"Опозиційний блок" проголосив про створення "тіньового уряду" на основі своєї партїї. Навіть оголосив у його складі "запрошених зірок" на кшталт журналіста Костянтина Стогнія на посаді фейкового міністра внутрішніх справ. Хоча інші посади так само несправжні, бо їх розподілили між несправжньою опозицією. Але не варто зводити подібні кроки вчорашніх регіоналів лише до початку підготовки до участі в місцевих виборах, запланованих в Україні на нинішню осінь.
Принагідно слід нагадати: практика формування "тіньових урядів", тобто структур, котрі нічого ніде не вирішують і на розвиток країни не впливають, в Україні не нова. Раніше "в тінь" ішла разом із соратниками Юлія Тимошенко, і не один раз. Були часи, коли про формування "тіньового кабінету міністрів" оголошував Олег Тягнибок. А Віталій Кличко на початках своєї політичної кар'єри від "боїв із тінями" відмовився, справедливо вважаючи все це несерйозними процесами, подібними до створення "потішних армій". Нічого нема дивного в тому, що "Опозиційний блок" зараз пішов тим самим шляхом ― чим би дитя не тішилось. Проте між соратниками громадянина Януковича та їхніми попередниками є досить суттєва різниця.
Вона в тому, що та ж Тимошенко на чолі "тіньового уряду", котрий справді нічого не вирішує й ні на що не впливає, свого часу дійсно була втіленням реальної політичної організації і мала на політичні й суспільні процеси досить серйозний вплив. Без малого десять років тому з Тимошенко та її "Батьківщиною" мусили рахуватися як "Наша Україна" Ющенка, так і Партія регіонів. Перша формально декларувала курс на Захід, друга ― відверто працювала на інтереси Росії, обравши протилежний напрямок. Тимошенко ж, змішуючи популізм та прозахідну риторику, будучи популярною на Заході, водночас готова була до ситуативних союзів із Януковичем, аби лише насолити Ющенку. Тобто, "тіньовий уряд" під орудою Тимошенко був реальною третьою силою, без домовленості з якою перші дві, влада й опозиція, були паралізовані.
Не можна сказати те ж саме про пана Тягнибока. Хоча б тому, що лідеру "Свободи" вистачає досвіду політичної боротьби, але бракує харизми. Тим не менше, "Свобода", вперше за двадцять років існування прорвавшись у парламент, зробила це завдяки опозиційній риториці, спрямованій безпосередньо проти Партії регіонів. За націоналістів у кращі часи "Свободи" хором голосували переконані ліберали, бо лише свободівці могли дати регіоналам фізичну відсіч. Грубо кажучи, набити пику соратнику Януковича, не думаючи про наслідки. Тягнибок на той момент втілював заповітні мрії мільйонів українців, котрих дістали "донецькі", ставши для них таким собі Робін Гудом. Ось чому оголошений паном Олегом свого часу "тіньовий уряд" міг реально підвищити рейтинг "Свободи". Тим більше, ця політична сила долучилася до реальної, хто б там що казав, української опозиції.
Коли "тіньовий уряд" створюють на фундаменті "Опозиційного блоку" ― це смішно і красномовно водночас. По-перше, як уже говорилося не раз і не мною, а значно більш інформованими людьми, до справжньої опозиції ця політсила жодного стосунку не має. Нинішня реальна політична опозиція в Україні ― це не проросійськи налаштована "п'ята колона", якою рухаються вчорашні регіонали, а політична сила, котра опонує чинному Президентові з метою стати владою. Але при цьому, ставши владою, ця опозиція не збирається розвертати курс України у бік Кремля, на інтеграцію з недієздатним Євразійським Союзом.
Актуальний порядок денний української політики ― щасливий фінал європейської інтеграції. Котрий настане, коли Україна стане повноправним членом Євросоюзу. Політичні сили, які хочуть бути популярними, повинні ― і роблять це! ― змагатися в антиросійській риториці. Та змагатися, хто більший "західник" і кого більше ненавидить Путін.
Тому логічно буде бачити "тіньовий уряд", створений, наприклад, соратниками Ігоря Коломойського. Другий прихід "дніпропетровських" у владу значно реальніший, аніж повернення "донецьких". На них в українців ― стійкий імунітет, причому ― надовго. Отже, справній опозиційний порядок денний формуватимуть ті, хто проти Порошенка ― Яценюка, але й проти Путіна. Відповідно, українські "друзі Путіна", тим більше ― ті, хто дружби з господарем Кремля не приховує, ні на що серйозне претендувати вже не можуть.
Думаєте, в "Опозиційному блоці" цього не розуміють? Чудово розуміють! Тоді для чого створювати фейковий уряд, котрий за впливовістю обжене на старті навіть не менш фейковий "уряд" ДНР? Відповідь проста: аби визнати свою поразку, але при цьому збудувати платформу для маніпуляцій суспільною свідомістю.
Для більшості звичайних, заангажованих хіба у власні городи та ціни на соціальний хліб українців саме поняття "політик" вже щонайменше десять років є сакральним. Сприяли подібному сприйняттю телевізійні політичні ток-шоу. Сакральність полягає в тому, що всякий ― наголошую, всякий публічний політик, особливо показаний по телевізору, носій абсолютної істини для тих, хто його слухає і на нього дивиться. Як сказав політик, так і буде.
Відповідно, таке ж саме ставлення наших громадян до слова "уряд". І якщо газета "Вести", котра напевне стане офіційним друкованим органом, де будуть публікувати "постанови" так званого "тіньового уряду", напише: "Український уряд ухвалив не визнавати Росію агресором" ― народ не буде вчитуватися, який самий уряд.
Значить, "Опозиційний блок" у такий спосіб капіталізує себе як легітимну владу, лишаючись маргінальною структурою.
Наши стандарты: Редакционная политика сайта Главред
Читать Главред в Telegram
Главред на YouTube
