Мінінформполітики: чи готовий Стець інформаційно "прополоти" Бузину?

Інформаційні маргінали безпечні для країн, котрі не є жертвами прямої агресії Кремля

Скандал навколо примусового створення Міністерства інформаційної політики в Україні насправді дуже локальний. Проблемою глибоко стурбована лише медійна спільнота, і то – не вся. Всупереч заявам, розшити коло незгодних хоча б на радіус прогресивної ліберальної інтелігенції теж поки не вдається.

Шкоду ба навіть абсолютне Зло бачать у створенні Мінінформполітики лише найзапекліші борці з цензурою та носії свободи слова. Ще до появи його охрестили українським втіленням "Міністерства правди" - тобто осередку поширення тотальної пропаганди, брехні й маніпуляцій, описаному в романі "1984" Джорджа Орвела.

Є й інші дражнилки. Наприклад – "Міністерство магії", тут уже посилання на епопею Джоан Ролінг про Гаррі Поттера. Хоча суть однакова: у паралельному світі чарівників згадане міністерство – осередок консерватизму, регламентація повсякдення магів та придушення будь-який надмірностей.  

Саме цей новотвір обрали на російському каналі "Дождь", говорячи про появу Міністерства інформполітики. Якщо вже навіть опозиційний "Дождь" реагує миттєво, обговорюючи українську новину в праймі, ще й у відверто іронічному контексті – точно щось не так. Проте очільника відомства Юрія Стеця подібні моменти, схоже, не переймають. Так само він не реагує на офіційні протести західних медійних інституцій. І вже зовсім марно пропонувати Стецю відмовитись від посади, що прозвучало одразу після його призначення.

У нової бюрократичної структури є не лише противники. Прибічників також не бракує. І головний посил, котрий вони дають опонентам: не треба згущувати фарби та дмухати на холодну воду. По-перше, формат тоталітарного "Міністерства правди" не міг прижитися в Україні за попередньої влади. Нині суспільство інше, тож просто не дозволять. По-друге, в силу абсолютно вільного вибору способів та джерел отримання інформації українцям швидше загрожують одіозні безкоштовні "Вести", аніж структура, котра навіть не запрацювала. Коли запрацює – тим більше нема, чого боятися, бо жодна державна ініціатива на українців не впливає. Нарешті, третє – подібні міністерства створювали у воєнний час у багатьох країнах, у чиїй демократичній орієнтації сумнівів нема. Приклади – насамперед Британія та Франція.

Сам Стець, демонстративно ігноруючи волюнтаризм свого призначення ("пакетне" голосування без належного обговорення), вже заявив про мінімальний бюджет, залучення грантів та створення не цензури, а інформаційної безпеки нашої країни в часи війни.

Про це саме, як завжди – емоційно, говорив "Дождю" під час прямого включення радник голови МВС Антон Геращенко. Необхідність не лише поширювати актуальну перевірену інформацію, а й захищати власний інформаційний простір – чи не головний аргумент адвокатів структури, котру соціальні мережі через погано артикульовану абревіатуру вже охрестили "МінСтець".

Щоразу згадуючи нову державну структуру, варто насамперед говорити саме про інформаційну безпеку. Котра зводиться до блокування ворожої, передусім – російської пропаганди ззовні. Та, що набагато важливіше, перешкоджання поширенню наперед брехливої інформації всередині нашої країни.

Що це означає? Непопулярні, але з огляду на фактично воєнний стан (цим, нагадаю, виправдовується створення Міністерства інформаційної політики) – цілком логічні кроки, націлені на притягнення до відповідальності ЗМІ за поширення брехні та провокування агресії.

Нехай лідери такого поширення, як Олена Бондаренко, Олесь Бузина, Нестор Шуфрич та подібні до них прикривають свою проросійську та антиукраїнську позицію наявністю власної думки й правом на її висловлення. Європейські країни так само багаті на власних прототипів Бузини чи Бондаренко. Це красиво називається "кремлівським лоббі". Але інформаційні маргінали безпечні для країн, котрі не є жертвами прямої агресії Кремля.

З рештою, приклади Чехії, Словаччини чи Угорщини, де перші особи висловлюють проросійські погляди, але народ демонструє незгоду, досить показові. Не кажучи вже про Францію, де Марін ле Пен, не соромлячись, бере гроші на утримання свого "Національного фронту" й публічно підтримує політику Путіна – її слова відлітають від більшості французів, мов горох від стіни. У країнах зрілої демократії ефективно спрацьовує не стільки інформаційна безпека, скільки інформаційний самозахист.

Чи зможе і, головне – чи готовий Стець на своєму місці радикально вирішити проблему поширення явно неправдивої інформації? Це – коли пані Бондаренко називає українську владу "незаконною", а захисників України – карателями, котрі вбивають дітей. А пан Бузина з розумним виглядом каже, що Майдан стояв за гроші і є технологією США.  

Звісно, цивілізований підхід не рекомендує повністю позбавити цих та інших права й можливості вести партизанську інформаційну війну проти України. Проте якщо результатом діяльності пана Стеця на новій посаді стане швидка маргіналізація в суспільній свідомості Бузини чи безкоштовних "Вестей" – гадаю, заспокояться навіть радикальні борці за недоторканість свободи слова.

Відео: telekritika.ua

 

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнёров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять