"Брати Гадюкіни": за будь-яких умов наші концерти в Росії є неможливими

"Ми багато грали в Криму і на Донбасі — жодних проблем не виникало. Завжди співали українською, і люди нас прекрасно сприймали", — запевняють музиканти.

Гурт

На сайті "Главред" відбувся чат із учасниками гурту "Брати Гадюкіни" Ігорем Мельничуком та Павлом Крахмальовим. Спілкуючись із читачами, вони розповіли про майбутній концерт 16 грудня та прем'єрні пісні ("Йде нині во́йна"), що стало останньою краплиною для появи альбому "Made In Ukraine", чому "Брати Гадюкіни" не шукають заміну Сергію Кузьмінському, кому присвячена пісня "Історія однієї курви" — конкретному депутату чи збірному образу українських політиків, як діячі культури можуть сприяти поверненню умів жителів нині окупованих територій до України, а також чи існує українська рок-музика як самобутнє явище.

Подаємо стенограму чату з Ігорем Мельничуком і Павлом Крахмальовим.

Sokil: Чи виступають "Брати Гадюкіни" за кордоном, і як там слухач сприймає вашу музику, тексти?

Ігор Мельничук: Ми плануємо виступи за кордоном. Звичайно, великий вантаж лежить на текстах, і більшість слухачів — україномовні люди. Але якщо говорити про музику, то її слухають люди незалежно від мови.

Павло Крахмальов: Для мене феноменом виступів "Братів Гадюкіних" є випадок, коли ми "в минулому житті" виступали в Брюсселі в залі Botanic: українців із тисячного залу було чоловік сто, але настільки теплий прийом не завжди буває тут, в Україні. Тож є надія, що ми будемо успішні за кордоном.

Sokil: Чи виступають "Брати…" на корпоративах, весіллях? Чи це нереально вмовити вас на такий виступ?

Ігор Мельничук: У дитинстві я мріяв заробити на бас-гітару, тому грав із 14 років у клубах, на танцях і весіллях. Зараз нас не кличуть на весілля і клуби, але бажання купити бас-гітару залишилося. Тож ми відкриті до пропозиції. :)

Павло Крахмальов: Я вважаю, що весілля і такого роду заходи — це свята для людей, і ми не можемо нехтувати ними. Це велика школа, і не кожен музикант сьогодні відіграє повноцінне весілля. А ми можемо. :)

Nemo: Які табу існують для вас у творчості? Нелітературні слова? Якісь специфічні теми? Щось інше?

Ігор Мельничук: Я вважаю, що в цьому плані Сергій Кузьмінський був геніальним. Згадайте його текст: "...побратими дорогі, сусіди-поляки, наші дружні почуття від самого серця". Це була пісня "Рок-н-рол до рання", і тут рима не співпадає. Можна було підставити трохи інше слово. :)

Не слід вживати грубу нецензурну лексику, бо на наші концерти приводять дітей від того часу, коли вони починають ходити. І ми б не хотіли бути "учителями" їхніх перших (нецензурних) слів. А специфічних тем-табу у нас нема.

Ігор Мельничук

Nemo: Альбом Made In Ukraine з'явився майже після повного 5-річного мовчання гурту. Тепер буде інакше, чи можуть бути тривалі творчі паузи?

Павло Крахмальов: Коли ми спілкувалися із Сергієм Кузьмінським у приватних розмовах, думали про новий альбом. Але вдалої тематики, про що цей альбом має бути в творчому плані, тоді не існувало.

Альбом "Made In Ukraine" з'явився у складні часи, про які ми не могли не говорити. Це, напевно, було останньою краплиною, що переповнила творчо-соціальний розум. І ця краплина відкрила греблю для того шаленого потоку, який називається "Made In Ukraine". І тепер ми вам обіцяємо, що таких перерв у нас уже не буде, допоки ми живі. :)

Alia: Дозвольте почути вашу думку про тих ваших колег, які продовжують виступати в Росії. Для вас прийнятні концерти в цій сусідній державі за нинішніх умов?

Ігор Мельничук: Ми не думаємо про наших колег, які виступають у Росії, і думати про них не хочеться.

Особисто для нас на сьогодні є неприйнятними концерти в Росії. На жаль. Бо у нас там дуже багато шанувальників, яким ми передаємо великі вітання.

Павло Крахмальов: Ми завжди раді запрошувати їх на наші концерти в Україні. Якщо вони не бояться бандерівців. :)

Павло Крахмальов

Yaroslavna: Чи бачите ви якісь способи, за допомогою яких діячі культури, зокрема, й артисти, могли б повернути уми українців із Донбасу та Криму до їхнього коріння?

Павло Крахмальов: Це серйозне питання. Наша держава, і ми в тому числі, маємо запропонувати такі умови для умів українців із Донбасу та Криму, щоб їм кортіло їхати сюди і віддавати свої вміння на благо перш за все тим людям, які тут живуть, які хочуть сприймати їхній талант.

Ігор Мельничук: Свого часу ми багато разів грали і в Криму, і в тих містах, які зараз називають тимчасово окупованими, — жодних проблем не виникало. Завжди співали українською на площах, і люди нас прекрасно сприймали. І це свідчить про те, що мова не є перешкодою.

Dinara: Наскільки виховані музичні смаки українців? Вони — вибагливі слухачі? Якщо так, то чим можна пояснити широкий попит на шансон чи доволі примітивну "попсу"? Чому часто слухач обирає примітивну музику, типу "умца-умца", "два притопи, три прихлопи"? Як вам твориться за таких умов? Бувають періоди, коли сам себе запитуєш: "А навіщо напружуватися і старатися, якщо піпл обирає інше"?

Ігор Мельничук: Якщо так багато людей слухає музику, яка нам не зовсім подобається, це все одно означає, що ця музика має право на життя, і нав'язувати комусь свої смаки і ставити штампи "попса" чи "умца-дрица" — недемократично.

Зі свого боку, ми стараємося грати правильний рок-н-рол, і, можливо, кілька шанувальників "шансону" згодом перейдуть у наш табір.

Павло Крахмальов: Наприклад, Польща — це дуже джазова країна. Рівень джазу в цій країні настільки високий в естетичному сенсі! Але з іншого боку, там звучить така попса, якої навіть у нас нема. Попса і джаз співіснують.

Я підтримую сентенції Ігоря. Вся річ у питомій вазі, у співвідношенні музики. Наше ж завдання — робити свою справу чесно і відверто, і люди за нами потягнуться.

zin45: "Курва" писалася про когось конкретного з наших політиків чи це збірний образ?:)

Ігор Мельничук: Якщо казати про когось конкретного, то це буде величезний список. :) Тому давайте будемо трактувати, що це збірний образ.

Ігор Мельничук

Larisa: 1) Що цікавого готуєте до концерті у Києві 16 грудня? 2) У музикантів на сцені трапляється чимало курйозних історій чи цікавих форс-мажорів, чи могли пригадати такий випадок із вашого артистичного життя?

Павло Крахмальов: До концерту ми готуємо кілька прем'єр, одна з них — "Йде нині во́йна", пісня зовсім нова, і це буде перше концертне виконання. Це наша відповідь на те, що сьогодні жахливо, про що не можна не казати, в ній відображається наше ставлення до сьогодення, що стосується кожної української сім'ї. У нас є думка на цьому концерті не сумувати і не плакати, а ще одним виступом подарувати людям позитивний настрій, без якого перемога неможлива. Крім того, будуть перші концертні виконання ще двох пісень, поки що не називатимемо їх. Не оминемо увагою і старі хіти, які люблять наші слухачі.

Ігор Мельничук: Коротка курйозна історія про Пашу. Коли він тільки починав із нами грати, ми набрехали йому, що на виступи треба брати власну стійку, підставку під клавіші. А вона в нього була якась самопальна, довжиною під два метри, не лізла в двері вагону, а він її пхав… А ми стояли, дивилися у вікно, сміялися. А на сцені нас чекала стійка... :)))

Павло Крахмальов: Стільки історій є, що їх неможливо розповісти... дітям.:)))

Vasyl: Чи актуальна для "Братів Гадюкіних" проблема "формату", чи легко вам вдається вписуватися в задані рамки?

Павло Крахмальов: Ми пишемо пісні в будь-якому форматі.

Ігор Мельничук: Вважаю, що краще форматувати, аніж бути відформатованим. :)

Звичайно, є радіостанції, які ніколи не будуть нас транслювати, та й Бог із ними...

Kizzz: Поделитесь впечатлениями от российского фестиваля "Нашествие'2015" (с флагами ДНР, военной техникой, пионерскими галстуками) — как вам такая сюрреалистичная картинка для рок-фестиваля?

Ігор Мельничук: Звісно, це дещо відрізняється від Вудстока 68-го року...

Kizzz: Как вы относитесь к русскому року? Поддерживаете ли контакты с кем-то из российских рокеров?

Ігор Мельничук: Якщо говорити серйозно, свого часу російський рок на території Радянського Союзу мав великий вплив, передусім, завдяки текстам. І це треба визнати.

У нас ніколи не було великої дружби з кимось із російських рок-виконавців. Але серед російських музикантів є дуже багато чесних і правильних людей. Це інколи видно за їхніми виступами, навіть у такому тоталітарному суспільстві.

Kizzz: Что вы думаете о музыкантах в политике, в парламенте? Так и должно быть, или каждый должен заниматься своим делом?

Ігор Мельничук: Не важливо, хто сидить у парламенті, яка його професія. Важливо, що він там робить. Це може бути дресирувальник пуделів або музикант. Але якщо людина може принести користь, то най буде.

Павло Крахмальов: Але чогось деякі звідти втікають. Напевно, тому що їм там не дають співати з трибуни... :)

Павло Крахмальов

Tamara: Панове, дивлячись на результати виборів у нас, як вам здається, чи почули (не просто послухали, а саме почули!) українці "Історію однієї курви"?

Ігор Мельничук: Я досить скептично ставлюся до очікувань щодо того, що написана пісня миттєво змінить ментальність людей. Ми — ідеалісти, але не настільки. Скоріше, музика слідує за настроями людей, а не веде їх. Я не кажу про "Марсельєзу"... :) Але було б добре, якби хоч кілька людей, прослухавши "Історію однієї курви", уважніше придивилися до тих, за кого вони голосують.

Павло Крахмальов: З огляду на те, що тільки на YouTube пісню прослухало більше 100 тисяч людей, вона потрібна і, відповідно, зіграє свою роль.

Andrij_Chernihiv: Як у вашій творчості відобразяться сьогоднішні події в країні? Можливо, плануєте створити якісь пісні на злободенні теми, чи війну та горе не варто увічнювати?

Ігор Мельничук: Зараз уже є можливість послухати нашу нову пісню "Йде нині во́йна". І там — усі відповіді на ваші питання.

Andrij_Chernihiv: Якою ви бачите роль митців — акторів, музикантів, художників, письменників — у сьогоднішній ситуації в країні? Що вони можуть і мають робити? На що можуть вплинути? Вони мають бути понад війною і політикою? Чи навпаки? Яка Ваша позиція?

Павло Крахмальов: Роль акторів, музикантів, письменників у тому, що вони в нинішній ситуації мають дарувати українцям віру в те, що в країні має бути і буде все добре. Бо без віри і позитиву жодна перемога не можлива. Зараз багато людей говорить про "все пропало" і про те, що на кожному кроці — шахраї, і так вони ллють воду на млин наших ворогів, і це — зовсім неприйнятний шлях. Якщо хтось чимось не задоволений, має своїм прикладом підказати праведний шлях.

Olexandr: Как продвигается работа над рок-оперой "Башни Вавилона"? Что это будет? Когда планируете выпустить?

Ігор Мельничук: Що це буде? Буде рок-опера. Працюємо, сподіваємося, що за півроку матимемо результат.

Павло Крахмальов: Перший крок на тому шляху у нас покладений піснею "Історія однієї курви".

Kiianyn: Як ви ставитеся до виступів у Росії за нинішніх умов, адже раніше ви туди часто навідувалися? Чи поїхали б з концертом за привабливий гонорар? За яких умов?

Ігор Мельничук: Нам пропонують виступи в Росії. І питання гонорару тут не є ключовим. За будь-яких умов наші концерти в Росії є неможливими.

Pinokio: Чи плануєте творити ще пісні-присвяти іншим містам, окрім файного міста Тернопіль?:)

Ігор Мельничук: Ми присвятили пісню не тільки місту Тернопіль. У нас є пісня і про Львів, Коломию, Мостиська (до речі, тут одну з вулиць цього міста назвали іменем Сергія Кузьмінського). Загалом, у нас є пісня про Бандерштадт у якості Західної України. Тож усі наші пісні присвячені Україні, кожному її місту і селу. Тому можна сказати, що ми написали вже всі можливі пісні про міста, селища міського типу і хутори України. :)

Ігор Мельничук

Pinokio: Чому "Брати Гадюкіни" не знайшли заміну Сергію Кузьмінському, соліста-вокаліста, як це зробили музиканти гурту "Скрябін", знайшовши заміну Кузьмі?

Ігор Мельничук: Ми вважаємо, що Сергія неможливо кимось замінити. Тому коли ми граємо на концерті, на сцені завжди є місце для нього. Вважаємо, що знайти заміну Сергію Кузьмінському неможливо, тому тягнемо цю "біду" самі. :)

Nazar: Як би ви оцінили сучасний стан української рок-музики, чи взагалі існує вона як самобутнє явище? Якими бачите її перспективи?

Ігор Мельничук: Якщо в Україні є музика, то це вже є явищем. Наприклад, існує такий колектив як "Даха-Браха". Це, звичайно, не рок, але їхня музика базується на корінні української музики, і вони гастролюють усім світом. Чого і бажаємо решті всіх українських музикантів.

Nazar: Як ви ставитеся до того, що вас називають українськими Rolling Stones?

Ігор Мельничук: А як Rolling Stones ставляться до того, що їх називають англійськими "Братами Гадюкіними"?

Жон Дронов: "Брати Гадюкіни" для меня "є на первім місті". А на самом почетном — ваш винил "Ми хлопці з Бандерштадту", который я прибрел в ГУМе еще очень давно. Он пропилен до песка и сейчас на заслуженном отдыхе, улыбется в рамке на стене моей квартиры. А решта украинской музыки для меня занимает "остальные места". Хочу спросить: вы поддерживаете отношения с Андреем Партыкой и "мидной групой пидтримки пиво, баби, папироси? И в какой форме это происходит? Мой приятель как-то сказал по этому поводу: "Андрийко, курва мать, вкрав у колег бабу та втик по другий хлиб". Желаю вам творческого долголетия. Вечная память Сергею Кузьминскому.

Павло Крахмальов: Да, ГУМ уж не тот.... :)

Ігор Мельничук: Ми підтримуємо стосунки з усіма колишніми учасниками "Братів Гадюкіних", які з різних причин залишили лави цієї славетної групи. Особисто мені найбільше не вистачає Сашка Гамбурга, який зараз проживає в Ізраїлі.

Агов, Сашо, чи чуєш ти мене? Якщо можеш, вийди на зв'язок!

Dmitro Kostyuk: Коли будете у Львові?

Ігор Мельничук: Зараз ідуть перемовини про концерт у Львові. Наступного року будемо обов'язково виступати в рідному місті.

Vadym Gryschenko: Хто з вас є найпроблемнішим музикантом в гурті в плані запізнень, розбору нових пісень тощо?

Ігор Мельничук: Наш гітарист Андрій Скачко. І про це я хочу заявити вголос, він постійно запізнюється на 20 хвилин. Не зважаючи на те, летимо ми, їдемо чи пливемо на кораблі... :)

В плані розбору нових пісень всі ми дуже тяжко сприймаємо нову інформацію, і цей процес є для нас довгим і болісним. Тому лідерів тут нема. Рівні серед рівних...

Vadym Gryschenko: Улюблені пісні кожного з вас з альбому "Made in Ukraine".

Ігор Мельничук: Особисто для мене це — "Злидні", бо з цієї пісні альбом і починався. Фінансова ситуація в країні зараз змушує бажати кращого, тому моя дружина каже: "Ігор, напиши якусь пісню про багатство — може, стане краще".

Павло Крахмальов: Ми настільки ретельно працювали над альбомом, що всі пісні стали рідними і улюбленими. Моя найулюбленіша пісня — "Made in Ukraine". Особливо, коли я чую слова, які написав Ігор Мельничук "…по коліно йшли через Рейн", у мене мурашки по шкірі йдуть. Тут багато емоцій, тому що мій тато брав Берлін, але нічого про це не розказував. Наші батьки й діди отримали перемогу в цій війні і дали приклад нам, як здобувати перемоги в нашій країні сьогодні.

Павло Крахмальов

Vadym Gryschenko: Коли новий альбом?

Павло Крахмальов: Та пождіть, слухайте ще той...

Ігор Мельничук: Насправді матеріалу багато. Але коли мучиш людей своїми піснями, треба робити інколи перерви. :)

Vadym Gryschenko: Хто головний аранжувальник пісень серед вас?

Ігор Мельничук: Господь Бог.

Фото Олександра Синиці

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять