Тамила Ташева

Дуже багато людей для себе приймають рішення нікуди не виїжджати, а жити на території Криму, навіть маючи малолітніх дітей або перебуваючи у віці соціального розквіту. Я не можу закликати ні виїжджати, ні лишатися в Криму. Кожен робить свій свідомий вибір.

Я не комплексую, тому що ніколи себе з нею не порівнюю. Ми просто добрі подруги. Я люблю її за її душу, за її неймовірний талант. Мати такого друга, як вона, це велике щастя та винагорода.

Поодинокі протести досі відбуваються. Це і українські, і кримськотатарські активісти. Наприклад, Леонід Кузьмін або Вельдар Шукурджиєв. Але загалом, дійсно, є тотальне відчуття страху, і виходити на акції протесту дуже небезпечно. В Криму не українська тоталітарна влада — в Криму панує фашистська диктатура у найгірших її проявах. Хтось порівнює це з часами Радянського Союзу, але, на мою думку, те. що зараз відбувається в Криму, набагато гірше. Адже за часів Радянського Союзу хоч щось намагалися робити згідно норм радянського права, зараз у Криму панує повне беззаконня.

Якщо говорити про те, чи є сильними представники від кримських татар у парламенті, то, звісно, і Рефат Чубаров, і Мустафа Джемілєв, і Георгій Логвінський (проходив за квотою Меджлісу) гідно представляють кримськотатарський народ у ВРУ. Однак якщо говорити про чисельність, то вона є недостатньою. Якби було більше народних депутатів, особливо з числа молодих політиків, які опікуються темою кримських татар, ефективність захисту прав корінного народу Криму та України була б більшою.

Насправді підтримка кримських татар і до окупації, і після неї дуже сильно зросла. Українці кримських татар підтримували, запрошуючи до себе в домівки. Підтримка лідерів кримськотатарського народу є дуже високою. Зокрема, Мустафа Джемілєв вважається одним із тих людей, кого могли б обрати на посаду президента України, і це не завжди жартома говорять українські лідери думок.
Але ситуація трохи змінилася після початку Громадянської блокади Криму. У медіа почали з’являтися думки, що кримські татари роблять неправильно, бо блокада може повернути кримське населення проти Української держави. І кримських татар часто зображають мало не найбільшими терористами в Україні. Після допуску до ремонту ЛЕПів і відновлення однієї з ліній ситуація почала потроху змінюватися, і кримських татар почали показувати, як людей, які думають про гуманітарне становище кримчан (хоча це завжди було так).

Звичайно, не подарують. Питання Криму знову почало активно обговорюватися на різних міжнародних рівнях, про що свідчить у тому числі остання промова пана Байдена в стінах Верховної Ради, коли він вкотре наголосив, що Крим є і буде лишатися частиною України. Не так давно я повернулася з міністерської конференції країн-учасниць ОБСЄ, яка проходила у Белграді, Сербія, і питання Криму там активно обговорювалося в розрізі порушень прав людини в Криму, свободи слова та совісті, проходили зустрічі на найвищому рівні лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва.

Звісно, зберігають. У кожного кримчанина частіше за все є два паспорти — український і російський. Але те, що у людей є російський паспорт, не означає, що вони стали менше любити Україну або, навпаки, любити більше. Російський паспорт у Криму — це можливість там існувати, адже ніщо без російського паспорта на території Криму зробити не можна: ні сходити в лікарню, ні звернутися до суду, ні купити квиток на міжміський транспорт. Але згідно українського законодавства, беручи російський паспорт, громадяни України не позбавляються громадянства України, адже такі документи на території нашої держави вважаються недійсними. І це абсолютно правильна практика для окупованих територій.

Російські ЗМІ на території Криму, звісно, подають інформацію необ’єктивно. Окремі ЗМІ на решті території Росії (незалежні ЗМІ) подають, в принципі, об’єктивну інформацію. Проблема українських ЗМІ в тому, що вони взагалі приділяють мало уваги питанням Криму і активізуються тільки тоді, коли в суспільстві відбуваються такі події, як блокада, коли увага прикута до Криму. Але, звісно, це має бути цілеспрямована інформаційна політика української держави взагалі, наприклад, щоб кожен урядовець вищого рангу щодня говорив про те, що він робить для повернення Криму, що насправді відбувається в Криму, на своїх сторінках у соціальних мережах, на офіційних ресурсах. Тоді б ЗМІ активніше підхоплювали цю тему.

Звісно, відбуваються. Зараз російська окупаційна влада робить все від себе залежне. щоб витіснити корінне населення з території Криму, натомість заміщуючи його російським населенням з інших регіонів Росії.
Щодо культури, то культура кримських татар у Криму не розвивається, і все нове, що відбувається в Криму, має здебільшого пропагандистський характер. Тобто окупаційна влада намагається якимось чином використати те, що там відбувається, зі своєю метою.
Натомість на території материкової України культура кримських татар переживає небувалий бум: нею цікавляться, намагаються робити різні експерименти, змішуючи її з традиційною українською культурою, відкриваються нові майданчики, де можна почути кримськотатарську музику, побачити декоративно-прикладне мистецтво або взяти участь в якомусь майстер-класі.

Зараз проти кримських татар ведеться цілеспрямована політика по цькуванню кримських татар. Тому відбувалися події, коли за кримськотатарську мову били на вулицях — це підтверджені факти. Звісно, цьому потурають ЗМІ, особливо зараз, коли почалася енергетична блокада Криму, адже головними її винуватцями є, на думку проросійськи налаштованого кримського населення, кримські татари.
Деякі кримськотатарські школи або класи з кримськотатарською мовою закрилися, а ті, що досі існують, не мають підручників для навчання. Немає нових розроблених програм для навчання рідною мовою (те, що випускалося в Україні, вилучено з шкіл і бібліотек). Тому якщо тенденція зберігатиметься, ми матимемо великі проблеми зі збереженням кримськотатарської мови. Як і за часів Радянського Союзу, мова лишиться у родинах, і тільки так її можна буде зберегти. 
Є курси з вивчення мови на материку, зокрема, "КримSOS" в Києві та Львові організував курси з кримськотатарської мови. Зараз іншою організацією проводяться курси у Херсоні. зважаючи на велику потребу у вивченні мови, не виключаю відкриття додаткових груп в різних регіонах, де проживають кримські переселенці. 

Вірю. Але я не знаю, чи Росія поверне, чи її змусять повернути Крим. Питання Криму лежить не тільки в площині бажань Росії, але й у площині міжнародного тиску і дій української влади щодо повернення Криму. На Росію зараз чиниться великий тиск з боку міжнародних партнерів. Економіка Росії перебуває у дуже поганому стані, і не за горами той час, коли населення РФ буде реагувати на цей поганий стан російської економіки, можливо, навіть бунтами. Як би цинічно і грубо це не звучало, але чим гірше буде в Росії, тим швидше буде наближатися час повернення Криму до складу України.
Але я не виключаю зовсім іншого статусу кримської автономії у складі України. Звісно, я маю на увазі кримськотатарську національно-територіальну автономію в складі України. Щодо цього є багато дискусій, але, звісно, потрібно проводити роз’яснення того, що це дасть населенню України і Криму, як виглядатиме автономія, і українська влада веде діалог з лідерами кримськотатарського народу, як запевняє нас Президент України та міністр закордонних справ Клімкін — готується «дорожня карта» щодо надання такої автономії.

Якщо сказати загалом, то, звісно, складно. Російська окупаційна влада чинить великий тиск на всіх людей, які протидіють окупації Криму РФ. В Криму панує тотальне відчуття страху, коли ніхто не довіряє нікому. Наприклад, сьогодні відбувся обшук у колишнього гендиректора телеканалу АТР Ельзари Іслямової. Але такі порушення відбуваються постійно. Здебільшого чиниться тиск на дві групи — кримських татар та українців. Не так давно ми презентували інтерактивну карту порушень прав людини в Криму, і кількість порушень щотижня збільшується, як мінімум, на п’ять випадків: http://crimeamap.krymsos.com/ru/map.html На карті можна подивитися кожен конкретний випадок порушень, але слід говорити не тільки про порушення прав людини окремих груп громадян, а й про системні порушення прав людини в Криму. РФ не в змозі забезпечити повноцінне життя для всіх громадян, що живуть на території Криму, забезпечити гідний рівень доступу до медицини, до освіти, належний рівень газо-, водо- і енергопостачання. Адже згідно з нормами міжнародного права всю відповідальність перед населенням несе країна-окупант.

Просувається дуже активно. :) Ми відзняли вже дуже багато матеріалу в Україні, Туреччині, Польщі та США. Зараз готуємося до інтерв’ю у Москві, та ще має бути поїздка до Узбекистану. Зараз ми проводимо зйомки по реконструкції окремих сцен життя Мустафи Джемілєва. Власне зараз ми проводимо кастинг на головну роль молодого Джемілєва — шукаємо людину 35-40 років худорлявої статури з бунтівним характером. Якщо хтось хоче себе спробувати, звертайтеся. В січні ми завершимо накопичення матеріалу, а лютий і березень підуть на монтаж і постпродакшн. Як і планували, збираємося презентувати фільм у квітні 2016 року.

"КримSOS" не є активним учасником Громадянської блокади Криму, тому мені складно говорити, хто реально допомагав у цій акції. Але, наскільки мені відомо, крім "Правого сектору", там є підрозділи "Азову" та "Айдару". Вчора ПС заявив про свій відхід з акції по блокаді у зв’язку з тим, що координатори акції та лідери кримських татар дозволили зробити ремонт ЛЕП «Каховка-Титан», і електроенергія зараз надходить до Криму.

Думки дуже різні, але не однорідні. Одна частина населення дуже підтримує акцію (українські патріоти та кримські татари), а інша частина з проросійськими поглядами не підтримує блокаду та "black out". Місцеві, як ви кажете, "ватники" стали гірше ставитися до кримських татар, роблячи їх винуватцями цієї блокади.

Не скажу, що дуже кардинально, але ситуація змінилася. Люди просто розуміють, що все те, що обіцялося — красивий процвітаючий Крим, великі зарплати та пенсії, як казав Володимир Путін, "ветрина, которую можно будет показывать миру", — цей проект повністю провалений. Мені здається, що з погіршенням соціально-економічної ситуації в Криму, до окупаційної влади на півострові та керівництва Росії буде все більше питань і розчарувань.

Як я казала в попередній відповіді, Крим все менше нагадує райський півострів. Напевно, Росія йде до абсолютно закритої території, власне, це вона робить зараз з усією Росією, коли населення не може їздити до основних країн із безвізовим режимом: Туреччини, Єгипту тощо.

Кремль і російська окупаційна влада з першого дня початку анексії націлилися на знищення всього кримськотатарського на території Криму. Напевно, невипадковою була смерть кримськотатарського активіста Решата Аметова на початку березня 2014 року. Не дарма більшість порушень прав людини в Криму стосуються саме кримських татар. Окупаційна влада створює паралельні структури до Меджлісу, Муфтіяту (Духовного управління кримських татар), телеканалу АТР. Тому кримські татари за всі такі дії Кремль і окупаційну владу Криму любити не стануть.
Як далеко зайде російська влада, ми не знаємо. Будемо сподіватися, що окупація завершиться швидше, ніж вона пересаджає лідерів Меджлісу, які лишаються в Криму. Але кожного дня відбуваються репресії, ми це бачимо, фіксуємо. Знаю точно, після окупації кожен цей злочин буде розслідуваний, і винні мають понести відповідальність згідно норм не тільки українського права, але й міжнародного (як то Міжнародний трибунал).

Коментувати дії так званого прокурору Криму мені не хочеться. Вона виконує конкретне поставлене завдання. Всі розуміють, що вона не є самостійною одиницею.
Щодо даних, про які ви питаєте — зайдіть на карту порушень http://crimeamap.krymsos.com/ru/map.html. В ній можна знайти порушення по кожній класифікації: право на життя, право на справедливий суд тощо. Але якщо коротко, то зникло за час окупації 11-21 особа, за різними даними. Під судовими переслідуваннями перебуває більше 20 людей (справа "26 лютого", справа «Сенцова-Кольченка», справа "3 травня", справа "Хизбут-тахрир" і справа "Євромайдану").

Так званий прем’єр Криму Сергій Аксьонов вже заявив про те, що вони посилять репресії проти тих ув’язнених, які зараз перебувають у СІЗО або під слідством. Так само він заявив про зачистку залишків усіх українських медіа в Криму. Звісно, ми переживаємо за долю кримськотатарських і українських активістів, але, за нашими даними, вони розуміють, на що йдуть. Росія сама підігрує учасникам блокади, сама зіпсувала стосунки з Туреччиною, намагаючись після збиття російського літака турецькими військовими силами, заборонити все турецьке на території Криму і Росії. Туреччина порушила норми українського законодавства і через море возила товари, здійснювала пасажирські перевезення паромами до Криму. Зараз позбавити себе цього — найкраща блокада, яка може бути. Тому не українські активісти фактично здійснюють морську блокаду Криму, а сама Росія. Про деталі морської блокади стане відомо трохи пізніше.

1. Щодо товарів. Сказати, що кримчани голодують, це буде неправдою. Товари є, просто вони гіршої якості, дорожчі, і українських товарів майже нема. Але українських товарів не було ще до початку блокади. Вони з’являлися дуже швидко і швидко розкуповувалися місцевими мешканцями. Полиці могли бути сфотографованими порожніми в моменти ажіотажу населення, коли після заяв про енергетичну чи товарну блокаду, населення швидко все розкуповувало. Головна проблема товарів у Криму - якість і ціна.
2. Діяльність організації зводиться до двох великих напрямків. Перший - все, що стосується Криму: моніторинг порушень прав людини в Криму, просування теми Криму на міжнародній та українській арені, інформаційна робота (ресурс QirimInfo). Другий напрямок — робота з переселенцями з Криму та сходу: надання екстреної допомоги, а також різних довготермінових програм підтримки переселенців (гранти для переселенців, навчання, законодавчі зміни, підвищення кваліфікації і т.д.). У нас працює три офіси: у Києві, Львові та Херсоні. Команда складається з близько 60 осіб: соціальна та юридична робота з людьми, а також невелика команда, яка займається питаннями Криму.

Правда. Ще будівлі Верховної Ради Криму і Уряду Криму. :)
Це інструмент пропаганди, щоб населення не забувало про "великого вождя". А Кримські татари з цього сміються і говорять, що всі знатимуть, кому дякувати за те, що люди сидять без світла.

Головне, чого не вистачає, — це загальної стратегії по деокупації Криму. З моменту початку анексії пройшло вже майже два роки, але про стратегію говорили лише громадські активісти та лідери кримських татар, і цього документу ми досі не маємо. Всі законодавчі акти, які мають прийматися парламентом, які тим чи іншим чином стосуються питання окупованої території, мають входити у загальне бачення того, що робити з Кримом. Якби ми мали стратегію по поверненню Криму, парламент би не приймав закон «Про вільну економічну зону «Крим»», яким даються преференції українському бізнесу (здебільшого великому) і вводяться обмеження для звичайних громадян з кримською реєстрацією, які фактично визнаються нерезидентами в Україні. Питання Криму має розглядатися в контексті всіх існуючих сфер життя. Наприклад, освіта рідною мовою, програми для молоді (освіта в Україні і за кордоном для тих людей, які потім будуть відбудовувати Крим) тощо.
Громадянська блокада Криму є, в першу чергу, вимушеним кроком з боку громадських активістів на бездіяльність української влади. Саме ця акція підштовхнула українську владу знову говорити про Крим, про те, яким чином його треба повертати, і ми дуже сподіваємося, що найближчим часом ми побачимо стратегію, і цей документ будуть писати не тільки владні інститути, але й інші стейкхолдери у питаннях Криму (Меджліс, громадські організації). Процес створення стратегії має бути максимально прозорим, а не просто створений РНБО документ, який буде потім показаний громадськості. Цей документ надто важливий, щоб спускати його просто «згори». Якщо говорити про мою суб’єктивну думку, я дійсно вважаю роботу української влади по поверненню Криму незадовільною. Але зараз ми бачимо кроки української влади до виправлення цієї ситуації.

Він говорив про морську блокаду і деталей не оприлюднює, а ще — про нові сюрпризи, але мені не відомі деталі. Зараз Громадянська блокада, за словами Ленура Іслямова, Мустафи Джемілєва та Рефата Чубарова, перетікає в законодавче русло. Тому, думаю, нові сюрпризи будуть стосуватися законодавчих змін, які проходитимуть через український парламент.

Я вже давала відповідь на це питання. Ставлення, дійсно, дуже різне. Якусь частину може відвернути, але інша частина готова терпіти і навпаки закликає, щоб жодного відновлення постачання електроенергії не було, не схвально ставиться до відновлення ЛЕП «Каховка-Титан».

Я би не говорила про тільки одну заяву Джозефа Байдена. Але це дуже хороший сигнал і для кримських татар, і для української влади — питання Криму не забуте, що тиск на Росію буде продовжений. І, звісно, ми цього домагаємося. Особливо Америка робить дуже конкретні кроки, а не тільки говорить. Більшість санкцій, які санкцій, які застосовані проти Росії, йдуть з боку США, деякі країни Європи вже були б раді ці санкції зняти, але США зі своєю чіткою позицією щодо Криму їм де-факто цього не дозволяють.

В Криму я не буваю. На початку січня буде рівно два роки, як я не була в Криму. Заїжджати на територію Криму мені небезпечно. Але всі мої близькі живуть у Криму. У нас є багато волонтерів і досі на території Криму, які моніторять порушення прав людини, повідомляють певну інсайдерську інформацію для наших інфоресурсів.

Окремих програм немає. І це одна з найбільших проблем, адже загалом немає стратегії по роботі з переселенцями. Що робити з цими людьми на територіях, куди вони перемістилися, що робити з населенням, яке хоче жити ближче до лінії розмежування, що робити з Донбасом — відновлювати, блокувати і т.д.? Через відсутність стратегії ми маємо суперечливі законодавчі акти, які приймаються українським парламентом. Немає чіткого розуміння ні прем’єр-міністром, ні президентом, що роботи з 1,5 мільйонами людей. Я б не казала, що грузинська модель і досвід є взірцевими, але багато що у них можна запозичити, перш за все, це єдиний орган із питань переселенців, єдиний реєстр переселенців та орган "по окупованих територіях".
Щодо програм з соціально житла — це дійсно одне з найважливіших питань для переселенців, і воно ніяк зараз не вирішується. Я противник компактних поселень або місць компактного проживання переселенців, адже переселенців потрібно інтегрувати у приймаючі громади, а не створювати для них окремі гетто і протиставляти переселенців та місцеве населення.