Смолоскипи на честь Бандери: "Свобода" спалює мости

Питомою лайкою справжнього патріота від 1 січня і, здається, назавжди стало слово "ліберал". У вустах члена або симпатика "Свободи" носій ліберально-демократичних поглядів став ворогом нації. Для цього треба було публічно висловитися про недоцільність смолоскипної ходи на честь 105-ї річниці з дня народження Степана Бандери.

Першими під "роздачу" потрапили Володимир В'ятрович і Вахтанг Кіпіані: історики, активісти Євромайдану та, за іронією долі, дослідники українського визвольного руху, в тому числі – діяльності ОУН. Вони одні з перших застерегли "Свободу" від смолоскипної ходи. При цьому – увага! – проти власне публічного вшанування пам'яті одного з дійсних національних героїв України відомі історики не виступали.

У відповідь почали звучати образи та навіть, подекуди, звинувачення у зраді. Хочу процитувати допис одного із користувачі соцмережі Facebook: "Звичайно В'ятрович, як один з найкращих дослідників історії боротьби ОУН та УПА, може мати таку думку. Але чому на це мають зважати українські націоналісти? Окрім В'ятровича і компанії є ще 2 129 933 виборці, що віддали свої голоси цій політичній силі. І надали їй мандат для представлення їхніх інтересів в парламенті, та, якщо так можна сказати, на вулицях міст і сіл країни".

Спроби керівників Громадського сектору ВО "Майдан" вмовити "свободівців" уперше за багато років утриматися від паління смолоскипів зазнали поразки. Зваживши на заклики громадськості, лідер "УДАРу" Віталій Кличко своєю заявою відмежував Майдан від акції, відповідальність за яку бере на себе винятково "Свобода". У відповідь чулися лише зневажливі репліки, суть яких зводилася до висновку: "Ага, ліберали, злякалися! Ось якаю гнилою є ваша сутність! З вами каші не звариш!" Не зупинила націоналістів навіть… реакція прямого нащадка Степана Бандери. Його онук, теж Степан Бандера, за даними деяких користувачів соцмереж, начебто теж не схвалив саме такий спосіб вшанування пам'яті видатного діда.

Зрештою, смолоскипна хода сталася. Зібравши в Києві, за різними оцінками, близько 10 тисяч людей. Більшість пішла не тому, що поділяє погляди "Свободи", а з простої людської цікавості. Аби потім звітувати: мовляв, нічого жахливого, все дуже красиво, люди несли смолоскипи з піднесенням. Дійство ілюстрували сотні фотографій.

Правда, спалили урну біля готелю "Прем'єр Палас"… Але палії нібито не узгоджували свої дії з партією, за що тут же виключені зі "Свободи". А прізвищ їхніх не називали, бо за фактом спалення урни міліція порушила кримінальну справу.

Тобто, принцип "Батя своїх не здає", за який дістається "регіоналам", взятий на озброєння… націоналістами. Бо якщо підпал смітника не входив до планів "Свободи", лише дискредитуючи її, покарати порушників варто було би публічно й показово. Хіба не цього самого вимагають "свободівці" від Віктора Януковича, наголошуючи на звільненні міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка?

Тотожність мислення прочитується не лише в цьому. З аналогічної опери - озвучене вище щире нерозуміння, чому націоналісти повинні зважати на думку навіть не опонентів, а партнерів. Небажання "свободівців" один раз піти на компроміс та відмовитися від смолоскипної ходи заради спільної справи тотожне небажанню "регіоналів" зважати на вимоги Майдану. Справді, чому, як казав Микола Азаров, влада повинна реагувати на Майдан? Адже є в країні громадяни, котрі мають іншу думку про чинний режим, цілком задоволені ним і готові підтримувати.

Аргументи ліберальних демократів для "Свободи" - таке саме непорозуміння, як для Партії регіонів – сам Євромайдан. Та будь-яка протестна акція взагалі. І київська хода під смолоскипами 1 січня 2014 року зайвий раз довела: "свободівці" поставили себе на бік Євромайдану з чисто тактичних, ситуативних міркувань. Того вимагає не переконання, а час. Так само українські комуністи мають політичного партнера – Партію регіонів, але це теж залежить від політичної кон'юнктури.

Згоден – нічого страшного не сталося. Прогнозованою була реакція таких, як Вадим Колесніченко та Михайло Добкін. Але їхні оцінки українських протестів не залежать від того, спалили "свободівці" урну чи ні. Якщо ми хочемо, аби всі Україна, від Заходу до Сходу, об'єдналася спільною метою, саме в ці непрості часи від запалювання смолоскипів на честь Бандери варто було б утриматися.

Згоден із опонентами: сучасний український визвольний демократичний рух має значно більше проблем. Порівняно з побиттям і переслідуванням активістів Євромайдану, тортурами в тюрмах, сфабрикованими справами, корупцією, грабіжницьким російським кредитом та іншими сумними справами громадяни, котрі пройшлися зі смолоскипами – дрібниця. Проте фішка в тому, що навіть поруйнування "головного Леніна країни", зроблене, до речі, руками "свободівців", не відторгне Схід і Південь України від Заходу, Півночі та Центру. А інформацію про політв'язнів, міліцейське свавілля та корупцію, від чого так само, коли не більше, потерпають проблемні регіони, влада зачистить. Натомість озброїться смолоскипною ходою, аби вбити ще один клин між регіонами.

Нагадаю, хто забув: керівництво "Свободи" свого часу назвало свою політичну силу "бойовим загоном опозиції". Саме ці настрої посприяли прориву партії в парламент. Ліберали хотіли, аби "свободівці" нарешті дали силову відсіч знахабнілим "регіоналам". Не лише в стінах ВР, а також на вулицях міст і сіл по всій Україні.

Проте, як бачимо, своє розуміння відповідальності перед виборцями "свободівці" бачать у влаштуванні фаєр-шоу в найменш придатний для цього час. А саме: коли Майдан намагається довести Сходу та Півдню країни, що мешканці цих регіонів – не "діти Баті", а такі самі жертви режиму. Ось так, у смітниках, спалюються перші хисткі мости між "двома Українами".

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред