"Правий сектор" і небезпека озброєного пролетаріату

Ворогом революції та навіть ворогом України сьогодні може стати всякий, хто дозволяє собі критично оцінювати діяльність "Правого сектора". Країна вже не уявляє себе без своїх героїв – а саме такий імідж культивується не стільки самими активістами "Правого сектора", як радикально налаштованими громадянами. Котрим сподобалося тиснути на владу, вимагаючи ефективності, справедливості й патріотизму

З огляду на це, події вечора 27 березня під стінами Верховної Ради розставили, як на мене, всі крапки над "і" в оцінках діяльності цієї організації, котра віднедавна почала переходити у формат політичної партії. Ті, хто ставився до "Правого сектору" обережно, тепер радикалізувалися, звинувачуючи його бійців ледь не в державній зраді. Натомість беззаперечні прихильники пана Яроша і компанії, здається, готові карати навіть за спробу критики "Правого сектора".

Тож створено небезпечний, як на мене, прецедент. А саме: з'являється доволі чисельна група громадян, котрим частина суспільства видає щось подібне до ліцензії на агресію. Та індульгенцію щодо будь-яких дій, якщо вони проходять під радикальними проукраїнськими гаслами.

"Правий сектор" блокує Верховну Раду та навіть погрожує її штурмом, вимагаючи негайної відставки очільника МВС Арсена Авакова. Визнаю, Арсен Борисович - не найкращий керівник міліції. Це політичне призначення, яке має своє підводне каміння, і про те, чому цю посаду дали Авакову, а не значно професійнішому Віталію Яремі, ми дізнаємося ще нескоро.

Так, Аваков за більше, ніж місяць, від свого призначення не виправдав довіри. Віктор Янукович утік. Не заарештовано одіозного керівника харківського бійцівського клубу "Оплот" Євгена Жиліна, прямо причетного до кримінальних провокацій у Харкові та Києві. Більше того: не затримано жодного "оплотівця". Не покараний ніхто з тих, хто стріляв у людей на Майдані, викрадав і катував активістів. Михайло Добкін під смішним домашнім арештом і навіть висувається в президенти. А Геннадій Кернес – хрещений батько "Оплоту" та куратор Жиліна - взагалі вільно виконує свою обов'язки харківського міського голови.

Словом, Арсена Авакова є за що критикувати. Визнаю – його є за що усувати з посади, запропонувавши на це місце більш фахову особу. За великим рахунком, можна навіть визнати правоту чи бодай зрозуміти тих, хто називає Авакова "зрадником". Якби не одна цікава обставина.

Відставки пана Авакова керівництво та активісти "Правого сектора" вимагають не через те, що він, харків'янин, не зміг організувати затримання Жиліна чи домовився про мир із Кернесом. Не кажучи вже про втечу Януковича. Нинішнього керівника МВС звинувачують ледь не в особистій причетності до загибелі одного з лідерів "Правого сектора", одіозного Олександра Музичка, відомого як Сашко Білий.

Тобто, поки Музичко вільно пересувався вулицями Рівного з автоматом Калашникова, все в порядку. Так само проблем не було, коли відеоролики з Білим у головній ролі використовувало російське телебачення для ілюстрації "правоти" російських пропагандистів про домінування в Україні "бандерівців" та "озброєних екстремістів". Мовляв, не було б Білого з його "калашом", вороги придумали б про українців якусь іншу побрехеньку.

Варто зазначити: Музичка-Білого, якого "Правий сектор" та його прихильники виставляють зараз жертвою режиму зрадників, котрий нищить патріотів, ще місяць тому знало досить вузьке коло втаємничених. Чи була потреба раптом виводити його на широкий інформаційний майданчик? Ми що, мусили захоплюватися опришком, котрий запросто заходить у кабінети чиновників із автоматом та починає погрожувати?

І чому на фоні такої поведінки не виникає логічного запитання: де загиблий Музичко та його, слава Богу, живі соратники були зі своєю вогнепальною зброєю тоді, коли її справді треба було застосувати? А могли ж хоча би спробувати почати штурм Межигір'я, поки там жив Віктор Янукович. Гарантую, після такої чи подібної акції Дмитро Ярош отримував би цілком реальний шанс стати істино народним героєм…

Повторюся: до діяльності та особистості Арсена Авакова можна й треба ставитися критично. Проте не можу не визнати правоту ось цих його слів: "Тим, хто знаходить привід воювати зі зброєю в центрі столиці, а не у формі українських військових на блокпостах із сепаратистами, варто зрозуміти, що ім'я їм – зрадники".

Від себе нагадаю: якщо загиблий Олександр Музичко був хоробрим вояком та пройшов не одну "гарячу точку", мусив розуміти – на одну людину з автоматом рано чи пізно знайдеться такий самий озброєний чоловік. Або – кілька супротивників, із якими доведеться вступити в перестрілку.

Людина не повинна гинути в мирний час. Загибель Музичка під час спроби його затримання – трагедія. Але "Правий сектор" вимагає покарати голову МВС Авакова лише за те, що в Україні закони ще не дозволяють вільно та безкарно ходити всюди з автоматом напереваги. Ці активісти в принципі не готові визнавати будь-яких законів. Чи, як варіант, вимагають для себе особливого статусу.

Тобто, в кращому випадку не чіпайте "Правий сектор". У гіршому – робіть так, як вони скажуть. Інакше замість них заговорять їхні рушниці. І насправді неважливо, хто буде очолювати МВС. Зачепили "наших" - у відставку.

Нагадаю: Майдан став прикладом не просто національної, а передусім буржуазної революції. Тоді як "Правий сектор" публічно виступає проти євроінтеграції, перспективи членства України в НАТО й готовий розкуркулювати буржуїв. Звісно ж, іменем України. Виглядає, що "Правий сектор" - це озброєний пролетаріат.

І створюється небезпечний, відомий уже в історії прецедент, коли буржуазна, демократична революція завершилася революцією пролетарською. Та, як наслідок, встановленням диктатури озброєного пролетаріату.

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред