Що не так з новим мовним законом

На вулиці Єреванській у Києві є магазин дитячого одягу під назвою "Весёлая стрекоза". Так захотів назвати крамницю її приватний власник. Якби він назвав магазин українською мовою, це б звучало як "Весела бабка". Бо "стрекоза" - це "бабка" українською, для тих, хто не знає. А багато хто з українських громадян цього справді не знає. Тож "Веселу бабку" трактуватиме як креативну назву спеціалізованого магазину для жінок поважного віку.

І це – не жарт. Так справді буде, якщо законопроект "Про забезпечення функціонування української мови як держави" пройде друге читання, стане Законом і вступить у силу, будучи обов`язковим до виконання. Проте власника цього та подібних магазинів законотворці мимоволі заспокоїли. У законопроекті № 5670, за який 4 жовтня проголосував 261 народний депутат, подібних норм не передбачено. Називай торгові точки, як того душа забажає.

Читайте такжеОжидание vs реальность: что изменит закон о языкеТак, мова державної служби й освіти – українська. Театральних вистав, фільмів та книг – теж. Як і пісень, котрі виконуються українцями в радіоефірах (хіба якщо український виконавець принципово співає англійською чи, наприклад, польською, це можна). Друковані ЗМІ мусять мати українську версію, а отже, чекаємо або закриття жіночого глянцю "Полина" й "Лиза", або – появи україномовних копій. Хоч не ясна доля "Комсомольской правды в Украине", "Вестей" та "Сегодня", але то вже питання інше. Натомість мова інтернет-видань новим Законом не регулюється, хоч значна їх частина створила українські версії – з контентом, перекладеним через Google. Але й це не найбільше проблема, з якою зіткнуться бажаючі реалізувати довгоочікуваний закон у повній мірі.

Були, є та будуть ті, хто взагалі вважає боротьбу за домінування української в Україні третьорядним питанням, яким прикривають реальні проблеми нашої держави. Є ті, хто маніпулює через реальний страх опинитися на маргінесах актуального культурного життя. Зокрема, критик Юрій Володарський прогнозує: якщо Олега Сенцова випустять на волю і він зніматиме кіно російською, з нього зроблять ворога українського народу.

Хоча перекласти його сценарій українською й так само озвучити – не проблема, а вимога законодавства, котра діє давно і якою послуговуються в роботі Мінкульт та Держкіно. А хтось напевне боїться атак Лариси Ніцой, хоча так звану "мовну поліцію" згаданий проект уже не передбачає.

Проблема все одно в іншому. Вона – в тій царині, якої новий мовний Закон не торкнеться ніколи. У ньому зазначено: політична агітація на ТБ, радіо й білбордах має бути українською. Проте не сказано, що будь-яка інша, наприклад – споживча реклама чи реклама масових комерційних заходів, так саме повинна бути виконана єдиною державною. Рекламні оголошення були російською й будуть. Бо ця сфера поки вважається такою ж приватною, як власне помешкання. На мову приватного спілкування ніхто не зазіхає. Її не визначають навіть радикальні активісти "Свободи", в неї не втручається Ірина Фаріон, на неї не зважає Лариса Ніцой. Головне – аби сфера послуг була українізована на вербальному рівні.

Читайте такжеМова, патриотизм, духовность, но что делать с говном?Тобто, офіціант у ресторані зобов`язаний говорити до клієнта українською, бо того вимагатиме закон. Але меню, яке він вам подасть, написане російською мовою. Без української чи/та англійської версії. Шановні пані та панове, Верховна Рада може дати більшість голосів за те, якою мовою треба вести офіційні заходи й публічні дискусії. Проте народні депутати не розглядатимуть питання, якою мовою треба писати меню в кафе та ресторанах. Їм те меню принесуть, вони виберуть страву й замовлять її. Крапка.

Інша сфера нашого з вами життя – чисельні курси. Наприклад, швидкого читання, крою та шиття, комп`ютерної грамотності, бізнес-тренінги, пікапу, підвищення самооцінки, корекції карми тощо. Спробуйте вгадати робочу мову цих курсів. Ви вгадали з першого разу: вона російська. Навіть якщо – увага! – оголошення про них публікуються українською й цією ж мовою написані сертифікати. Не думайте, що їх можна буде ліквідувати згідно нового закону. Організаторів навіть не штрафуватимуть, хоча й передбачена посада такого собі уповноваженого з захисту української мови.

Він теоретично має реагувати на скарги. Скажімо, викладач англійської в процесі навчання дає пояснення учням, котрі не все розуміють, не державною, а російською. Комусь із слухачів не сподобалося, він накатав петицію: мовляв, образили, утиснули в правах, принизили. Припустімо, когось таки покарають гривнею. Але припущення таке робиться з величезною похибкою. Ну не ходять громадяни на потрібні їм курси для того, аби потім скаржитись уповноваженому на порушення викладачами й організаторами мовного закону. Не за тим ці курси відвідують. Є ще одна прикра для захисників української новина: переважній більшості тих, хто відвідує бізнес-тренінги чи щось подібне, байдуже до мови. Тобто, якщо англійська чи німецька – здивуються й попросять перекладача чи не ходитимуть туди далі. Та якщо російська – нічого особливого, жодної крамоли. Звичка та й по всьому.

Майбутній Закон передбачає супровід українською культурно-мистецьких та видовищних заходів. Якщо ведучий не знає української, поруч сидить перекладач. Натомість про згадані курси нічого не сказано, адже заходи ці – не мистецькі й не видовищні. На них здобувають знання, освіта в нас має перейти на українську, та це ж – не про приватну освіту. Ось чому "Весёлая стрекоза" залишить свою автентичну назву. Закон напевне регулюватиме частину публічних заходів – проте аж ніяк не публічний міський простір довкола нас.

Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред