальному просторі тотально домінує чуже. Вважаю, що прийшов час виправити цю несправедливість. І квоти є маленькою часткою в цій важкій і невдячній роботі. Невдячній — тому що люди звикають і дуже неохоче відгукуються на будь-які незручності. Так, вивчення мови для багатьох складає проблему, і вони готові придумувати будь-які "відмазки", щоб виправдати свою лінь, а не навпаки.