"Круглі столи" без лицарів: з ким треба говорити, щоб подолати агресію Путіна

Перший круглий стіл "Діалогу національної єдності", котрий зібрався 14 травня, проігнорувала Російська Федерація та цілковито схвалив Захід. Але всередині України більшість учасників і абсолютно всі глядачі вважають: він не відбувся.

Єдина адекватна оцінка ситуації прозвучала з вуст першого українського президента Кравчука, котрий традиційно є модератором подібних заходів. Леонід Макарович попередив, що для того, аби провести 17 травня другий раунд "Діалогу…" в серці проблеми, Донецьку, потрібні гарантії безпеки для учасників. У підсумку вони зібралися в Харкові. Своїми словами зубр української політики підтвердив: Донбас – гаряча точка. Глибоко цивільним "миротворцям" там не лише нема, чого робити, а й, за великим рахунком нема з ким говорити.

З останным пунктом можна посперечатися, але про це – трошки нижче. Поки що варто нагадати, скільки було спроб сісти за стіл переговорів узимку 2013-2014 років? Спершу зібралися чотири президенти. Далі кілька разів збиралися, знову ж таки, під схвалення Заходу, Янукович, вірні йому міністри-"регіонали" та трійця опозиційних лідерів. Результат ще гірший: тепер ми вже знаємо, що під час таких зібрань діючий президент відверто "бикував" і насміхався з "трьох богатирів".

Нарешті, вже після масових убивств на Інститутській, умиротворювати Віктора Федоровича наспіли європейські дипломати з російським переговірником на додачу. Від цієї зустрічі за "круглим столом" ми взагалі маємо маленький "дипломатичний чорнобиль". Російська сторона тепер постійно вимагає, аби досягнутих там домовленостей чинна українська влада дотримувалася. Тобто, Янукович – президент, вибори – взимку і так далі.

Зовсім нікудишнім вийшов "круглий стіл", котрий в новітню історію ввійшов під назвою "Женевські домовленості". Найбільш представницьке зібрання за останній час ухвалило правильні політичні рішення й підписало важливий документ. Котрий уже за добу виявися нічого не значущим для однієї з переговорних сторін – Російської Федерації - папірцем. Все без змін, ескалація насильства триває, засобів для вирішення "української кризи" цивілізованим шляхом уже не лишається.

Так, принаймні, вважають у Росії. Європа та США вітають і вітатимуть беззмістовні "круглі столи", бо в країнах із розвиненою демократією саме такий формат сприяє досягненню компромісів. Заклики утримуватися від насильства суперечать аналогічним застереженням не сідати за стіл переговорів із озброєними терористами та сепаратистами. Їх треба знищувати, відділивши від мирних громадян – але в такому разі нівелюються настанови припинити кровопролиття.

У Женеві, Києві, Харкові й інших містах за "круглими столами" збираються антагоністи. Аби висловити один одному те, що виказували вчора в парламенті, його кулуарах, дипломатичних нотах, заявах про "глибоку стурбованість" тощо. Відбувається відчайдушна спроба провести конференцію "Україна-Росія: діалог", яка призвела до, здається, неможливого: сварки українських та російських лібералів. Тим часом, на Сході України, котрий перетворився на повноцінну гарячу точку, під прапорами РФ та з криками: "Росія! Путін!" стріляють, вбивають, б'ють, викрадають, катують, грабують, мародерствують.

І ось тут повертаємося до згаданих вище застережень Леоніда Кравчука. Ані він, ані Захід, ані переважна більшість українського політикуму, включно з регіональними елітами "гарячих" регіонів Сходу, поки не усвідомили простої речі: домовлятися про мир через голови тих, хто миру прагне, та без їхньої безпосередньої участі абсолютно неефективно.

В. о. президента України Олександр Турчинов цього тижня зробив два надважливих кроки. Суть яких, здається, сам не до кінця зрозумів. Між тим, саме вони є ключем для поступового та успішного вирішення проблем, заради яких збираються й будуть збиратися "круглі столи", учасники яких плавно перетікають в студії до Шустера, Кисельова й інших ток-шоуменів. На манежі, як кажуть, ті самі. Говорять про те саме. Й навіть дуль у кишенях уже не тримають.

Отже, спершу панові Турчинову уривається терпець, і він позбавляє слова у ВР лідера комуністів Петра Симоненка. Пообіцявши в подальшому ініціювати процес заборони КПУ. Незабаром тимчасовий голова держави закликає мешканців Донбасу підтримати АТО й спільно покінчити з терористами. Ось тут проглядається бажана послідовність дій.

Перша – вичистити авгієві стайні українського політикуму. Безглуздо обговорювати шляхи виходу з будь-якої кризи не лише за участю, а навіть у присутності тих, хто цю кризу провокує. Це саме стосується "регіоналів": на будь-якому "круглому столі" вони вимагають від України здатися на милість терористів.

Друга – звертатися не до тих, хто хоче війни. Донбас хоче миру не менше, ніж інша Україна. І там є справжні, без лапок, лицарі. Котрі не можуть повноцінно легалізувати свою проукраїнську діяльність через відсутність не те, щоб підтримки – просто прикриття Києва. Це вони повинні прийти на "круглий стіл" та заявити: жоден "народний губернатор", жоден Стрілок, жоден Бабай не поставить Донбас на коліна. Саме проукраїнські миротворчі ініціативи жителів Сходу повинні стати фундаментом, на якому треба закріпляти "круглі столи". Інакше, як кажуть в Україні, діла не буде...

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред