Як нагодувати Донбас, або Чому терористичні держави шукають партнерів для "голодних ігор"

Ватажки терористів мають відчути на власній шкурі, як голодні ігри переростають у голодні бунти.

Лідери терористів із так званих "народних" республік Донбасу з понеділка щиро вважають себе легітимними суб'єктами не лише політики, а й економіки. Хоч із політичною орієнтацією досі не склалося.

Хоча самопроголошені "держави" прийнято називати проросійськими, їхні лідери Олександр Захарченко (ДНР) та Ігор Плотницький (ЛНР) ще не сказали своїм громадянам, який суспільно-політичний лад обирають. Нібито "Русскій міръ" – проте він офіційно "державною політикою" молодих "республік" поки не названий. А єдина поки країна – партнер терористів не створює в Москві відповідних дипломатичних місій.

Ще більша таємниця – перспективи представництва фейкових "республік" у світі. Щоправда, є перша інформація про відкриття якогось представництва ДНР та ЛНР у Братиславі. Проте офіційна словацька влада відхрестилася від цього. Сам же автор ідеї, підприємець Маріан Фаркаш, пояснює – так званий "офіс" створено, аби надати легітимного статусу гуманітарній допомозі, котрої так потребують громадяни молодих "держав".

Цей незначний факт вкотре підтверджує: політична самовизначеність для лідерів самопроголошених "республік" відходить на другий план. Бо хоч-не-хоч, але доведеться брати на себе бодай мінімальну відповідальність за мільйон голодних людей, котрих Захарченко й Плотницький вперто вважають своїми виборцями.

Гріх сміятися з тих, хто прийшов на так звані "вибори", аби дістати змогу розжитися картоплею, морквою та капустою за небувалою ціною - по 1 гривні за кіло. З рештою, макаронами, гречкою та олією заманюють у нас навіть на справжні виборчі дільниці. Причому далеко від лінії фронту. Цікаво інше: чим і як влада "молодих республік" збирається годувати свій народ далі.

Віддамо ватажкам терористів належне – вони цим серйозно стурбовані. Вже наступного дня після "перемоги" на "виборах" Захарченко і Плотницький заявили про намір підписувати з Києвом торгівельні угоди. Зокрема – постачати вугілля, що, мабуть, непрямо мусило закріпити в реальності улюблений слоган сезону: "Донбас годує Україну".

Паралельно громадянин Захарченко хоче почати перемовини з іншими країнами світу – Абхазією, Південною Осетією, Венесуелою й Кубою.  Щоправда, про постачання "чорного золота" на Острів Свободи чи ближче, до Владикавказа, не йдеться. Обговорюється передусім можливість отримати сакральну гуманітарну допомогу. Що розшифровується коротким: "Їсти хотця".

Звісно, основну надію терористи далі покладають на донорську допомогу супердержави Росія. І звідти чесно йдуть білі вантажівки, де крім зброї та пального все ж є й продукти харчування. Але ж пускати овочі в роздріб для населення навіть по гривні, чи взагалі – 50 копійок за кіло скоро навряд чи вийде. Бо означені гривні та копійки людям треба мати! Розуміючи це, ефективні державні менеджери самопроголошених республік креативно почали вимагати від Києва далі перераховувати на окуповані території пенсії та кошти для інших соцвиплат.

Отож, фейкові "вибори" нічого не змінили. Бажаючи бути незалежними, представляти свої "республіки" та захищати їхні інтереси, громадяни Захарченко й Плотницький вже визначилися з першими державницькими пріоритетами. Це – вибивати гроші зі скарбниці держави Україна, яку вони не визнають. Продавати Україні українське ж, украдене й націоналізоване вугілля, залишаючи вторговані гроші собі та своїм бойовикам. Вициганювати гуманітарну допомогу в усякого, хто їх визнає.

Навіть якщо не визнає – все одно нагодуйте, інакше в "республіках" почнеться гуманітарна катастрофа. А знаючи, що "гуманітарку" терористи або продають тим, у кого ще є гроші, або – дають у вигляді пайків на зарплату лікарям та вчителям, розумієш усю велич економічної думки. Мудро: змушувати людей купувати дармову "гуманітарку" за гроші, котрі вони отримають від Києва у вигляді пенсій. При цьому далі воювати з Києвом.

Прикро визнавати, але офіційний Київ вирішив не втручатися в "голодні ігри". Чому прикро – пояснив сам Президент 4 листопада на засіданні РНБО. Люди, котрі живуть на окупованих територіях, не винні, що опинилися в прикрій ситуації, визнав Петро Порошенко. Але разом із тим наголосив: "Ми продовжуємо нести тягар, не отримуючи ні копійки ні за електроенергію, ні за газ. Продовжуємо опалювати Донецьк і Луганськ в умовах мінусових температур. Хоча за законом ми вже давно мали б відключити і опалення, і енергозабезпечення".

Експерти висловлюються ще категоричніше. Так, політтехнолог Олександр Кочетков у своєму коментарі наголосив: "Є інший шлях – вимкнути газ, перестати виплачувати пенсії. Бо виходить, Україна платить їм гроші, а вони голосують за Росію". А політик Тарас Чорновіл у ефірі одного з телеканалів нагадав: "Радянський Союз, коли вів війну з Гітлером, не постачав на свої окуповані території нічого". За всього неоднозначного ставлення до нього, а також – скептично сприймаючи посилання саме на радянський досвід, готовий визнати: раціональне зерно в цій практиці є.

Мабуть, щось подібне мав на увазі глава нашої держави, озвучивши намір запровадити на окупованих територіях жорсткий економічний режим. Нехай ватажки терористів відчують на власній шкурі, як голодні ігри переростають у голодні бунти. І ось тоді Україна повинна допомогти зголоднілим…

 

 

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять