Володимир Парасюк: дід передав мені Україну з Донбасом і Кримом, те саме я хочу віддати своїм дітям

"Путін затіяв гібридну війну, щоб не втратити "прокладку" між Європою та Росією, бо йому невигідно, щоб НАТО чи ЄС були біля його кордону", – вважає Парасюк.

Володимир Парасюк

На сайті "Главред" відбувся чат із командиром четвертої роти полку "Дніпро-1", легендарним сотником Майдану Володимиром Парасюком. Він розповів читачам про свої враження від виборчих перегонів, які найбільш недолугі та смішні плітки розпускали про нього конкуренти, якими бачить свої першочергові та довгострокові завдання як народного депутата у разі перемоги на виборах, а також, які кроки він здійснить у Раді задля відновлення миру на Донбасі.

Подаємо стенограму чату з Володимиром Парасюком.

Vopros: Есть ли планы у наших героев и комбатов по созданию своей фракции в парламенте? Спасибо.

Володимир Парасюк: Є плани, але не будемо поки що про них говорити. Ми про це говорили, але побачимо, як буде далі.

Vopros: Владимир, почему "Народный фронт" и БПП не захотели поддерживать едиными кандидатами комбатов?

Володимир Парасюк: Не знаю, але, на моє переконання, всі партії по-різному використовують комбатів. Чому не захотіли підтримати єдиними кандидатами? Думаю, у них є велике бажання повернутися до старої системи і не пускати молодих людей у політику.

Petro: Володимире, чому, по-вашому, зрештою, склалося так, що наші бійці, що перебувають у зоні АТО, не зможуть проголосувати? Що ви думаєте про це? Друге – які настрої у наших бійців у зв'язку з цим?

Володимир Парасюк: У мене негативне ставлення до того, що хлопці не зможуть проголосувати. Щодо настроїв... Хочу сказати, що майже кожен солдат, який перебуває на сході України і відстоює нашу незалежність, кожною клітиною свого тіла ненавидить владу, яка є в Києві. Ми маємо великі жертви і втрати не стільки через ворога, скільки через недбале ставлення до державного управління.

Moral: Що Ви думаєте про те, що нашим військовим, які перебувають у зоні АТО, не дали змоги голосувати? Хіба це справедливо по відношенню до тих, хто, виборюючи незалежність та цілісність України, ризикуючи щоденно своїм життям та здоров'ям, позбавлений можливості висловити свій вибір? Дякую.

Володимир Парасюк: Я до цього ставлюся негативно. Якщо говорити про ті закони, які приймалися залишками цього парламенту, то можна казати, що парламентарії займалися чистої води популізмом. Коли їм потрібно продавити закони, на яких можна піаритися, вони їх по три рази переголосовують і домагаються того, що їм треба. А якщо рішення стосується інтересів простих людей, то ними нехтують.

Повторюся, все, що зараз робиться в парламенті - це чистої води популістскі дії, спрямовані на самопіар депутатів. Натомість потрібні закони вони, на жаль, реально не проводять.

Joker: Выборы во время войны в стране в нашем случае – это была действительно крайняя необходимость? Известны ли вам подсчеты, во сколько эти выборы обойдутся Украине, и не лучше ли было эти деньги направить на нормальное оснащение армии и экипировку украинских военных?

Володимир Парасюк: У країні вже не було парламенту як такого, від нього лишилася половина. Крім того, вже зараз потрібно приймати життєво необхідні закони та змінювати ставлення до конфлікту на сході: якщо це АТО – дайте нам її закінчити, якщо це війна – слід оголошувати військовий стан, визначати, хто наш ворог, і думати, як його перемогти. Нинішня невизначеність з цього питання – тільки через те, що в Україні нема чіткої державницької позиції, і я маю надію, що новий парламент її сформує.

Joker: Ваши впечатления от предвыборной гонки? Политика – довольно грязное дело... Еще не приходилось жалеть, что решили баллотироваться в Раду?

Володимир Парасюк: Я знав, що політика – брудна річ, але не шкодую про рішення балотуватися, бо це – моя дорога. Прикро в цій історії те, що часто люди мають спільні цілі, але у передвиборчій боротьбі починають поливати одне одного брудом. Дивно те, що старі обличчя, люди, які вже не один раз побували в Верховній Раді, знову балотуються, а люди знову за них чомусь готові голосувати. Я не можу зрозуміти причини.

Ftusia: Чи не є залучення комбатів, активістів, героїв Майдану до старих політичних сил спробою цих самих сил зі старими обличчями та старими підходами хоч якось продовжити собі життя та хоч деякий час протриматися при владі та заробити, а всі ці нові і поки що незаплямовані обличчя просто використовуються ними?

Володимир Парасюк: Я думаю, що частково це так. Але старі політики думають, що вони когось використовують, що інші дурніші за них, що вони знову зможуть всіх ввести в оману... Але так не буде. Тому що молоді обличчя йдуть у політику свідомо, вони мають ціль. У них нема ідеології партії – у них є мета: Україна має стати багатою, сильною, незалежною державою. І вони попри все йтимуть до цієї мети.

Ftusia: Як на сьогодні ви оцінюєте власні шанси на потрапляння до парламенту та перемогу на виборах?

Володимир Парасюк: Я ніколи в житті не забігаю наперед – я дивлюся по факту. Переможу – то  переможу, програю – то програю і піду далі працювати. Для мене потрапляння до Верховної Ради не є якоюсь вершиною чи вагомим статусом. Це – зброя для боротьби із внутрішніми ворогами (корупцією тощо) та зовнішніми ворогами.

Ftusia: Чи довелося вам уже зіткнутися з нечистоплотністю ваших конкурентів на виборах? Стати жертвою пліток, вигадок, чорного піару тощо? Яку найбільш недолугу і смішну вигадку ви про себе чули?

Володимир Парасюк: Такого дуже багато. Ми ж не старі політики, які вкотре хочуть пройти в парламент. Ми – люди, які ціною власного життя пішли захищати державу. А ті, хто зараз дотичні до влади, нас поливають брудом, намагаються дискредитувати нас, розколоти, опустити нас на свій брудний пліткарський рівень.

Найбільш смішне, що я чув за цю передвиборчу кампанію про себе – те, що у мене, мовляв, є позашлюбні діти. :)У мене взагалі дітей нема, але зараз вигадують, що вони є. Одна жінка мені зателефонувала і розповіла, що прочитала цю небилицю, та й каже: "Наші політики настільки цинічні, що не розуміють, що діти – це щастя!".

polit_ua: Володимире, після потрапляння до парламенту чи залишитеся ви командиром четвертої роти батальйону "Дніпро-1"? Будете суміщати політичну діяльність та боротьбу на сході?

Володимир Парасюк: Я вже можу сказати точно, що буду суміщати. Для себе я вже будую стратегію своїх подальших дій на випадок, якщо пройду до Верховної Ради і якщо не пройду. У будь-якому разі, моя боротьба буде продовжуватися.

polit_ua: З якими політичними силами в Раді ви готові співпрацювати, долучитися до них?

Володимир Парасюк: Є політичні сили, задекларовані ідеї яких мені подобаються. Але я не пішов за їхніми списками – я перестрахувався і пішов самовисуванцем. От коли ці політичні сили пройдуть до Верховної Ради і доведуть, що вони люблять Україну, я буду з ними співпрацювати. А якщо вони покажуть, що не люблять Україну, то й спільної праці не буде. Я просто не хочу зробити фальстарт: прийду до Ради і подивлюся – хто любить Україну, з тим спільно й будемо продовжувати боротьбу.

polit_ua: Ваші першочергові кроки як народного депутата? Ваші більш довгострокові плани, які ви намагатиметеся реалізувати, перебуваючи під куполом ВР?

Володимир Парасюк: У нас гинуть хлопці на сході! Це першочергове завдання, яке слід вирішити. І це є проблемою кадрових популістів в Україні – кого призначають міністром оборони, керівником Генерального штабу. В першу чергу я "битиму" у законодавчому полі на те, щоб хлопці повністю були забезпечені всім необхідним, щоб вони відчували, що мають надійний тил, і при цьому слід максимально боротися проти тих людей, які зраджують. Тобто акцент будемо робити на реформі Збройних Сил вже і негайно. А це, зокрема, означатиме повну люстрацію у ЗСУ.

Крім того, я йду мажоритарником від Яворівського та Жовківського районів – там дуже багато проблем. Це два прикордонні райони, надзвичайно великі, де фатальна ситуація в плані їхнього економічного розвитку. І така ситуація – через діяльність місцевих чиновників. Проти них я й буду боротися, проти їхнього свавілля (для цього є законні методи боротьби).

polit_ua: Які наслідки для Донбасу та для країни в цілому можуть мати "вибори" у так званих ДНР і ЛНР на початку листопада? Чи не стане це фактично узаконенням терористів як легітимних лідерів регіону?

Володимир Парасюк: Я умовно поділяю Україну на тих, хто любить країну (це майже все населення України, напевно, більш як 40 мільйонів), та купка людей, які прагнуть якоїсь незалежності чи життя в Росії. Шкода, що державне керівництво не дослухається до думки 40 мільйонів, а дослухається до 200 тисяч осіб. Тому я негативно ставлюся до таких речей, як "вибори" в зоні АТО. Адже ми називаємо тих людей терористами, проводимо АТО, і нам потрібно цих терористів знищувати, а не обговорювати якісь їхні політичні плани і наміри.

Dinka:Володимире, фактично передвиборча кампанія закінчилася, тепер  "день тиші" та вибори. Що за цей період для вас виявилося найскладнішим, що по-справжньому здивувало, а що – було приємним у цій гонці?

Володимир Парасюк: Найприємнішими були дитячі очі, які я зустрічав у кожному селі, яким байдужа політика. Вони просто дивилися (я приїздив до них зі своїми побратимами), дивилися із захопленням. Проста людська любов та підтримка були явними.

Найбільше здивував цинізм місцевої влади, тому що деякі її представники йдуть до Верховної Ради. Ми для них, в першу чергу, мали б бути захисниками держави, а чомусь стали ворогами, і вони максимально намагалися нас дискредитувати, насміхатися з нас. Це найбільше вражає у цинізмі дрібних чиновничків, які нічого в житті не вміють робити, окрім як розкрадати землі і той маленький бюджет, який їм довірили, аби те чи інше місто чи район витягнути на певний рівень.

Dinka: Чи не вийде так, що старі політики зі старої системи, які будь-якою ціною намагатимуться якомога довше протриматися при владі, підімнуть та перевиховають під себе нових, таких, як ви?

Володимир Парасюк: Ні, ніколи в житті. Тому що ми йдемо до парламенту, твердо знаючи свою мету та ідею. Ми не є людьми, якими можна маніпулювати, тому що ми пройшли багато чого і на Майдані, і на сході України. Старі політики думають, що в світі все роблять гроші, але вони дуже глибоко в цьому помиляються.

Dinka: Володимире, чим, на вашу думку, принципово різнитиметься нова Рада від попередньої?

Володимир Парасюк: Великою кількістю свіжих і нових людей, передусім. Я впевнений, що це молоде і незалежне [покоління ]влетить на швидкості світла до парламенту і вб'є стару бюрократичну систему, яка робить все для того, аби все лишилося, як було. Зараз люди, бачачи по телебаченню старого політика, навіть не слухають його, одразу кажучи, що він бреше. Тож людям потрібно почути нову риторику, побачити нові обличчя і принципово нові ідеї, яких не було всі 23 роки.

Smilik: Пане Володимире, Дарт Вейдер і компанія – це справжня політична сила чи технологія, з вашої точки зору? Якщо останнє, то кому і навіщо така технологія потрібна? Український політикум, парламент інколи нагадують цирк, але якщо з трибуни виступатиме, наприклад, Чубакка чи Вейдер у повному "обмундірованії"  хіба це не занадто?:)

Володимир Парасюк: На мою суб'єктивну думку, це – дуже добре спланований проект, який потрібен для того, щоб висміяти все, що відбувається в українському суспільстві, забрати серйозне ставлення до всіх подій у країні, яке зараз потрібне державі. Дарти Вейдери та компанія - це дуже велика біда, бо такі речі дуже сильно б'ють по свідомості людей. Їхня ціль – не пройти на виборах. Їхня ціль – вдарити по свідомості і сказати: "Люди, про що ви говорите? Яка серйозність? Яка Україна? Якщо у вас у політиці не зрозуміло які люди".

polit_ua: Про які "хвороби" суспільства свідчить те, що на межі потрапляння до нового парламенту (навіть після всіх трагічних подій!) знову КПУ? І те, що Тігіпко та Опозиційний блок мають всі шанси знову опинитися серед тих, хто вирішуватиме долю країни? Тут же ще одне питання – як особисто ви плануєте з цими людьми співпрацювати?

Володимир Парасюк: Я з ними взагалі не планую співпрацювати. Це люди, яких треба раз і назавжди вигнати з Ради. Маю надію, що вони не пройдуть. А зараз влада їм тільки підігрує, аби Тігіпко та Опозиційний блок пройшли – тоді буде певне протистояння в парламенті, але толку з того не буде, бо знову посилатимуться на те, що чогось не вистачає для прийняття потрібних рішень, чи хтось заважає. Я сподіваюся тільки на те, що ці люди не пройдуть.

Щодо КПУ... Хвороба суспільства у нас одна – радянське минуле. Суспільству, яке мало стосунок до такої біди як Радянський Союз, дуже важко змінити свідомість. Радянський Союз вбив [у голову] українцям один жахливий ген – рабський ген. Але я поспілкувався з дітьми 1999-го та 2000-го років народження і зрозумів, що це люди, які згодом підростуть і востаннє вдарять по цій загниваючій системі. Повірте, на майбутніх виборах вони не голосуватимуть за старих політиків.

23 роки тому ми були окуповані Радянським Союзом, і ніхто тоді не думав, що існуватимуть айфони, всі будуть їздити на іномарках, мандруватимуть по Європах тощо. Але за цей час суспільство дуже виросло. Так само уявіть, що буде через 23 роки від сьогодні! Дуже проста відповідь: Путіна точно вже не буде, і не буде тих політиків, які зараз пнуться до Ради. Нам потрібно викорінювати в собі егоїстичну рису – бажання мати все вже і негайно. Давайте постараємося для наших дітей і для них здобудемо справжню країну чи хоча б зародки всього того.

Pavlo: Ви вважаєте правильним те, що Україна досі офіційно називає події на Донбасі  антитерористичною операцією, а не війною? Чому так бояться визнати, що це війна? Тільки через те, щоб можна було обов'язково цьогоріч провести вибори?

Володимир Парасюк: Це все залежить від державного керівництва, в першу чергу – від Президента. На сході України йде війна, і жодного перемир'я нема. Дуже шкода, що ми говоримо про Росію, визнаємо, що з її території ведуться обстріли, а потім знову ж таки наполягаємо, що це – АТО.

Ця заплутаність призводить до того, що хлопці просто гинуть на сході. Бо ніхто не розуміє, що насправді відбувається.

Я виступаю за дві речі. Перша – дайте нам завершити АТО, дайте нам зброю, танки, бо якщо ми вдаримо, то, повірте, виженемо ворога. Друге – якщо це насправді війна, то вводьте військовий стан, кажіть, хто наш ворог, ми сядемо за стіл і будемо думати, як цього ворога перемогти.

Мені здається, що Путін затіяв цю "гібридну війну" для того, щоб просто не втратити соціальну "прокладку" між Європою та Росією, бо йому невигідно, щоб НАТО чи Євросоюз були біля його кордону. Якби Україна була частиною ЄС, то, ви ж розумієте, росіяни їздили б в Україну – в Європу, а повернувшись, сказали: "Дядя Вова, скажите мне, пожалуйста, вот хохлы очень хорошо живут, а почему мы так жить не можем?". Це і є той момент, коли можна було б змінити свідомість росіян на прикладі нашої країни. Тому Путін все це затіяв.

Крім того, на сході входить в Україну газова труба – з боку Харкова, частини Луганської області. І там чомусь війни нема, хоча там також є кордон із РФ. За таких умов і наші правнуки будуть воювати, якщо у нас не буде чіткої державницької позиції щодо цього конфлікту.

Omega: Потрапивши до ВР, які кроки ви як народний депутат плануєте здійснити, аби наблизитися до повернення миру на Донбас? По пунктах, якщо можна.

Володимир Парасюк: Мирного населення на Донбасі вже майже нема. Крім того, лишається відсоток людей, яким хоч кілок на голові теши, але не змусиш їх любити Україну і не зміниш їхню свідомість. Перший крок – проведення повного аналізу всього, що у нас відбувається насправді. Слід звести все до купи і розкласти по поличках. Після цього зробити висновок: знову ж таки, якщо це АТО – давайте її завершувати всіма силами, які маємо, бо ворога треба поборювати; якщо це війна, ми оголошуємо військовий стан і воюємо проти Росії. Я буду робити максимум для того, щоб була чітка державницька позиція, а не замилювання очей. Не може в країні, яка веде неофіційну війну проти Росії, бути, наприклад, у Львові "Сбербанк России"! Якщо у нас є ворог, то маємо бити і економічно, і тими силами, які у нас є. А у нас їх, повірте, немало. Росія та деякі наші керівники хочуть нас переконати, що ми слабші, убогіші, і ми не маємо сили. Це – неправда! Тому що втрати російських солдат набагато більші, ніж українських.

polit_ua: За Януковича у парламенті звичним явищем були бійки, "яєчно-димові шоу"  як гадаєте, чи збережеться це все у новому скликанні?

Володимир Парасюк: Чесно кажучи, може бути. Я думаю, будуть певні фізичні суперечки. За часів Януковича це було свого роду театральне дійство. Якщо зараз і буде якась боротьба (хоча я є противником такого методу, бо це показує нашу культуру), якщо хтось захоче силою протидіяти молодим політикам у Раді, то вони отримають таку відсіч, що будуть шоковані.

Dinka: Де особисто ви плануєте провести день і ніч виборів?

Володимир Парасюк: З друзями та родиною. У мене нема жодних політтехнологів – під час виборчої кампанії мені допомагають друзі та побратими з фронту. От із ними сядемо десь, певно, в офісі у Львові, що орендуємо, і проведемо весело час. Зрозумійте, я не боюся програти! Мені 27 років – переді мною ще виборів і виборів... Верховна Рада – це один із перехідних моментів для того, щоб у державі щось змінилося. Це просто один із шляхів, яким можна йти до цілі – я борюся за сильну незалежну Україну, зі здоровим суспільством. Я не тільки борюся з владою і кажу, що це – найбільша біда, яка є в країні. Я борюся також із такими занепадницькими людськими настроями: нічого нема, все пропало, давайте сядемо в купі і будемо плакати... Проти цього я також борюся.

y-grek: Володимире, як ви оцінюєте ідею розділення Донбасу у нинішньому вигляді? Чи не є це зрадою тих, хто вважає себе громадянином України, а не ефемерної ЛНР чи ДНР, хто прагне також брати участь у житті країни, в тому числі через волевиявлення на виборах?

Володимир Парасюк: У нас є Донбас і Крим, і ми всі задаємося питанням – як слід діяти далі. Ми лише за один рік побороли тоталітарний режим, який ставив усіх без винятку на коліна. Ми протистоїмо не найсильнішій країні, але одній із ключових країн світу – Росії. Ми за цей рік багато зробили. Коли вмикаєш погоду, то розповідають про погоду і в Криму, і на Донбасі. На геополітичному та міждержавному рівні Донбас і Крим – наші. І всі країни світу це добре розуміють. Їхнє повернення – питання часу. Просто зараз це треба зупинити. Ми маємо докласти всіх зусиль, аби допомогти дончанам та луганчанам, які хочуть жити в Україні, повернути мир в їхній регіон, відновити Донбас. Тих, хто не хоче любити Україну, а хоче в Росію, ми відправимо до Росії – як кажуть, "чемодан – вокзал – Россия". Не може 40 мільйонів людей в Україні страждати через примхи купки людей. Найгірше, що влада цій купці людей потурає...

Prokop: Президент Порошенко сподівається на формування коаліції у Верховній Раді в перші ж дні після виборів. По-вашому, це не надто оптимістичні очікування?

Володимир Парасюк: Президенту Порошенку слід чітко зрозуміти, що людська свідомість дуже змінилася, і всі розуміють, що він "розвів" усіх на виборах 2014 року, коли все виглядало як спланована операція, коли він обіцяв, що вже і негайно все зміниться, що в перші ж дні президентства закінчиться конфлікт, що буде відновлена бруківка... Нам багато чого обіцяли, але так і не зробили. Рейтинг його падає. Якщо пан Президент думає, що він зробить з України приватне підприємство, як і Янукович, то я хочу йому нагадати, що Майдан ніхто не скасовував. Зараз інколи говорять, що у нас може бути Майдан-3. Це не так, бо Майдан-2 ще не закінчився! Впевнений, якщо пан Президент не буде займати правильної державницької позиції та виступати за свій народ, то у нього є всі шанси повторити професійну кар'єру свого попередника.

Arkadij: Комісія по розслідуванню трагедії іловайського "котла" назвала винними Гелетея та Муженка. Чи погоджуєтеся ви з таким висновком? Чи є й інші винуватці?

Володимир Парасюк: Так. Плюс – Литвин, а також той, хто призначав цих людей.

Inga: Як гадаєте, чи буде намагатися Путін прокласти сухопутний коридор до Криму до зими?

Володимир Парасюк: Моя суб'єктивна думка – ні. Зараз наближається зима, і Європа дуже зацікавлена в тому, щоб в Україні до зими і взимку не було жодних коливань, щоб, крий Боже, не припинилося поставки газу. Але всяке може бути...

Та в разі чого у Приазов'ї Путін зіткнеться з такою силою в особі батальйону "Азов", що він зрозуміє, що всі його плани нічого не варті.

Dinka: Чому така запекла боротьба за донецький аеропорт? Це місце має настільки велике стратегічне значення, чи політичне, чи знакове (тобто просто вже справа принципу)? Поясніть, будь ласка.

Володимир Парасюк: Все перелічене. Та й загалом, чому ми маємо йти зі своєї землі? Щоб перемогти ворога, треба йти вперед. От хлопці і рухаються вперед і утримують позиції. Що зміниться від того, що ми відійдемо звідти? Аеропорт все одно доведеться звільняти рано чи пізно. Йдеться не тільки про аеропорт, а й про всі стратегічні об'єкти. Путін хотів би аеропорт використовувати, бо літаком доставляти сюди будь-які речі значно швидше, ніж автомобілем.

Sur_Nal: Как Вы воспринимаете, когда приезжаете в города вне зоны АТО – Харьков, Киев, Львов – и видите, что для людей нет войны – гуляют, танцуют, пьют пиво, флиртуют, и в общем – живут, как ни в чем не бывало. Это нормально? Или должно быть наоборот, каждый человек в стране должен чувствовать, что идет война, и готовиться к ней?

Володимир Парасюк: В Україні кожен має відчувати, що йде війна, але не можна перетворювати всю українську націю на націю емо. Найлегше – забитися в куток і разом плакати, скиглячи, що все пропало. Одні люди воюють, інші – їм допомагають. Коли станеться справді велика біда, впевнений, вся нація встане: і Харків, і Дніпропетровськ, і Львів, і Тернопіль тощо. І всі разом будуть боротися проти ворога. Але все одно життя триває, хоча ми й розуміємо, що люди гинуть, і що це потрібно зупинити. При цьому, наприклад, повага до загиблих на фронті – надмірна. Я бачив похоронні процесії, бачив, як масово вшановують пам'ять. Якби люди ставилися до цього негативно або байдуже, не допомагали б грішми армії, не працювали б волонтери, тоді можна було б сварити суспільство. А так, нема жодного бажання критикувати когось за те, що він п'є каву.

polit_ua: У вас є відчуття, що війну на Донбасі можна припинити виключно мирним шляхом та переговорами, дипломатією, чи вже пройдена точка неповернення, коли все вирішитися може тільки силою?

Володимир Парасюк: Тільки шляхом переговорів – ні. Або ж це має бути дуже жорстка політика щодо економіки Росії і дуже жорстка політика по відношенню до Європи. У нас є те, над чим трясуться всі – газова труба, газові сховища. Якби тільки цю тему наш політикум обіграв. Якщо ж все залишиться так, як є, то тільки від переговорів на сході нічого не зміниться. Тільки доброю силою можна побороти те зло, яке є на сході.

Omega: Якою ви бачите долю Донбасу у найближчі роки? Хтось з експертів прогнозує, що регіон перетвориться на нове Придністров'я, хтось – на Сомалі, хтось – на Чечню, проте ніхто не бачить хоча б мінімального шансу на повернення миру. А ваша думка?

Володимир Парасюк: Ми будемо докладати максимум зусиль, щоб Донбас ні на що перелічене не перетворився. Тому що це є наша земля. Мені дід передав Україну з Донецьком, Луганськом і Кримом, те саме я хочу віддати своїм дітям. Щодо економічного розвитку регіону – звісно, доведеться докладати максимум зусиль, бо там багато що знищили. Щодо людської свідомості – тим, хто любить Україну, ми будемо допомагати, а тих, хто не любить – вибачте, переселимо на їхню "ісконную родіну".

vfvf999: Посоветуйте, как выжить патриотам на оккупированной территории? Нам бы до весны как-то протянуть! А если, как все пугают, это затянется на годы, нам не выжить. Нас перебьют тут по одному! Мы поможем вам всем, только скажите  чем. Мы ждем вас со страхом и надеждой. Не бросайте нас тут одних!

Володимир Парасюк: Я особисто та хлопці нікого не збираємося кидати. Ми пішли з дому боротися тільки тому, що на тій землі є люди, яких ми дуже любимо, які люблять Україну. Ніхто нікого кидати не збирається, ніхто нікого нікому віддавати не збирається. Моя остаточна обіцянка – як бійця АТО і як кандидата в народні депутати – ніхто нікому Донбас не віддасть!

Моя порада – переїжджайте на західну та центральну Україну (у Харків, Дніпропетровськ тощо), тому що зима буде дуже важкою, вона буде холодною. А інфраструктура на Донбасі знищена. Ми розуміємо, що це ваші домівки, що їх важко лишити, але життя є набагато ціннішим. Ми з радістю і любов'ю приймемо – і тих, хто свідомий і любить Україну, і тих, хто лише недавно змінив свою думку.

Cfyz: Майдан прошел, погибли люди, гибнут они и на Донбассе, а дело коррупции цветет и процветат. Оно процветает в Кабмине у Яценюка, в Администрации Президента, у Кличко в Киевсовете при ярких лозунгах о борьбе с коррупцией. Решить этот вопрос можете только вы – те, кто воевал и воюет. Что вы будете делать?

Володимир Парасюк: У світі нічого не відбувається за один день чи тиждень. Це тривалий процес, а ми ламаємо систему, яку 23 роки будували на старій системі з Радянського Союзу. Відповідні процеси вже запущені, зокрема, й у питанні боротьби з корупцією. Ленін впав не у Львові, а Харкові, і Шуфричу по пиці дали не в Івано-Франківську, а в Одесі. На сході почалася справжня революція, коли люди відстоюють свою гідність. Те, що чиновників зараз кидають у смітники – ще одна ознака боротьби і народної люстрації. Процес запущено! Енергію Майдану ніхто не зможе закрити в якійсь банці – вона вилетіла, і її вже не позбирати. Це тільки питання часу.

Ніхто не міг і подумати, що народним депутатом може стати син простого водія і простої жінки, яка все своє життя пропрацювала в магазині. Але це – правда, це я кажу про себе.

Pangelina: Нинішня Верховна Рада не проголосувала за заборону російських серіалів. Як на вашу думку, чи Україні взагалі потрібна більшість із російських серіалів? Можливо, потрібно йти у зворотному напрямі – заборона на всі російські фільми, серіали, шоу тощо і ліцензії на транслювання тільки від спеціально створеної комісії за певними якісними характеристиками?

Володимир Парасюк: В Україні потрібно створити комісію, яка б розглядала всі серіали та фільми на предмет пропагандистської інформації. Бо не можна всіх судити однаково, "під одну гребінку", і казати, що всі росіяни пусті. Там є і хороші люди, які дійсно підтримують Україну, є і талановиті люди (актори, музиканти тощо). Таких людей треба до нас впускати, аби ми могли збагачуватися культурно й від них. Але має бути жорстка політика щодо того, що працює в рамках пропагандистської машини. Це має бути дуже патріотична комісія, створена тільки з українських експертів з різних сфер, які повинні вивчати кожен продукт, що надходить з РФ та й з усього світу, перевіряти, чи він не містить якихось підтекстів, і думати, як буде суспільство реагувати на ту чи іншу інформацію.

Pangelina: Чи не здається вам, що деякі журналісти та оглядачі своїми матеріалами, публікаціями фактично підказують сепаратистам, що їм робити, що не робити? Підказують, де знаходяться наші військові підрозділи, що зараз робиться у підрозділах. Розказують, де скупчуються бойовики, тим самим підказуючи їм, що нам про це відомо. Адже тим самим вони фактично працюють на ворога.

Володимир Парасюк: Саме так. Тут неоднозначна ситуація. З одного боку, якби в Україні не порушували теми конфлікту на сході країни, то у нас було б багато жертв, бо ніхто б не реагував на події, як це було в Іловайську (тоді всім було плювати на те, що відбувається – увагу привернули саме журналісти та оглядачі). З іншого боку, не можна допускати розголосу всієї інформації, не можна називати ні позиції, ні кількість боєприпасів тощо, бо це нашкодить нашим бійцям. Якби в Іловайську ми передавали по "Вконтактах" і "Фейсбуках" інформацію про те, що у нас закінчуються боєкомплекти, ворог би цим скористався. Тобто має бути просто месидж – сталася така трагедія, зверніть увагу. Але якби у нас були грамотні командири, а не люди з відбіленими зубами, то була б правильна політика, тоді б ніхто не апелював до громадськості і не кричав би "Допоможіть!". Тоді б саме керівництво ЗСУ вирішувало ті чи інші проблеми.

Valeriy Klimov: Как личное и семейное материальное положение после Майдана, улучшилось? Командир роты – это должность армейская, во всяком случае, в АТО (не сцена все-таки!). Справляетесь? Или пока хватает авторитета "микрофон у Кличко"?

Володимир Парасюк: В моєму житті та матеріальному становищі нічого не змінилося після Майдану. Мої батьки мають невеличкий сімейний бізнес у Львові, ми чітко декларуємо свої доходи за останній рік. Я можу все це пред'явити. Тому нічого у мене не змінилося, в тому числі у фінансовому плані.

Зрозумійте, після Майдану я пішов боротися на схід не для того, щоб піаритися, а щоб захищати свою державу. Якби я хотів піаритися, то не з'являвся б ані в Іловайську, ані в Амвросіївці, ані в Пісках, ані у Старомихайлівці тощо. Там реально була велика загроза втратити найцінніше, що в тебе є – життя. Тож не трактуйте мене, як трактуєте інших, тому що буває інакше. Якби я хотів продатися, я це зробив би і став членом тієї чи іншої політичної сили, і вже заочно був би депутатом, і мені б не довелося їздити по районах і когось переконувати, розказувати, як слід жити в Україні. Я обрав найважчий метод: я – без підтримки жодної з партій, самовисуванець по двох важких великих округах, де люди зневірені. Якщо на деяких округах по Україні я мав 70% підтримки, то на своєму рідному округу, де я жив, живу і буду жити, я маю всього-на-всього 38%.

Sur_Nal: Вы читаете в интернете о нашей войне? Смотрите новости на военную тему? Если да, то чего не хватает в рассказах, описании войны, в рассказах с войны? Или все нормально, все так и есть, как описывают журналисты и операторы? Или этого вообще не нужно описывать и рассказывать?

Володимир Парасюк: Не вистачає правди.

Sur_Nal: Чего нам не хватает там, на войне – кроме вооружений и оснащения – людей? Желания воевать? Умения воевать? Профессионализма командиров? Помощи местных?

Володимир Парасюк: Що стосується забезпечення, то возять тільки люди. Держава дає повний нуль. Навіть не 0,..., а повністю – нуль. Нема абсолютного нуля, але наша держава зуміла довести до нього. Все дають волонтери.

Досвіду у командирів вистачає. Не вистачає десь на 20% дисципліни. Найбільша біда – найвищі керівні органи країни, військове керівництво. Це не просто дурні, а вороги українського народу і зрадники! Серед генералів нічого доброго не варто шукати. Був один, якого я особисто не знав, але чув про нього. Сильні люди в нашій державі нікому не потрібні. Не вистачає справжнього керівництва, бо генерали вміють тільки з пустого в порожнє переливати, ніхто нічим не цікавиться, не веде жодних спостережень. А потрібно було б в першу чергу провести аналіз всього того, що у нас є. Це – як збирання картоплі: спочатку її викопують, а потім сортують – це на наступний рік на насіння, це – їсти, а це – свиням віддати. Щоб ми знали, чого і скільки у нас є в Україні, спочатку потрібно ту "картоплю" викопати та провести аналіз ЗСУ, аби зрозуміти, на чому ми стоїмо. Але це треба робити не тільки в плані забезпечення, а й в плані кадрової політики. Потрібно подивитися, скільки у нас хороших бойових офіцерів, скільки – поганих бойових офіцерів, що у нас стосовно генералів.

Sur_Nal: Что вы будете делать в помещении Рады, когда увидите в соседнем ряду, например, Ефремова или вдруг Бойко?

Володимир Парасюк: Цих людей треба садити. Про що з ними можна говорити? Ми апелюємо тільки до ВР (так, це важливий орган), але у нас є ще одна впливова інституція – українське суспільство, українська нація. Якщо потрібно, ми її піднімемо не два рази, а й десять, двадцять – скільки буде потрібно, доки не доб'ємося правди. Я буду максимально виступати за те, щоб скасували депутатську недоторканність, а також домагатися, щоб була відповідальність і можливість відкликання народного депутата. Бо в Україні при парламентсько-президентській формі правління в першу чергу потрібно люструвати тих, хто є основою основ у державотворчих процесах – народних депутатів України.

Pangelina: Ваше ставлення до призначення міністром оборони Полторака? Чого нам чекати від його призначення?

Володимир Парасюк: Я думаю, що його наступним кроком буде наслідування його попередника – відбілити собі зуби. :) Думаю, що більше нічого ця людина не зробить.

Ну, не вірю я... Коли стане міністром хтось із добровольців, чиїх імен ніхто навіть не знає зараз, прості бойові командири, хороші командири, тоді дійсно щось може змінитися. Таким можна давати найпотужніші важелі впливу в державі. А зараз просто поставили якогось представника Президента, який буде черговим цапом відбувайлом. 

Pangelina: Ваше ставлення до введення візового режиму з Росією у світлі останніх подій під Радою і не тільки?

Володимир Парасюк: Я на кордоні з Росією поставив би Велику Китайську стіну і прорубав би одне-єдине вікно, навіть не двері. І коли російська свідомість зміниться, ми прочинимо це вікно на кордоні, аби вони тільки дивилися до нас. Я недавно розмовляв із представниками ЄС, ОБСЄ, і вони хвалилися, що вони кілька років борються з Росією. Я сказав, що ми з Росією воюємо вже більше трьохсот років, і ця імперська країна все життя нас хоче поставити на коліна. Тому потрібно вже відриватися від того і ставати дійсно сильними та багатими.

Надія Майна

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров

Последние новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять